Вирок від 03 червня 2026 р. у справі №214/12281/25 — Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/12281/25

1-кп/214/553/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025041230001935 від 24.12.2025, відносно:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянство – України, одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,-

за участю:

секретаря судового засідання – ОСОБА_3 ,

прокурора – ОСОБА_4 ,

обвинуваченого – ОСОБА_2 ,

захисника – адвоката ОСОБА_5 ,

потерпілого – ОСОБА_6 ,

представника потерпілого – адвоката ОСОБА_7 ,

ВСТАНОВИВ:

22.09.2025 о 10 год. 00 хв. водій ОСОБА_2 , керуючи технічно справним автомобілем «CHEVROLET CRUZE», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався в Саксаганському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, по сухому асфальтному покриттю, проїжджій частині дороги мкр. Сонячний, з боку вул. Володимира Великого в напрямку мкр. Гірницький.

В цей же час, попереду руху автомобіля «CHEVROLET CRUZE», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на проїзну частину мкр. Сонячний, від лівого краю дороги, з ліва направо по напрямку автомобіля, переходив пішохід ОСОБА_8 , який рухався в темпі швидкого кроку.

Водій ОСОБА_2 , при виникненні небезпеки для руху у вигляді пішохода ОСОБА_8 , що наближався до смуги руху керованого ним автомобіля, проявив неуважність до дорожньої обстановки, маючи технічну можливість запобігти наїзду на пішохода, вчасно не вижив заходів для зменшення швидкості руху автомобіля «CHEVROLET CRUZE», реєстраційний номер НОМЕР_1 , або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди не прийняв, та не зупинив керований ним автомобіль, для того щоб надати можливість перейти дорогу, та уникнути наїзду на пішохода, чим порушив Правила безпеки дорожнього руху, а саме п.п. 1.5, 2.3 б), 2.3 д), 12.3. Правил дорожнього руху України, згідно яких:

- «1.5. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху ... не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;

- «2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

... б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, ... і не відволікатися від керування ним у дорозі»;

… д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;

- «12.3 - У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди».

Внаслідок недотримання зазначених правил безпеки дорожнього руху, виконання яких було необхідною і достатньою умовою для запобігання події, по проїжджій частині дороги мкр. Сонячний у Саксаганському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області водій ОСОБА_2 допустив наїзд керованого ним автомобіля «CHEVROLET CRUZE», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на пішохода ОСОБА_8 , який рухався в невстановленому для цього місці, не по пішохідному переходу, в темпі швидкого кроку.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_8 , був травмований, та 03.10.2025 був виписаний на амбулаторне лікування за місцем мешкання. 04.10.2025 надійшло повідомлення про смерть пішохода ОСОБА_8 за місцем мешкання, від травм отриманих в наслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 20251004030002398 від 27.10.2025 смерть ОСОБА_8 наступила від сполученої травми голови, тулубу та кінцівок, яка супроводжувалася переломами кісток скелету та ускладнилася поліорганною недостатністю, що підтверджується наявністю тілесних ушкоджень, морфологічними змінами з боку внутрішніх органів, даними судово-гістологічного дослідження, а саме: множинні синці, садна, забиті рани голови, тулубу та кінцівок; крововиливи під оболонки, речовину головного мозку; набряк головного мозку та легень; перелом першого ребра ліворуч; переломи остистих відростків п`ятого, шостого шийних хребців та дванадцятого грудного хребця; переломи лонних та сідничних кісток тазу праворуч та ліворуч; крововиливи у м`які тканини спини та нижніх кінцівок від лопаткових ділянок до нижньої третини обох стегон; дистрофічні зміни у внутрішніх органах. «Субдуральний крововилив з ознаками організації та слабкою лейко-макрофагальною реакцією. У субарахноїдальному просторі виявляється дифузна інфільтрація еритроцитами з домішкою нечисленних лейкоцитів, макрофагів та лімфоцитів. У речовині мозку на деяких об`єктах мають місце периваскулярні та паренхіматозні мікрогеморагії. Виражений набряк речовини головного мозку. Інфільтруючий крововилив з ознаками організації в об`єкті №1 «М`які тканини голови».

Між порушенням водієм ОСОБА_2 , правил безпеки дорожнього руху, а саме вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України, та настанням наслідків – смерть потерпілого, є прямий причинний зв`язок.

Умисні дії ОСОБА_2 кваліфіковано за ч.2 ст.286 КК України, за ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілому.

03 червня 2026 року між прокурором ОСОБА_4 , за письмовою згодою потерпілого ОСОБА_6 , та обвинуваченим ОСОБА_2 , за участю захисника ОСОБА_5 , було укладено угоду про визнання винуватості.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав за обставин, викладених в обвинувальному акті та підтвердив добровільність укладення угоди про визнання винуватості, просив її затвердити і призначити йому узгоджену міру покарання, а також звільнити від його відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік, щиро розкаюється у вчиненому. Наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості йому зрозумілі. Також пояснив, що він цілком розуміє характер пред`явленого йому обвинувачення за ч.2 ст.286 КК України, яке відноситься до категорії тяжких злочинів. Крім того, зазначив, що він розуміє надані йому законом права, розуміє положення ч.4 ст.474 КПК України, а також наслідки укладання та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ст.473 КПК України, наслідки їх не виконання, передбачені ст.476 КПК України, згодний з видом покарання, яке до нього буде застосовано в результаті затвердження угоди про визнання винуватості та наполягав на затвердженні даної угоди.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_5 вважав за можливе затвердити угоду про визнання винуватості та звільнити його підзахисного від його відбування покарання з іспитовим строком.

Прокурор в судовому засіданні вважав, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги та правила КПК України та КК України, просив угоду про визнання винуватості затвердити і призначити обвинуваченому ОСОБА_2 узгоджене в угоді покарання, а також звільнити його від відбування покарання з іспитовим строком.

Потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні не заперечував проти затвердження угоди про визнання винуватості укладеної між прокурором, за його письмової згоди, та обвинуваченим ОСОБА_2 . При цьому пояснив, що ОСОБА_2 йому в повному розмірі відшкодована моральна та матеріальна шкода.

Представник потерпілого ОСОБА_7 підтримав позицію потерпілого та не заперечував проти затвердження угоди про визнання винуватості укладеної між прокурором, за письмовою згодою потерпілого ОСОБА_6 , та обвинуваченим

ОСОБА_2 .

Суд, вивчивши надані матеріали, заслухавши думку сторін судового провадження, які не заперечували щодо затвердження угоди про визнання винуватості, дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження цієї угоди з наступних підстав.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно ч.4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором таобвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державнимчи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, за умови надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Відповідно до угоди про визнання винуватості від 03 червня 2026 року, прокурор та обвинувачений ОСОБА_2 дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, кваліфікації дій за ч.2 ст.286 КК України, щодо узгодженого покарання за ч.2 ст.286 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік із звільненням від відбування основного покарання з випробуванням, згідно зі ст.75 КК України.

Крім того, прокурор та обвинувачений дійшли згоди щодо наслідків укладення та затвердження угоди, передбачених ч.2 ст.473, ст.476 КПК України.

Перевіривши угоду про визнання винуватості на її відповідність вимогам чинного КПК України, суд дійшов до висновку, що зазначена угода у повному обсязі відповідає вимогам ст.472 КПК України, дії обвинуваченого ОСОБА_2 за ч.2 ст.286 КК України кваліфіковано правильно, умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушуються права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, а кримінальне провадження свідчить про наявність підстав для визнання винуватості.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_2 визнав себе винуватим, віднесене до тяжких злочинів, внаслідок якого шкода завдана інтересам потерпілого ОСОБА_6 , яким надано письмову згоду на укладення угоди про визнання винуватості, враховуючи, що міра покарання, узгоджена сторонами угоди, відповідає санкції ч.2 ст.286КК України.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , цілком розуміє положення ч.4 ст.474 КПК України, а також усвідомлює наслідки невиконання угоди про визнання винуватості відповідно до ст.476 КПК України.

При призначенні покарання, визначеного угодоюпро визнання винуватості від 03 червня 2026 року суд, у відповідності до положень ст.ст.65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості та конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, зокрема дані, які характеризують особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ч.1 ст.66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому, визначається щире каяття, активне сприяння у проведенні досудового розслідування, добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставин, відповідно до ст. 67 КК України, які обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

Обвинувачений ОСОБА_2 по відношенню до інкримінованого йому кримінального правопорушення підпадає під дію ч. 1 ст. 19 КК України.

Крім того, вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд враховує ступінь тяжкості скоєного ним кримінального правопорушення, особистість обвинуваченого, який раніше не судимий (т.2 а.с.21), на обліку лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває (т.2 а.с.19-20), під час ДТП у стані будь-якого сп`яніння не перебував, одружений.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_2 узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості, покарання за ч.2 ст.286 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік із застосуванням ст.75 КК України, звільнивши його від відбування основного покарання з випробуванням, при цьому покласти на останнього обов`язки передбачені п.1, 2 ч.1; п.2 ч.3 ст.76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Підстав для застосування ст.69 КК України судом не встановлено.

Потерпіл им ОСОБА_6 цивільного позову не заявлено, однак за ним зберігається право на звернення до суду за відшкодуванням шкоди в порядку цивільного судочинства.

В свою чергу, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь держави витрати, пов`язані з проведенням судової експертизи технічного стану транспортного засобу №СЕ-19/104-25/41177-ІТ від 21.11.2025 в сумі 4 457 (чотири тисячі чотириста п`ятдесят сім) грн. 00 коп. (т.2 а.с. 75).

А також, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь держави витрати, пов`язані з проведенням судової автотехнічної експертизи №4590-25 від 22.12.2025 в сумі 6 785 (шість тисяч сімсот вісімдесят п`ять) грн. 28 коп. (т.2 а.с. 96).

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_2 під час досудового розслідування та судового провадження не обирався.

Питання про речові докази вирішити на підставі ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст.110, 314, 369, 371-374, 475 КК України, суд -

УХВАЛИВ:

Угоду про визнання винуватості, укладену 03 червня 2026 року між прокурором Криворізької центральної окружної прокуратури ОСОБА_4 , за письмовою згодою потерпілого ОСОБА_6 на укладання угоди про визнання винуватості від 06 травня 2026 року, та обвинуваченим ОСОБА_2 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, по кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025041230001935 від 24.12.2025, – затвердити.

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Призначити ОСОБА_2 узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 03 червня 2026 року покарання за ч.2 ст.286 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням строком на 1 (один) рік.

Відповідно до п.п.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_2 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави витрати, пов`язані з проведенням судової експертизи технічного стану транспортного засобу №СЕ-19/104-25/41177-ІТ від 21.11.2025, в сумі 4 457 (чотири тисячі чотириста п`ятдесят сім) грн. 00 коп., та судової автотехнічної експертизи №4590-25 від 22.12.2025 в сумі 6 785 (шість тисяч сімсот вісімдесят п`ять) грн. 28 коп.

Речові докази:

–автомобіль «CHEVROLET CRUZE», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належний ОСОБА_2 та знаходиться у нього на зберігання – залишити ОСОБА_2 , дозволивши розпоряджатися ним на власний розсуд (т.2, а.с. 17, 18).

Матеріали кримінального провадження №12025041230001935 залишити при обвинувальному акті, з подальшим зберіганням у справі №214/12281/25, провадження №1-кп/214/553/26.

На вирок можуть бути подані апеляційні скарги протягом 30 днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Саксаганський районний суд

м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуючий суддя ОСОБА_1