Вирок від 03 червня 2026 р. у справі №513/508/26 — Саратський районний суд Одеської області

Справа № 513/508/26

Провадження № 1-кп/513/131/26

Саратський районний суд Одеської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2026 року Саратський районний суд Одеської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілої ОСОБА_4 ,

обвинуваченої ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в селищі Сарата Білгород-Дністровського району Одеської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 12026167240000020 від 09 квітня 2026 року відносно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Введенка, Саратського району Одеської області, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст.162 КК України,

у с т а н о в и в:

ОСОБА_6 , 03 квітня 2026 року приблизно о 16 годині 00 хвилин, переслідуючи злочинний умисел, направлений на незаконне проникнення до іншого володіння особи, порушуючи тим самим гарантоване ст. 30 Конституції України право кожного громадянина на недоторканість житла чи іншого володіння особи та ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, якою закріплено право людини на недоторканість житла або іншого володіння особи, усвідомлюючи злочинний характер своїх дій, перебуваючи біля домоволодіння АДРЕСА_1 , належний потерпілій ОСОБА_4 , шляхом відкриття металевої хвіртки та без дозволу потерпілої умисно, незаконно проникла на територію подвір`я домоволодіння АДРЕСА_1 , чим порушила його недоторканість. В подальшому, ОСОБА_6 , діючи умисно, всупереч волі потерпілої ОСОБА_4 , порушуючи гарантоване ст. 30 Конституції України право кожного громадянина на недоторканість житла чи іншого володіння особи, та ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, якою закріплено право людини на недоторканість житла або іншого володіння особи, продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне проникнення до житла особи, діючи з власної ініціативи з особистим інтересом, переслідуючи мету вирішити конфлікт з сусідкою підійшла до вхідних дверей будинку АДРЕСА_1 та шляхом їх відкриття проникла до приміщення вищевказаного будинку, тим самим порушивши право ОСОБА_4 на недоторканність житла.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_6 вину свою у інкримінованому її кримінальному проступку визнала повністю, у вчиненому щиро зізналась, надала суду показання у відповідності з встановленими обставинами зазначеними у обвинувальному акті, згодилась з обсягом здобутих по справі доказів і не оспорювала їх, а також визнала не доцільним дослідження доказів відносно фактичних обставин справи, які нею не оспорюються.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_6 вину у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України визнала повністю та суду показала, що дійсно, приблизно два місяці тому, о 16:00 годині, прийшла до сусідки до її домоволодіння щодо її брата, однак потерпілої вдома не було, були лише діти, потім пішла. Вона усвідомлює, що зайшла без дозволу, більше такого не вчинити, щиро розкаюється.

Потерпіла ОСОБА_4 у судовому засіданні повідомила, що обвинувачена була обізнана про те, що її вдома не має, оскільки бачили її перед тим як вона пішла на роботу. Обвинувачена зайшла на територію домоволодіння, почала кричати, вона була у стані сп`яніння, погрожувала, що спалить будинок. У цей час вдома були лише діти, про що знала обвинувачена. Після того як брат зателефонував її мамі, мама одразу прийшла до домоволодіння, почався конфлікт.

Оскільки в судовому засіданні обвинувачена повністю визнала свою вину в інкримінованому її кримінального проступку, погодилася з кваліфікацією вчиненого нею діяння, а так само визнала всі фактичні обставини його вчинення, а прокурор та потерпіла не висловили жодних заперечень щодо встановлених обставин, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, за відсутності їх заперечень та сумнівів у добровільності їх позицій, переконавшись у тому, що всі зазначені особи правильно розуміють зміст встановлених обставин, в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

На підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені показаннями обвинуваченої та потерпілої, надані ними безпосередньо в судовому засіданні, які відповідають всім фактичним обставинам інкримінованого ОСОБА_6 діяння і ніким не оспорюються, суд дійшов до переконання, що діяння, яке вчинене обвинуваченою дійсно мало місце, дії обвинуваченої суд кваліфікує за ч. 1 ст. 162 КК України, як незаконне проникнення до іншого володіння особи, а тому вона підлягає покаранню за вчинення такого кримінального проступку.

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_6 , суд відповідно до положень ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого проступку, особу обвинуваченої та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Насамперед, суд враховує, що обвинувачена вчинила кримінальне правопорушення, яке відповідно до положень ст. 12 КК України відноситься до проступків.

Дослідивши дані про особу обвинуваченої, судом встановлено, що ОСОБА_6 , раніше не судима, на обліку в психоневрологічному та наркологічному диспансерах не перебуває, негативно характеризується, має на утриманні малолітню доньку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_6 , суд визнає її щире каяття у скоєному, активне сприяння розкриттю злочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 КК України обставини, які обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_6 не встановлено.

Отже, при призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_6 , суд насамперед виходить із ступеню тяжкості вчиненого нею проступку, враховує особу обвинуваченої та обставини, що пом`якшують покарання останньої, наведені вище, та дійшов до переконання, що останній має бути призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян в межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 162 КК України, оскільки саме таке покарання, на думку суду, буде найбільш необхідним і достатнім для її виправлення та попередження скоєння нею нових злочинів.

В межах даного кримінального провадження заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі, і запобіжні заходи, не застосовувалися.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлений.

Судові витрати та речові докази у даному кримінальному провадженні відсутні.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 349, 368, 370, 374, 394, 395 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

ОСОБА_6 визнати винною у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України і призначити її покарання у вигляді штрафу у розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлений.

Речові докази та процесуальні витрати по кримінальному провадженню відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Саратський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Одеський апеляційним судом.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору. Не пізніше наступного дня після ухвалення вироку надсилати його копію учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя ОСОБА_1