Постанова від 25 травня 2026 р. у справі №689/2184/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 689/2184/25

Провадження № 22-ц/820/948/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Грох Л.М. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області в складі судді Кульбаби А.В. від 28 січня 2026 року.

Заслухавши доповідача, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд, -

в с т а н о в и в :

У серпні 2025 року ТОВ «ФК Єврокредит», звертаючись в суд з цим позовом до відповідача, вказував, що 23.04.2021 року АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 уклали Заяву-договір №TDB.2021.0022.11204 про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, який складається з публічної частини договору, яким є Договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank з додатками, розміщений у місці інформування Клієнта та на сайті АТ «Мегабанк»: www.megabank.ua та в мережі Інтернет www.todobank.com, та індивідуальної частини, якою є вказана Заява-Договір. Отже, всі документи у сукупності складають договірну основу, яка закріплює домовленості банка і клієнта щодо регулювання правовідносин, які виникли між ними, і відповідно до приписів ст.634 ЦК України є за своєю суттю договором приєднання, що укладений шляхом прийняття клієнтом пропозиції банку згідно ст.ст. 641, 644 ЦК України.

Сторони погодили і клієнт своїм підписом підтвердив, що ця Заява-Договір, договір з додатками у сукупності складають єдиний договір. Також клієнт своїм підписом підтвердив, що з усіма умовами Договору ознайомлений і згодний. Відповідно до п.2 розділу «Запевнення та умови» Кредитного договору Банк на підставі отриманої від Клієнта заяви відкрив Клієнту Поточний рахунок у гривні, що обслуговується за дебетово-кредитною схемою, та Поточні рахунки у доларах США та у Євро, що обслуговуються за дебетовою схемою, та видав платіжну картку міжнародної платіжної системи.

Факт отримання Клієнтом картки та її номер зафіксовано у заключному розділі Кредитного договору (реквізити та підписи сторін). На Поточний рахунок у гривні Банк надав Клієнту кредит, встановивши Доступний ліміт кредитної лінії у межах Максимального ліміту кредитної лінії, що встановлений у п.4. розділу «Запевнення та умови» Кредитного договору. Спосіб надання кредиту шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії на Поточному рахунку Клієнта. Банк може надавати Клієнту кредит шляхом сплати з Карткового рахунку платежів Клієнта, здійснення його розрахункових операцій та видачі йому готівки на суму, що перевищує залишок на цьому рахунку, але в межах Доступного ліміту Кредитної лінії.

Крім того, у індивідуальній та публічній частинах Кредитного договору Сторони погодили всі істотні умови, що є необхідними для цього виду договорів. У тому числі, у п.4 розділу «Запевнення та умови» Кредитного договору, сторони узгодили конкретні умови, на яких відбувалось кредитне обслуговування Банком рахунку Клієнта, зокрема: - розмір ліміту кредитної лінії; - тип та розмір процентної ставки за користування Кредитом, зокрема на пільговий період (у разі його наявності); - розмір обов`язкового мінімального платежу; - строк сплати обов`язкового мінімального платежу; - орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтовану загальну вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом.

У зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору за відповідачем станом на 03.09.2024 року існує заборгованість за кредитом у розмірі 31252,77 грн., з яких 9222,60 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 22030,17 грн. - заборгованість за процентами.

03.09.2024 року між АТ "Мегабанк" та ТОВ "ФК" Мустанг фінанс" укладено Договір відступлення права вимоги №GL1N426240, відповідно якого АТ «Мегабанк» передає (відступає) ТОВ "ФК "Мустанг фінанс" за плату, а ТОВ "ФК" Мустанг фінанс" приймає належні АТ "Мегабанк" права вимоги до відповідача.

ТОВ «ФК "Мустанг фінанс» 27.12.2024 року уклало з ТОВ «ФК «Єврокредит» договір №1/12 про відступлення права вимоги, за яким з моменту підписання сторонами цього договору до ТОВ «ФК «Єврокредит» перейшло і право вимоги до відповідача за кредитним договором №ТDB.2021.0022.11204 від 23.04.2021. ТОВ «ФК «Єврокредит» не здійснювало жодних додаткових нарахувань, умови Кредитного договору в односторонньому порядку не змінювало.

За наведеного позивач просив стягнути на свою користь з відповідача 31252,77 грн. заборгованості, з яких 9222,60 заборгованості за кредитом, 22030,17 грн. заборгованості по процентах та понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн. та професійну правничу допомогу в сумі 11200 грн.

Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 28 січня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» заборгованість в розмірі 31252,77 грн., яка складається з 9222,60 грн. заборгованості за основним боргом; 22030,17 грн. заборгованості за несплаченими відсотками, а також судовий збір в сумі 2422,40 грн. та витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката в сумі 11200 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду в частині стягнутих процентів за користування кредитом та витрат на правничу допомогу змінити, стягнути з нього на користь позивача 13661,12 грн. заборгованості, з яких 9222,60 грн. заборгованості за тілом кредиту, 4438,52 заборгованості за процентами та зменшити витрати на професійну правничу допомогу до розумного та співмірного розміру.

Стверджує, що суд першої інстанції не повідомив його належно про розгляд справи, оскільки він проходить військову службу за мобілізацією, тому не мав можливості отримати судову повістку та копію позовної заяви, відповідно не міг подати відзив на позовну заяву.

Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Тарифи, які долучені до позовної заяви та інформація, яка розміщена на сайті АТ «Мегабанк» та в мережі Інтернет розумів відповідач та ознайомився та погодився з ними, підписуючи Заяву-договір. Ці докази є неналежними, оскільки наявна в них інформація повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони – банку, який може вносити зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Суд першої інстанції помилково стягнув відсотки за період до 03.09.2024 року, хоча за умовами кредитний договір укладений 23.04.2021 року і строк кредитування становить 12 місяців, тобто, до 23.04.2022 року. Згідно наданої позивачем виписки по рахунках нараховані проценти станом на 28.04.2022 року склали 4438,52 грн., тому заборгованість, яка виникла у відповідача за 12 місячний строк кредитування, склала 9222,60 грн. заборгованості за кредитом та 4438,52 грн. заборгованості по процентах.

Також розмір заявлених витрат на правничу допомогу (11200 грн.) є неспівмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт. Ця справа є незначної складності, заявлені витрати на правничу допомогу складають понад 35% від ціни позову і є явно завищеними.

Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Так, відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд першої інстанції не в повній мірі з`ясував обставини, що мають значення для справи, допустив порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, у зв`язку з чим оскаржуване рішення слід змінити.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 03.09.2024 року між АТ «Мегабанк» та ТОВ «ФК «Мустанг фінанс» укладено договір про відступлення права вимоги №GL1N426240, відповідно до якого відбулося відступлення прав вимоги, зокрема, і за кредитним договором від 23.04.2021 №ТDB.2021.0022.11204.

27.12.2024 року між ТОВ «ФК Єврокредит» та ТОВ «ФК «Мустанг фінанс» укладено договір відступлення права вимоги №1/12, за умовами якого ТОВ «ФК «Мустанг фінанс» передає (відступає) ТОВ «ФК «Єврокредит» за плату, а ТОВ «ФК «Єврокредит» приймає належні ТОВ «ФК «Мустанг фінанс» права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між ТОВ «ФК «Мустанг фінанс» і боржниками.

Згідно витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №1/12 від 27.12.2024 року ТОВ «ФК «Єврокредит» набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №TDB.2021.0022.11204 від 23.04.2021 року в сумі 31252,77 грн.

Наведене підтверджується матеріалами справи.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав свої зобов`язання за кредитним договором, після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК Єврокредит», ні на рахунки попередніх кредиторів, тому з відповідача слід стягнути 31252,77 грн. заборгованості на користь позивача. Судові витрати позивача на професійну правничу допомогу у сумі 11200 грн. підтверджені належними та достовірними доказами, тому підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Проте з таким висновком не можна погодитися повністю, зважаючи на таке.

Так, відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (стаття 634 ЦК).

За змістом ч.1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч.ч.1-2 ст. 207 ЦК України) .

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Апеляційним судом встановлено, що Заяву-договір №TDB.2021.0022.11204 про приєднання Договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, паспорт споживчого кредиту ОСОБА_1 підписав особисто власноручним підписом.

Підписанням заяви-договору ОСОБА_1 засвідчив отримання всієї інформації про умови кредитування.

За змістом Заяви-Договору №TDB.2021.0022.11204 від 23.04.2021 року про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank сторони погодили істотні умови договору: сума максимального ліміту кредитної лінії 200000 грн., орієнтовна вартість кредиту 273293 грн., строк кредиту 12 міс., процентна ставка (фіксована) 56 % річних, у пільговий період 0,0001%, орієнтовна річна процентна ставка 87,30 % річних.

Згідно виписок по особовому рахунку від 23.04.2021 року по 02.12.2022 року та від 03.12.2022 року по 03.09.2024 року ОСОБА_1 користувався кредитними коштами, перерахованими йому на рахунок № НОМЕР_1 , що цілком відповідає умовам договору, при цьому проценти за користування кредитними коштами йому нараховувалися у період з 23.04.2021 року по 02.09.2024 року.

Аналогічні відомості містить наданий розрахунок заборгованості ОСОБА_1 станом 03.09.2024 року за кредитним договором №TDB.2021.0022.11204 від 23.04.2021 року, згідно з яким заборгованість становить 31252,77 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту 9222,60 грн.; заборгованість по процентах за період з 23.04.2021 року по 02.09.2024 року - 22030,17 грн.

Суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що всупереч умовам договору відповідач не повернув кредитні кошти, тому з нього слід стягнути заборгованість за тілом кредиту 9222,60 грн.

Водночас, суд першої інстанції помилково визнав доведеним заявлений розмір процентів за користування кредитом, які підлягають стягненню.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Суд першої інстанції не встановив та не врахував при вирішенні спору, що за Заявою-Договором №TDB.2021.0022.11204 від 23.04.2021 року про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank строк кредиту становить 12 місяців.

Згідно п. 6 Заяви-Договору строк дії Договору про комплексне банківське обслуговування набирає чинності з моменту підписання цієї Заяви – Договору та діє протягом 3 років і може бути пролонгованим.

Разом з тим, ця умова стосується загального строку дії договору про комплексне банківське обслуговування, тоді як строк кредитування (як однієї з надаваних послуг) становить 12 місяців.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Тож з огляду на строк кредитування 12 місяців, кредитодавець мав право нараховувати проценти за кредитом до 23.04.2022 року. Згідно виписки по особовому рахунку (а.с. 24) заборгованість за процентами в межах строку кредитування становить 4438,52 грн. Підстави для нарахування та стягнення процентів поза 12-місячним строком кредитування відсутні.

Отже, стягненню підлягає заборгованість за процентами в межах 12-місячного строку кредитування 4438,52 грн.

Доводи апеляційної скарги щодо неспівмірності витрат на правничу допомогу складності справи не беруться судом до уваги з огляду на наявність у матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення судової повістки від 21.01.2026 року ОСОБА_1 особисто (а.с. 91).

За змістом ч.4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст. 137 ЦПК).

Згідно з ч. 6 ст. 137 ЦПК обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Будучи повідомленим про розгляд справи у суді першої інстанції, відповідач не заявляв про неспівмірність понесених витрат позивачем на професійну правничу допомогу, а тому у суду не було підстав для зменшення цих витрат.

Разом з тим, відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Позовні вимоги ТОВ «ФК Єврокредит» задоволено на 43,71 %, тому на його користь з відповідача підлягає стягненню 1058,83 грн. судового збору за подачу позовної заяви та 4895,52 грн. витрат на правничу допомогу пропорційно задоволеним позовним вимогам.

З врахуванням задоволення апеляційної скарги відповідно до ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України слід стягнути з ТОВ «ФК Єврокредит» 3633,60 грн. понесених судових витрат за подачу апеляційної скарги.

Тож згідно ч. 10 ст. 141 ЦПК України слід покласти на ОСОБА_1 обов`язок сплатити на користь ТОВ «ФК Єврокредит» різницю понесених судових витрат 2320,75 грн. (5964,35 – 3633,60), сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину витрат.

З врахуванням наведеного, оскаржуване рішення суду в частині стягнення процентів за користування кредитом слід змінити та стягнути з відповідача на користь позивача 9222,60 грн. за тілом кредиту, 4438,52 грн. заборгованості за процентами та 2320,75 грн. понесених судових витрат.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 28 січня 2026 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» (місцезнаходження: 49001, м. Дніпро, пров.Ушинського, буд.1, офіс 105, ЄДРПОУ 40932411), 9222,60 грн. заборгованості за кредитом, 4438,52 грн. заборгованості за процентами та 2320,75 грн. понесених судових витрат.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 03 червня 2026 року.

Судді Л.М. Грох

Т.О. Янчук

О.І. Ярмолюк