Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №307/1470/26 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 307/1470/26

Закарпатський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.06.2026 м. Ужгород

Суддя Закарпатського апеляційного суду Феєр І. С., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/320/26 за апеляційною скаргою захисника-адвоката Ціпле І. Ю. на постанову судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 06.05.2026.

Цією постановою:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, мешканець АДРЕСА_1 , визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 (сто сімдесят) грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 665 грн 60 коп. судового збору.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 767797 від 02.04.2026 та постанови судді від 06.05.2026 вбачається, що ОСОБА_2 02.04.2026 о 20 год 20 хв, в с. Нижня Апша по вул. Тячівській, здійснив злісну непокору працівникам поліції, а саме: під час перевірки документів було встановлено, що ОСОБА_2 перебуваючи в розшуку за запитом ТЦК, на неодноразову законну вимогу працівників поліції вийти з транспортного засобу для встановлення обставин та подальшого доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_2 , відмовився, поводив себе зухвало, чим вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 185 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисник-адвокат Ціпле І. Ю. просить постанову суду від 06.05.2026 скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення. До протоколу не додано жодних доказів, які б підтвердили факт здійснення непокори, а одноосібно надруковані ідентичні рапорти не являються належними та допустимими доказами у справі. ОСОБА_2 не здійснював непокору, справа є фальсифікованою. ОСОБА_2 не забезпечили адвоката з числа БВПД та перекладача. Жодного відеозапису в матеріалах справи немає. Крім того, жодних підстав для зупинки транспортного засобу «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_1 не було, ОСОБА_2 ні в якому розшуку та/або орієнтуванні не знаходився. Працівниками поліції належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами жодних підстав, які могли би бути підставою для зупинки транспортного засобу. ОСОБА_2 не повідомили про причини зупинки, що вказує на незаконність всіх наступних дій. ОСОБА_2 не вчиняв адміністративне правопорушення, обставини, що обтяжують відповідальність відсутні та майнова шкода ним нікому не завдана.

Будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_2 та його захисник-адвокат Ціпле І. Ю. на розгляд справи щодо ОСОБА_2 не з`явилися, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляли, відомостей про поважність причин чергової неявки не надали. При цьому, за змістом ст. 294 КУпАП участь особи, яка притягується до відповідальності, чи захисника, в апеляційному

-2-

розгляді справи, не є обов`язковою. Тому, враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип – верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_2 та його захисника-адвоката Ціпле І. Ю. що не може розцінюватись як порушення їх прав, передбачених ст. 268, 271 КУпАП.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

На підставі положення ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги.

Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Приписами до ст. 280 КУпАП регламентовано, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, які зазначені у ст. 251 КУпАП.

Суд, згідно з вимогами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Апеляційний суд вважає, що вищезазначені вимоги закону під час розгляду матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, - є правильним, а зміст постанови відповідає приписам ст. 283 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_2 цього адміністративного правопорушення.

Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується беззаперечними доказами, яким суд дав належну та об`єктивну оцінку.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 767797 від 02.04.2026 вбачається, що ОСОБА_2 02.04.2026 о 20 год 20 хв, в с. Нижня Апша по вул. Тячівській, здійснив злісну непокору працівникам поліції, а саме: під час перевірки документів було встановлено, що ОСОБА_2 перебуваючи в розшуку за запитом ТЦК, на неодноразову законну вимогу працівників поліції вийти з транспортного засобу для

-3-

встановлення обставин та подальшого доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_2 , відмовився, поводив себе зухвало, чим вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 185 КУпАП. При цьому, йому були роз`яснені права та обов`язки, передбачені ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, якими ОСОБА_2 скористався відмовившись від дачі пояснень, що зафіксовано у протоколі.

Обставини, які вказані у протоколі про адміністративне правопорушення також підтверджуються рапортами поліцейських СРПП Тячівського РВП ГУ НП в Закарпатській області Стана В., старшого оперуповноваженого Тячівського ВП ГУ НП в Закарпатській області Довбнича М., т. в. о. заступника начальника СКП Тячівського ВП ГУ НП в Закарпатській області Веклинця М., оперуповноважених Тячівського ВП ГУ НП в Закарпатській області Сухана Р., Світлинця А. та ОСОБА_3 , в яких чітко викладено обставини, за яких ОСОБА_2 вчинив злісну непокору, а саме на неодноразові вимоги працівників поліції пред`явити військово-облікові документи категорично відмовлявся, вів себе агресивно, схопив за формений одяг працівників поліції та перебуваючи в автомобілі взяв з підлокітника в руки предмет схожий на викидний ніж, на що йому було зроблено попередження про застосування фізичної сили та спеціальних засобів. Натомість останній не реагував, в результаті чого до нього було застосовано, у відповідності до ст.. 44 Закону України «Про Національну поліцію», заходи фізичного впливу. Після чого працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 та працівниками поліції було забезпечено останнього для складання адміністративних матеріалів до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Докази, що містяться у матеріалах справи, які є належними й допустимими, зібрані відповідно до вимог КУпАП, оскільки порушень при їх збиранні у ході розгляду справи апеляційним судом не виявлено, у своїй сукупності підтверджують вину ОСОБА_2 у вчиненні передбаченого ст. 185 КУпАП адміністративного правопорушення.

Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено яких-небудь даних, які б давали підстави вважати, що працівники поліції ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , були упереджені під час виконання своїх функціональних обов`язків, що у них були підстави для обмови ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, – у підтвердження таких даних відсутні які-небудь належні докази як у матеріалах справи, такі не додано до апеляційної скарги, й на такі не посилається сторона захисту в апеляційній скарзі.

У матеріалах справи про адміністративне правопорушення також відсутні будь-які відомості, які можуть підтвердити факт зацікавленості вказаних працівників поліції у результатах розгляду справи, - такі дані відсутні у матеріалах справи, їх не додано і до апеляційної скарги. Відтак, апеляційний суд приходить до висновку, що працівники поліції при виконанні своїх функціональних обов`язків діяли виключно у межах наданих їм повноважень.

При цьому суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_2 у злісній непокорі законним вимогам працівників поліції.

Приймаючи судове рішення апеляційний суд також бере до уваги приписи таких нормативно-правових актів.

Відповідно до ст. 185 КУпАП адміністративна відповідальність настає за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку.

Об`єкт правопорушення - суспільні відносини у сфері забезпечення громадського порядку та суспільної безпеки, та суспільні відносини у сфері державного управління.

-4-

Об`єктивна сторона правопорушення полягає у злісній непокорі законному розпорядженню або вимозі працівника поліції при виконанні ним службових обов`язків, а також вчинення таких самих дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку.

Злісна непокора полягає у відмові від обов`язкового виконання наполегливих розпоряджень або вимог працівника поліції, або в непокорі, що виражається у зухвалій формі і свідчить про прояв явної неповаги до органів та осіб, які охороняють громадський порядок. Відмова особи проявляється у недвозначній формі словами, жестами, мовчанням тощо.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 26.06.1992 «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров`я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів» відповідальність за ст. 185 КУпАП настає лише за дії, вчинені винним у зв`язку з виконанням працівником правоохоронного органу службових обов`язків. Злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника поліції при виконанні ним службових обов`язків, або відмова, виражена у зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.

Правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП, обов`язково передбачає наявність законної вимоги співробітника поліції при виконанні службових обов`язків, оскільки вимога або розпорядження поліцейського це акт, юридично рівнозначний наказу, що виражений у категоричній формі та має бути законодавчо обґрунтованим.

Основні права працівника поліції встановлено у розділах IV «Повноваження поліції», V «Поліцейські заходи» Закону України «Про національну поліцію». Так, поліція здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров`ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок вчинення кримінального, адміністративного правопорушення; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події.

Адміністративне затримання особи, відповідно до ч. 1 ст. 260 КУпАП, здійснюється у тому числі і з метою припинення адміністративних правопорушень та коли вичерпано інші заходи впливу. Про адміністративне затримання складається протокол, в якому зазначаються: дата і місце його складення; посада, прізвище, ім`я та по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу затриманого; час і мотиви затримання. Протокол підписується посадовою особою, яка його склала, і затриманим. У разі відмови затриманого від підписання протоколу в ньому робиться запис про це.

Вищевказані вимоги щодо процедури оформлення матеріалів адміністративного правопорушення стосовно ОСОБА_2 працівниками поліції дотримані, тому, твердження сторони захисту про те, що вказані у протоколі відомості не можуть слугувати належними доказами у справі, - є безпідставними та спростовуються вищезазначеним і такі апеляційним судом відхиляються.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_2 , чи його захисник оскаржували дії працівників поліції щодо складання протоколу. Доказів неправомірної поведінки працівників поліції чи інших доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до нього, матеріали справи не містять.

-5-

Доводи апеляційної скарги про безпідставність зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_2 апеляційний суд визнає необґрунтованим, оскільки об`єктивна сторона правопорушення у цьому випадку виразилася саме у невиконанні вимоги працівника поліції щодо пред`явлення військово-облікових документів, що передбачено частиною другою статті 32 Закону України «Про національну поліцію», а ОСОБА_2 в силу приписів частини шостої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зобов`язаний був їх мати при собі і пред`явити поліцейському. Крім того, ОСОБА_2 зі скаргами на дії поліцейських не звертався, підстав для його обмови – не наводив.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги в цій частині, апеляційний суд визнає їх такими, що жодним чином не спростовують факту вчинення ОСОБА_2 інкримінованого йому правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 185 КУпАП.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд бере до уваги приписи ст. 28 Конституції України, які закріплюють право кожного на повагу до його гідності, це право людини рівнозначне обов`язку поважати інших.

Дії ОСОБА_2 свідчать проте, що його поведінка не відповідала обстановці, носила зухвалий характер та свідчила про те, що він ігнорує законні вимоги поліцейських.

Апеляційний суд вважає, що дії поліцейських були спрямовані на припинення правопорушником ОСОБА_2 протиправної поведінки і носили законний та правомірний характер.

На переконання апеляційного суду працівники поліції правомірно вимагали від ОСОБА_2 виконати законні вимоги щодо надання документів, однак останній не виконував вищевказані вимоги, документи не надавав, поводив себе агресивно, схопив за формений одяг працівників поліції, тим самим продовжуючи свою протиправну поведінку.

Таким чином, всупереч доводів захисника, у протоколі описано суть вчиненого правопорушення, зокрема зазначено, що ОСОБА_2 вчинив злісну непокору законній вимозі працівників поліції, а саме відмовлявся пред`явити військово-облікові документи. Таким чином, дії ОСОБА_2 щодо непокори законній вимозі поліцейських охоплюються диспозицією передбаченого ст. 185 КУпАП адміністративного правопорушення.

Апеляційний суд також відхиляє доводи захисника про те, що ОСОБА_2 не було забезпечено адвоката та перекладача, оскільки ОСОБА_2 працівниками поліції були роз`яснені його права та обов`язки, які останній реалізував відмовившись надавати свої пояснення та підписавши протокол про адміністративне правопорушення без жодних зауважень, вимоги щодо необхідності залучення адвоката чи перекладача ОСОБА_2 поліцейським не заявляв.

Тому, апеляційний суд вважає, що наявні в матеріалах справи докази є логічними та послідовними, узгоджуються між собою, не суперечать змісту протоколу, а тому жодних підстав уважати, що протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_2 за непокору законним вимогам поліцейського при виконанні ним службових обов`язків, не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, немає.

Зібрані у справі докази досліджені судом першої інстанції відповідно до вимог КУпАП на предмет належності, допустимості, достовірності та у своїй сукупності є достатніми для визнання доведеною вину ОСОБА_2 у вчиненні передбаченого ст. 185 КУпАП адміністративного правопорушення, у зв`язку з чим, доводи апеляційної скарги визнаються такими, що спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.

На підставі вищенаведеного, апеляційний суд приходить до висновку про те, що судом першої інстанції ОСОБА_2 обґрунтовано визнаний винним у вчиненні

-6-

передбаченого ст. 185 КУпАП адміністративного правопорушення; що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні цього правопорушення підтверджується сукупністю зібраних у справі, досліджених суддею першої інстанції, перевірених апеляційним судом, наведених вище доказів, яким дана правильна оцінка у постанові; що адміністративне стягнення накладено на нього в межах санкції вищевказаної статті, у зв`язку з чим, є таким, що відповідає як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, так і особі правопорушника.

Притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення буде сприяти досягненню основної мети – виховання правопорушника у дусі додержання законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Також апеляційний суд констатує, що при вирішенні питання про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення, суд першої інстанції належним чином врахував вимоги ст. 33 КУпАП, характер та обставини вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини та майновий стан, і прийшов до вірного висновку про необхідність накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, яке на думку апеляційного суду, сприятиме вихованню правопорушника в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, тобто відповідає передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для зміни чи скасування постанови судді, при апеляційному перегляді не встановлено.

На які-небудь інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені.

На переконання апеляційного суду, оскаржувана постанова, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без змін, а подана захисником-адвокатом Ціпле І. Ю. апеляційна скарга, доводи якої не знайшли свого підтвердження, без задоволення.

Приймаючи рішення беруться до уваги положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; те, що до апеляційної скарги не додано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та підтверджували доводи апеляційної скарги, і будь-яких обґрунтованих клопотань із цього приводу ОСОБА_2 та його захисником не заявлено, а не з`явившись на апеляційний розгляд справи останні позбавили себе можливості у наданні доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та підтверджували доводи апеляційної скарги.

Керуючись ст. 294 КпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника-адвоката Ціпле І. Ю. залишити без задоволення, а постанову судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 06.05.2026 щодо ОСОБА_10 , - без змін.

Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя