Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №308/6192/23 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 308/6192/23

Закарпатський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.06.2026 м. Ужгород

Суддя Закарпатського апеляційного суду Феєр І. С., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/934/23, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 – адвоката Цебрика Л. В. на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29.11.2023.

Цією постановою:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, непрацюючий, мешканець АДРЕСА_1 , визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 01 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 536 грн 80 коп. судового збору.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 126674 від 02.04.2023 та постанови судді від 29.11.2023 вбачається, що 02.04.2023 о 12 год в смт Середнє по вул. Закарпатській, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2109 д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, нестійка хода. Їхати в ЗОНД для проходження медичного освідчення відмовився. Факт вживання алкоголю не заперечує. Дії кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП за порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду, захисник-адвокат Цебрик Л. В. подав апеляційну скаргу, в якій посилається на її необґрунтованість, вказує про неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а також дослідженим доказам. Просить скасувати постанову та постановити нову, якою закрити провадження у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Посилається на те, що суд в порушення вимог ст. 268 КУпАП розглянув справу у відсутності ОСОБА_1 без його належного сповіщення про час і місце судового розгляду. Той факт, що ОСОБА_1 визнав факт вживання ним алкоголю, не спростовує того факту, що він перебував в безсинптомному ступені алкогольного сп`яніння. Також звертає увагу на те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом і протилежне матеріалами справи не доведено, а тому постанова про накладення на нього стягнення за ч. 5 ст. 121, ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП є незаконною. Зазначає, що в даному випадку стан алкогольного сп`яніння не встановлено, відмову водія від проходження огляду на стан сп`яніння не зафіксовано. Крім того в матеріалах справи відсутнє направлення ОСОБА_1 для проходження огляду на стан сп`яніння, відсутні відомості про роз`яснення йому прав, передбачених ст. 268 КУпАП та змісту ст. 63 Конституції України, а також дані про свідків, яких поблизу автомобіля було двоє.

-2-

Також захисник вказує, що інспектор Куртанич Т. С. не уповноважений складати протокол про адміністративне правопорушення, оскільки не є працівником поліції. Просить врахувати, що ОСОБА_1 є водієм, тому його не можна позбавляти прав, оскільки іншої спеціальності в нього немає. Стороною захисту було подано клопотання про залучення у справу прокурора, яке судом безпідставно відхилено. Просить залучити до участі в справі прокурора, посилаючись на рішення місцевих судів України.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Сідун О. С., неявка яких з урахуванням положень ч. 6 ст. 294 КУпАП не перешкоджає її розгляду. При цьому враховується те, що ОСОБА_1 та його захисник-адвокат Сідун О. С., належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи, а розгляд справи неодноразово відкладався за клопотаннями його захисників-адвокатів Цебрика Л. В. та Сідун О. С., а саме: 23.01.2024, 09.05.2024, 10.09.2024 та 03.03.2026.

Апеляційний суд зауважує, що клопотання сторони захисту про необхідність відкладення розгляду справи щодо ОСОБА_1 обґрунтовані, зокрема, зайнятістю адвоката Цебрика Л. В. на курсах підвищення кваліфікації та його перебуванням на лікарняному, а адвоката Сідун О. С. зайнятістю в слідчих діях, при цьому жодного разу ними не надавалися належні докази, які б підтверджували вказані обставини.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, судове засідання в черговий раз було відкладено на 02.06.2026, про що учасники судового розгляду повідомлялись належним чином.

02.06.2026 до початку апеляційного розгляду захисником-адвокатом Сідун О. С., заявлено чергове клопотання про відкладення судового засідання, у зв`язку з неможливістю прибуття на розгляд справи щодо ОСОБА_1 через зайнятість в іншому судовому процесі, між тим вказані обставини належними доказами не підтверджено, що дає обґрунтовані підстави вважати, що клопотання про відкладення судового засідання спрямоване виключено на затягування розгляду по суті справи про адміністративне правопорушення.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що чергове клопотання захисника-адвоката Сідун О. С. про відкладення судового розгляду, до задоволення не підлягає, оскільки, відповідно до ч. 4 ст. 294 КУпАП апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.

При цьому наведені захисником у заяві аргументи, зокрема, щодо неможливості прибуття в судове засідання через зайнятість в іншому судовому процесі, апеляційним судом не приймаються до уваги, оскільки у підтвердження вказаної обставини не надано жодних доказів, і як уже зазначено вище, розгляд справи щодо ОСОБА_1 вже неодноразово відкладався, у тому числі на підставі аналогічних клопотань захисника-адвоката Сідун О. С. При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 у судові засідання жодного разу не з`явився.

Натомість, апеляційний суд враховує, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких – не допустити судовий процес у безладний рух.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

-3-

До того ж ст. 268 КУпАП не містить імперативної заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП без обов`язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Приймаючи рішення про розгляд справи без участі ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Сідун О. С. враховуються і вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, передбачені ч. 4 ст. 294 КУпАП, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип – верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, а тому апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Сідун О. С., що не може розцінюватись як порушення їх прав, передбачених ст. 268, 271 КУпАП.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані по справі докази, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. За змістом вказаної норми закону, провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.

Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд першої інстанції вказаних вимог закону дотримався та прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Згідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до підпункту а) пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

-4-

Згідно пункту 6 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015 (далі Інструкція), огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Відповідно до пункту 7 вказаної Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров`я).

З матеріалів справи та досліджених доказів апеляційним судом встановлено, що 02.04.2023 о 12 год в смт Середнє по вул. Закарпатській, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 2109» д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, нестійка хода. Їхати в ЗОНД для проходження медичного освідчення відмовився. Факт вживання алкоголю не заперечував. Дії кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП за порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

Незважаючи на заперечення захисником вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, вина останнього у вчиненні вказаного правопорушення, підтверджується сукупністю зібраних по справі, досліджених суддею першої інстанції та наведених у постанові доказів.

Зокрема, вина ОСОБА_1 стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 126674 від 02.04.2023, яким зафіксовано обставини вчиненого правопорушення та який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, як щодо змісту так і щодо форми; копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 02.04.2023 серії БАД № 706348, рапортами поліцейських Куртанича Т. С. та Свиди В. А. від 02.04.2023, відеозаписом, яким засвідчено факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду у встановленому законом порядку для визначення стану алкогольного сп`яніння.

Оцінка доказів відповідно до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Всупереч доводів захисника, в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 126674 від 02.04.2023 зазначено: дату і місце його складення; посаду, прізвище, ім`я та по батькові працівника поліції, який склав протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; а також зазначено, що ОСОБА_1 роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, в той же час ОСОБА_1 відмовився від надання пояснень на підставі ст. 63 Конституції України, про що свідчить його підпис.

Матеріали справи не містять доказів про порушення поліцейським СРПП Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_3 законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки поліцейським дотримано вимоги ч. 2 ст. 251, ст. 256, 265-2, 266, 268 КУпАП, Інструкції з оформлення

-5-

поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі. Протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №126674 від 02.04.2023 складено відповідно до вимог встановлених ст. 256 КУпАП, уповноваженим на такі дії працівником поліції, у спосіб, з підстав та з дотриманням порядку, встановлених законом.

У матеріалах справи про адміністративне правопорушення також відсутні будь-які відомості, які можуть свідчити про зацікавленість вказаного працівника поліції у результатах розгляду справи, - у підтвердження таких даних належні докази відсутні у матеріалах справи, їх також не додано і до апеляційної скарги, і на такі захисник не посилалися під час апеляційного розгляду. Тому, апеляційний суд приходить до висновку, що працівники поліції при виконанні своїх посадових обов`язків діяли виключно у межах наданих їм повноважень.

Не встановлено під час розгляду апеляційної скарги підтверджуючих даних, які свідчать про те, що стосовно ОСОБА_1 з боку поліцейських були вчинені незаконні методи, примус чи упередженість - докази, які можуть підтвердити цей факт відсутні, і такі докази стороною захисту не додано до матеріалів справи та апеляційної скарги.

З установлених апеляційним судом обставин вбачається, що ОСОБА_1 після зупинки транспортного засобу відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою технічного приладу та в закладі охорони здоров`я.

При розгляді справи цим доказам суд дав належну оцінку, а тому твердження в апеляційній скарзі про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи не знайшли свого підтвердження і такі відхиляються.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що суддею першої інстанції, ОСОБА_1 обґрунтовано визнано винним у порушенні вимог, які передбачені пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України та вчиненні, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення, а призначене йому адміністративне стягнення таким, яке відповідає санкції вищевказаної статті - як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, так і особі правопорушника, і є справедливим.

Апеляційний суд відхиляє доводи захисника про не доведення факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, як необґрунтовані, при цьому зауважує, що причини та обставини зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 не підлягають встановленню в межах даної справи, оскільки предметом доказування є саме фактичні дані щодо відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння та ці відомості не впливають на висновок про винуватість цієї особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги в цій частині, апеляційний суд враховує те, що наявною у справі постановою про накладення адміністративного стягнення серії БАД № 706348 від 02.04.2023 про притягнення ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 121, ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП, до адміністративної відповідальності стверджується те, що останній керував транспортним засобом з не пристебнутим паском безпеки, не маючи при собі посвідчення водія та чинного страхового поліса та при зміні напрямку руху не увімкнув покажчик повороту, чим порушив вимоги п. 2.1 «а», 2.1. «б», 2.3. «в», 9.2. «а», «б» Правил дорожнього руху України.

Висновок про те, що згаданим транспортним засобом керував саме ОСОБА_1 обумовлюється також змістом розмови між останнім та інспекторами, з якої слідує, що ОСОБА_1 визнав факту перебування у стані алкогольного сп`яніння, керування транспортним засобом у такому стані, відсутність необхідності проходження у зв`язку з цим огляду.

-6-

Також на відеофайлі чітко зафіксовані неодноразові пропозиції до ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння та роз`яснення наслідків відмови від проходження такого огляду; окрім того, ОСОБА_1 було повідомлено, що проходження огляду може здійснюватися на місці або у закладі охорони здоров`я, однак після пропозиції пройти огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився, що спростовує доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду через те, що транспортним засобом він не керував.

Працівники патрульної поліції неодноразово зверталися до ОСОБА_1 з приводу необхідності пройти огляд на стан сп`яніння і цих обставин останній не міг не розуміти, а також те, що звернення поліцейських було категоричною вимогою з огляду на те, що йому повідомили про наслідки його відмови.

Враховуючи наведене, твердження захисника, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом та не зупинявся працівниками поліції, є безпідставним та такими, що не підтверджується наявними в справі доказами, а позиція сторони захисту щодо невизнання ОСОБА_1 вини розцінюється апеляційним судом як спосіб захисту останнього з метою уникнення відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.

При цьому, слід зазначити, що проходження огляду на стан сп`яніння на вимогу поліцейського є обов`язком водія, а не його правом, а відмова від проходження такого незалежно від підстав – становить склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 оскаржував дії працівників поліції щодо складання протоколу. Доказів неправомірної поведінки працівників поліції чи інших доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до нього, матеріали справи не містять.

Доводи про незаконність притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121, ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП за постановою від 02.04.2023 з підстав її незаконності, не приймаються до уваги, оскільки будь-яких відомостей про скасування вищевказаної постанови стороною захисту суду не надавалося.

У зв`язку з наведеним та за наявності не скасованої у встановленому законом порядку постанови про застосування відносно ОСОБА_1 адміністративного стягнення за фактом вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 121, ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП, суд апеляційної інстанції визнає встановленим факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом за обставин встановлених судом першої інстанції при розгляді справи та визнанні винним ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги про те, що в протоколі не зазначено відомості про свідків, апеляційний суд відхиляє як такі, що жодним чином не спростовують факт порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України та не свідчать про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи захисника про те, що розгляд справи був проведений за відсутності ОСОБА_1 , апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки ОСОБА_1 згідно протоколу про адміністративне правопорушення знав про перебування у провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області справи щодо нього. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що суд повідомляв ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи належним чином, разом з тим, в судове засідання призначене на 29.11.2023, ОСОБА_1 не з`явився, при цьому в судовому засіданні останній був представлений захисником-адвокатом Цебриком Л. В.

-7-

Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Крім того, враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, враховуючи безпідставне умисне затягування правопорушником справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).

Частиною 1 статті 268 КУпАП передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий i відкритий розгляд справи упродовж розумного строку незалежним i безстороннім судом, встановленим законом.

У ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» вказано, що стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України», в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Суд повинен контролювати процесуальну поведінку осіб, які беруть участь у справі, а значить обов`язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, а також нести відповідальність за зловживання правом. В прямі обов`язки осіб, що беруть участь у справі, входить дотримання процесуальної дисципліни на протязі всього провадження у справі.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було зневільовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи як, що таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.

В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

-8-

Стаття 268 КУпАП не містить імперативної заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП без обов`язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Таким чином рішення суду першої інстанції про розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 прийнято відповідно до вимог ст. 268 КУпАП.

Твердження захисника про розбіжності в часі в протоколі та постанові про накладення адміністративного стягнення не спростовують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння й відмову в проходженні огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку та не свідчать про незаконність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Таким чином, обґрунтування вимог апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції законодавства при винесенні постанови, яке полягало у не з`ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді.

На які-небудь інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі захисника не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені.

Також, судом першої інстанції з урахуванням вимог ст. 33 КУпАП, зокрема, характеру вчиненого правопорушення, особи порушника та обставин справи, правильно вирішено питання про кваліфікацію діянь ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП України і накладено стягнення у виді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що хоч і є суворим, проте безальтернативним видом стягнення.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції і вважає, що з врахуванням наведених обставин, а саме те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку, таке порушення правил дорожнього руху є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, тяжкість ймовірних наслідків.

При цьому, апеляційний суд ураховує, що в рішенні у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16.10.2008) Європейський суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.

Враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку, що адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 відповідає характеру вчиненого правопорушення, встановлене у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому підстав для його зміни, навіть з урахуванням даних про його особу, не вбачається.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які були б підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено.

-9-

Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та необґрунтованість накладеного на нього адміністративного стягнення, не вбачається, відтак постанова суду є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає, а тому апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає.

При прийнятті рішення враховуються положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що суд, за відсутності обґрунтованих клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати будь-яких свідків, тощо; те, що стороною захисту не було надано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та могли б слугувати підставами для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника-адвоката Цебрика Л. В. залишити без задоволення, а постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29.11.2023 щодо ОСОБА_4 - без змін.

Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя