Рішення від 02 червня 2026 р. у справі №591/11540/25 — Зарічний районний суд м. Сум

Справа № 591/11540/25

Провадження № 2/591/2856/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2026 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми в складі: головуючого судді Косар Алевтини Іванівни

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження

з повідомленням сторін цивільну справу № 591/11540/25

за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Брайко Юлія Валеріївна

до ОСОБА_2

про зміну розміру аліментів

учасники судового процесу:

представник позивача адвокат Брайко Ю. В.

відповідач ОСОБА_2

секретар судового засідання Сема Д. О.

УСТАНОВИВ:

У жовтні 2025 року представник ОСОБА_1 – ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів. Вимоги мотивовано тим, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано за рішенням суду. Від шлюбу мають доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який на даний час досяг повноліття. За змістом позовної заяви на підставі рішення Зарічного районного суду м. Суми від 11 березня 2021 року та постанови Сумського апеляційного суду від 16 червня 2021 року у справі №591/2031/19 з відповідача у даній справі на користь позивача стягуються аліменти на утримання спільних дітей сторін ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) батька щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, на кожну дитину, починаючи стягнення з 28 березня 2019 року і до досягнення старшою дитиною повноліття. Син ОСОБА_5 на даний час досяг повноліття. Посилаючись на норми стст. 180-183 СК України, просила суд змінити розмір аліментів на утримання доньки, визначивши їх у розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку (доходу).

У відзиві відповідач не заперечує проти заявлених вимог та зміни розміру аліментів на утримання доньки. Досягнення однією дитиною 18 років є законною підставою для зменшення розміру аліментів, оскільки виплати були встановлені у частці від доходу на двох дітей.

Рух справи

16 жовтня 2025 року Ухвалою суду прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін

Аргументи учасників судового процесу

У судовому засіданні 25.05.2026 представник позивача позов підтримала з наведених у ньому підвстав.

Відповідач не заперечує проти заявлених вимог.

Після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та оголошено перерву до 03.06.2026.

Фактичні обставини справи, з`ясовані судом

Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 10.09.2005 до 27.03.2020. Шлюб між ним розірвано на підставі рішення Зарічного районного суду м. Суми у справі №591/3814/19.

У сторін є спільні діти: син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На підставі рішення Зарічного районного суду м. Суми від 15.02.2021 місце проживання дітей визначено з матір`ю.

На підставі рішення Зарічного районного суду м. Суми від 11 березня 2021 року та постанови Сумського апеляційного суду від 16 червня 2021 року у справі №591/2031/19 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмір 1/3 частин всіх видів його заробітку, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімумв для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з 11 березня 2021 року до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

На даний час дитина ОСОБА_5 досяг повноліття та продовжує навчання у Вищій школі Вісмар.

Мотиви, з яких виходить Суд, та застосовані норми права

Згідно з ч.1,2 ст.27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Враховуючи встановлені фактичні обставини справи та наведені нормативні положення, суд дійшов висновку про те, що позивач правомірно звернулася до суду із зазначеним позовом.

Ураховуючи зміст стст. 181, 192 СК, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не є незмінним.

Розмір на одну дитину становить 1/4 частину доходу.

Суд наголошує, що навіть в разі зміни частки аліментів (з 1/3 до 1/4 на одну дитину), що підлягатиме стягненню на користь відповідача на утримання однієї дитини, встановлений чинним сімейним законодавством мінімальний гарантований рівень (розмір щомісячного стягнення), який дорівнює 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, залишатиметься незмінним.

Згідно з ч. 4 ст. 206 Цивільного процесуального кодексу (ЦПК) України визначено, що у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

За викладеного, зважаючи на визнання відповідачем позову, яке приймається Судом, оскільки не суперечить вимогам закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд доходить висновку, що позов є підставним до задоволення.

Відповідно до вимог статті 430 ЦПК України, рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць слід допустити до негайного виконання.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно зі ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У відповідності до ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У цій справі судові витрати в частині судового збору становлять 1 211.20 грн., від сплати якого позивач була звільнена при подачі позову до суду.

Відповідач ОСОБА_2 визнав позов у даній справі до початку розгляду по суті. Таким чином із відповідача, у такому випадку, стягується лише 50 відсотків судового збору на користь держави за позовну вимогу про зміну розміру аліментів на дитину у розмірі 605.60 грн (50% від 1 211.20 грн).

Крім цього, позивачем заявлено вимогу про сплату витрат на надання правничої допомоги у розмірі 10 000.00 грн.

До позовної заяви позивач надала Договір № 6 про надання правової (правничої) допомоги від 09.01.2024, Додаткову угоду № 5 до Договору № 6 про надання правової (правничої) допомоги від 09.01.2024, Акт виконаних робіт до Договору № 6 від 25.09.2025, квитанцію до прибуткового касового ордера.

У судовому засіданні відповідач заперечив проти заявленого до відшкодування розміру судових витрат, вважаючи, що витрати на правову допомогу завищені позивачем, неспівмірні справі, а також не доведені належними доказами. Відповідач визначив розмір 50.00 грн, до якого необхідно зменшити відповідні витрати, на його думку.

Статтею 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на правову допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Статтею 131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Договором про надання правової допомоги є домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).

За приписами ч.3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 28.12.2020 по справі №640/18402/19, розмір винагороди за надання правової допомоги, визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого часу адвокатом часу.

Разом з тим, за змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії»(Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Тобто, в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Велика Палата Верховного Суду від 07.07.2021 в справі № 910/12876/19.

При цьому, як вказав Верховний Суд у свооїй постанові від 07.11.2019 по справі №905/1795/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.04.2020 в справі № 922/2685/19.

Таким чином, врахувавши характер виконаної адвокатом роботи, витрат, а також критерій розумності їхнього розмірі, виходячи з конкретних обставин справи, складності виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності вчинення відповідних дій адвокатом, значимості таких дій у справі, з урахуванням заяви відповідача про зменшення розміру заявлених судових витрат, суд дійшов висновку про зменшення заявлених до стягнення витрат та стягнення з відповідача на користь позивача витрат за надання правової допомоги в сумі 4 000.00 грн, що є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору та виконаної адвокатом роботи.

Посилання відповідач на ненадання позивачем доказів надання правничої допомоги адвокатом Брайко Ю. В. у справі №591/11540/25 суд вважає безпідставними, адже позивач та адвокат в Договорі про надання правничої допомоги та Додатковій угоді до Договору про надання правничої допомоги чітко визначили, у якій саме справі надається правнича допомога (зміна аліментів на утримання доньки) та визначили види, обсяг і форми правової допомоги, що у загальному розмірі становить 10 000.00 грн. Актом виконаних робіт до договору про надання правничої допомоги та квитанцією до прибуткового касового ордера підтверджується надання адвокатом правничих послуг та їх фактичну оплату. У передбачений законодавством спосіб такі документи не дійсними не визнавались.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись стст. 7, 133, 141, 206, 258-259, 263-265, 268, 272, 352, 354-355, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

Ухвалив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Змінити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 згідно з рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 11 березня 2021 року та постанови Сумського апеляційного суду від 16 червня 2021 року у справі №591/2031/19, які набрали законної сили 16 червня 2021 року, на утримання дітей доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , змінивши частку, що стягується.

Стягнути з ОСОБА_2 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) аліменти на утримання дитини доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частки зі всіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати набрання рішенням законної сили до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення у справі про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн 60 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) витрати за надання правової допомоги в сумі 4 000 (чотири тисячі) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Інформація про сторони та інших учасників справи:

позивач ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_1 ;

представник позивача адвокат Брайко Юлія Валеріївна РНОКПП: НОМЕР_3 , ОРДЕР СЕРІЯ ВІ №1340103 від 08.10.2025;

відповідач ОСОБА_2 РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя А. І. Косар