Рішення від 25 травня 2026 р. у справі №308/16577/25 — Дніпровський районний суд міста Запоріжжя

Дата документу 26.05.2026

Справа № 308/16577/25

Провадження № 2/334/1440/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 року м. Запоріжжя

Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючої: судді Телегуз С.М., при секретарі Каряченко А.О., розглянувши у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої транспортному засобу, -

ВСТАНОВИВ:

27.01.2026 року до Дніпровського районного суду м. Запоріжжя з Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області за підсудністю надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої транспортному засобу.

В обґрунтування позовних вимог посилалися на те, що 29.08.2025 року між ОСОБА_1 , як власником автомобіля «Mini Cooper Countryman», р/н НОМЕР_1 , та відповідачем укладено договір про оренду автомобіля №125, відповідно п.1.1 якого позивач передала в оренду відповідачу транспортний засіб в строк з 29.08.2025 року по 01.09.2025 року. Факт належності автомобіля підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_2 від 21.08.2019 року. Факт передачі транспортного засобу позивачем відповідачу сторони оформили на підставі акту приймання-передачі до договору оренди транспортного засобу №125 від 29.08.2025 року, відповідно якого транспортний засіб переданий відповідачу у справному технічному стані, претензій сторін до його технічного стану не має, разом з транспортним засобом відповідачу було передано ключі від автомобіля та свідоцтво про реєстрацію автомобіля.

31.08.2025 року о 03:20 відповідач в м. Ужгород по Набережній Слов`янській 25А, керуючи транспортним засобом «Mini Cooper Countryman», р/н НОМЕР_1 , порушив п.12.1 ПДР, а саме: не дотримався безпечної швидкості, не врахував дорожню обстановку, внаслідок чого здійснив наїзд на перешкоду, а саме: в стіну магазину «SYMBOL», внаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.

Крім того, 31.08.2025 року о 03:20 відповідач в м. Ужгород по Набережній Слов`янській 25А, керуючи транспортним засобом «Mini Cooper Countryman», р/н НОМЕР_3 , порушив п.2.10 ПДР, а саме: допустив наїзд на перешкоду в стіну магазину «SYMBOL», після чого залишив місце ДТП, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.122-4 КУпАП.

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01.10.2025 року у справі № 308/12923/25 ОСОБА_2 визнано винним за ст.ст. 124, 122-4 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік. Постанова суду відповідачем у апеляційному порядку не оскаржувалася та набрала законної сили 13.10.2025 року.

Відповідач не відшкодував позивачу завданий ним внаслідок ДТП збиток, чим порушив умови договору про оренду автомобіля від 29.08.2025 року. Позивачем замовлено звіт про оцінку вартості матеріального збитку заподіяної ушкодженням транспортного засобу у суб`єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 , яка склала відповідний звіт № 03-10/10/25 від 03.10.2025 року. Метою оцінки було визначення вартості матеріального збитку власнику транспортного засобу при вирішенні судових спорів. Згідно висновку вартість майнової шкоди, заподіяної власнику транспортного засобу, становить 412891 грн. Позивачем понесені витрати на проведення експертизи у розмірі 3500 грн., що підтверджується копією фіскального чека від 15.10.2025 року.

Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат: судовий збір у розмірі 4129 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 12000 грн.

Прохали стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартість майнової шкоди, заподіяної транспортному засобу позивача у розмірі 412891 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір за подання позовної заяви до суду у розмірі 4129 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 12000 грн. та витрати на проведення експертизи у розмірі 3500 грн.

29.01.2026 року ухвалою судді прийнято до свого провадження цивільну справу та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено до розгляду в підготовче засідання.

06.04.2026 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті.

26.05.2026 року позивач та її представник: адвокат Михалків Б.С. в судове засідання не з`явилися, 20.05.2026 року представник подав заяву про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримали та прохали задовольнити, не заперечував проти заочного розгляду справи.

26.05.2026 року відповідач та його представник: адвокат Приладишева Н.Г. в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце слухання справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили, заяв про розгляд справи у їх відсутність не надали, відзив на позов не подали.

Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України якщо відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи по суті повідомлений завчасно і належним чином, причин неявки суду не повідомив, відзив на позов не подав, то за згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи.

У зв`язку з наведеним, суд на підставі ч.4 ст.223, ст.280 ЦПК України, постановляє заочне рішення.

Виходячи з положень ч.3 ст.211 ЦПК України суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити при проведенні судового засідання за відсутності учасників процесу.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 народився відповідач – ОСОБА_2 , рнокпп НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповіддю №2034436 від 24.11.2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру.

Позивачу ОСОБА_1 згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 на праві приватної власності належить автомобіль «Mini Cooper Countryman», р/н НОМЕР_1 .

29.08.2025 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір оренди автомобіля №125, за умовами якого позивач передала відповідачу в тимчасове користування транспортний засіб «Mini Cooper Countryman», р/н НОМЕР_1 , на строк з 29.08.2025 року по 01.09.2025 року, разом з транспортним засобом відповідачу передано ключі від автомобіля та свідоцтво про реєстрацію автомобіля, сторони узгодили вартість автомобіля в розмірі 510000 грн., яка враховується при відшкодуванні збитку, орендна плата за користування автомобілем становить 1300 грн. за добу, завдаток за автомобіль становить 400 доларів США.

На підтвердження факту передачі транспортного засобу сторони склали Акт приймання-передачі до договору оренди транспортного засобу №125 від 29.08.2025 року, відповідно якого транспортний засіб переданий відповідачу в належному технічному стані, є придатним до експлуатації, показник спідометра 169315 км, зовнішній та внутрішній санітарний огляд автомобіля задовільний, отримано завдаток в сумі 400 доларів США та оплату за користування автомобілем за період з 29.08.2025 року по 01.09.2025 року в сумі 90 доларів США.

31.08.2025 року о 03:20 ОСОБА_2 в м. Ужгород по Набережній Слов`янській 25А, керуючи транспортним засобом «Mini Cooper Countryman», р/н НОМЕР_1 , порушив п.12.1 ПДР, а саме: не дотримався безпечної швидкості, не врахував дорожню обстановку, внаслідок чого здійснив наїзд на перешкоду, а саме: в стіну магазину «SYMBOL», внаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.

Крім того, 31.08.2025 року о 03:20 ОСОБА_2 в м. Ужгород по Набережній Слов`янській 25А, керуючи транспортним засобом «Mini Cooper Countryman», р/н НОМЕР_3 , порушив п.2.10 ПДР, а саме: допустив наїзд на перешкоду в стіну магазину «SYMBOL», після чого залишив місце ДТП, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.122-4 КУпАП.

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01.10.2025 року у справі № 308/12923/25 ОСОБА_2 визнано винним за ст.ст. 124, 122-4 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік.

13.10.2025 року постанова Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01.10.2025 року у справі № 308/12923/25 набрала законної сили.

Згідно ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

За таких обставин, суд вважає, що вина ОСОБА_2 у вчиненні ДТП 31.08.2025 року при керуванні транспортним засобом «Mini Cooper Countryman», р/н НОМЕР_1 , є встановленою.

З метою визначення розміру спричиненого матеріального збитку транспортному засобу «Mini Cooper Countryman», р/н НОМЕР_1 , позивач звернулася до суб`єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 .

Згідно Звіту про оцінку № 03-10/10/25 від 03.10.2025 року оціночна вартість матеріального збитку, заподіяного ушкодженням транспортного засобу «Mini Cooper Countryman», р/н НОМЕР_1 , становить 412891 грн.

За послуги з проведення дослідження позивачем сплачено 3500 грн. на користь ФОП ОСОБА_3 , що підтверджується копією фіскального чека від 15.10.2025 року.

Відповідачем вартість матеріального збитку, заподіяного ушкодженням транспортного засобу, позивачу не сплачено.

Суд, задовольняючи позов в повному обсязі, виходить з наступного.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно ч.1 ст.16 ЦК України, ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Згідно ч.1 ст.798 ЦК України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо.

Згідно ч.1 ст.803 ЦК України наймач зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані у зв`язку із втратою або пошкодженням транспортного засобу, якщо він не доведе, що це сталося не з його вини.

Частиною 1 ст.1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно ч.1,2 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно ст.1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно ч.1,2,3 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Судом встановлено, що до суду звернувся позивач ОСОБА_1 , як власник автомобіля «Mini Cooper Countryman», р/н НОМЕР_1 , на якому відповідач, як орендар за договором оренди автомобіля від 29.08.2025 року, вчинив ДТП 31.08.2025 року, в результаті якого автомобіль отримав механічні пошкодження, з позовом до відповідача про відшкодування вартості майнової шкоди, заподіяної транспортному засобу у розмірі 412891 грн. та витрат на проведення експертизи у розмірі 3500 грн., в загальному розмірі 416391 грн.

Аналіз наведених вище норм права дає підстави для висновку, що відшкодування збитків є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Отже, відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності.

Законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Доведення відсутності вини у спричиненні шкоди відповідно вимог ст.1166 ЦК України покладено на відповідача. Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 23.01.2018 року по справі №753/7281/15-ц.

Верховний Суд у Постанові від 02.02.2022 року у справі № 757/54513/16 зазначив, що системний аналіз статті 22 ЦК України, частини другої статті 1192, статті 1194 ЦК України дозволяє дійти висновку, що реальними збитками, які підлягають відшкодуванню є саме вартість відновлювального ремонту без урахування зносу.

Тому, суд доходить висновку, що відповідач, як орендар автомобіля «Mini Cooper Countryman», р/н НОМЕР_1 , за договором оренди автомобіля від 29.08.2025 року, якого постановою суду визнано винним у вчиненні ДТП 31.08.2025 року, в результаті якого автомобіль позивача отримав механічні пошкодження, зобов`язаний відшкодувати позивачу вартість майнової шкоди, заподіяної транспортному засобу, який згідно звіту про оцінку № 03-10/10/25 від 03.10.2025 року становить у розмірі 412891 грн. та витрати на проведення експертизи у розмірі 3500 грн., в загальному розмірі 416391 грн.

Відповідно ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В свою чергу, однією з засад судочинства, регламентованих п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В Постановах Верховного Суду від 08.08.2019 року у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 року у справі №235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Згідно ч.1 ст.76, ч.1 ст.77 та ст.80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частин 1, 5 та 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В силу вимог ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно підходу, зазначеного в рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26.06.2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 31.03.2021 у справі №923/875/19).

Крім того, відповідно ч.1,8 ст.178 ЦПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Так як відповідач відзив на позов не подав, в судове засідання не з`явився, будь-яких заперечень суду не надав, то суд вирішив справу за наявними матеріалами.

Таким чином, за наявними матеріалами справи, позов підлягає задоволенню як такий, що ґрунтується на законі, підтверджений встановленими обставинами та наданими суду доказами.

Відповідно ст.264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує, у тому числі, і питання щодо розподілу судових витрат.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

А тому судовий збір у сумі 4128,91 грн., який був сплачений позивачем при подачі позовної заяви, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

У позові позивач посилався на те, що орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката складає в сумі 12000 грн.

Згідно ч.1,2 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно ч.1 п.3 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати.

Таким чином, після подання позивачем доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвоката за заявою позивача суд може ухвалити додаткове рішення щодо цих витрат.

Керуючись ст.ст. 19, 76-89, 137, 141, 211, 247, 258-259, 264-265, 268, 280-283, 289, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої транспортному засобу, – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рнокпп НОМЕР_5 , вартість майнової шкоди, заподіяної транспортному засобу, у розмірі 412891 грн. та витрати на проведення експертизи в сумі 3500 грн., а всього в розмірі 416391 грн. (чотириста шістнадцять тисяч триста дев`яносто одна гривня 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рнокпп НОМЕР_5 , витрати на сплату судового збору в сумі 4128,91 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Копію заочного рішення направити відповідачу рекомендованим листом із повідомленням не пізніше двох днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 04 червня 2026 року.

Суддя: С.М. Телегуз