Постанова від 03 червня 2026 р. у справі №308/8042/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/8042/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Логойда І.В., без участі особи, відносно якої складено протокол, розглянувши матеріали справи, які надійшли із відділення патрульно-постової служби та діяльності Військової служби правопорядку в гарнізонах ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с.Заокське, Заокський район, Тульська область, Російська Федерація, місце служби та посади: Військова частина НОМЕР_1 , курсант 2 навчального взводу 4 навчальної роти НОМЕР_2 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » Сухопутних військ Збройних Сил України, документ, що посвідчує особу: військовий квиток серії НОМЕР_3 від 30.03.2026 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-11 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

До Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з відділення патрульно-постової служби та діяльності Військової служби правопорядку в гарнізонах ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ЛВУ №155 від 30.05.2026 з доданими до нього матеріалами відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.172-11 Кодексу України про адміністративне правопорушення. З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що 29.05.2026 року близько 09:10 під час здійснення перевірки наявності особового складу було виявлено відсутність солдата ОСОБА_1 на військовій службі, який в подальшому був відсутній на військовій службі без поважних причин в умовах особливого періоду протягом 1 (одної) доби. 29.05.2026 о 15:45 солдат ОСОБА_1 був доставлений представниками Військової служби правопорядку до військової частини НОМЕР_1 (за адресою: АДРЕСА_2 , територія тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 на полігоні військової частини НОМЕР_5 ). Таким чином, за викладених вище обставин солдат ОСОБА_1 будучи курсантом 2 навчального взводу 4 навчальної роти НОМЕР_2 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , був відсутній на місці ведення військової служби у зв`язку самовільним залишенням військової частини 29.05.2026 з 09 год. 00 хв. до 15 год. 45 хв., що складає менше трьох діб, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 172-11 КУпАП України.

30.05.2026 начальником відділення патрульно-постової служби та діяльності Військової служби правопорядку в гарнізонах ІНФОРМАЦІЯ_1 майором ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 , за ч. 3 ст. 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення був складений адміністративний протокол серії ЛВУ №155.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про розгляд справи в суді згідно з адміністративним протоколом. В матеріалах справи наявна заява про розгляд справи без участі від особи, якій інкримінується вчинення даного адміністративного правопорушення, в якій зокрема ОСОБА_1 визнає свою вину у вчиненні даного адміністративного правопорушення.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об`єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції. Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було зневільовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи. Рішенням Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.14) наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого щодо них судового провадження.

Враховуючи наведене, а також вимоги ст. 268 КУпАП, суд вважає за можливе розглянути справу без участі особи, що притягається до адміністративної відповідальності.

Вивчивши матеріали справи, суд доходить до наступного висновку.

У відповідності до вимог ст..ст.11, 16, 37,49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.99 №548-XIV та ст.4 (Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.99 № 551-XIV військовослужбовець повинен свято та непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, беззастережно виконувати накази командирів, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, виявляти повагу до командирів, начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою Вітчизну й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Крім того, згідно п.п.1, 2, 3 ч.3 ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника), на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби.

Проте, всупереч наведеним статутним обов`язкам, незважаючи на інтереси служби, ОСОБА_1 29.05.2026 з 09 год. 00 хв. до 15 год. 45 хв. був відсутній на військовій службі та силами ВСП був затриманий і повернутий о 15:45 до розташування базового табору 4 навчальної роти НОМЕР_2 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , розташованої на фондах 128 ОГШБр поблизу АДРЕСА_2 .

Частина третя ст.172-11 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов`язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез`явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.

Згідно ч.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до змісту вимог ст.245 КУпАП завданням судді при розгляді справи про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до вимог ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності та іншими засобами.

Відповідно до ст. ст. 1,4 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України», військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.

Стаття 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, регламентує, що солдат зобов`язаний: у разі потреби відлучитися питати дозволу в командира відділення, а після повернення доповідати йому про прибуття.

У статті 1 Закону України № 1932-ХІІ від 06 грудня 1991 року «Про оборону України» надано роз`яснення терміну особливий період, яким є період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій (абзац 5 статті 1 Закону України № 3543-ХІІ від 21 жовтня 1993 року «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

Згідно з частиною 8 статті 4 Закону України № 343-ХІІ від 21 жовтня 1993 року «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, що затверджений Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оброни України введений воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Крім того, 24 лютого 2022 року набрав чинності Указ Президента України № 29/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію». Мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

В подальшому воєнний стан неодноразово продовжувався, та станом на теперішній час не скасований та діє на всій територій України.

Відповідно до ст. 1 Закону України №389VІІІ від 12 травня 2015 року «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Зважаючи на викладене, вина ОСОБА_1 у вчиненні даного правопорушення повністю доводиться зібраними у справі доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЛВУ №155 від 30.05.2026 року (особа визнає вину), доповіддю про самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем за призовом під час мобілізації солдатом ОСОБА_1 АДРЕСА_1 в\ч НОМЕР_1 , ОК « ІНФОРМАЦІЯ_3 » Сухопутних військ ЗСУ від 29.05.2026 року, доповіддю про повернення до військової частини силами ВСП військовослужбовця за призовом під час мобілізації солдата ОСОБА_1 АДРЕСА_1 в\ч НОМЕР_1 ОК « ІНФОРМАЦІЯ_3 » Сухопутних військ ЗСУ від 25.12.2025 року, копією військового квитка серії НОМЕР_3 від 30.03.2026 року, службовою характеристикою солдата ОСОБА_1 згідно з якою такий зарекомендував себе негативно, проте не має дисциплінарних стягнень та за характером замкнений, витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №117 від 16.04.2026 року, письмовою заявою ОСОБА_1 від 30.05.2026 року про визнання вини у вчиненні військового адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП та просить найменш суворого покарання.

Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Вина гр. ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні підтверджується поданими суду доказами. З огляду на вищезазначене в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Враховуючи характер та обставини адміністративного правопорушення, характеризуючі дані, особу правопорушника, суд приходить до висновку про необхідність накладення на гр. України ОСОБА_1 адміністративного стягнення, передбаченого ч.3 ст. 172-11 КУпАП, у вигляді штрафу.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір посправі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” -ставка судовогозбору, у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн.

Керуючись ч.3 ст.172-11, ст. ст. 7, 40-1, 245, 251, 268 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП, та призначити стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі п?ятиста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п?ятсот) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце служби та посади: військова частина НОМЕР_1 , курсант 2 навчального взводу 4 навчальної роти НОМЕР_2 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » Сухопутних військ Збройних Сил України, документ, що посвідчує особу: військовий квиток серії НОМЕР_3 від 30.03.2026 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , на користь держави – 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп. судового збору.

Відповідно до ч.1 ст.307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Роз`яснити, що відповідно до положень ст.308 КУпАП у разі несплати штрафу у зазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна, в порядку, встановленому законом, у порядку якого з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу, а також витрати на облік правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.

Суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області І.В.Логойда