Рішення від 03 червня 2026 р. у справі №517/438/26 — Захарівський районний суд Одеської області

Справа № 517/438/26

Провадження № 2/517/262/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 року с-ще Захарівка

Захарівський районний суд Одеської області в складі

головуючого судді Меєчка О.М.,

за участю секретаря судового засідання Хасанової С.Т.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Захарівка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

установив:

30 квітня 2026 року представник ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що 29 жовтня 2025 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 72298-10/2025. Відповідач через особистий кабінет на вебсайті позивача подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту шляхом натискання відповідної кнопки, після чого позивачем було надіслано за допомогою засобів зв`язку одноразовий ідентифікатор у вигляді SMS-коду, який відповідач використав для підтвердження підписання договору про надання фінансового кредиту з використанням електронного підпису фізичної особи Y548.

Відповідно до умов вказаного договору відповідачу надано кредит у розмірі 20000 гривень на строк 120 днів з датою погашення кредиту 25 лютого 2026 року. Зі встановленням плати за користування кредитом в розмірі 0,90 % в день, комісія за видачу кредиту становить 10% від суми кредиту та складає 2000 гривень. Кредит надається в безготівковій формі на рахунок відповідача з використанням реквізитів платіжної картки 4149-49ХХ-ХХХХ2342.

ТОВ «Стар Файненс Груп» виконало свої зобов`язання за договором, надавши відповідачу кредитні кошти на вказаний ним в договорі картковий рахунок.

Однак, внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань в нього виникла заборгованість, розмір якої станом на 30 січня 2026 року становить 48920 гривень, з яких 20000 гривень – заборгованість по тілу кредиту, 720 гривень – заборгованість по відсотках, 16200 гривень – заборгованість по простроченим відсоткам, 2000 гривень – заборгованість по комісії, 10000 гривень – заборгованість по штрафам.

За таких обставин позивач просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 72298-10/2025 від 29 жовтня 2026 року у розмірі 48920 гривень.

Ухвалою Захарівського районного суду Одеської області від 01 травня 2026 року відкрито провадження у справі та її розгляд відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України призначений у порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін та вирішено питання про витребування від АТ КБ «ПриватБанк» доказів(а.с. 25 - 27).

27 травня 2026 року від АТ КБ «ПриватБанк» до суду надійшли витребувані докази (а.с. 39-40).

У судове засідання представник позивача не з`явилась, про час, дату і місце судового розгляду повідомлялась належним чином (а.с. 32).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, в порядку визначеному статтями 128-131 ЦПК України, шляхом направлення конверту з судовою повісткою та рекомендованим повідомленням про вручення за адресою реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , яке повернулося до суду з відміткою про отримання відповідачем судової повістки (а.с. 37). Відповідач з будь-якими заявами чи клопотаннями, в тому числі про відкладення розгляду справи, до суду не звертався.

У відповідності до частини 7 статті 128 ЦПК України судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Згідно довідки Затишанської селищної ради Роздільнянського району Одеської області № 02-20/630 від 01 травня 2026 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 24).

Ураховуючи, що відповідач не з`явився до суду без поважних причин, однак представник позивача не надала суду згоду щодо проведення заочного розгляду справи, суд вважає за необхідне ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів без застосування положень Глави 11 ЦПК України.

Відповідно до частини 3 статті 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Так, судом установлено, що 29 жовтня 2025 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 72298-10/2025, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким відповідач був попередньо ознайомлений (далі – договір) (а.с. 8-12). Вказаний договір ОСОБА_1 підписав дистанційно з використанням одноразового ідентифікатора Y548, який надісланий на його номер мобільного телефону.

Відповідно до пункту 1.1 договору Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 20000 гривень на умовах строковості, зворотності, платності (далі – Кредит), а клієнт зобов`язується повернути кредит, комісію за видачу кредиту (в разі застосування) (надалі – комісія, комісія за видачу кредиту) та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах визначених цим договором.

Згідно з пунктом 1.2 договору тип кредиту: кредит. Мета отримання кредиту: на власні потребу Клієнта, не пов`язані з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Кредит надається строком на 120 днів. Дата надання кредиту 29 жовтня 2025 року. Наданий кредит Клієнт зобов`язаний погасити в останній день вказаного строку кредитування, відповідно до графіку платежів. Кінцева дата погашення кредиту 25 лютого 2026 року.

Відповідно до пункту 1.4 договору за користування кредитом Товариством нараховуються проценти в розмірі 0.90% в день на залишок заборгованості, що є платою за користування кредитом та комісія за видачу кредиту в сумі 2000 гривень (що складає 10.00% від суми кредиту). Тип процентної ставки: фіксована. Тип комісії – одноразова комісія (нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі Кредиту, якщо умови цього Договору передбачають сплату комісії за видачу Кредиту). Розмір процентів та комісії, встановлений цим пунктом Договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) Договору.

Орієнтовна реальна річна процентна ставка за кредитом на дату укладення цього Договору складає 2572.74%. Орієнтовна загальна вартість кредиту станом на дату укладення цього Договору складає 43600 гривень. Загальні витрати по кредиту складають 23600 гривень.

Згідно з пунктом 1.6 договору кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній волюті на рахунок Клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № 4149049хх-хххх2342 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту.

Відповідно до пункту 5.3 договору у випадку прострочення Клієнтом сплати платежів відповідно до термінів, встановлених в Графіку платежів, Товариство нараховує неустойку у вигляді штрафу: в розмірі 100% від суми простроченої заборгованості - на наступний день після терміну сплати, встановленого в Графіку платежу, за відповідний розрахунковий (платіжний) період, та до дати погашення заборгованості, з урахуванням обмежень, встановленим чинним законодавством України.

Сторони узгодили суму кредиту, розмір комісії, дату видачі платежу/дату платежу та інші послуги підписавши Додаток №1 до договору про надання фінансового кредиту № 72298-10/2025, тобто погоджено графік платежів на загальну суму 43600 гривень. Відповідачем Додаток №1 підписано одноразовим паролем Y548 (а.с. 12).

Також, в матеріалах справи міститься подана відповідачем заявка-анкета Клієнта на отримання фінансового кредиту від 29 жовтня 2025 року (а.с. 13).

Крім цього, всі умови, строки та порядок повернення кредитних коштів сторони обумовили підписавши з використанням одноразового ідентифікатора W529, паспорт споживчого кредиту (а.с. 14-15).

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» свої зобов`язання за кредитним договором виконало, перерахувавши на платіжну карту відповідача № НОМЕР_1 суму кредиту - 20000 гривень, що підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 3426_260212113436 від 12 лютого 2026 року та відповідною квитанцією про зарахування № 905323788 від 29 жовтня 2025 року (а.с. 16, зв.а.с. 16). Вказане також підтверджується інформацією, витребуваною судом за клопотанням представника позивача від АТ КБ «ПриватБанк», який є банком емітентом даної платіжної картки відповідача (а.с. 39-40).

Отже, досліджені судом докази належним чином підтверджують отримання відповідачем ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 20000 гривень.

В свою чергу відповідач зобов`язання за умовами кредитного договору не виконав, в зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість.

02 лютого 2026 року на адресу відповідача було направлено повідомлення про повернення кредиту відповідно до якої відповідачу надано строк протягом 5 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги усунути порушення умов Договору про надання фінансового кредиту та повернути кредит, сплатити всі нараховані і несплачені проценти за користування кредитом, неустойку у вигляді пені/штрафу, а саме: 48920 гривень (а.с. 18). Однак, станом на дату подання позовної заяви відповіді від відповідача не отримано, заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту не сплачено.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить із такого.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з статтею 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статей 525, 526, 546 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

У разі невиконання позичальником обов`язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов`язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором (стаття 1052 ЦК України).

Відповідно до статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, установлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Наданими суду доказами підтверджено, що відповідачем 29 жовтня 2025 року за допомогою електронного підпису підписано договір про надання фінансового кредиту № 72298-10/2025.

Кредитор свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав позичальнику кредит у розмірі 20000 гривень.

Позичальник свої обов`язки за вказаним договором належним чином не виконав, не повернув отримані кошти та проценти за користування кредитом.

У відповідності до статті 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином у відповідності до умов договору.

Згідно частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частин 1, 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Отже, ОСОБА_1 станом на 30 січня 2026 року має заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 72298-10/2025 від 29 жовтня 2025 року у сумі 38920 гривень, з яких 20000 гривень – заборгованість по тілу кредиту, 720 гривень – заборгованість по відсотках, 16200 гривень – заборгованість по простроченим відсоткам, 2000 гривень – заборгованість по комісії. Розрахунок загальної суми заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором наданий суду і відповідає вимогам закону (а.с. 17).

Щодо заявленої представником позивача вимоги про стягнення з відповідача суми штрафу в розмірі 10000 гривень, суд зазначає таке.

24 грудня 2023 року вступив в силу Закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким було внесені зміни до Закону «Про споживче кредитування» та скасовано положення про звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за договорами про споживчий кредит, укладеними пізніше 30-го дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Водночас виник конфлікт між нормами пункту 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону «Про споживче кредитування», за змістом якого через 30 днів після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» дозволяється встановлення договірної відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит, і пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України, згідно якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Згідно частин 1, 2 статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон). Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України.

Отож усі закони України, які є актами цивільного законодавства, повинні відповідати ЦК України.

У Рішенні Конституційного Суду України від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012 вказано: «Виходячи з наведеного Конституційний Суд України вважає, що невідповідність окремих положень спеціального закону положенням Кодексу не може бути усунена шляхом застосування правила, за яким з прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним у часі раніше. Оскільки Кодекс є основним актом цивільного законодавства, то будь-які зміни у регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого абзацом третім частини другої статті 4 Кодексу».

Відтак хоч Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року прийнятий пізніше, проте статтею 4 ЦК України установлено, що інші закони України приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, а на суб`єкта законодавчої ініціативи, що подає до Верховної Ради проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж ЦК України, покладено обов`язок одночасно подати до Верховної Ради проект закону про внесення змін до ЦК України, які мають розглядатися одночасно.

Оскільки, на момент виникнення спірних правовідносин відповідні зміни до ЦК України подані не були, то з огляду на положення статті 4 ЦК України та позицію Конституційного Суду України застосування колізійного принципу lex posterior derogat priori (лат. «пізніший закон скасовує попередній») у цій ситуації неможливе.

Отже, зазначення у ЦК України про необхідність прийняття інших законів відповідно до цього Кодексу є достатньою підставою вважати, що норма ЦК України превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акта, який має юридичну силу закону України.

Спеціальні норми закону можуть містити уточнюючі положення, проте не можуть прямо суперечити положенням ЦК України.

Отож ЦК України має вищу юридичну силу, тому до цих правовідносин підлягає застосуванню положення пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України, а тому відповідач звільняється від обов`язку сплати на користь позивача штрафу в розмірі 10000 гривень.

З огляду на викладене позов підлягає задоволенню частково.

Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 2 статті 4 ЗУ «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою судовий збір сплачується у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3328 гривень) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1164800 гривень).

Згідно частини 3 статті 4 ЗУ «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відповідно до платіжної інструкції № 5579 від 27 лютого 2026 року ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», у відповідності до вказаних положень закону сплачено судовий збір за подання позовної заяви в електронній формі з використанням підсистеми Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» у розмірі 2662 гривні 40 копійок (а.с. 19).

Отже, згідно з вимогами статті 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача також підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору, які понесені позивачем при подачі позову до суду, пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2118 гривень 20 копійок (79,56 %).

На підставі викладеного та керуючись статтями 11, 525, 526, 530, 546, 625, 638, 639, 1048, 1050, 1052, 1054 ЦК України, статтями 3, 11, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», статтями 19, 27, 83, 175, 274-275 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 72298-10/2025 від 29 жовтня 2025 року у розмірі 38920 (тридцять вісім тисяч дев`ятсот двадцять) гривень, з яких 20000 (двадцять тисяч) гривень – заборгованість по тілу кредиту, 720 (сімсот двадцять) гривень – заборгованість по відсотках, 16200 (шістнадцять тисяч двісті) гривень – заборгованість по простроченим відсоткам, 2000 (дві тисячі) гривень – заборгованість по комісії.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», судовий збір в розмірі 2118 (дві тисячі сто вісімнадцять) гривень 20 копійок.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 04 червня 2026 року.

Відомості про сторони у справі:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», код ЄДРПОУ 44022416, місцезнаходження: вул. Фізкультури, буд. 30В, м. Київ, 03150;

відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя