Рішення від 03 червня 2026 р. у справі №494/2399/24 — Миколаївський районний суд Одеської області

Справа № 494/2399/24

Номер провадження 2/508/35/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2026 року селище Миколаївка

Миколаївський районний суд Одеської області

у складі: головуючого судді Банташ Д.С.

при секретарі судового засідання Мазарак Н.А.,

за участі:

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

представника третьої особи Арнаутової А.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Миколаївка Березівського району Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Березівської районної державної адміністрації Одеської області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Маяк», про усунення перешкод у користуванні майном, треті особи: Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, Березівська міська рада Одеської області,

встановив:

Позивач ОСОБА_3 , в особі представника, адвоката Пудлінської Л.І., звернулась до суду з зазначеним вище позовом.

Позов обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати ОСОБА_3 – ОСОБА_5 . Після її смерті залишився спадок – земельна ділянка площею 8,27 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Златоустівської сільської ради Березівського району Одеської області на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 466136, виданого Златоустівською сільською радою народних депутатів Березівського району Одеської області 18 грудня 2002 року.

При спробі позивача оформити спадщину належним чином та отримати свідоцтво про право власності на спадкове майно, з`ясувалося, що згідно даних державного реєстру прав на нерухоме майно власником земельної ділянки натепер є відповідач ОСОБА_4 , який також оформлював спадщину після смерті свого батька, та при виділенні йому земельної ділянки в натурі (на місцевості) її виділили таким чином, що виникло накладання земельних ділянок одна на одну.

З урахуванням заяви про зміну предмета позову від 17.04.2025 року, остаточно просила суд усунути ОСОБА_3 , перешкоди в реалізації права власності на земельну ділянку площею 8,27 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Златоустівської сільської ради Березівського району Одеської області (належній на праві власності спадкодавиці, ОСОБА_5 ) шляхом: - визнання незаконним та скасування Розпорядження відповідача, Березівської районної державної адміністрації Одеської області від 17 грудня 2013 року за №493/А-2013 «Про надання громадянину України ОСОБА_4 дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель на території Златоустівської сільської ради»; - визнання незаконним та скасування розпорядження відповідача, Березівської районної державної адміністрації Одеської області від 07 лютого 2014 року за №45/А-20134 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (намісцевості) гр. України ОСОБА_4 на території Златоустівської сільської ради Березівського району Одеської області (за межами населеного пункту)»; - припинення права власності відповідача, ОСОБА_4 на земельну ділянку за кадастровим номером 5121282100:01:001:0480; - визнання нечинним Свідоцтва про право власності на нерухоме майно індексний номер 20110929 від 07 квітня 2014 року на ім`я ОСОБА_4 ; - визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Реєстраційної служби по Березівському району Березівського міжрайонного управління юстиції в Одеській області Маціборко Олександра Сергійовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 12231238 від 07 квітня 2014 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку за кадастровим номером 5121282100:01:001:0480; - скасування державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 5121282100:01:001:0480; - визнання нечинним договору оренди земельної ділянки за кадастровим номером 5121282100:01:001:0480, укладеного 15 квітня 2024 року відповідачем, ОСОБА_4 та ТОВ «Агрофірма Маяк». (а.с. 1-5 том 1, а.с.1-6, том 2)

Ухвалою судді Березівського районного суду Одеської області Рябчун А.В. від 07.01.2025 року зазначену позовну заяву залишено без руху. (а.с.35-36, том 1)

Ухвалою судді Березівського районного суду Одеської області Рябчун А.В. від 27.01.2025 року зазначену позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання. (а.с.40-42, том 1)

03.03.2025 року представником третьої особи Головного управління Держгеокадастру в Одеській області через систему «Електронний суд» подано до суду пояснення щодо позову або відзиву, згідно якого представник третьої особи просив суд відмовити у задоволенні позову в частині скасування державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 5121282100:01:001:0480. (а.с.109-110, том 1)

Ухвалою Березівського районного суду Одеської області від 19.03.2025 року клопотання представника позивача про витребування доказів у цивільній справі задоволено. Витребувано у ОСОБА_4 копії договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5121282100:01:001:0480, укладеного з ТОВ «Агрофірма Маяк»; витребувано у третьої особи, Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, інформації щодо джерела інформації про реєстрації 15.04.2024 року права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5121282100:01:001:0480 за ТОВ «Агрофірма Маяк». (а.с.171-172, том 1)

01.04.2025 року від відповідача ОСОБА_4 до суду надійшло клопотання про приєднання документів до матеріалів справи. (а.с.190-220, том 1)

03.04.2025 року від третьої особи, Головного управління Держгеокадастру в Одеській області до суду надійшли відомості про виконання ухвали суду, згідно яких до Державного земельного кадастру в порядку взаємообміну з органом державної реєстрації прав надійшла інформація про реєстрацію 15.04.2024 року права оренди зазначеної земельної ділянки за ТОВ «Агрофірма Маяк». (а.с. 230, том 1)

Представником відповідача ОСОБА_4 , адвокатом Ковтун К.В., подано відзив на позовну заяву, згідно якого представник відповідача просила відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 . Посилалася на те, що кадастровий номер земельній ділянці площею 8,27 га, що належала на підставі Державного акту на право власності на землю серії Р1 № 466136 від 18.12.2002 року матері позивачки не присвоювався, земельна ділянка не сформована, державна реєстрація у Державному земельному кадастрі відсутня. Державний акт серії Р1 № 466136 виданий ОСОБА_5 безпідставно, оскільки вона не значиться в додатку до Рішення 19 сесії ХХІІІ скликання Златоустівської сільської ради народних депутатів Березівського району Одеської області від 10.09.2001 року за № 62, як член колективного сільськогосподарського підприємства «Маяк», тому не мала права на отримання відповідної земельної ділянки. Також зазначала, що відповідач ОСОБА_4 під час оформлення належної йому земельної ділянки діяв законно, не мав на меті заволодіти чужою земельною ділянкою. З моменту реєстрації його права власності, минуло одинадцять років. Він вільно володів, користувався та розпоряджався своєю власністю, отримував орендну плату від ТОВ «Агрофірма Маяк». В свою чергу позивач не надала доказів користування та володіння спірною земельною ділянкою своєю матір`ю, не надала інформацію про те, на підставі чого взагалі ОСОБА_5 отримала вказаний Державний акт на землю та чи мала на це право. Не надала доказів своїх родинних відносин з матір`ю. (а.с.25-51, том 2)

14.05.2025 року від представника позивача до суду надійшла заява (відповідь на відзив), згідно якого, зокрема, спірна земельна ділянка надана відповідачу у власність в той час, коли ця земельна ділянка вже перебувала у власності матері позивачки та додано копію договору оренди, укладеного ОСОБА_5 та ТОВ «Агрофірма Маяк». (а.с.67-74, том 2)

04.06.2025 року від представника відповідача до суду надійшло клопотання про долучення доказів, а саме: сканкопії технічної документації 2013МФ180ДБР000506 із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі ОСОБА_4 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Златоустівської сільської ради Березівського району Одеської області; сканкопії відповіді від 16.05.2025 року № 298/350-25 із Відділу №1 управління та забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин ГУ Держгеокадастру в Одеській області «Про надання технічної документації»; сканкопії технічної документації 2002МФ19ОДБР000011 по передачі земельної частки (паю) в натурі із земель колективної власності КСП «Маяк» та складанню державного акта на право приватної власності на землю гр. ОСОБА_5 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Златоустівської сільської ради Березівського району Одеської області; сканкопії відповіді від 16.05.2025 року № 294/350-25 із Відділу №1 управління та забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин ГУ Держгеокадастру в Одеській області «Про надання технічної документації». (а.с.88-112, том 2)

Ухвалою Березівського районного суду Одеської області від 04.06.2025 року клопотання представника ОСОБА_3 – адвоката Пудлінської Л.І. про залучення співвідповідача – задоволено. Залучено до участі у справі, як співвідповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Маяк». Клопотання представника ОСОБА_4 – адвоката Ковтун К.В. про залучення третьої особи задоволено. Залучено до участі у справі як третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Березівську міську раду Одеської області. (а.с.124-126, том 2)

Ухвалою Березівського районного суду Одеської області від 04.06.2025 року клопотання представника ОСОБА_4 – адвоката Ковтун К.В. про витребування доказів задоволено. Витребувано у приватного нотаріуса Березівського районного територіального округу Березовської О.Г. копію спадкової справи № 120/2022 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 (а.с.127-128, том 2)

13.06.2025 року від приватного нотаріуса Березівського районного територіального округу Березовської О.Г. надійшла копія спадкової справи № 120/2022 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 (а.с.140-154, том 2)

12.06.2025 року від представника третьої особи ГУ Держгеокадастру в Одеській області до суду надійшли додаткові пояснення у справі. Відповідно до зазначених пояснень вбачається, що за інформацією відділу № 1 управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління згідно із наявними у Відділи Книгами реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі на земельну ділянку станом на 31.12.2012 значаться відомості щодо реєстрації права власності (користування) земельною ділянкою на підставі рішення 19 сесії ХХІII скликання Златоустiвської сільської Ради народних депутатів Березiвського району Одеської області вiд 10.09.2001 № 62 земельною ділянкою площею 8,27 га, яка розташована на території Златоустiвської сільської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та видано державний акт на право приватної власності на землю PI № 466136 вiд 18.12.2002, зареєстрований за № 386. Згідно з даними Державного земельного кадастру значаться відомості про земельну ділянку площею 8,3071 га кадастровий номер 5121282100:0l:001:0480, цільове призначення - 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Златоустiвської сільської ради, Березiвського району, Одеської області, які було внесено на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_4 , для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Дата державної реєстрації земельної ділянки 11.03.2014. В порядку взаємообмiну з органом державної реєстрації прав до Державного земельного кадастру надійшла інформація про реєстрацію 29.03.2014 права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5121282100:0l:001:0480. Також в порядку взаємообмiну до Державного земельного кадастру надійшла інформація про реєстрацію 15.04.2024 права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5121282100:0l:001:0480 за ТОВ «Агрофiрма Маяк». (а.с.172-176, том 2)

Ухвалою Березівського районного суду Одеської області від 17.07.2025 року закрито підготовче провадження у зазначеній цивільній справі та призначено до розгляду. (а.с.194-195, том 2)

Розпорядженням Березівського районного суду Одеської області від 30.10.2025 року через неможливість утворення нового складу суду для розгляду справи, цивільну справу № 494/2399/24 передано до Миколаївського районного суду Одеської області. (а.с.243, том 2)

Ухвалою Миколаївського районного суду Одеської області від 14.11.2025 року цивільну справу № 494/2399/24 прийнято до свого провадження. Розгляд справи постановлено проводити в порядку загального позовного провадження. Справу призначено до розгляду по суті. (а.с.20, том 3)

26.11.2025 року від представника третьої особи ГУ Держгеокадастру в Одеській області до суду надійшли пояснення третьої особи щодо позову або відзиву, за змістом аналогічне додатковим поясненням у справі від 12.06.2025 року. (а.с.83-85, том 3)

09.01.2026 року від представника Березівської міської ради Одеської області до суду надійшли пояснення третьої особи щодо позову або відзиву, згідно яких позивачка не є власником земельної ділянки, так як не прийняла ще спадщину у встановленому законом порядку та не набула законним шляхом право власності на дану земельну ділянку, а відповідач набув право власності на земельну ділянку відповідно до вимог чинного законодавства, тому підстави для скасування рішень на підставі яких земельна ділянка була передана йому у власність відсутні. (а.с.141-147, том 3)

Ухвалою Миколаївського районного суду Одеської області від 14.01.2026 року витребувано з Березівського районного суду Одеської області матеріали цивільної справи № 494/1382/23 для огляду в судовому засіданні. (а.с.163, том 3)

21.01.2026 року на адресу суду від Березівського районного суду Одеської області надійшли матеріали цивільної справи № 494/1382/23. (а.с. 223, том 3)

23.01.2026 року від представника позивача адвоката Пудлінської Л.І. до суду надійшла заява про надання копій доказів в паперовому варіанті, згідно якої остання надала в розпорядження суду в паперовому варіанті копії додатків до позовної заяви; копії додатків до Відповіді на Відзив представника відповідача, Баранець О.А. (а.с.225-249, том 3)

Згідно з ухвалами суду від 09.12.2025 року, 14.01.2026 року, 17.02.2026 року, 10.03.2026 року, 08.04.2026 року, 29.04.2026 року, які постановлені судом без оформлення окремим документом та зафіксовані у протоколах судових засідань, строк розгляду справи продовжено, розгляд справи відкладено.

Позивач в судове засідання не з`явилася, представник позивача адвокат Пудлінська Л.І. підтримала заявлені позовні вимоги, посилаючись на доводи викладені у заявах по суті справи, які надані суду.

Відповідач в судове засідання не з`явився, представник відповідача адвокат Ковтун К.В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, посилаючись на доводи викладені у заявах по суті справи, які надані суду.

Представник відповідача Березівської районної державної адміністрації Одеської області в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Маяк» в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, матеріали справи містять заяву про розгляд справи у відсутність представника співвідповідача ТОВ «Агрофірма Маяк». (а.с.48)

Представник третьої особи Головного управління Держгеокадастру в Одеській області Арнаутова А.В. в судовому засіданні підтримала позицію викладену в поясненнях щодо позову.

Представник третьої особи Березівської міської ради Одеської області в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. Матеріали справи містять пояснення останнього, згідно яких позивачка не є власником спірної земельної ділянки, так як не прийняла ще спадщину у встановленому законодавством порядку та не набула законним шляхом право власності. Представник третьої особи просив суд проводити розгляд справи у його відсутність.

В судовому засіданні 26.05.2026 року судом оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_5 , за життя, отримала у спадщину право на земельну частку (пай) у землі розміром 9,1 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яка перебуває у колективній власності КСП ім. «Маяк», місцезнаходження якого: с. Златоустове Березівського району Одеської області (що підтверджується копією Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 17 серпня 2000 року державним нотаріусом восьмої Одеської нотаріальної контори). (а.с. 96 том 2)

Згідно рішення Златоустівської сільської ради Березівського району Одеської області № 62 від 10 вересня 2001 року затверджено технічну документацію по передачі земельної частки (паю) в натурі із земель колективної власності КСП «Маяк» з виготовленням державного акту на право приватної власності на землю ОСОБА_5 на території Златоустівської сільської ради Березівського району Одеської області, розроблену Державним підприємством «Одеський регіональний центр державного земельного кадастру». Передано в натурі ОСОБА_5 в приватну власність земельну ділянку загальною площею 8,27 га, в тому числі 8,27 га ріллі із земель колективної власності КСП «Маяк» в приватну власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Видано ОСОБА_5 державний акт на право приватної власності на землю та зареєструвано його в установленому законодавством порядку. (том 2 а.с. 98 зворот)

У 2001 році ОСОБА_5 замовила технічну документацію по передачі земельної частки (паю) в натурі із земель колективної власності колишнього КСП «Маяк» та складанню державного акта на право приватної власності на землю для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Златоустівської сільської ради Березівського району Одеської області. (а.с. 92-99 том 2)

Відповідно до акту перенесення в натуру меж земельної ділянки від 19.08.2002 та додатку до нього, комісією в складі Златоустівського сільського голови Тарана В.І., в.о. начальника районного відділу земельних ресурсів ОСОБА_6 , представників суміжних власників землі (землекористувачів) проведено встановлення та закріплення на місцевості меж земельної ділянки, наданої в приватну власність ОСОБА_5 площею 8,27 га (фізичних), з таким складом сільськогосподарських угідь: рілля 8,27 га. Земельна ділянка № НОМЕР_1 розміщена на масиві № НОМЕР_2 . Та відповідно межі в натурі проходять: від А до Б землі ОСОБА_7 , від Б до В землі ОСОБА_8 , від В до А землі Златоустівської сільської ради. Так, із зазначеного акту встановлення та узгодження зовнішніх меж землекористування вбачається, що суміжними землекористувачами при встановленні зовнішніх меж землекористування ніяких претензій не виявлено. Межі та площа земельної ділянки суміжними землекористувачами погоджена. (а.с. 99 том 2)

На підставі рішення 19 сесії XXIII скликання Златоустівської сільської ради народних депутатів Березівського району Одеської області від 10.09.2001 року № 62 ОСОБА_5 18 грудня 2002 року отримано Державний акт на право приватної власності на землю серії Р1 № 466136 на земельну ділянку площею 8,27 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 386. (а.с.176-177, том 3)

Відомостей про присвоєння кадастрового номеру зазначеній вище земельній ділянці матеріали справи не містять.

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого Березівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Березівському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). (а.с.10, том 1)

25.08.2021 року приватним нотаріусом Березівського районного нотаріального округу Одеської області Березовською О.Г. заведена спадкова справа за № 120/2021 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 . Спадкоємцем померлої, яка звернулася із заявою про прийняття спадщини, є дочка померлої ОСОБА_3 (позивач). (а.с.8 том 1, 140-153 том 2)

Відомостей про видачу свідоцтв про право на спадщину до майна померлої ОСОБА_5 матеріали справи не містять.

Відповідач, ОСОБА_4 , після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 батька ОСОБА_9 (копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 ), отримав у спадщину право на земельну частку (пай) у землі розміром 9,1 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яка перебуває у колективній власності КСП ім. «Маяк», місцезнаходження якого: с. Златоустове Березівського району Одеської області (що підтверджується долученою до даної позовної заяви копією Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 13 листопада 2013 року державним нотаріусом Берегівської державної нотаріальної контори Одеської області Поляковою Г.В.). (а.с.191-199 том 1)

Розпорядженням відповідача, Березівської районної державної адміністрації Одеської області від 17 грудня 2013 року за № 493/А-2013 «Про надання громадянину України ОСОБА_4 дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель на території Златоустівської сільської ради» - відповідачу, ОСОБА_4 надано дозвіл на розробку технічної документації з землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва орієнтовною площею 9,1 га із земель сільськогосподарського призначення колективної власності колишнього КСП «Маяк» на території Златоустівської сільської ради Березівського району Одеської області. (а.с. 12 зворот том 1)

У 2013 році ОСОБА_4 замовив технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Златоустівської сільської ради Березівського району Одеської області. (а.с. 100-109 том 2)

Відповідно до акту перенесення в натуру меж земельної ділянки та додатку до нього, комісією в складі Златоустівського сільського голови Фоменко М.М., власника земельної ділянки ОСОБА_4 , представників суміжних власників землі (землекористувачів) проведено встановлення та закріплення на місцевості меж земельної ділянки, переданої у власність ОСОБА_4 , площею 8,3071 га (фізичних), за таким складом сільськогосподарських угідь: рілля - 8,3071 га. Та відповідно межі в натурі проходять: від А до Б землі Вітюк К.П., від Б до В землі ОСОБА_10 , від В до А землі Златоустівської сільської ради. Так, із зазначеного акту вбачається, що суміжними землекористувачами при встановленні зовнішніх меж землекористування ніяких претензій не виявлено. Межі та площа земельної ділянки суміжними землекористувачами погоджена. (а.с. 105, 109 том 2)

Розпорядженням відповідача, Березівської районної державної адміністрації Одеської області від 07 лютого 2014 року за № 45/А-2014 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_4 на території Златоустівської сільської ради Березівського району Одеської області (за межами населеного пункту)» затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_4 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 8,3071 га ріллі на території Златоустівської сільської ради Березівського району Одеської області (за межами населеного пункту); передано у власність та виділено в натурі (на місцевості земельну ділянку площею 8,3071 га ріллі громадянину ОСОБА_4 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель сільськогосподарського призначення колишнього КСП «Маяк» Златоустівської сільської ради Березівського району Одеської області (за межами населеного пункту). (а.с.175 том 3)

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності від 07.04.2014 № 20111408, на підставі свідоцтва про право власності серія та номер НОМЕР_5 виданого 07.04.2014 Реєстраційною службою по Березівському району Березівського міжрайонного управління юстиції в Одеській області, зареєстровано право власності за ОСОБА_4 на земельну ділянку кадастровий номер: 5121282100:01:001:0480, площею 8,3071 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. (а.с. 212-213, 214 том 2 )

15.04.2024 року між ОСОБА_4 і ТОВ «Агрофірма Маяк» укладено договір оренди землі, кадастровий номер: 5121282100:01:001:0480, площею 8,3071 га. строком на 10 (десять) років. (а.с. 208-211, том 2)

Як вбачається з інформації Державного реєстру речових прав від 26.09.2024 року за № 26.09.2024, право оренди земельної ділянки за Договором зареєстровано в реєстрі речових прав 23.09.2024 року, номер запису про інше речове право 56849255. (а.с. 220, том 2)

З письмових пояснень Головного управління Держгеокадастру в Одеській області вбачається, що за інформацією відділу № 1 управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління згідно із наявними у Відділи Книгами реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі на земельну ділянку станом на 31.12.2012 значаться відомості щодо реєстрації права власності (користування) земельною ділянкою на підставі рішення 19 сесії ХХІII скликання Златоустiвської сільської Ради народних депутатів Березiвського району Одеської області вiд 10.09.2001 № 62 земельною ділянкою площею 8,27 га, яка розташована на території Златоустiвської сільської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та видано державний акт на право приватної власності на землю PI № 466136 від 18.12.2002, зареєстрований за № 386. Згідно з даними Державного земельного кадастру значаться відомості про земельну ділянку площею 8,3071 га кадастровий номер 5121282100:0l:001:0480, цільове призначення - 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Златоустiвської сільської ради, Березiвського району, Одеської області, які було внесено на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_4 , для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Дата державної реєстрації земельної ділянки 11.03.2014. В порядку взаємообмiну з органом державної реєстрації прав до Державного земельного кадастру надійшла інформація про реєстрацію 29.03.2014 права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5121282100:0l:001:0480. Також в порядку взаємообмiну до Державного земельного кадастру надійшла інформація про реєстрацію 15.04.2024 права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5121282100:0l:001:0480 за ТОВ «Агрофiрма Маяк». (а.с.172-176, том 2)

Згідно Висновку експерта № 24-1193 судової земельно-технічної експертизи від 16 квітня 2024 року (проведений на підставі ухвали Березівського районного суду Одеської області від 25.01.2024 у цивільній справі № 494/1382/23 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Березівської міської ради Березівського району Одеської області) вбачається , що в результаті досліджень встановлено, що існує порушення межі та накладання земельної ділянки, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, наданої ОСОБА_5 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 466136, виданого Златоустівською сільською радою народних депутатів Березівського району Одеської області 18 грудня 2002 року, та земельної ділянки, наданої ОСОБА_4 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Златоустівської сільської ради Березівського району Одеської області. (п. 1 висновку експерта) В результаті досліджень встановлено, що площа накладання земельної ділянки, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, наданої ОСОБА_5 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 466136, виданого Златоустівською сільською радою народних депутатів Березівського району Одеської області 18 грудня 2002 року на земельну ділянку, надану ОСОБА_4 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Златоустівської сільської ради Березівського району Одеської області складає 8,2586 га, накладання має конфігурацію правильного багатокутника. (п. 2 висновку експерта). (а.с.178-193 том 3)

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Обравши відповідний спосіб захисту права, позивач в силу ст. 12 ЦПК України зобов`язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (ч. 1 ст. 1 ЦК України).

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року в справі №925/642/19 зазначено, що порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Земля є унікальним обмеженим природним ресурсом. Земля є базисним ресурсом, на якому будується добробут суспільства, відтак розподіл землі є особливо чутливим до принципів справедливості, розумності і добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Стаття 41 Конституції України визначає, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Згідно із ст. 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Частиною 1 ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Згідно із частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Правомочність володіння розуміють як передбачену законом (тобто юридично забезпечену) можливість фактично мати (утримувати) в себе певне майно.

Правомочність користування означає передбачену законом можливість використовувати, експлуатувати майно, отримувати від нього корисні властивості, його споживання.

Правомочність розпорядження означає юридично забезпечену можливість визначення і вирішення юридичної долі майна шляхом зміни його належності, стану або призначення.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Разом із тим відповідно до положень статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що сама по собі державна реєстрація не є окремою підставою набуття особою права власності, а є офіційним засвідченням державою набуття особою права власності (пункт 123 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20)).

Державна реєстрація права власності не породжує права власності, в силу державної реєстрації це право не виникає, вона визначає лише момент, з якого право власності виникає, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права. Факт набуття права власності має передувати державній реєстрації, оскільки юридичний зміст державної реєстрації полягає у визнанні і підтвердженні державою цього факту (пункти 121-123 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22).

Відповідно до ч. 2 ст. 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Способи захисту прав на земельні ділянки визначені статтею 152 ЗК України.

Відповідно до п."г" ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю (ч. 1 ст. 152 ЗК України).

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, дотримуватися правил добросусідства (ст. 96 ЗК України).

Згідно із частиною першою статті 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей.

Таким чином, аналіз наведених вище норм матеріального права та судової практики дає підстави для чіткого висновку про те, що судовому захисту підлягають лише порушені права власників, зокрема земельних ділянок.

Іншими словами позивач має довести суду факт своєї правомочності щодо відповідного об`єкта спірних правовідносин та наявність перешкод, як то невизнання, оспорення чи порушення відповідних суб`єктивних прав зі сторони відповідача.

Відповідно до статті 39 ЗК України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (частина перша статті 155 ЗК України).

Вимоги про визнання незаконними та скасування рішення органу місцевого самоврядування щодо земельної ділянки можуть бути заявлені особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав цієї особи. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у справі № 592/10260/16 (провадження № 61-5017св19).

Відповідно до ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: організація землеустрою; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; вирішення земельних спорів та вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до ст. 189 ЗК України та ст. 20 Закону України «Про охорону земель» самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами.

Частиною 1 ст. 81 ЗК України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно ч. 1 ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю.

Зокрема, у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Згідно з пунктом «в» частини третьої ст. 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно із ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Частиною 9 статті 118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відповідно до положень ч. 4-6 ст. 186-1 ЗК України розробник проекту землеустрою подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Орган, зазначений в частині першій цієї статті, зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій-сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування. У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. Межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (ст.79-1 ЗК України).

Згідно із правовою позицією Верховного Суду щодо застосування норм права, викладеною у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №1640/2594/18, системний аналіз норм статей 22, 116, 118 Земельного кодексу України дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:

1) подання зацікавленою особою клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 Земельного кодексу України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання зацікавленою особою погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

Так, спеціальним законом, який визначає правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування є Закон України «Про землеустрій».

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України "Про землеустрій" проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються лише у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

У дозволі на виготовлення проекту землеустрою визначається лише приблизна площа земельної ділянки та орієнтовне місцезнаходження (наприклад, земельний масив, у межах якого вона буде знаходитись).

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки включає інформацію щодо меж земельної ділянки та інформацію, важливу для визначення можливості використання земельної ділянки у той чи інший спосіб, зокрема перелік обмежень у використанні земельних ділянок (меж охоронних зон (наприклад, біля ліній електропередач), зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель); матеріали погодження проекту землеустрою тощо (ст. 50 Закону України "Про землеустрій".

Отже, отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність або у користування є лише першою стадією у процедурі вирішення питання про передачу земельної ділянки зацікавленій особі.

Надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку. Такий висновок щодо застосування норм права наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №380/624/16-ц.

Таким чином, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, аби мати змогу у подальшому точно визначити об`єкт відведення.

Окрім цього, згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 29.09.2020 у справі №688/2908/16-ц (провадження № 14-28цс20) у дозволі на виготовлення проекту землеустрою визначається лише приблизна площа земельної ділянки та орієнтовне місцезнаходження (наприклад, земельний масив, у межах якого вона буде знаходитись). Конкретизується ж земельна ділянка у проекті землеустрою. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки включає інформацію щодо меж земельної ділянки та інформацію, важливу для визначення можливості використання земельної ділянки у той чи інший спосіб, зокрема перелік обмежень у використанні земельних ділянок (меж охоронних зон (наприклад, біля ліній електропередач), зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель); матеріали погодження проєкту землеустрою тощо (стаття 50 Закону України «Про землеустрій»).

Порядок державної реєстрації земельної ділянки визначено Законом України від 7 липня 2011 року «Про Державний земельний кадастр», який набрав чинності з 1 січня 2013 року.

Відповідно до ст. 1 цього Закону державна реєстрація земельної ділянки - це внесення до Державного земельного кадастру відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 Земельного кодексу України).

Положенням ч. 2 ст. 334 ЦК України встановлено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Пунктом 1 Перехідних положень ЗК України 2001 року визначено, що рішення про надання в користування земельних ділянок, а також про вилучення (викуп) земель, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього кодексу підлягають виконанню відповідно до вимог цього кодексу.

Установлено, що рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок", є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Згідно із пунктом 7 Перехідних положень ЗК України 2001 року громадяни, які одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Як зазначалося вище, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку.

Звернення особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки у власність чи користування зумовлене інтересом особи на отримання цієї земельної ділянки, за відсутності для цього законних перешкод. Зазначений інтерес, у випадку формування земельної ділянки за заявою такої особи та поданими документами, підлягає правовому захисту. Погодження та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка раніше сформована на підставі проекту землеустрою іншої особи, порушує законний інтерес такої особи щодо можливості завершити розпочату ним відповідно до вимог чинного законодавства процедуру приватизації земельної ділянки та суперечить вимогам землеустрою. За наявності двох або більше бажаючих отримати земельну ділянку державної чи комунальної власності у власність при безоплатній передачі земельних ділянок у межах встановлених норм (стаття 121 ЗК України), першочергове право на таке отримання має особа, на підставі проекту землеустрою якої сформована відповідна ділянка, якщо для цього відсутні законні перешкоди.

У постанові Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 700/316/20-ц констатовано, що надання дозволів на виготовлення проекту землеустрою на одну і ту ж ділянку декільком особам цілком правомірне, а у разі спору захищатиметься право тієї особи, на підставі проекту землеустрою якої сформована відповідна ділянка. Якщо ж ділянка вже була сформована раніше, то захисту підлягатиме право особи, яка раніше звернулась до органу розпорядження землею із проханням затвердити належним чином розроблену та погоджену документацію із землеустрою.

Погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із власником та/або землекористувачем не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів чи землевласників. Не надання особою своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача та/або власника не може бути перешкодою для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації. Непідписання суміжним власником та/або землекористувачем акту узгодження меж земельної ділянки саме по собі не є підставою для визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку.

Аналогічний за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 580/168/16-ц (провадження № 61-19526сво18), у постанові Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 703/183/15-ц (провадження № 61-19984св18).

Крім цього, аналіз статей 116, 118 ЗК України вказує на те, що місцева рада не має права визначати пріоритетність того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою, зокрема на одну й ту ж саму земельну ділянку. У даному випадку надання такого дозволу вказує про відсутність обтяжень щодо бажаної земельної ділянки і ще не означає позитивного рішення місцевої ради про передачу у власність цієї земельної ділянки після виготовлення проекту землеустрою.

За таких обставин, надання дозволу відповідним особам на розроблення документації із землеустрою не може свідчити про те, що приймаючи відповідні рішення відповідач діяв усупереч закону.

В свою чергу, повноваження державного реєстратора щодо перевірки поданих для проведення державної реєстрації документів обмежені встановленням відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства та відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 361/4307/16-ц).

Державний реєстратор не може вважатися таким, що порушує права третіх осіб, якщо правомірно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і вносить запис про таку реєстрацію на підставі чинного та не скасованого рішення відповідного суб`єкта, який здійснює публічно-владні управлінські функції.

Враховуючи наведене, а також те, що вимоги про скасування державної реєстрації відповідної земельної ділянки шляхом скасування відповідних записів у реєстрах, а також визнання нечинним свідоцтва про право власності на нерухоме майно індексний номер 20110929 від 07.04.2014 року є похідними від вимог про визнання недійсним та скасування Розпоряджень Березівської районної державної адміністрації Одеської області від 17 грудня 2013 року за №493/А-2013 та від 07 лютого 2014 року за №45/А-20134, при цьому, підстав для задоволення таких вимог судом не встановлено, у задоволенні вимог про скасування записів у відповідних реєстрах та визнання нечинним свідоцтва про право власності на нерухоме майно індексний номер 20110929 від 07.04.2014 року також необхідно відмовити.

Окремо суд зазначає, що за змістом статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування із збереженням її цільового призначення.

При цьому, таке право має бути підтверджено правовстановлюючим документом.

В свою чергу, доказів належного оформлення ОСОБА_3 права власності на спірну земельну ділянку, а також незаконності набуття відповідачем ОСОБА_4 права власності на земельну ділянку кадастровий номер 5121282100:01:001:0480, стороною позивача не доведено.

Таким чином, право власності на землю гарантоване статтями 13, 14, 41, 55 Конституції України, однак реалізація такого права пов`язана не виключно з самим по собі існуванням такого права, а й з механізмом його реалізації, що не виключає обов`язку особи здійснити певні дії, зокрема переоформити своє право, тоді як позивачка цього не здійснила.

Положеннями ст. 204 УК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Тобто, стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, допоки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідна практика є усталеною, з огляду на постанову ВП ВС від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18), постанову КЦС ВС від 28.07.2021 у справі № 759/24061/19.

За загальним правилом, договір як універсальний регулятор приватних відносин, є підставою для встановлення (зміни чи припинення) приватних прав і обов`язків та інших наслідків саме для його сторін. Тобто, по-перше, регулююча сила договору стосується його сторін. По-друге, в певних випадках не сторона договору може наділятися правами та обов`язками (наприклад, стаття 636 ЦК України, частина перша статті 816 ЦК України). По-третє, законодавець в окремих випадках, з урахуванням того, що інші особи (не сторони договору) не можуть ігнорувати існування договору між сторонами, а також фактичне та правове становище, яке є його результатом, передбачає спеціальні правила при «інтервенції» в «чужі» договірні відносини (постанова КЦС ВС від 08 червня 2022 року у справі №396/269/18).

Відповідно до ст.ст. 215, 216 ЦК України, правом оспорювати правочин законодавець наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, заінтересованих (третіх) осіб, що не є сторонами правочину.

При вирішенні позову про визнання недійсним договору враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося (постанова Верховного Суду від 27 травня 2021 року у справі № 910/8072/20).

У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17 зазначено, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Крім того, вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та у разі задоволення позовних вимог зазначати у судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (вказаний правовий висновок узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 27 листопада 2018 року у справі №905/1227/17).

У пункті 56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2022 року у справі №125/2157/19 (провадження № 14-40цс21) містяться висновки про те, що вимоги особи, яка в судовому порядку домагається застосування реституції, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який вони мали до вчинення правочину. Застосування реституції як наслідку недійсності правочину насамперед відновлює права учасників цього правочину. Інтерес іншої особи полягає в тому, щоб відновити свої права через повернення майна відчужувачу. Якщо ж повернення майна відчужувачу не відновлює права позивача, то суд може застосувати інший ефективний спосіб захисту порушеного права в межах заявлених позовних вимог (схожий за змістом висновок викладено в пункті 8.49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 905/1907/21 (провадження № 12-1гс23)).

Стороною позивача не доведено порушення її прав стороною відповідачів під час укладення оспорюваного договору оренди землі від 15.04.2024 року (кадастровий номер: 5121282100:01:001:0480, площею 8,3071 га. строком на 10 (десять) років).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Одним із таких випадків, коли тягар доказування покладається на певну сторону, передбачено у разі, якщо ця сторона має намір спростувати презумпцію, однак у спірних правовідносинах такого обов`язку стороною позивача не виконано.

Враховуючи наведене, судом не встановлено права позивачки на захист її законних очікувань щодо оформлення права власності на земельну ділянку, шляхом задоволення пред`явлених позовних вимог, тому у задоволенні таких судом слід відмовити.

В свою чергу, особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).

До найпоширеніших способів захисту права власності належать віндикаційний і негаторний позови, які між собою є взаємовиключними, тобто не можуть бути заявлені одночасно.

Зокрема, негаторний позов це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює в користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Такий спосіб захисту спрямовано на усунення порушень прав власника, не пов`язаних із позбавленням його володіння майном.

За статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У постанові від 04 липня 2018 року в справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що негаторний позов може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення (пункт 52).

Інші (протилежні) висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування позовної давності до негаторних позовів відсутні, тому сформована єдина позиція з цього питання.

Суд вважає за можливе звернути увагу на те, що за встановлених обставин, належним способом захисту прав ОСОБА_3 на земельну ділянку, яка виділялася її спадкодавцю, є усунення перешкод у її користуванні, у разі вчинення сусідніми землекористувачами (власниками) таких дій на відповідних частині земельної ділянки.

Схожі за змістом висновки містяться у постанові Верховного суду від 26 листопада 2025 року у справі № 185/6481/24.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.11.2025 у справі №185/6481/24, вказано, що якщо спір між сусідами фактично стосується накладення меж земельних ділянок, належним і ефективним способом захисту є вимога про усунення перешкод у користуванні землею (негаторний позов), а не скасування державної реєстрації права власності чи визнання недійсним свідоцтва.

Сам по собі факт державної реєстрації нерухомості сусіда навіть за наявності порушень під час її проведення не означає автоматичного порушення прав власника сусідньої ділянки і не є підставою для позбавлення іншої особи права власності. Обраний спосіб захисту має відповідати суті спору та реально відновлювати порушене право.

Якщо сусід створює перешкоди у користуванні земельною ділянкою (зокрема через накладення меж), власник землі має право вимагати усунення таких перешкод на підставі статті 391 ЦК України.

Верховний Суд підкреслив, що позбавлення іншої особи права власності або спадкових прав за таких обставин було б непропорційним втручанням у право власності та не відповідало б завданням цивільного судочинства.

Відтак, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 , звертаючись до суду за захистом порушеного права, обрала неналежний спосіб захисту, тому в позові слід відмовити.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

На підставі викладеного, керуючись 5, 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд

ухвалив:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Березівської районної державної адміністрації Одеської області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Маяк», про усунення перешкод у користуванні майном, треті особи: Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, Березівська міська рада Одеської області – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: ОСОБА_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Відповідач: ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 .

Відповідач: Березівська районна державна адміністрація Одеської області, адреса: 67300, Одеська область, м. Березівка, пл. Т.Г.Шевченка, 1, код ЄРДПОУ 04056888.

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Маяк», адреса: 67354, Одеська область, Березівський район, с. Златоустове, вул. Лесі Українки, буд. 2Б, код ЄРДПОУ 03768440.

Третя особа: Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, адреса: 65078, Одеська область, м.Одеса, вул.Космонавтів, буд. 36, код ЄРДПОУ 39765871.

Третя особа: Березівська міська рада Одеської області, адреса: 67300, Одеська область, Березівський район, м. Березівка, пл. Захисників України, буд. 9, код ЄРДПОУ 04056842.

Повний текст рішення складено 04.06.2026.

Суддя Дмитро БАНТАШ