Вирок від 01 червня 2026 р. у справі №499/628/26 — Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/628/26

Провадження № 1-кп/499/70/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2026 року селище Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю учасників: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченої ОСОБА_4 , потерпілого ОСОБА_5 , розглянувши у судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12026162260000163 від 14.03.2026 року за обвинуваченням:

– ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Благоєве Іванівського району Одеської області, громадянки України, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

12 березня 2026 року приблизно о 01:00 у ОСОБА_4 , яка в цей час перебувала поблизу житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , користувачем якого є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з яким ОСОБА_4 спільно проживала, але не перебувала у шлюбі в період з 2020 до 2024 року, виник раптовий корисливий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи, що її дії носять незаконний та протиправний характер, переконавшись, що за її діями ніхто зі сторонніх не спостерігає, ОСОБА_4 підійшла до житлового будинку та скориставшись тим, що вхідні двері житлового будинку були зачинені лише на металевий ланцюг, ривком потягнула ручку дверей на себе і таким чином відчинила двері, після чого проникла всередину будинка.

Перебуваючи в одній із спальних кімнат житлового будинка, ОСОБА_4 таємно викрала мобільний телефон марки «Samsung А-17», ІМЕІ 1: НОМЕР_1 ; ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , вартістю 7999 гривень, що належить ОСОБА_5 , який знаходився на дерев`яному столі в кімнаті, після чого з місця вчинення злочину зникла, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

Своїми злочинними діями ОСОБА_4 спричинила потерпілому ОСОБА_5 майнову шкоду на загальну суму 7999 гривень.

Відтак, ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 185 КК України.

Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 вину визнала у повному обсязі, розкаялась, однак відмовилась від дачі показів.

Потерпілий ОСОБА_5 показав суду, що з обвинуваченою знайомий давно (близько 8 років), раніше разом проживали, однак уже близько 3 років розійшлись, в день крадіжки був на роботі, а коли повернувся то помітив, що з будинку зникли речі, повідомив поліцію і було встановлено, що речі викрала ОСОБА_4 . Двері зачинялись на замок, однак він був слабенький, тому до будинку можна було потрапити, якщо зірвати скобу. Викрадений телефон був повністю новий, ще не розпакований. Обвинувачена вибачилась, він її простив, а тому просить суд суворо не карати.

Крім власного визнання вини обвинуваченою та показів потерпілого винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, підтверджується дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами:

– протоколом огляду місця події від 12.03.2026 року з фототаблицями, у якому зафіксовано проведення огляду у будинку ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 та встановлено, що будинок огороджений кам`яним парканом, вхід до будинку здійснюється через дерев`яні двері, на яких наявні скоби з петлями, зображено яким чином відчинялись двері, обстановка в будинку, місце, з якого були викрадені речі;

– заявою ОСОБА_4 від 27.03.2026 року, у якій остання вказала, що добровільно віддає телефон ОСОБА_5 – «Samsung А-17», ІМЕІ 1: НОМЕР_1 ; ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , який вона у нього викрала за місцем його проживання;

– протоколом огляду від 27.03.2026 року та фототаблицями до нього, яким оглянуто телефон «Samsung А-17», ІМЕІ 1: НОМЕР_1 ; ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , що добровільно видала ОСОБА_4 ;

– протоколом пред`явлення речей для впізнання від 28.03.2026 року, відповідно до якого ОСОБА_5 у присутності понятих з чотирьох схожих телефонів розпізнав власний «Samsung А-17» блакитного кольору.

На підставі всебічного, повного і неупередженого дослідження матеріалів кримінального провадження, заслухавши обвинувачену, яка вину свою визнала у повному обсязі, інших учасників, суд вважає, що винуватість ОСОБА_4 у скоєному кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 4 ст. 185 КК України, є доведеною та в її діях наявний склад такого кримінального правопорушення.

Тож, за результатом судового розгляду суд кваліфікує дії обвинуваченої ОСОБА_4 за ч.4 ст. 185 КК України – таємне викрадення чужого майна (крадіжка), крадіжка, поєднана з проникненням у житло, крадіжка вчинена в умовах воєнного стану.

При призначенні покарання суд виходить з такого.

Згідно зі ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

За приписами ч.1 ст. 65 КК України суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ч.2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Обставинами, що пом`якшують відповідальність, суд визнає: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставини, що обтяжують відповідальність обвинуваченої, не встановлені.

З огляду на наведене, призначаючи ОСОБА_4 покарання, суд враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів; особу винної, яка раніше не судима, офіційно не працевлаштована, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває, неодружена, має неповнолітню доньку 2018 року народження, за місцем проживання характеризується посередньо; обставини, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання; відсутність претензій у потерпілого до обвинуваченої, її прощення, та призначає обвинуваченій покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України, поклавши обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

На переконання суду, саме таке покарання відповідатиме загальним засадам призначення покарання, є пропорційним характеру вчинених дій і їх небезпечності, внесе корективи в соціально-психологічні властивості обвинуваченої, змусить додержуватись положень закону про кримінальну відповідальність як нею самою так і іншими особами, а також відповідатиме принципу індивідуалізації покарання.

Процесуальні витрати відсутні. Цивільний позов не заявлено.

Питання про речові докази підлягає вирішенню у порядку, передбаченому ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 368, 369, 370, 374 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, призначивши їй покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, встановивши їй іспитовий строк 2 (два) роки, поклавши на неї такі обов`язки, передбачені ч.ч. 1, 3 ст. 76 КК України:

– періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

– повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання;

– не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Іванівського районного суду Одеської області від 01 квітня 2026 року у справі № 499/440/26 (провадження № 1-кс/499/55/26) 16 вересня 2025 року у справі № 494/2108/25.

Речові докази у справі повернути власникам (законним володільцям).

Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Іванівський районний суд Одеської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя ОСОБА_6