Вирок від 02 червня 2026 р. у справі №732/808/25 — Городнянський районний суд Чернігівської області

справа № 732/808/25 провадження № 1-кп/732/20/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2026 місто Городня

Городнянський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючої судді – ОСОБА_1 ,

у присутності секретарів судового засідання – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

прокурора – ОСОБА_4 ,

потерпілої – ОСОБА_5 ,

захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_6 ,

обвинуваченого – ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городня кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.03.2025 за №12025270460000059, по обвинуваченню

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Хоробичі Городнянського району Чернігівської області, українця, громадянина України, працює менеджером з планування ПрАТ «АБІНБЕВ ЕФЕС УКРАЇНА», зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України,

УСТАНОВИВ:

30 березня 2025 року близько 01 години 45 хвилин, ОСОБА_7 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем марки «BMW» моделі «346L», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по асфальтованій ділянці дороги вулиці Амосова в с. Хоробичі Чернігівського району Чернігівської області в напрямку виїзду з села та перевозив пасажира ОСОБА_8 .

ОСОБА_7 у даній дорожній обстановці для забезпечення безпеки дорожнього руху зобов`язаний був діяти відповідно до Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, а саме: під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху повинен ураховувати дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух табезпечно керувати ним (п. 12.1); у населеному пункті рухатися натранспортному засобі зі швидкістю не більше 50 км/год (п. 12.4).

В той же час, водій ОСОБА_7 , 30 березня 2025 року близько 01 години 45 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем марки «BMW» моделі «346L», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 та рухаючись на ділянці автодороги по вулиці Амосова в с. Хоробичі Чернігівського району Чернігівської області, біля залізничного переїзду, у порушення п.п. 2.9а, 12.1, 12.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, діючи із злочинною недбалістю проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості для руху не урахував дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати рух автомобіля та безпечно керувати ним, не обрав на даній ділянці дороги безпечної швидкості, внаслідок чого не впорався з керуванням автомобілем, виїхав за межі проїзної частини на праве узбіччя, допустив наїзд на релейну шафу і залізничну колію та відбулося перекидання транспортною засобу, в результаті чого пасажир його автомобіля ОСОБА_8

отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми з синцем, саднами, набряком та забоєм м`яких тканин обличчя, забоєм головного мозку важкого ступеню, дифузним аксональним пошкодженням, внутрішньошлуночковим крововиливом; закритої травми грудної клітки з саднами по передньо-боковій поверхні зліва, забоєм обох легень, ускладненої двобічним травматичним пульмонітом, лівобічним травматичним пневмотораксом; перелому тіла лівої ключиці зі зміщенням уламків, переломів лонної кістки тазу та бокових мас крижу ліворуч, саден ділянки тазу, кінцівок, гематоми правої нижньої кінцівки, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

У даній дорожній обстановці водій ОСОБА_7 грубо порушив п. 2.9а, п. 12.1 та п. 12.4 Правил дорожнього руху, що стало причиною і умовою настання події даної дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, ОСОБА_7 , обвинувачується у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що заподіяло потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 348 КПК України суд встановив, що обвинуваченому ОСОБА_7 суть обвинувачення зрозуміла.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті, погодився з правовою кваліфікацією своїх дій. По суті пред`явленого обвинувачення показав, що 29 березня 2025 року було святкування дня народження його куми, було застілля, під час якого він вживав спиртні напої, і ним було випито 3-4 чарки горілки. Після закінчення застілля, коли він повертався додому, у нього відбулося листування з потерпілою, після якого вони вирішили зустрітися, а тому він взяв автомобіль у свого знайомого, під`їхав до потерпілої, і надалі він разом з потерпілою посиділи в машині, а потім вирішили прокататися. Під час руху він не впорався з керуванням, автомобіль з`їхав на узбіччя та допустив наїзд на релейну шафу, після чого перекинувся через залізничну колію, а потім автомобіль перекинувся на бік, на сторону водія. Він вибіг з автомобіля, дістав потерпілу з автомобіля, вона була у непритомному стані, але було важке дихання, він одразу почав надавати домедичну допомогу, поклав на землю, притримуючи її голову. Одразу він не зміг викликати швидку допомогу, оскільки під час аварії телефон випав, але згодом підійшли місцеві жителі, які викликали швидку та поліцію. Надалі, швидка забрала потерпілу до лікарні, а він надавав показання працівникам поліції, співпрацював із слідчими. Після цього, він цікавився станом здоров`я потерпілої у її матері та брата, коли обирався в суді йому запобіжний захід, потім у зв`язку з обранням йому запобіжного заходу у виді нічного домашнього арешту, він суворо дотримувався усіх покладених на нього обов`язків. Також добровільно звернувся до потерпілої з пропозицією оплатити повністю її лікування та подальші курси реабілітації. Обвинувачений щиро кається у вчиненому, засуджує свій вчинок, який призвів до таких наслідків, неодноразово просив вибачення у потерпілої, в тому числі, і у судовому засіданні, повідомив, що подія трапилася внаслідок порушення ним Правил дорожнього руху, повністю відшкодував збитки, завдані АТ «Українська залізниця» внаслідок пошкодження релейної шафи, і готовий стати на шлях виправлення, наразі цікавиться станом здоров`я потерпілої та спілкується з нею.

Захисник обвинуваченого – адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні просив обвинуваченого суворо не карати, врахувати особу обвинуваченого, а саме його молодий вік, те, що він позитивно характеризується як за місцем роботи, так і за місцем проживання, раніше до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягувався, не перебуває на обліку у лікарів нарколога чи психіатра, щиро розкаюється у вчиненому, негативно та з осудом ставиться до свого вчинку, усвідомив протиправність своїх дій, повністю і добровільно оплатив лікування та реабілітацію потерпілої, поліпшення стану здоров`я потерпілої, а також відшкодував завдані збитки АТ «Українська залізниця», враховуючи висновки досудової доповіді, просив призначити обвинуваченому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років.

Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 зазначила, що з обвинуваченим вона знайома, він був однокласником її старшого сина, і є знайомим її доньки ОСОБА_8 . Показала,

що 29 березня 2025 року близько першої години ночі, її розбудила старша донька, яка повідомила, що ОСОБА_9 потрапила у ДТП, потерпіла разом із старшою донькою приїхали на місце події, і вона побачила, що донька ОСОБА_9 лежала на землі, обвинувачений був біля неї, вона погано дихала, потім приїхала швидка і забрала доньку до лікарні. Доньку одразу відправили у лікарню у Чернігів, спочатку до реанімації саму потерпілу не пустили, і тільки через 2 дні вона побачила доньку, яка лежала під апаратом, у неї були гематоми на обличчі та опіки на шкірі, були пошкоджені легені та лонова кістка, робили шунтування на головному мозку, їй оформлено 1 групу інвалідності підгрупи Б на 3 роки. Потерпіла показала, що її донька наразі стала краще розмовляти, вже пише, читає, обслуговує себе самостійно, проте потрібно буде робити ще дві операції. Повідомила, що обвинувачений неодноразово просив вибачення у неї та у її доньки ОСОБА_8 , і вони його вибачили, обвинувачений дійсно оплатив все лікування та реабілітацію, обвинувачений приходить до її доньки, вони наразі спілкуються. Просила призначити обвинуваченому найлегше покарання, будь-яких претензій як вона, так і її донька до обвинуваченого не мають.

Також обвинувачена ОСОБА_5 підтримала письмову заяву від 12.05.2026, яка подана нею та її донькою ОСОБА_8 , в якій з урахуванням молодого віку обвинуваченого просили призначити покарання не пов`язане з позбавленням волі і застосувати ст. 69 КК України і призначити йому основне покарання, нижче від найнижчої межі, а саме призначити покарання у виді штрафу. Цивільний позов не заявляли і заявляти не будуть. Жодних претензій морального і матеріального характеру до ОСОБА_7 не мають і мати не будуть. Моральна та матеріальна шкода відшкодована в повному обсязі.

Прокурор в судовому засіданні зазначила, що вина ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю доведена зібраними під час досудового розслідування доказами, обвинувачений повністю визнав свою вину та не оспорює фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, а тому вважає недоцільним досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. З огляду на викладене, просила суд обмежитись показаннями обвинуваченого та потерпілої, дослідженням доказів, які характеризують особу обвинуваченого, документів, що стосуються процесуальних витрат та долі речових доказів.

Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_6 із запропонованим прокурором порядком та обсягом дослідження доказів погодилися.

Потерпіла ОСОБА_5 також не заперечувала проти запропонованого прокурором порядку та обсягом дослідження доказів.

З`ясувавши думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити та порядок їх дослідження, враховуючи, що обвинувачений повністю визнав свою вину у вчиненому, ніхто з учасників судового провадження не піддає сумніву й не оспорює фактичні обставини справи, викладені в обвинувальному акті, а також доведеність винуватості обвинуваченого та кваліфікацію його дій, учасники справи вірно розуміють зміст цих обставин, у суду немає сумнівів у добровільності їх позицій, роз`яснивши учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, обмежившись лише показаннями обвинуваченого, потерпілої та дослідженням доказів, які характеризують його особу, а також процесуальних рішень, прийнятих в ході досудового розслідування.

Наслідки розгляду справи відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України учасникам судового провадження судом роз`яснені.

Допитавши обвинуваченого та потерпілу, дослідивши матеріали кримінального провадження в обсязі, узгодженому сторонами кримінального провадження, суд дійшов висновку, що показання ОСОБА_7 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин вчиненого кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції, а інкриміноване обвинуваченому діяння за ч. 2 ст. 286-1 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що заподіяло потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, доведено у повному обсязі.

Згідно із ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного й обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

Вирішуючи питання про міру покарання, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме те, що вчинений обвинуваченим ОСОБА_7 злочин, передбачений ч. 2 ст. 286-1 КК України, є тяжким злочином; особу обвинуваченого – його вік, сімейний стан, стан здоров`я; те, що обвинувачений раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався; згідно довідки КНП «Городнянська міська лікарня» Городнянської міської ради від 14.04.2025 на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває; у характеристиках старости Хоробицького старостинського округу Городнянської міської ради Чернігівської області ОСОБА_10 від 31.03.2025 та від 11.05.2026 вказано, що ОСОБА_7 проживає разом з батьками, працює менеджером з планування ПрАТ «АБІНБЕВ ЕФЕС УКРАЇНА», за характером ОСОБА_7 спокійний, врівноважений, доброзичливий, чемний, алкогольними напоями не зловживає, не схильний до протиправної поведінки, приймав активну участь у житті старостинського округу, скарг на його поведінку до старостату не надходило; у характеристиці керівника ПрАТ «АБІНБЕВ ЕФЕС УКРАЇНА» ОСОБА_11 від 08.05.2026 вказано, що ОСОБА_7 працює у Товаристві з 12.03.2018, протягом останніх 5 років 9 місяців обіймає посаду менеджера з планування регіонального, за час роботи зарекомендував себе як висококваліфікований, відповідальний, дисциплінований працівник, який сумлінно виконує свої обов`язки, ініціативний та комунікативний, у поведінці дотримується корпоративних норм, стандартів та цінностей компанії; наявність обставин, які пом`якшують та відсутність обставин, які обтяжують покарання.

Суд також враховує досліджені характеризуючі дані на обвинуваченого, надані стороною захисту в судовому засіданні, зокрема численні подяки, грамоти, дипломи, отримані ОСОБА_7 за час навчання у загальноосвітній школі та у Харківському національному автомобільно-дорожньому університеті.

Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданих Регіональній філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Українська залізниця» збитків у сумі 270067,00 грн, надання іншої допомоги потерпілій безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення, а також добровільна оплата лікування та курсів реабілітації потерпілої ОСОБА_8 .

Судом враховується, що щире каяття обвинуваченого під час судового розгляду проявилося у повному визнанні ним своєї вини, критичній оцінці вчиненого, усвідомленні протиправності своєї поведінки, висловленні жалю з приводу скоєного, а також у запевненнях щодо наміру надалі не вчиняти кримінальних правопорушень.

Активне сприяння розкриттю злочину проявилось в тому, що обвинувачений добровільно своїми активними діями надавав допомогу органам досудового розслідування та суду у з`ясуванні тих обставин вчинення злочину, що мають істотне значення для повного його розкриття.

Прокурор підтвердила активну позицію обвинуваченого в розслідуванні кримінального правопорушення в ході досудового слідства, що стало наслідком його швидкого розкриття, вказані обставини останній підтвердив і в судовому засіданні.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

У досудовій доповіді, беручи до уваги інформацію, що характеризує особу обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також середню ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації зробив висновок про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства.

Захисник у судовому засіданні просив суд призначити ОСОБА_7 покарання із застосуванням статті 69 КК України у виді штрафу.

Потерпіла ОСОБА_5 також просила суд призначити ОСОБА_7 покарання не пов`язане з позбавленням волі, застосувати ст.69 КК України, підтримала свою заяву від 12.05.2026, та просила призначити йому основне покарання у виді штрафу. Претензій матеріального та морального характеру потерпіла сторона не має.

Відповідно до ст. 69 КК України передбачено, що за наявності кількох обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

Суд зазначає, що ч. 1 ст. 69 КК України надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м`яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину», тобто якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони можуть бути визнані такими, що пом`якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК України; істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв`язку з цілями та/або мотивами злочину, поведінкою особи під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватої особи.

При визначенні поняття та змісту обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд має виходити з системного тлумачення статей 66 та 69 КК України та тих статей Особливої частини Кодексу, що визначають певні обставини, як ознаки привілейованих складів злочину, що істотно зменшують їх суспільну небезпечність, наслідком чого є зниження ступеню тяжкості вчиненого злочину. Ці обставини в своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим.

Аналогічну правову позицію виклав Верховний Суд у постанові від 03.02.2021 у справі № 629/2739/18.

Суд, оцінюючи конкретні обставини вчиненого злочину та особливо його наслідки, враховує те, що ОСОБА_7 допустив порушення Правил дорожнього руху, керуючи автомобілем у стані алкогольного сп`яніння, що призвело до заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , яка є особою молодого віку ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Вчинене ОСОБА_7 кримінальне правопорушення належить до суспільно небезпечних злочинів у сфері безпеки руху та експлуатації транспорту, а тому позиція уповноваженого органу з питань пробації, висловлена у досудовій доповіді, а також позиція захисту та потерпілої щодо покарання, яке обвинувачений повинен понести за вчинене, при вирішенні цього питання судом, не є вирішальною.

За таких обставин навіть позитивні відомості про обвинуваченого, наявність пом`якшуючих відповідальність обставин не можуть бути визнані мотивованими підставами для застосування до обвинуваченого положень ст. 69 КК України та призначення більш м`якого покарання.

Враховуючи наведене, суд вважає, що підстави для застосування відносно ОСОБА_7 положень ст.69 КК України відсутні, оскільки незважаючи на наявність пом`якшуючих покарання обставин, під час розгляду справи не встановлено обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення. Суд враховує, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпіла особа ОСОБА_8 отримала тяжкі тілесні ушкодження, їй було встановлено І групу інвалідності підгрупи Б на 3 (три) роки, вона потребує подальшого лікування з операційним втручанням та реабілітацією, а також те, що вона є особою молодого віку – 20 років.

Положення ст. 75 КК України в даному випадку не застосовуються, оскільки прямо заборонені законом.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК

України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєне кримінальне правопорушення призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, а також враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його наслідки, особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого, та відсутність обтяжуючих покарання обставин, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі у розмірі мінімальної межі, передбаченої санкцією ч. 2 ст. 286-1 КК України.

На думку суду, таке покарання є справедливим, пропорційним і співрозмірним ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особливо його наслідкам, таким, що найбільше відповідатиме меті його призначення відповідно до ст. 50 КК України, а також необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_7 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Щодо додаткового покарання, то суд зазначає, що Правилами дорожнього руху регламентований єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, якого повинні неухильно дотримуватися усі його учасники, оскільки автомобіль є джерелом підвищеної небезпеки. У даному випадку кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_7 посягає на суспільну складову безпечного життя, оскільки формує думку суспільства про незахищеність та уразливість до вчинення стосовно нього злочинних дій у сфері безпеки дорожнього руху. Відповідно належна правова охорона будь-яких соціальних цінностей, у тому числі й таких найбільш соціально значимих, як здоров`я, життя людини, забезпечується лише тоді, коли застосовується ефективний кримінально-правовий засіб, яким є кримінальна відповідальність. Тому, враховуючи порушення елементарних правил дорожнього руху, яке допущене обвинуваченим, призначення основного покарання без застосування додаткового покарання не буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень проти безпеки руху та експлуатації транспорту та вважає за необхідне застосовувати до обвинуваченого додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в мінімальному розмірі, що передбачений санкцією ч. 2 ст. 286-1 КК України. Вказане додаткове покарання сприятиме виправленню обвинуваченого в частині суворого дотримання в подальшому Правил дорожнього руху.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Процесуальні витрати на залучення експертів для проведення експертиз під час здійснення досудового розслідування у загальному в розмірі 10696,80 грн відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого.

Питання про речові докази підлягають вирішенню в порядку ст. 100 КПК України.

Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Городнянського районного суду Чернігівської області ОСОБА_12 від 01 квітня 2025 року на визначене в цій ухвалі майно, скасувати.

Строк дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту, обраного обвинуваченому ОСОБА_7 під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Городнянського районного суду Чернігівської області ОСОБА_12 від 01 квітня 2025 року, на момент ухвалення вироку сплив. Клопотань про його продовження, зміну або застосування до суду не надходило.

Відповідно до ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд вважає за можливе обмежитися проголошенням його вступної та резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

На підставі викладеного, керуючись статями 369-371, 373-374, 392, 393, 395, 615 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 5 п`ять (років).

Строк відбування покарання ОСОБА_7 обчислювати з дня приведення вироку до виконання, зарахувавши йому у строк призначеного покарання у виді позбавлення волі строк попереднього ув`язнення, починаючи з 30.03.2025 по 01.04.2025 із розрахунку один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили ОСОБА_7 запобіжний захід не обирати.

Стягнути з ОСОБА_7 в дохід держави процесуальні витрати в сумі 10696,80 грн за проведення інженерно-транспортних експертиз (висновок експерта СЕ-19/125-25/4778-ІТ від 17.04.2025 та висновок експерта СЕ-19/125-25/6468-ІТ від 12.05.2025).

Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Городнянського районного суду Чернігівської області ОСОБА_12 від 01 квітня 2025 року, на визначене в цій ухвалі майно, скасувати.

Речові докази по справі після набрання вироком законної сили:

- автомобіль марки «BMW» моделі «346L», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_13 , та який перебуває у користуванні ОСОБА_7 , – повернути власнику ОСОБА_13 .

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 – повернути ОСОБА_13 .

- штани спортивні чорного кольору, труси чоловічі блакитного кольору в смугу синього кольору, футболку чорного кольору, кросівки чоловічі чорного кольору зі шнурками розміру 42,5, светр чоловічий чорного кольору з капюшоном, які належать обвинуваченому ОСОБА_7 , – повернути ОСОБА_7 .

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Городнянський районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим у той же строк з моменту вручення копії вироку.

Вирок суду не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити прокурору, потерпілій, захиснику та обвинуваченому.

Суддя ОСОБА_1