Вирок від 03 червня 2026 р. у справі №766/1299/25 — Херсонський міський суд Херсонської області

Справа №766/1299/25

н/п 1-кп/766/1059/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2026 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області в складі:

головуючого судді: ОСОБА_1

за участю секретаря: ОСОБА_2

прокурора: ОСОБА_3

захисника: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Херсона в порядку спеціального судового провадження кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 25.12.2024 під № 12024230000002214 за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Боготол Красноярського краю, рф, громадянина рф, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , рф, працюючого державним інспектором відділення технічного нагляду відділу Державної інспекції безпеки дорожнього руху Міжмуніципального управління Міністерства внутрішніх справ росії «Красноярське», капітан поліції, раніше не судимого,

- у вчиненні кримінального правопорушення,

передбаченого ч. 2 ст. 28 – ч. 1 ст. 438 КК України,

в с т а н о в и в:

I. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

ОСОБА_5 15.08.2022 приблизно о 08:00 годині (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено) та не менше шести невстановлених військових рф, перебуваючи за місцем мешкання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2 , будучи озброєними вогнепальною автоматичною зброєю, порушуючи вимоги ст. 147 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 (нелегальне ув?язнення) (далі по тексту – Конвенція), із застосуванням фізичного насильства шляхом побиття затримали потерпілого, який у складі Збройних Сил чи інших збройних формувань України не перебував, жодної зброї не мав, участі у бойових діях не брав, тобто був особою, яка підпадає під захист ст. 4 Конвенції, як громадянин України, котрий не бере активної участі у бойових діях та опинився в ході окупації під владою сторони конфлікту (російської федерації).

Відразу після затримання потерпілого перевезено та ув`язнено в одній із камер у приміщенні ІТТ № 1 за адресою: м. Херсон, вул. Теплоенергетиків, 3, де він утримувався до 12.09.2022.

У день затримання, а саме: 15.08.2022 приблизно о 21:30 годині 30 хвилин (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено) на вимогу ОСОБА_5 , невстановлений представник збройних сил рф конвоював потерпілого ОСОБА_6 з камери до одного з кабінетів на першому поверсі ІТТ № 1, в якому перебували ОСОБА_5 та двоє невстановлених осіб, які впродовж щонайменше двох годин поспіль проводили допит потерпілого з метою отримання інформації про його співпрацю з силами оборони.

Не отримавши бажаних відповідей на поставлені запитання, ОСОБА_5 застосував до ОСОБА_6 фізичне насильство шляхом нанесення щонайменше 35 (точна кількість в ході досудового розслідування не встановлена) ударів гумовим кийком по різним частинам тіла потерпілого, а саме: в область потилиці, шиї, спини, рук та ніг. Після цього, ОСОБА_5 , намагаючись здобути інформацію, яка його цікавила, тримаючи в руках шліфувальну машину («болгарку»), висловив погрозу застосування фізичного насильства стосовно ОСОБА_6 , що полягало у намірі відрізати пальці та кисті його рук. Не зупиняючись на цьому, ОСОБА_5 , з метою залякування ОСОБА_6 , здійснив імітування його розстрілу, наставляючи на потерпілого предмет, ззовні схожий на пістолет, досилаючи при цьому патрон до патронника. У подальшому, ОСОБА_5 наніс потерпілому не менше 15 (точна кількість в ході досудового розслідування не встановлена) ударів гумовим кийком по різним частинам тіла, а саме в область тулуба, спини, рук та ніг, чим порушив вимоги ст. ст. 32, 147 Конвенції (катування) та підпункт (а.2) п. (а) і п. (е) ч. 2 ст. 75 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 08.06.1977 (катування, погрози вбивством та каліцтвом).

Після закінчення вказаних дій, невстановлений представник збройних сил рф вивів потерпілого з кабінету, в якому до нього застосовувалось фізичне насильство, та конвоював до камери на другому поверсі ізолятору.

За результатами застосування в ході проведення допитів до потерпілого фізичного насильства та катування ОСОБА_5 за попередньою змовою зіншими невстановленими особами спричинили ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді ущільнення на лівій ліктьовій кістці, яке являється наслідком крововиливу та відноситься до легких тілесних ушкоджень.

У період ув?язнення ОСОБА_7 постійно утримували у виснажливих для людського організму антисанітарних умовах, непридатних для тривалого перебування людини, годували лише один раз на день, не надавали жодних засобів гігієни. Тобто потерпілий перебував в умовах, які загрожували його життю та здоров?ю, але він не мав можливості вільно залишити місце утримання, чим ОСОБА_5 та інші невстановлені представники збройних сил рф порушили вимоги ст. 147 Конвенції (нелюдяне поводження).

Лише 12.09.2022 приблизно о 12:00 годині (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_7 звільнено з місця утримання, без надання будь-яких документів щодо підстав затримання та ув?язнення.

Отже, співробітник поліції рф ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою з іншими особами, маючи умисел спрямований на порушення законів та звичаїв війни, що полягало у жорстокому поводженні з цивільним населенням, а саме: завданні фізичних (побоїв і тілесних ушкоджень) та психічних (погрози заподіяти фізичну шкоду, імітація страти) страждань незаконно утримуваному ОСОБА_6 з метою отримання інформації про співпрацю з силами оборони, тобто у катуванні останнього, а також утриманні потерпілого в камерах непристосованих до тривалого перебування осіб, в антисанітарних умовах, позбавленні їжі та води (нелюдяне поводження); та вчиненні інших порушень законів та звичаїв війни, що виразилось у нелегальному ув?язненні ОСОБА_6 , котрий перебуває під захистом, чим порушив ст. ст. 32 (катування), 147 (нелегальне ув`язнення, катування, нелюдяне поводження) Конвенції та підпункт (а.2) п. (а) і п. (е) ч. 2 ст. 75 Додаткового протоколу І (катування, погрози вбивством та каліцтвом).

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 438 КК України, як жорстоке поводження з цивільним населенням та в інших порушеннях законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

ІI. Застосовані судом правові процедури. Спеціальне судове провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia)

З урахуванням того, що судовий розгляд здійснювався за відсутності обвинуваченого, дотримання процедур, встановлених процесуальним законом для такого розгляду, суд вважає за необхідне мотивувати окремо.

Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 25.12.2024 під № 12024230000002214, стосовно ОСОБА_5 , який обвинувачується органом досудового розслідування у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 – ч. 1 ст. 438 КК України, надійшов до Херсонського міського суду Херсонської області для розгляду по суті.

Ухвалою суду від 28.01.2025 було призначено підготовче судове засідання.

Судом від призначення обвинувального акту до підготовчого судового засідання та до ухвалення рішення про проведення спеціального судового розгляду за відсутності обвинуваченого, було проведено судові засідання: 01.04.2025, 12.06.2025, 23.06.2025, 12.08.2025.

Про всі зазначені вище судові засідання обвинувачений повідомлявся про судовий розгляд кримінального провадження стосовно нього та мав можливість прибути до суду та скористатись своїм правом на вільний вибір захисника, користуватись своїми правами та подати до суду будь-які клопотання чи заяви.

Зазначеною можливістю, наданою судом, обвинувачений ОСОБА_5 не скористався.

Процедура заочного судового розгляду не є деталізованою процесуальним законом, не має тривалої історії застосування у судовій практиці, а тому суд виходив із загальних засад кримінального провадження.

До загальних засад кримінального провадження, зокрема, відноситься: законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередність дослідження доказів.

При цьому зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у ст. 7 КПК України, з урахуванням особливостей, встановлених законом та нормами міжнародного права.

Так, змістом абз. 1 ч. 3 ст. 323 КПК України передбачено, що судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у ч. 2 ст. 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.

Згідно положень ч. 2 ст. 297-1 КПК України вбачається, що серед переліку злочинів, щодо яких може здійснюватися спеціальне досудове розслідування, наявне посилання на ст. 438 КК України, за якою пред`явлено обвинувачення ОСОБА_5 .

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 135 КПК України особа викликається до суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком; здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

У відповідності до положень ч. 8 ст. 135 КПК України, повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної ВР України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою – сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

На виконання зазначених положень процесуального закону, повідомлення про виклик обвинуваченого ОСОБА_5 до призначених судових засідань опублікуванні у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме: у газеті «Урядовий кур`єр» та на сайті Офісу Генерального прокурора. Також, відповідні повідомлення про виклик до суду були завчасно опубліковані на офіційному веб-сайті Херсонського міського суду Херсонської області щодо всіх судових засідань, які призначались у кримінальному провадженні.

Водночас, не зважаючи на наявні у матеріалах провадження докази відсутності ОСОБА_5 на території України, у органу досудового слідства, прокурора та суду відсутні будь-які відомості щодо адреси можливого проживання або перебування останнього за кордоном для направлення судового повідомлення про виклик в порядку ч. 7 ст. 135 КПК України.

З огляду на наявні матеріали провадження, суд не вбачає будь-яких інших можливостей, які могли б бути використані для повідомлення обвинуваченого, водночас є мотивовані підстави стверджувати, що обвинувачений був обізнаний щодо судового провадження ще на стадії проведення судом підготовчих дій.

ІІІ. Щодо забезпечення права на захист

Відповідно до ч. 2 ст. 47 КПК України захисник зобов`язаний прибувати для участі у виконанні процесуальних дій за участю обвинуваченого. У разі неможливості прибути в призначений строк захисник зобов`язаний завчасно повідомити про таку неможливість та її причини суд, а у разі, якщо він призначений органом (установою), уповноваженим законом на надання безоплатної правової допомоги, - також і цей орган (установу).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст.49 КПК України суд зобов`язаний забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо відповідно до вимог ст. 52 цього Кодексу участь захисника є обов`язковою, а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника. У цьому провадженні участь захисника є обов`язковою з огляду на положення ч. 1 ст. 52 КПК України, оскільки висунуто обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину.

Разом з цим, стосовно ОСОБА_5 здійснювалось спеціальне досудове розслідування, тому відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 52 КПК України участь захисника у цьому кримінальному провадженні є обов`язковою, але з моменту прийняття відповідного процесуального рішення.

Під час підготовчого судового засідання та проведення подальшого спеціального судового провадження даного кримінального провадження, судом у повному обсязі було забезпечено участь захисника в захисті інтересів обвинувачених.

З урахуванням зазначеного, ухвалою суду від 12.08.2025 у кримінальному провадженні № 12024230000002214 від 25.12.2024 клопотання прокурора про здійснення спеціального судового розгляду було задоволено, оскільки наявними у матеріалах справи доказами належним чином доведено, що обвинувачення ОСОБА_5 висунуте щодо злочину, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України, тобто того, який входить до переліку злочинів, зазначених у ч. 2 ст. 297-1 КПК України.

Ухвалою суду від 17.03.2026 був призначений судовий розгляд з вирішенням питань, передбачених ч. 3 ст. 31, 314-316 КПК України.

Разом з цим, за період часу з 28.01.2025 (ухвали про призначення підготовчого судового засідання) та до виходу суду до нарадчої кімнати 03.06.2026, інформація, яка стосувалася всіх призначених судових засідань, своєчасно публікувалася та була доступною через офіційний веб-сайт суду та публікацій у ЗМІ загальнодержавної сфери розповсюдження.

За час судового розгляду обвинувачений міг визначитися з провадженням проти нього, та усвідомлюючи, що у нього виник юридичний обов`язок постати перед судом, однак не змінив свою процесуальну поведінку та продовжив подальше ухилення від виконання своїх процесуальних обов`язків.

Підсумовуючи, суд констатує, що всі передбачені КПК України умови для проведення судового розгляду за спеціальною процедурою «in absentia», судом виконані та дотримані у повному обсязі.

IV. Позиція сторін кримінального провадження

Прокурор в ході судових дебатів висловив позицію, щодо повної доведеності вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочина. Просив визнати обвинуваченого ОСОБА_5 винними та призначити відповідне покарання в межах санкції ч. 1 ст. 438 КК України.

Захисник вважав обсяг доказів, досліджений судом, недостатнім для ухвалення обвинувального вироку щодо обвинуваченого, а тому просив виправдати ОСОБА_5 .

V. Докази, досліджені судом на підтвердження вини та обставин вчиненого кримінального правопорушення

Відповідно до ст. ст. 84-85 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Відповідно до ухвал слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 17.01.2025 (справа № 766/249/25, н/п № 1-кс/766/234/25) провадження щодо ОСОБА_5 здійснювалося у порядку спеціального досудового розслідування.

Вина ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438КК України, за вказаних вище обставин, підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, які узгоджуються в між собою і не викликають жодних сумнівів у своїй належності, достовірності та допустимості, а саме:

- протоколом огляду місця події від 17.11.2022 з додатком у виді фототаблиці та відеозапису, за змістом якого оглянуто будівлю ІТТ №1 (місце вчинення інкримінованих обвинуваченому протиправних дій), розташовану по вул. Теплоенергетиків, 3, м. Херсон. Так у зазначеній будівлі виявлено напис фарбою червоного кольору «здесь были росфашисты и пыточная. Горите в аду твари». Серед іншого виявлено та вилучено дерев`яну биту, значну кількість плям бурого кольору, схожих на кров, написи символів «Z», катушки із залишками скотчу, польовий військовий телефонний апарат типу «ТА-57», індуктор змінної напруги, клаптик паперу з відтиском печатки «Снаряжение…Красноярск», стяжки тощо, які можуть свідчити про захоплення будівлі представниками окупаційних військ рф та використання її в тому числі для утримання та катування затриманих;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 31.03.2023 зі свідком ОСОБА_8 , який повідомив та на місці продемонстрував наступне. Він як керівник ІТТ № 1 ГУНП в Херсонській області перебував на своєму робочому місці з 24.02.2022 до 01.03.2022, тобто до моменту окупації м. Херсона. 09.03.2022 йому зателефонував начальник ХРУП ГУНП в Херсонській області та повідомив, що необхідно відкрити приміщення ІТТ для надання до нього доступу військовим рф, щоб вони ворота та двері не взламували. Пізніше йому зателефонував невідомий та наказав прибути до ІТТ, по прибуттю куди він побачив два джипи та біля 40 військових рф. На вимогу старшого з них – ОСОБА_9 – він показав приміщення ІТТ і за змістом їх спілкування зрозумів, що його планують використовувати для утримання «незгідних» з окупацією та новою владою.

- показаннями свідка ОСОБА_8 , який суду пояснив, що станом на 09.03.2022 він будучи начальником ІТТ № 1 на своєму робочому місці вже не з`являвся, оскільки м. Херсон було окуповане військами рф. Проте о першій половині дня 09.03.2022 йому зателефонував начальник ХРУП ГУНП в Херсонській області ОСОБА_10 та повідомив, що треба привезти ключі від установи і все відкрити, бо військові рф претендують на вказану будівлю. Якщо не відкрити самостійно, що все поламають. Пояснив це тим, що планують там тримати людей, які будуть порушувати порядок в місті.

Він погодився, на що ОСОБА_10 сказав, що йому додатково зателефонують і домовляться з ним. Хвилин через 5 йому зателефонував « ОСОБА_9 » і сказав, що буде його чекати біля ІТТ. Зателефонував своєму заступнику ОСОБА_11 , якому також сказав туди приїхати, поїхав до ІТТ. Коли приїхав на місце, то побачив що вулиці навколо перекриті і навколо багато представників рф. Його під охороною доставили до приміщення ІТТ, яке вже було відкрито, оскільки ОСОБА_11 приїхав раніше і вже всіх запустив. Коли спілкувались було повідомлено, що будівлю будуть використовувати за цільовим призначенням, проте вже після 11.11.2022 стало відомо про те, що там було організовано незаконну установу для ув?язнення та катування, про що було виявлено багато доказів в приміщеннях.

- протоколом огляду від 25.11.2024, відповідно до якого оглянуто посилання на Інтернет сторінку ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: соціальна мережа «Вконтакте», де виявлено особисту сторінку під назвою « ОСОБА_12 ». На вказаній сторінці виявлено відомості про місце проживання – «Красноярск». Також виявлено одне фото.

- висновком експерта від 15.01.2025 № СЕ-19/111-24/75785-ФП, відповідно до якого у зображеннях осіб чоловічої статі у файлі документа «рапорт ОСОБА_13 », файлах графічних документів «Відповідь ВЧ НОМЕР_1 МО України.рdf», «Рапорт Гуляєва df», «Таблиця ідентифікованих співробітників поліції рф (I).pdf», графічному файлі «фото ОСОБА_5 jp», а також рапорті старшого о/у в ОВС відділу УКР ГУНП В Херсонській обл. ОСОБА_14 , відповіді на запит з ВЧ НОМЕР_1 Міністерства оборони України N? 222/10Д/8778 від 02.12.2024 та додатку до матеріалів виконаного доручення за КП № 1202223000000226 до вх. № 181-5294-22 від 05.02.2024, наданих на дослідження, зображена одна й та сама особа.

- протоколом огляду від 27.12.2022, відповідно до якого ОСОБА_15 добровільно видав документи, які були виявлені у приміщення Херсонського факультету Одеського юридичного університету за адресою: вул. Фонвізіна, 1, м. Херсон. Так наявна копія документа під назвою «Список сотрудников, убывающих в служебную командировку, за которыми закреплено оружие 5,45 мм АК-74 М» як «Приложение № 1 к приказу ГУ МВД России по Красноярскому краю», в якому наявна інформація і про ОСОБА_5 , як про старшого лейтенанта поліції, державного інспектора відділу технічного нагляду ГІБДД МУ МВС росії «Красноярське».

- протоколом слідчого експерименту від 23.11.2022. Так слідчу дію було проведено за участю потерпілого ОСОБА_6 , який продемонстрував та повідомив, що 17.06.2022 біля 08:00 години ранку до нього додому приїхали військовослужбовці рф, які без дозволу примусово зайшли до нього в квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , після чого незаконно забрали та відвезли до установи ІТТ, розташованої за адресою: м. Херсон, вул. Теплоенергетиків, 3.

Далі потерпілий показав, як саме його вели до кімнати, та показав кімнату, в якій його тримали з 17.06.2022 по 22.06.2022, а саме в приміщенні камери № 12, а в період часу з 22.06.2022 по 25.06.2022 у приміщенні камери № 21, та показав дані камери всім присутнім. Також повідомив, що в цей період його викликали на допит, під час якого застосовували електрошокер. Проводили допити, відбирали біологічні зразки. 25.06.2022 його відпустили з ІТТ.

Також зазначив, що його забирали і пізніше, а саме: 17.08.2022 також близько 08:00 години ранку. Він також перебував за місцем свого проживання і його знову забирали військовослужбовці рф до приміщення ІТТ по вул. Теплоенергетиків, 3 в м. Херсоні. На місці потерпілий показав, що його відвели до приміщення камери № 1, де він перебував до 12.09.2022. У вказаний період його виводили на допит на один поверх нижче, де завдавали тілесних ушкоджень, погрожували фізичною розправою, під`єднували електрострум до тіла та пропускали його крізь нього, в ході чого потерпілий від нестерпного болю втрачав свідомість, після чого його знову приводили до тями та продовжували знущатися, а коли потерпілий вже не міг підвестися – його відводили до камери.

Зазначив, що через три дні його знову викликали на допит та знущалися, при цьому примушували підписувати документи. Повідомив, що чув крики інших чоловіків та жінок, над якими знущалися та яких катували у даному приміщенні. Харчування надавали у дуже поганому стані, в їжі були черви та пісок.

Запам`ятав позивні чоловіків, а саме: «Скала», інший - « ОСОБА_16 » на ім`я ОСОБА_17 , також « ОСОБА_18 » на ім`я ОСОБА_19 . Тілесні ушкодження наносив « ОСОБА_20 », який відносився до групи «Арес». Заступник начальника мав позивний « ОСОБА_21 ».

- висновком експерта № 110 від 26.05.2023, відповідно до якого у ОСОБА_6 виявлене ущільнення на лівій ліктьовій кістці, який являється наслідком крововиливу, та відноситься до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень. Не виключено, що даний крововилив виник від травматичної дії тупим предметом в період з 15.08.2022до 12.09.2022 під час його незаконного утримання.

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 20.11.2024, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_6 впізнав фото із зображенням ОСОБА_5 як особи, яка приймала участь в його катуванні у приміщенні ІТТ № 1 ГУНП в Херсонській області та мав позивний «ЗЕЛЕНИЙ».

Показаннями потерпілого ОСОБА_6 , який під час судового розгляду дав наступні показання. 15.08.2022 він перебував за місцем свого проживання по АДРЕСА_4 , коли біля 08:00 години ранку у двір заїхало два автомобілі з позначкою «Z». Оскільки його перед тим вже один раз затримували, то одразу зрозумів, що це також за ним. Через двері почув групу осіб, серед них було троє у військовій формі з автоматичною зброєю, а четверо у цивільному одязі. Коли вони зайшли до нього у квартиру, то одразу нанесли один удар по спині і примусили лягти на підлогу, затягнувши на кухню.

Йому стали задавати питання щодо колишніх працівників поліції, оскільки він був також колишнім працівником поліції, на що він сказав, що знає лише одного. Він їм повідомив, що його вже затримували і про це саме також питали. Поставили питання щодо його співпраці зі спецслужбами України та правоохоронними органами, проти чого він заперечив, але одягнули кайданки і відвезли до ІТТ № 1, де завели до службового кабінету, де було двоє осіб, як він зрозумів співробітники ФСБ рф, які ставили питання щодо його колишньої роботи, його контактів з колишніми колегами. Ставили питання щодо співпраці зі Збройними Силами України та спецслужбами, проти чого він заперечував.

Приблизно о 16:00 годині до цього кабінету зайшов чоловік з позивним « ОСОБА_22 », як потім з`ясувалось це і був ОСОБА_5 , який був без балаклави, а тому він зміг запам`ятати його обличчя. Представники ОСОБА_23 сказали, що у «ЗЕЛЕНОГО» сьогодні вночі буде робота і він буде працювати з ним. Він його не допитував, допит продовжили ті що і були в кабінеті, їх фактично тільки познайомили і він пішов.

Допит тривав мабуть до 21:00 години, на поліграфі проходив тестування години 2-3, біля 21:15 години його відвели до камери № 1, де тільки встиг познайомитись з сусідами, а хвилин через 10 його знову забрав конвоїр, надягнули мішок на голову, заламали руки і повели на перший поверх, де були кабінети слідчих. Там посадили на стілець, по голосах зрозумів, що там приблизно троє осіб, які ставили питання щодо схрону зі зброєю та боєприпасам, які наче знаходяться в с. Кизомис.

Почув біля себе свого знайомого ОСОБА_24 , якого впізнав, бо раніше працювали разом, який просив зізнатись мене про «схрон» зі зброєю. Після цього йому стали наносити удари гумовим кийком по шиї, по спині, по потилиці – загалом біля 35 ударів нанесли. Так від одного з ударів він впав на підлогу, бо втрачав свідомість, мішок з його голови злетів і він знову побачив «ЗЕЛЕНОГО». Останній став наполягати на тому, щоб він повідомив контакти агентури, повідомити про групи, які зайшли в місто, тоді як він зі свого боку заперечував таку обізнаність. Це побиття тривало мабуть годину. Потім ОСОБА_5 дістав шліфувальну машину (болгарку) та намагався її увмікнути, погрожуючи тим, що відріже пальці, кисті рук, ноги, але вона не увімкнулась, на що він дістав пістолет та запитав куди стріляти, запропонувавши спричинити такі поранення від яких він очевидно мав би сильно мучатись.

Його підняли з підлоги та посадили на стілець і шапку на очі вже не одягали, але продовжили наносити удари гумовим кийком по спині, по потилиці, від яких він вже знепритомнів та знову впав, його стали обливати водою, щоб привести до тями. Знову стали наносити удари, до 15 штук. Його знайомого ОСОБА_24 також тут били і він сказав йому, що він повідомив про нього неправду, бо примусили.

Допит тривав приблизно 3-4 години, наприкінці якого він знову втрачав свідомість та був вже неконтактний. «ЗЕЛЕНИЙ» наказав відвести його до камери, його туди затягнули, а хлопців попередили, що якщо вони не «відкачають», то всі поїдуть вранці на яму. Хлопці намагались йому допомогти. Більше він ОСОБА_5 не бачив.

Наступного дня його знову допитували і як він зрозумів представники ФСБ і мішок на голову йому вже не одягали.

Загалом він перебував в умовах ІТТ з 15.08.2022 до 12.09.2022, перший допит був 15-16.08.2022, а другий приблизно на початку 20-х чисел серпня 2022 року. Звільнили 12.09.2022 приблизно о 13:00 годині, повернувши при цьому паспорт громадянина України, але жодних інших документів як щодо звільнення, так і щодо обґрунтування причин затримання не надавали.

Медичну допомогу ніхто не надавав, ліків також не було. З їжі давали одну чашку гречки на день і чай. В камері було брудно та були таргани. Туалет в камері був, тоді як доступу до душу не мали взагалі. Людей було приблизно вісім у камері, тоді як спальних місць чотири. Спали і на підлозі також, матрац був один на трьох.

VІ. Оцінка доказів. Мотиви суду щодо висунутого обвинувачення.

Вирішуючи питання щодо винуватості ОСОБА_5 врахуванню з метою подальшої оцінки протиправності дій останнього підлягають наступні норми міжнародного права.

Відповідно до ст. ст. 43, 44 Протоколу І Збройні сили сторони, що перебуває в конфлікті, складаються з усіх організованих збройних сил, груп і підрозділів, що перебувають під командуванням особи, відповідальної перед цією стороною за поведінку своїх підлеглих, навіть якщо ця сторона представлена урядом чи властями, не визнаними супротивною стороною. Такі збройні сили підпорядковані внутрішній дисциплінарній системі, яка, поряд з іншим, забезпечує додержання норм міжнародного права, застосовуваних у період збройних конфліктів. Особи, які входять до складу збройних сил сторони, що перебуває в конфлікті (крім медичного і духовного персоналу, про який ідеться у ст. 33 Третьої конвенції, є комбатантами, тобто вони мають право брати безпосередню участь у воєнних діях. Щоразу, коли сторона, яка перебуває в конфлікті, включає у свої збройні сили напіввоєнну організацію або озброєну організацію, що забезпечує охорону порядку, вона повідомляє про це інші сторони, що перебувають у конфлікті.

Будь-який комбатант, як це визначено у ст. 43 Протоколу І, який потрапляє під владу супротивної сторони, є військовополоненим. Хоча всі комбатанти зобов`язані додержувати норм міжнародного права, застосовуваного в період збройних конфліктів, порушення цих норм не позбавляє комбатанта його права вважатися комбатантом або, якщо він підпадає під владу супротивної сторони, його права вважатися військовополоненим, за винятком випадків, передбачених у пунктах 3 і 4. Для сприяння посиленню захисту цивільного населення від наслідків воєнних дій комбатанти зобов`язані відрізняти себе від цивільного населення в той час, коли вони беруть участь у нападі або у воєнній операції, що є підготовкою до нападу. Однак у зв`язку з тим, що під час збройних конфліктів бувають такі ситуації, коли через характер воєнних дій озброєний комбатант не може відрізнити себе від цивільного населення, він зберігає свій статус комбатанта за умови, що в таких ситуаціях він відкрито носить свою зброю: a) під час кожного воєнного зіткнення, і b) в той час, коли він перебуває на виду у противника в ході розгортання в бойові порядки, що передують початку нападу, в якому він повинен взяти участь. Дії, що відповідають вимогам цього пункту, не розглядаються як віроломні в значенні статті 37, пункт 1 b. Комбатант, який підпадає під владу супротивної сторони в той час, коли він не виконує вимог, викладених у другій фразі пункту 3, позбавляється права вважатися військовополоненим, проте йому надається захист, рівноцінний у всіх відношеннях тому, який надається військовополоненим згідно з Третьою конвенцією і цим Протоколом. Такий захист включає захист, рівноцінний тому, який надається військовополоненим згідно з Третьою конвенцією, в разі якщо така особа передається до суду й несе покарання за будь-які правопорушення, які вона вчинила. Будь-який комбатант, який потрапляє під владу супротивної сторони, якщо він не бере участі в нападі або у воєнній операції, що є підготовкою до нападу, не втрачає свого права вважатися комбатантом і військовополоненим через вчинені ним раніше дії. Дана стаття не завдає шкоди праву будь-якої особи вважатися військовополоненим відповідно до статті 4 Третьої конвенції. Дана стаття не має на меті змінити загальноприйняту практику держав щодо носіння форменого одягу комбатантами, включеними до складу одягнених у форму озброєних підрозділів регулярних військ сторони, що перебуває в конфлікті. На доповнення до категорій осіб, зазначених у ст. 13 Першої і Другої конвенцій, всі особи із складу збройних сил сторони, що перебуває в конфлікті, як це визначено у ст. 43 цього Протоколу, мають право на захист згідно з цими Конвенціями, якщо вони поранені або хворі, або стосовно до Другої конвенції, якщо вони зазнали корабельної аварії на морі або в інших водах.

За правилами ст. 11 Протоколу І Фізичному і психічному стану здоров`я і недоторканності осіб, що перебувають під владою супротивної сторони, або інтернованих, затриманих чи яким-небудь іншим чином позбавлених свободи в результаті ситуації, зазначеної у статті 1, не повинно завдаватися шкоди шляхом якоїсь невиправданої дії або бездіяльності. Відповідно забороняється піддавати осіб, зазначених у цій статті, жодній медичній процедурі, яка не вимагається за станом здоров`я зазначеної особи й не відповідає загальноприйнятим медичним нормам, що застосовуються за аналогічних, з медичної точки зору, обставин до громадян сторони, що проводить цю процедуру, які не позбавлені свободи в якій би то не було формі.

Зокрема, забороняється піддавати таких осіб, навіть за їх згодою: a) фізичним каліцтвам; b) медичним чи науковим експериментам; c) видаленню тканин чи органів для пересадки; за винятком тих випадків, коли такі дії є виправданими згідно з

умовами, передбаченими пунктом 1.

Цивільне населення й окремі цивільні особи користуються загальним захистом від небезпек, що виникають у зв`язку з воєнними операціями. З метою здійснення цього захисту, на доповнення до інших застосовуваних норм міжнародного права, за всіх обставин слід додержувати таких норм. Цивільне населення як таке, а також окремі цивільні особи не повинні бути об`єктом нападів. Заборонено акти насильства чи

загрози насильства, що мають головною метою тероризувати цивільне населення.

Цивільні особи користуються захистом, передбаченим цим розділом, за винятком окремих випадків і на такий період, поки вони беруть безпосередню участь у воєнних діях. Напади невибіркового характеру заборонено. До нападу невибіркового характеру належать: a) напади, не спрямовані на конкретні воєнні об`єкти; b) напади, при яких застосовуються методи або засоби ведення воєнних дій, які не можуть бути спрямовані на конкретні воєнні об`єкти; або c) напади, при яких застосовуються методи або засоби ведення воєнних дій, наслідки яких не можуть бути обмежені, як це вимагається згідно з цим Протоколом; і які, таким чином, у кожному такому випадку поражають воєнні об`єкти й цивільних осіб або цивільні об`єкти, не розрізняючи їх.

Серед інших належить вважати невибірковими такі види нападів: a) напад шляхом бомбардування будь-якими методами або засобами, при якому як єдиний воєнний об`єкт розглядається ряд явно пов`язаних один з одним і розрізнюваних воєнних об`єктів, розміщених у місті, у селі чи в іншому районі, де сконцентровані цивільні особи або цивільні об`єкти; і b) напад, котрий, як можна очікувати, попутно потягне за собою втрати життя серед цивільного населення, поранення цивільних осіб та шкоду цивільним об`єктам, або те й інше разом, які були б надмірними щодо конкретної і безпосередньої воєнної переваги, якої передбачається таким чином досягти. Заборонено напади на цивільне населення або на окремих цивільних осіб у порядку репресалій. Присутність або пересування цивільного населення або окремих цивільних осіб не повинні використовуватись для захисту певних пунктів або районів від воєнних дій, зокрема у спробах захистити воєнні об`єкти від нападу або прикрити воєнні дії,

сприяти чи перешкодити їм. Сторони, що перебувають у конфлікті, не повинні направляти пересування цивільного населення або окремих цивільних осіб з метою спробувати захистити воєнні об`єкти від нападу чи прикрити воєнні операції. Будь-яке порушення цих заборон не звільняє сторони, що перебувають у воєнному конфлікті, від їх правових зобов`язань щодо цивільного населення й цивільних осіб, у тому числі від зобов`язань вживати запобіжних заходів, передбачених у статті 57.

За правилами ст. 75 Протоколу І тією мірою, якою їх торкається ситуація, зазначена у статті 1 цього Протоколу, з особами, які перебувають під владою сторони, що бере участь у конфлікті, і не користуються сприятливим ставленням згідно з Конвенціями або згідно з цим Протоколом, за всіх обставин поводяться гуманно, і вони, як мінімум, користуються захистом, передбаченим у цій статті, без будь-якої несприятливої різниці, заснованої на ознаках раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії чи віросповідання, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового стану, народження чи іншого статусу або на яких-небудь інших подібних критеріях. Кожна сторона має з повагою ставитися до особи, честі, переконань та релігійних обрядів усіх таких осіб. Заборонені й будуть залишатися забороненими в будь-який час і в будь-якому місці такі дії, незалежно від того, чиняться вони представниками цивільних чи воєнних органів: a) насильство над життям, здоров`ям і фізичним та психічним станом осіб, зокрема: a.1) вбивство; a.2) катування всіх видів – фізичні чи психічні; a.3) тілесні покарання; a.4) каліцтво; b) знущання над людською гідністю, зокрема, принижуюче й образливе поводження, примус до проституції чи непристойне посягання в будь-якій його формі; c) взяття заручників; d) колективне покарання; і e) погрози вчинити будь-яку з вищезазначених дій.

Будь-яка особа, що піддається арешту, затриманню або інтернуванню за дії, пов`язані зі збройним конфліктом, має бути невідкладно проінформована зрозумілою їй мовою про причини вжиття таких заходів, за винятком випадків арешту або затримання за кримінальні правопорушення. Такі особи повинні бути звільнені у найкоротший строк і в будь-якому разі, як тільки обставини, що виправдовують арешт, затримання чи інтернування, стали недійсними. Жінки, свобода яких обмежується з причин, пов`язаних із збройним конфліктом, утримуються в приміщеннях, відокремлених від приміщень для чоловіків. Вони перебувають під безпосереднім наглядом жінок. Однак у випадках, коли затримуються чи інтернуються сім`ї, їх, за можливості, розміщують в одному й тому самому місці й утримують як окремі сім`ї.

Особи, які піддаються арешту, затриманню чи інтернуванню з причин, пов`язаних зі збройним конфліктом, користуються захистом, передбаченим цією статтею, до їх остаточного звільнення, репатріації чи влаштування навіть після закінчення збройного конфлікту. Щоб уникнути будь-якого сумніву щодо переслідування осіб, які звинувачуються у вчиненні воєнних злочинів або у злочинах проти людства, та суду над ними, застосовуються такі принципи: a) особи, які звинувачуються в таких злочинах, повинні переслідуватися й передаватися до суду згідно із чинними нормами міжнародного права; і b) будь-які особи, які не користуються сприятливим обходженням згідно з Конвенціями і цим Протоколом, користуються обходженням, передбаченим цією статтею, незалежно від того, є чи не є злочини, в яких їх звинувачують, серйозним порушенням Конвенцій і цього Протоколу.

Жодне з положень цієї статті не може бути використане як таке, що обмежує будь-яке інше сприятливіше положення, що надає особам, про які йдеться в пункті 1, більший захист згідно з будь-якими застосовуваними нормами міжнародного права.

Відповідно до ст. 3 Конвенції у разі збройного конфлікту, який не має міжнародного характеру й виникає на території однієї з Високих Договірних Сторін, кожна сторона конфлікту зобов`язана застосовувати як мінімум такі положення: 1. З особами, які не беруть активної участі в бойових діях, у тому числі з особами зі складу збройних сил, що склали зброю, а також із тими, хто hors de combat унаслідок хвороби, поранення, затримання чи з будь-якої іншої причини, поводяться гуманно, без будь-якої ворожої дискримінації, причиною якої слугують раса, колір шкіри, релігія чи вірування, стать, походження чи майновий стан чи будь-які інші подібні критерії.

Із цією метою є забороненими й залишатимуться забороненими будь-коли та будь-де такі діяння стосовно зазначених вище осіб: a) насилля над життям й особистістю, зокрема всі види вбивств, завдання каліцтва, жорстоке поводження й тортури; b) захоплення заручників; c) наруга над людською гідністю, зокрема образливе та принизливе поводження; d) засудження та застосування покарання без попереднього судового рішення, винесеного судом, який створено належним чином і який надає судові гарантії, визнані цивілізованими народами як необхідні.

Статтею 27 Конвенції визначено, що особи, що перебувають під захистом, мають право за будь-яких обставин, на особисту повагу, повагу до своєї честі, права на сім`ю, їхніх релігійних переконань та обрядів, звичок та звичаїв. До них завжди слід ставитися гуманно й захищати їх, зокрема, від будь-якого акту насильства чи залякування, від образ та цікавості натовпу. Жінки потребують особливого захисту від будь-якого зазіхання на їхню честь, і, зокрема, захисту від зґвалтування, примушування до проституції чи будь-якої іншої форми посягання на їхню моральність. З урахуванням положень стосовно здоров`я, віку та статі, сторона конфлікту, під владою якої є особи, що перебувають під захистом, має право поводитися з усіма ними однаково, без жодної дискримінації, зокрема стосовно раси, релігії або політичних переконань. Проте сторони конфлікту повинні застосовувати до осіб, що перебувають під захистом, таких заходів контролю чи безпеки, які будуть визнані за необхідні під час ведення війни.

Жодний примус фізичного чи морального порядку не може застосовуватися до осіб, які перебувають під захистом, зокрема з метою отримання від них або від третіх осіб якихось відомостей. Високі Договірні Сторони спеціально дають згоду на те, що їм забороняється застосування будь-яких заходів, які можуть завдати фізичних страждань або призвести до знищення осіб, що перебувають під захистом, які є під їхньою владою. Ця заборона поширюється не лише на вбивства, тортури, тілесні покарання, калічення та медичні чи наукові досліди, які не викликані потребою лікування особи, що перебуває під захистом, а й на будь-яке інше брутальне поводження з боку як цивільних, так і військових властей (ст. ст. 31, 32 Конвенції). Сторони конфлікту можуть інтернувати осіб, що перебувають під захистом, лише згідно з положеннями статей 41, 42, 43, 68 та 78 (ст. 79 Конвенції). Серйозні порушення, про які йдеться в попередній статті, становлять такі порушення, що охоплюють такі дії, якщо їх здійснено проти осіб або власності, які перебувають під захистом цієї Конвенції: умисне вбивство, тортури або нелюдяне поводження, зокрема біологічні експерименти, які умисно спричинять великі страждання чи серйозні травми тілу чи здоров`ю, нелегальна депортація чи переведення або нелегальне ув`язнення особи, що перебуває під захистом, примушення особи, що перебуває під захистом, служити в збройних силах ворожої держави, або умисне відбирання в особи, що перебуває під захистом, прав на справедливий і офіційний судовий процес, рекомендований цією Конвенцією, захоплення полонених і широкомасштабне руйнування і привласнення власності, не виправдане воєнною необхідністю, і здійснюване незаконним чином і безцільно (ст. 147 Конвенції).

Враховуючи викладені норми міжнародного права, суд приходить до висновку, що ОСОБА_5 дійсно було допущено порушення останніх.

Оцінюючи ж правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 органом досудового розслідування, суд зауважує, що зайвим є посилання при кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 438 КК України на ч. 2 ст. 28 КК України при кваліфікації протиправних дій ОСОБА_5 за попередньою змовою з іншими особами, враховуючи таке.

Як зазначав Верховний Суд у своїй постанові від 21.10.2025 справа № 459/176/23 покликатися у формулі кваліфікації на форму співучасті, а саме на ст. 28 КК не потрібно і про це вже зазначалося у постанові від 10.12.2024 у справі справа № 163/2670/21.

Суд вже наголошував, що у формулі кримінально-правової кваліфікації вказуються, окрім інкримінованої особі статті Особливої частини кримінального закону, статті Загальної частини кримінального закону лише у випадках зазначення стадії вчинення кримінального правопорушення (готування або замах) або ж для вказівки на роль особи, крім ролі виконавця (організатор, підбурювач або пособник). Вказівка у формулі кримінально-правової кваліфікації на інші статті Загальної частини кримінального закону (у тому числі на форму співучасті) є зайвою.

У цьому провадженні (№ 459/176/23) засудженим інкриміновано вчинення злочину у складі організованої групи і такі дії у формулі кваліфікації відображені, в тому числі, з посиланням на ч. 3 ст. 28 КК. Однак, як вказано у попередньому абзаці, на форму співучасті у формулі кваліфікації покликатися не потрібно. Натомість якщо сторона обвинувачення вважає, що відповідне кримінально-каране діяння вчинене у співучасті, то вона може це врахувати, інкримінувавши особі кваліфікуючу ознаку, що стосується форми співучасті, якщо вона передбачена у статті Особливої частини кримінального закону.

У такому разі якщо кваліфікуюча ознака за відповідною формою співучасті не передбачена законодавцем, слід покликатися на найбільш наближену форму співучасті. Тобто якщо сторона обвинувачення вважає, що кримінальне правопорушення вчинено організованою групою осіб, однак серед кваліфікуючих ознак законодавцем передбачено менш згуртовану форму співучасті - «за попередньою змовою групо осіб», то саме вона й інкримінується особі.

З огляду на викладене суд вважає, що відповідне посилання при кваліфікації дій ОСОБА_5 є зайвим, тоді як відповідна ознака (вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб) вірно зазначена у формулюванні обвинувачення та обгрунтовано інкримінована як обставина, що обтяжує покарання обвинуваченого, що є достатнім і таким, що в повній мірі характеризує та відображає дії обвинуваченого.

При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (ст. ст. 5, 8 Конвенції) тощо.

Окрім цього, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у п. 65 справи «Коробов проти України» (заява №39598/03, остаточне рішення від 21.10.2011) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18.01.1978 у справі «Ірланд проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n. 161, ОСОБА_25, заява №25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Аналізуючи вище перелічені докази в їх сукупності, провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, а також в сукупності з показаннями потерпілого та свідка, суд приходить до висновку, що вказані докази належні, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки вони отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження.

Дослідивши матеріали кримінального провадження та безпосередньо дослідивши кожний наданий доказ як окремо, так і їх сукупність у взаємозв`язку, суд вважає, що всі письмові докази по справі, які надані суду (стороною обвинувачення), є вагомими для того, щоб визнати обвинуваченого винним у пред`явленому йому обвинуваченні, що відповідає стандартам доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов своє втілення як в положеннях ч. 3 ст. 17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні «Коробов проти України» від 21.10.2011.

Таким чином, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 в інкримінованому йому злочині, кваліфікація його дій, доведена поза розумним сумнівом у повному обсязі.

VIІ. Призначення покарання

При призначенні покарання ОСОБА_5 суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. Обставин, що пом`якшують покарання судом встановлено не було, тоді як обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого вірно встановлено вчинення кримінального правопорушення групою осіб за попередньою змовою.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення.

Згідно з правовими орієнтирами, визначеними у ст. ст. 50, 65 КК України метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів, іншими особами у тому числі. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України завдань закону про кримінальну відповідальність – правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам. Призначене покарання має відповідати характеру протиправного діяння, його небезпечності, даним, що всебічно характеризують особу винного, адже така співмірність є критерієм справедливості кримінальної відповідальності.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Враховуючи підвищену суспільну небезпеку вчиненого обвинуваченим злочину проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку в умовах воєнного стану, яка посягає на захист життєво важливих інтересів громадян, суспільства та держави, на її суверенітет, територіальну цілісність, недоторканість та обороноздатність, а також на суспільні відносини, які забезпечують саме існування України як суверенної, незалежної, демократичної і правової держави, суд вважає, що обвинуваченому необхідно призначити покарання в межах санкцій ч. 1 ст. 438 КК України, обмежень для призначення якого з огляду на вимоги ст. 63 КК України згідно матеріалів кримінального провадження не вбачається, що відповідатиме завданням та цілям кримінального покарання, та сприятиме виправленню обвинуваченого та буде достатнім для попередження вчинення ним нових злочинів.

VІІI. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Частиною 2 ст. 122 КПК України визначено, що залучення стороною обвинувачення спеціалістів, експертів спеціалізованих державних установ, проведення експертизи (обстежень і досліджень) за дорученням слідчого судді або суду здійснюються за рахунок коштів, що за цільовим призначенням виділяються таким установам із Державного бюджету України. При цьому, згідно з положеннями ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Таким чином з ОСОБА_5 на користь держави підлягають стягненню судові витрати на залучення експерта, висновки яких покладено в основу його обвинувачення.

Керуючись ст. ст. 122-124, 297-1, 323, 373, 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

1. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України та призначити покарання у виді 10 (десяти) років позбавлення волі.

2. Строк відбування призначеного ОСОБА_5 покарання рахувати з моменту затримання в порядку приведення даного вироку до виконання.

3. Запобіжний захід у виді тримання під вартою, застосований на підставі ухвали слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 10.01.2025 (справа № 766/249/25, н/п 1-кс/766/233/25) залишити без змін до набрання вироком законної сили.

4. Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати на залучення експерта в розмірі 10 002 гривні 48 копійок.

На вирок може бути подана апеляційна скарга протягом 30 (тридцяти) днів з дня проголошення до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області.

Якщо апеляційну скаргу подано обвинуваченим, щодо якого судом ухвалено вирок за результатами спеціального судового провадження, суд поновлює строк за умови надання обвинуваченим підтвердження наявності поважних причин, передбачених ст. 138 КПК України, та надсилає апеляційну скаргу разом із матеріалами кримінального провадження до суду апеляційної інстанції, з дотриманням правил, передбачених ст. 399 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинувачений та захисник мають право на ознайомлення з журналом судового засідання та подання на нього письмових зауважень.

Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити захиснику обвинувачених та прокурору, а інформацію про вирок опублікувати в газеті «Урядовий кур`єр» та на офіційному веб-сайті суду відповідно до вимог ст. 323 КПК України.

Суддя: ОСОБА_1