Вирок від 31 травня 2026 р. у справі №592/507/26 — Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа № 592/507/26

Провадження № 1-кп/592/388/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Києві, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин України, старшого механіка відділення ремонту автотранспорту в/ч НОМЕР_1 , розлученого, раніше не судимого

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 410 КК України у кримінальному провадженні №12025200480000702 від 11.03.2025,

з участю учасників судового провадження:

прокурора – ОСОБА_4 ,

обвинуваченого – ОСОБА_3 ,

захисника – адвоката ОСОБА_5 ,

представників потерпілих - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

у с т а н о в и в :

24.02.2022 Президентом України видано Указ «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022, затверджений Законом № 2102-ІХ від 24.02.2022, у зв`язку з чим на території України запроваджено правовий режим воєнного стану.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.08.2024 за № 278 солдата ОСОБА_3 призначено на посаду механіка відділення технічного обслуговування автомобільної техніки взводу забезпечення 2 самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 та враховано таким, що з 02.08.2024 справи і посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків.

Не пізніше 10 березня 2025 року, ОСОБА_3 , перебуваючи на території гаражних-ремонтних боксів за адресою: АДРЕСА_2 виявив автомобіль марки «MITSUBISHI» моделі «L200», 2016 року випуску, військовий номерний знак НОМЕР_2 , кузов № НОМЕР_3 (перебуває на балансі військової частини НОМЕР_4 ), та автомобіль марки «MITSUBISHI» моделі «L200», 2023 року випуску, військовий номерний знак НОМЕР_5 , кузов № НОМЕР_6 (перебуває на балансі військової частини НОМЕР_7 ) , які перебували у некерованому стані, діючи всупереч інтересам служби, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою привласнення військового майна без мети повернення, достовірно знаючи, щодо перебування автомобілів у власності військових частин, маючи прямий умисел на незаконне заволодіння вищезазначеного військового майна, запевнив військовослужбовця НОМЕР_1 ОСОБА_8 , в тому, що вищевказані автомобілі були подарувані ОСОБА_3 невідомими особи для виконання бойових завдань на Курському напрямку, рф та попрохав про допомогу у транспортуванні до місця розташування підрозділу НОМЕР_1 вказаних автомобілів.

Так, 10 березня 2025 року, приблизно о 00:00 год, ОСОБА_3 , діючи в умовах воєнного стану, маючи умисел на таємне викрадення іншого військового майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , попередньо домовившись із військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_8 , який не був обізнаний про злочинний намір ОСОБА_3 та у якого в користуванні перебував автомобіль «Ford» моделі «Kangek», про допомогу у транспортуванні автомобілю марки «MITSUBISHI» моделі «L200», 2016 року випуску, військовий номерний знак НОМЕР_2 , кузов № НОМЕР_3 вартістю 594347,32 грн, без відповідного дозволу командування військової частини НОМЕР_4 та інших законних підстав, здійснив транспортування, вищезазначеного автомобілю до с. Червоний Кут, Сумського району, Сумської області, використовуючи для цього буксирувану тягу та автомобіль «Ford» моделі «Kangek», чим здійснив привласнення та викрадення зазначеного військового майна, яке перебуває на балансі військовій частині НОМЕР_4 Збройних сил України.

У подальшому, вказаний автомобіль був залишений на відкритій ділянці місцевості за координатами 50,9415578; 34,5489714 поблизу с. Червоний Кут, Сумського району, Сумської області, який в подальшому був вилучений працівниками правоохоронного органу.

Продовжуючи свої злочинні дії, 10 березня 2025 року, приблизно о 01:00 год, ОСОБА_3 , діючи в умовах воєнного стану, маючи умисел на таємне викрадення іншого військового майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , попередньо домовившись із військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_8 , який не був обізнаний про злочинний намір ОСОБА_3 та у якого в користуванні перебував автомобіль «Ford» моделі «Kangek», про допомогу у транспортуванні автомобілю марки «МITSUBISHI» моделі «L200», 2023 року випуску, військовий номерний знак НОМЕР_5 , кузов № НОМЕР_8 , вартістю 881542,50 гривень, без відповідного дозволу командування військової частини НОМЕР_7 та інших законних підстав, здійснив транспортування, вищезазначеного автомобілю до с. Червоний Кут, Сумського району, Сумської області, використовуючи для цього буксирувану тягу та автомобіль «Ford» моделі «Kangek», чим здійснив привласнення та викрадення зазначеного військового майна, яке перебуває на балансі військовій частині, до АДРЕСА_3 , використовуючи для цього буксирувану тягу та автомобіль «Ford» моделі «Kangek», чим здійснив привласнення та викрадення зазначеного військового майна, яке перебуває на балансі військовій частині НОМЕР_7 Збройних сил України. У подальшому, вказаний автомобіль був залишений на відкритій ділянці місцевості за координатами 50,9415578; 345489714 поблизу с. Червоний Кут, Сумського району, Сумської області, який в подальшому був вилучений працівниками правоохоронного органу.

Солдат ОСОБА_3 будучи військовослужбовцем, в умовах військового стану, маючи умисел на таємне викрадення іншого військового майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, привласнив військове майно, належне військовій частині НОМЕР_7 автомобіль марки «MITSUBISHI» моделі «L200», 2023 року випуску, військовий номерний знак НОМЕР_5 , кузов № НОМЕР_6 , вартістю 881542,50 гривень, згідно висновку судової транспортно-товарознавчої експертизи №СЕ-19/119-25/4540-АВ від 24.03.2025.

Таким чином, загальні матеріальні збитки спричинені військовослужбовцем ОСОБА_3 становлять 1475889,82 грн, що є істотною шкодою, оскільки у 250 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 за пред`явленим йому обвинуваченням вину визнав повністю, пояснивши, що на початку 2025 року за адресою Путивльська 19 в м. Суми, неподалік місця його дислокації, він виявив 2 автівки, які були в сильно пошкодженому стані. Люди казали, що ці автівки стоять вже давно. Він вирішив, що ці автомобілі залишені власниками. Він не пам`ятає, чи були на автомобілі номерні знаки, проте розумів, що вони були військовим майном. Незважаючи на це, він прийняв рішення про переміщення автомобілів для ремонту до СТО в с. Миколаївка, оскільки там було необхідне обладнання, якого не було за місцем служби. Для вчинення цих дій залучив іншого військовослужбовця свого підрозділу, сказавши що йому ці автомобілі подарували. Автомобілі не встигли довезти до СТО та відремонтувати. Також пояснив, що автомобілі повернуті власникам, потерпілі не висловлювали претензій до нього, він не думав що автомобілі в настільки пошкодженому стані потрібні власникам, щиро кається у вчиненому та готовий понести покарання.

Представник потерпілого в/ч НОМЕР_7 ОСОБА_6 суду показав, що належний його частині автомобіль перебував на ремонті з осені 2024 року, а в лютому 2025 року власниця СТО попросила вигнати автомобіль за межі території, після чого автомобіль зник. Він не пам`ятає чи був номерний знак на автомобілі, проте він перебував і перебуває на балансі частини. Військовій частині був повернений автомобіль, збитки компенсовані, наслідків не настало, на даний час автомобіль відремонтований та виконує завдання в складі в/ч. Він з розумінням ставиться до дій обвинуваченого та вважає за можливе призначення покарання без ізоляції від суспільства.

Представник потерпілого в/ч НОМЕР_9 ОСОБА_7 пояснив, що в/ч НОМЕР_9 є правонаступником в/ч НОМЕР_4 , йому невідомі обставини вчинення злочину, проте претензій до обвинуваченого військова частина не має, щодо покарання поклався на розсуд суду.

Показання обвинуваченого та представника потерпілого ОСОБА_6 щодо обставин, викладених в обвинувальному акті, є повними, послідовними, не містять протиріч, а тому визнаються належними доказами, які підтверджують пред`явлене ОСОБА_3 обвинувачення.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України дослідження доказів щодо фактичних обставин вчиненого діяння визнано судом недоцільним, проти чого сторони кримінального провадження не заперечували, оскільки обставини ніким не оспорювалися та немає сумнівів у добросовісності їх позиції.

За таких обставин, суд вважає вину ОСОБА_3 у пред`явленому обвинуваченні доведеною повністю.

Дії ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч. 4 ст. 410 КК України як викрадення військовослужбовцем іншого військового майна, що заподіяло істотну шкоду, вчинене в умовах воєнного стану.

Призначаючи покарання обвинуваченому у відповідності зі ст. 65 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є особливо тяжким злочином, обставини його вчинення, характер діяння, мотивацію вчинення даного кримінального правопорушення, особу винного, ставлення винного до вчиненого ним діяння, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

При визначенні виду та міри покарання ОСОБА_3 суд враховує вимоги ст. 65 КК України, згідно яких особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, тяжкість та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, яке є особливо тяжким злочином, особу винного, який раніше не судимий, розлучений, на обліках у лякаря нарколога та психіатра не перебуває, є військовослужбовцем, позитивно характеризується за місцем служби.

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_3 відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування заподіяної шкоди.

Передбачених ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_3 , судом не встановлено.

При визначенні виду і розміру кримінального покарання суд також враховує, що одним із європейських стандартів кримінального судочинства є принцип «nulla poena sine lege» (ніякого покарання без закону), закріплений у ч. 1 ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 «не може бути призначене суворіше покарання ніж те, що підлягало застосуванню на час вчинення кримінального правопорушення», а також принцип «пропорційності», коли призначене особі покарання є непропорційним втручанням держави у права людини (остаточне рішення ЄСПЛ від 30.01.2015 у справі «Швидка проти України» (Shvydka v. Ukraine), заява № 17888/12).

Згідно прецедентної судової практики ЄСПЛ, «тяжкість вчиненого злочину не повинна бути основним визначальним фактором щодо покарання, а щодо ув`язнення та його строків акценти треба зміщувати в бік досягнення ресоціалізації», тобто незалежно від того, що вчинили злочинці, визнання їх людської гідності передбачає надання їм можливості ресоціалізувати себе за час відбування покарання з перспективою колись стати відповідальним членом вільного суспільства. При цьому, суд враховує автономну концепцію поняття «покарання» в усталеній судовій практиці ЄСПЛ, яка передбачає, що «покарання переслідує подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів» (рішення від 09.10.2003 у справі «Езех и Коннорс проти Сполученого Королівства» (Ezeh and Connors v. UK), заяви № 39665/98, № 40086/98), хоча це не виключає, що покарання може бути спрямоване на досягнення кількох цілей, поряд з карою та запобіганням це може бути ще й відшкодування.

Враховуючи викладене, засади, передбачені ст. 65 КК України, із врахуванням всіх обставин провадження та особи обвинуваченого, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, враховуючи позицію прокурора та представника потерпілого щодо призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, встановленої в санкції статті, суд вважає за потрібне призначити ОСОБА_3 основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 4 ст. 410 КК України та призначити покарання з застосуванням ст. 69 КК України, а також, враховуючи, обставини справи та особу засудженого, зокрема що ОСОБА_3 є військовослужбовцем, раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем служби, застосувати ст. 58 КК України.

Оскільки судом призначається покарання, не пов`язане з ізоляцією від суспільства, враховуючи встановлені та викладені раніше обставини суд не вбачає підстав для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Долю речових доказів суд вирішує згідно з вимогами ст.100 КПК України.

При цьому, у якості речових доказу у кримінальному провадженні визнано, зокрема, буксирувальну тягу помаранчевого кольору загальною довжиною два метра та надписами на поверхні «В50-х, S100 D/Dc 12.20 E1, 55R-010510 Typ. KQ 14 AuSf.A GA =1400Kg KNOTT», яка була добровільно видана ОСОБА_3 , та з його пояснень, даною тягою він разом із товаришем буксирував транспортні засоби до населеного пункту с. Червоний Кут.

Оскільки зазначена буксирувальна тяга була використана обвинуваченим при вчиненні кримінального правопорушення як засіб вчинення кримінального правопорушення, відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.96-1, п.4 ч.1 ст.96-2 КК України, п.2 ч.9 ст.100 КПК України, вона підлягає спеціальній конфіскації.

Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні.

На підставі викладеного та керуючись ст. 368, 371, 374, 376, 392, 395 КПК України,

у х в а л и в :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 410 КК України, та призначити йому покарання з застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ст. 58 КК України покарання, призначене ОСОБА_3 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 410 КК України, у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки замінити на службове обмеження для військовослужбовців на строк 2 (два) роки з відрахуванням 10 (десяти) відсотків із суми грошового забезпечення в дохід держави.

Під час відбування цього покарання засуджений не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, а строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з дня прийняття вироку до виконання командиром військової частини.

До вступу вироку в законну силу запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 не обирати.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів для проведення експертиз в сумі 21091,35 грн.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 12.03.2026 (справа № 592/4014/25) на транспортний засіб Mitsubishi модель L200, номерний знак НОМЕР_10 , VIN– НОМЕР_6 , з пошкодженнями передньою чистини, білого кольору, який перебуває на обліку у ВЧ НОМЕР_7 , ключ від вищевказаного автомобіля, який вилучено та поміщено до спец. пакету № PSP1017839; транспортний засіб марки Mitsubishi модель L200, номерний знак НОМЕР_11 , VIN– НОМЕР_3 , зеленого кольору, який перебуває на обліку у ВЧ НОМЕР_4 ; транспортний засіб Mitsubishi модель L200, номерний знак НОМЕР_10 , VIN– НОМЕР_6 , з пошкодженнями передньою частини, білого кольору – скасувати, речові докази вважати повернутими власникам.

Речовий доказ: буксирувальну тягу помаранчевого кольору загальною довжиною два метра та надписами на поверхні «В50-х, S100 D/Dc 12.20 E1, 55R-010510 Typ. KQ 14 AuSf.A GA =1400Kg KNOTT» – звернути в дохід держави, застосувавши спеціальну конфіскацію.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 14.03.2026 (справа № 592/4182/25) на буксирувальну тягу помаранчевого кольору загальною довжиною два метра та надписами на поверхні «В50-х, S100 D/Dc 12.20 E1, 55R-010510 Typ. KQ 14 AuSf.A GA =1400Kg KNOTT», залишити в силі для забезпечення спеціальної конфіскації.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду через Ковпаківський районний суд м. Суми шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_9