Вирок від 03 червня 2026 р. у справі №573/363/26 — Білопільський районний суд Сумської області

Справа № 573/363/26

Провадження №1-кп/573/111/26

В И Р О К

і м е н е м У к р а ї н и

04 червня 2026 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області у складі:

головуючої судді: ОСОБА_1 ,

з участю секретаря: ОСОБА_2 ,

прокурора: ОСОБА_3 ,

обвинуваченої: ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 08 лютого 2026 за № 12026205530000016 по обвинуваченню

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, уродженки, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , із професійно-технічною освітою, вдови, пенсіонерки, не особа з інвалідністю, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуваючої, згідно ст. 89 КК України не судимої

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України,

В С Т А Н О В И В:

07.02.2026 ОСОБА_4 перебувала за місцем свого проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , де в цей час також перебувала її донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які між собою пов`язані спільним побутом, мають стосовно один одного взаємні права та обов`язки, тобто складають одну сім`ю, а тому згідно з вимогами ст. 3 Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та і боротьбу із цими явищами, яка ратифікована Законом № 2319-ІХ від 20.06.2022, набрала чинності для України 01.11.2022, вказане кримінальне правопорушення (кримінальний проступок) відноситься до категорії кримінальних правопорушень (кримінального проступку), пов`язаного з домашнім насильством.

Перебуваючи в приміщенні кухні квартири, розташованої за вищевказаною адресою, 07.02.2026, близько 18:40 год. між матір`ю ОСОБА_4 та донькою ОСОБА_6 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виникла словесна сварка, в ході якої у матері ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на в фізичного болю доньці ОСОБА_6 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на завдання доньці ОСОБА_6 фізичного болю, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, матір ОСОБА_4 у той самий день та час, перебуваючи в кімнаті кухні за вищевказаною адресою, тягала свою доньку за волосся та нанесла їй не менше трьох ударів долонею правої руки в ділянку потилиці, від чого останній завдано фізичного болю і не спричинено тілесних ушкоджень.

Відповідно до акту судово-медичного обстеження № 170 від 10.02.2026 у ОСОБА_6 тілесних ушкоджень не виявлено.

Виконуючи вказані дії матір ОСОБА_4 усвідомлювала суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачала можливість настання суспільно- небезпечних наслідків від цих дій та бажала їх настання, тобто вчинила кримінальний проступок з прямим умислом стосовно доньки ОСОБА_6 .

Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення визнала повністю, дала покази, які відповідають фактичним обставинам, викладеним в обвинувальному акті та описовій частині вироку. Показала, що перебуваючи в приміщенні кухні квартири, розташованої за вищевказаною адресою за адресою: АДРЕСА_1 , 07.02.2026, близько 18:40 год. між нею та донькою ОСОБА_6 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виникла словесна сварка, в ході якої вона тягала свою доньку за волосся та нанесла їй три удари долонею правої руки в ділянку потилиці. У вчиненому розкаюється.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому встановлено, що обвинувачена ОСОБА_4 , прокурор правильно розуміють зміст цих обставин, тому у суду немає сумнівів у добровільності та істинності їх позицій. Також судом учасникам судового провадження роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

Враховуючи викладене, допитавши обвинувачену та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу останньої, суд прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого їй кримінального проступку при обставинах, викладених в обвинувальному акті та описовій частині вироку суду, доведена повністю.

Таким чином, суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 126 КК України, як умисне завдання удару, побоїв або вчинення інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.

Призначаючи ОСОБА_4 вид та міру покарання, суд на підставі ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості скоєного нею правопорушення, яке є кримінальним проступком, її особу та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначено про те, що досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї, його матеріальний стан, тощо.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 згідно із ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставиною, яка відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання ОСОБА_4 , є вчинення кримінального правопорушення щодо іншої особи, з якою винна перебуває у сімейних відносинах.

Суд враховує особу обвинуваченого ОСОБА_4 , яка згідно ст. 89 КК України раніше не судима, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуваюча, не особа з інвалідністю, пенсіонерка, вдова, за місцем проживання характеризується задовільно.

При обранні виду та міри покарання для ОСОБА_4 суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення нею нових злочинів.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Отже, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, з урахуванням принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, спрямованих на виправлення, виховання та соціальну реабілітацію засудженого.

Таким чином, враховуючи сукупність зазначених вище обставини, що пом`якшують відповідальність ОСОБА_4 , з урахуванням особи винної, її відношення до скоєного, суд прийшов до висновку, що за вчинення останньою кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів буде покарання, призначене в межах санкції статті у виді штрафу.

Таке покарання, на думку суду, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень, відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між завищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Враховуючи клопотання прокурора про застосування до ОСОБА_4 обмежувальних заходів, передбачених ст. 91-1 КК України, з покладенням обов`язку пройти програму для кривдників, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог п. 5 ч.1 ст.91-1 КК України, в інтересах потерпілої від злочину, пов`язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені обов`язки, зокрема направлення для проходження програми для кривдників.

Враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку, що в інтересах потерпілої від злочину, пов`язаного з домашнім насильством необхідно застосувати до обвинуваченого обмежувальний захід, поклавши на неї обов`язок, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України, а саме, направити ОСОБА_4 для проходження програми для кривдників на строк один місяць.

Суд вважає, що такий обмежувальний захід, із покладенням обов`язку, буде сприяти виправленню обвинуваченої, покращенню психологічного здоров`я потерпілої.

Цивільний позов у справі не заявлявся. Речові докази та судові витрати у справі відсутні.

Під час досудового розслідування запобіжний захід відносно ОСОБА_4 у рамках даного кримінального провадження не обирався. За результатами судового розгляду кримінального провадження підстав для обрання обвинуваченій запобіжного заходу суд також не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 визнати винною у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, і призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 ( п"ятсот десять ) гривень.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 до вступу вироку в законну силу не обирати.

Застосувати на підставі п.5 ч.1 ст. 91-1 КК України до ОСОБА_5 обмежувальний захід у виді направлення для проходження програми для кривдників у відповідності до ч. 3 ст. 91-1 КК України на строк один місяць.

Організацію, забезпечення проходження ОСОБА_5 програми для кривдників та контроль за виконанням програми для кривдників останньою покласти на Ворожбянську міську раду Сумського району Сумської області.

Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Білопільський районний суд Сумської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя