Постанова від 31 травня 2026 р. у справі №727/13573/25 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року

міста Чернівців

справа № 727/13573/25

провадження № 22-ц/822/970/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Одинака О. О.

суддів: Височанської Н. К., Кулянди М. І.

за участю секретаря судового засідання Тодоряка Г. Д.

позивач – ОСОБА_1

відповідач – ОСОБА_2

апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , на ухвалу Шевченківського районного суду міста Чернівці від 10 квітня 2026 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про відшкодування майнової шкоди

головуючий в суді першої інстанції суддя Смотрицький В. Г.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог та клопотання про поновлення процесуального строку

Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача про відшкодування майнової шкоди. Посилалась на те, що після дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась з вини відповідача, і отримання коштів від страхової компанії, вона 08 вересня 2025 року передала свій пошкоджений автомобіль на станцію технічного обслуговування, та після його ремонту отримала автомобіль 18 вересня 2025 року. В цей період вона була позбавлена можливості повноцінного пересування та задоволення загальних життєвих потреб, пов`язаних як з побутом, так і професійною діяльністю. А тому була змушена укласти договір прокату іншого транспортного засобу, яким користувалась з 08 по 19 вересня 2025 року. За це вона сплатила кошти в сумі 23 535 гривень, які просить стягнути з відповідача в якості майнової шкоди.

15 січня 2026 року представник позивача звернувся до суду із клопотанням про поновлення строку на заявлення клопотання про долучення доказів та долучення доказів: двох актів приймання-передачі транспортного засобу від 08 вересня 2025 року та від 18 вересня 2025 року.

Клопотання про поновлення процесуального строку та долучення доказів обґрунтоване тим, що для правильного, повного та всебічного з`ясування обставин справи істотне значення має факт передачі, перебування та повернення транспортного засобу LAND ROVER RANGE ROVER VELAR (L560), державний номерний знак НОМЕР_1 , зі станції технічного обслуговування «TANDEM».

Станом на момент подання позовної заяви до суду у матеріалах справи були відсутні належні письмові докази, які б підтверджували факт приймання-передачі вказаного транспортного засобу на станцію технічного обслуговування «TANDEM».

З метою отримання зазначених доказів ще 20 жовтня2025 року, тобто до подання позовної заяви, було направлено адвокатський запит № 24/07/25-3 на адресу ФОП ОСОБА_4 з проханням надати копії документів, які підтверджують факт прийняття транспортного засобу на СТО «TANDEM», період його перебування та повернення транспортного засобу після завершення відновлювального ремонту, а також обсяг виконаних робіт та наданих послуг.

Представник позивача у клопотанні від 15 січня 2026р. зазначав, що у відповіді на зазначений адвокатський запит № 24/10/25 від 24 жовтня 2025 року, запитувані документи, що підтверджують факт прийняття транспортного засобу на СТО «TANDEM» та його передачі після завершення відновлювального ремонту, надані не були.

Вказував, що 09 січня 2026 року з метою отримання необхідних доказів повторно було направлено адвокатський запит № 24/07/25-5 на адресу ФОП ОСОБА_4 з вимогою надати копії документів, що підтверджують факт прийняття транспортного засобу на станцію технічного обслуговування «TANDEM» для проведення відновлювального ремонту, а також факт його повернення (передачі після завершення відновлювального ремонту) зі станції технічного обслуговування «TANDEM» власнику (користувачу).

Відповіддю на адвокатський запит №14/01/26 від 14.01.2026 року було надано відповідні копії документів, а саме: копія акту приймання-передачі транспортного засобу № MRD-3684-2530167 від 08 вересня 2025 року на 1 арк.; копія акту приймання-передачі транспортного засобу № MRD-3684- 2334146 від 18 вересня 2025 року на 1 арк.

Вважав, що несвоєчасне подання зазначених доказів до суду зумовлене об`єктивними причинами, що не залежали від волі сторони, а саме – фактичною неможливістю їх отримання раніше, незважаючи на вжиття всіх залежних заходів для їх витребування.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Чернівців від 10 квітня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про поновлення строку на подання клопотання про долучення доказів.

Ухвала суду мотивована тим, що представник позивача належним чином не обґрунтував неможливість подання доказів у встановлений строк з причин, що не залежали від нього, та не довів фактичну неможливість їхнього отримання раніше.

Суд зауважив, що отримавши перед подачею позову лише акт наданих послуг, сторона позивача мала реальну можливість зачекати зі зверненням до суду та відразу повторно звернутися для отримання необхідних документів, оскільки відповідні строки не закінчувалися. Проте вже 27 жовтня 2025 року позовна заява була подана до суду, а за законом кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Крім того, у випадку неотримання повноцінної відповіді на адвокатський запит, позивач та її представник повинні були письмово повідомити про це суд у визначеному порядку або ж скористатися своїм правом і заявити клопотання про витребування доказів судом, чого зроблено не було.

Суд також підкреслив процесуальну пасивність сторони позивача, оскільки представник відповідача ще у відзиві від 25 листопада та в запереченні на відповідь на відзив від 15 грудня 2025 року чітко вказував на відсутність цих доказів, однак відповідне клопотання було подано до суду із суттєвим зволіканням – 15 січня 2026 року.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу Шевченківського районного суду міста Чернівців від 01 квітня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким поновити представнику позивача процесуальний строк на подання клопотання про долучення доказів та долучити до матеріалів справи копію акту приймання-передачі транспортного засобу № MRD-3684-2530167 від 08 вересня 2025 року копію акту приймання-передачі транспортного засобу № MRD-3684-2334146 від 18 вересня 2025 року.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

ОСОБА_1 посилається на те, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права.

Скаржник зазначає, що висновок суду про те, що представник міг «зачекати зі зверненням до суду» до моменту отримання всіх документів від третьої особи, прямо суперечить принципу ефективності правосуддя та праву на своєчасний судовий захист, гарантованому статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Визначення моменту звернення до суду є виключним правом позивача, і суд не наділений повноваженнями оцінювати доцільність чи передчасність позову, а вказівка суду чекати фактично є закликом до штучного зволікання.

Позивач наголошує на поважності причин пропуску процесуального строку та вжитті всіх залежних від сторони заходів для своєчасного отримання доказів. Несвоєчасне подання актів приймання-передачі транспортного засобу було зумовлене об`єктивними причинами, оскільки під час первинного звернення із адвокатським запитом ще до подання позову третя особа не надала цих документів. Необхідність у додатковому підтвердженні дати початку ремонту виникла безпосередньо під час судового розгляду, після чого представник позивача невідкладно направив повторний адвокатський запит і подав отримані документи до суду вже наступного дня, що повністю підтверджує його добросовісність.

Скаржник указує, що відмова суду у поновленні строку є виявом надмірного процесуального формалізму, який нівелює право на справедливий суд та суперечить практиці ЄСПЛ, оскільки акти є додатковими доказами, які не змінюють предмет чи підстави позову, а лише документально деталізують обставини, які вже були первинно обґрунтовані іншими матеріалами справи, зокрема договором прокату транспортного засобу.

Окрім цього, скаржник наголошує, що оскаржуване рішення порушує принципи рівності сторін та змагальності процесу, оскільки відповідач будує свій захист саме на відсутності доказів початку ремонту.

Узагальненні доводи та заперечення інших учасників справи

ОСОБА_2 у відзиві просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – без змін.

Посилається на те, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою.

Вона стверджує, що спроба долучити спірні документи наприкінці розгляду справи, безпосередньо перед ухваленням остаточного судового рішення, є грубим порушенням засади змагальності сторін та очевидним зловживанням процесуальними правами з боку позивача.

Зокрема, сторона відповідача звертає увагу на тривалу процесуальну пасивність та необґрунтоване зволікання позивача. Про відсутність у матеріалах справи актів приймання-передачі транспортного засобу чітко й неодноразово наголошувалося ще у відзиві на позовну заяву від 25 листопада 2025 року, у запереченнях від 15 грудня 2025 року, а також у судових засіданнях. Попри це, позивач не скористався можливістю надати ці документи разом із відповіддю на відзив, а подав відповідне клопотання лише 15 січня 2026 року.

Відповідач також наголошує, що позивач під час звернення до суду не повідомив про неможливість надати ці акти з об`єктивних причин та не просив суд витребувати їх у встановлений законом строк, а тому він самостійно несе ризик настання наслідків своєї процесуальної поведінки, що повністю виправдовує правомірність відмови суду в поновленні пропущеного строку.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанцій

20 жовтня 2025 року, тобто до подання позовної заяви, представник позивача звернувся до ФОП ОСОБА_4 із адвокатський запит №24/07/25-3, у якому просив надати копії документів або інших доказів, які підтверджують факт надання станцією технічного обслуговування «TANDEM» послуг проведення відновлювального ремонту транспортного засобу LAND ROVER RANGE ROVER VELAR (L560), державний номерний знак НОМЕР_1 , який був пошкоджений внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

З відповіді ФОП ОСОБА_4 від 24 жовтня 2025 року №24/10/25 вбачається, що останнім надано представнику позивачки копії акту приймання-передачі наданих послуг № MRD-3684-2334146 від 18 вересня 2025 року, виписки з ЄДР та свідоцтва платника єдиного податку.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Чернівці від 03 листопада 2025 року у даній справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.

25 листопада 2025 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.

05 грудня 2025 року представник позивача подав до суду відповідь на відзив.

16 грудня 2025 року від представника відповідача до суду надійшло заперечення на відповідь на відзив.

09 січня 2026 року представник позивача звернувся до ФОП ОСОБА_4 із адвокатський запит №24/07/25-5, у якому просив надати копії документів, що підтверджують факт прийняття транспортного засобу на станцію технічного обслуговування «TANDEM» для проведення відновлювального ремонту, а також факт його повернення (передачі після завершення відновлювального ремонту) зі станції технічного обслуговування «TANDEM» власнику (користувачу).

З відповіді ФОП ОСОБА_4 №14/01/26 від 14 січня 2026 року вбачається, що стороні позивача було надано копію акту приймання-передачі транспортного засобу № MRD-3684-2530167 від 08 вересня 2025 року на 1 арк. та копію акту приймання-передачі транспортного засобу № MRD-3684-2334146 від 18 вересня 2025 року на 1 арк.

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при ухваленні постанови

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Враховуючи характер спірних правовідносин, основне питання, яке постало перед апеляційним судом у цій справі полягає у правовій оцінці належності процесуальної поведінки представника позивача щодо виконання обов`язку із своєчасного надання суду доказів, а саме в тому, чи були зумовлені об`єктивними й непереборними обставинами зволікання останнього з направленням повторного адвокатського запиту та неповідомлення суду про неможливість подання цих доказів.

За обставин цієї справи, колегія суддів апеляційного суду виснувала, що представником позивача не доведено існування об`єктивних і незалежних від його волі перешкод для своєчасного подання доказів, а зволікання з їх збиранням та неповідомлення суду про неможливість подачі таких доказів зумовлені суб`єктивними чинниками.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалу суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам з огляду на наступне.

Щодо вирішення скарги по суті

Згідно з частиною другою статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно частин 1, 2 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частин 1, 2 та 4 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно частини 1, 3 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до частини 1 статті 43 ЦПК України учасники справи мають право, серед іншого, подавати докази; брати участь у дослідженні доказів; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3)показаннями свідків (частини 1, 2 статті 76 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).

Відповідно до статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду . Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу . У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Згідно з частиною 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина 1 статті 127 ЦПК України).

Згідно з частина 2 статті 222 ЦПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Отже, докази, що підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані учасниками справи одночасно з заявами по суті справи у суді першої інстанції, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена учасником справи та належним чином обґрунтована.

Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом доказів з порушенням встановленого строку - наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.

Такий підхід є усталеним та відповідає висновкам Верховного Суду наведеним у постановах від 04 вересня 2024 року в справі № 363/3231/18, постанова від 10 квітня 2024 року в справі №638/6852/18, постанові від 28 лютого 2024 року в справі № 910/12005/22, від 01 квітня 2026 року в справі № 522/8429/22.

За обставин справи, що переглядається, судами встановлено, що представник позивача ще до звернення до суду із позовною заявою знав про відсутність у нього належних письмових доказів на підтвердження точної дати передачі автомобіля на станцію технічного обслуговування. Отримавши 24 жовтня 2025 року відповідь на перший адвокатський запит, яка не містила актів приймання-передачі транспортного засобу, сторона позивача не вжила жодних заходів для їх отримання, а вже 27 жовтня 2025 року звернулася з позовом до суду. Визначення моменту подання позову є диспозитивним правом позивача, однак, обираючи час для звернення за судовим захистом, в силу засад змагальності та диспозитивності сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням процесуальних дій, включаючи й обов`язок своєчасного збирання та надання доказів.

У порушення вимог частини четвертої статті 83 ЦПК України, позивач та її представник при поданні позовної заяви письмово не повідомили суд про неможливість надання вказаних актів у встановлений законом строк із зазначенням об`єктивних причин та не надали доказів здійснення всіх залежних від них дій для їх самостійного отримання. Крім того, сторона позивача впродовж тривалого часу не скористалася своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 84 ЦПК України, щодо подання до суду клопотання про витребування цих доказів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованої процесуальної пасивності та зволікання сторони позивача. На відсутність у матеріалах справи доказів початку відновлювального ремонту транспортного засобу представник відповідача чітко й послідовно вказував у відзиві від 25 листопада 2025 року та в запереченнях від 15 грудня 2025 року. Попри це, повторно із адвокатським запитом до ФОП ОСОБА_4 представник позивача звернувся лише 09 січня 2026 року, а клопотання про поновлення строку та долучення документів подано до суду тільки 15 січня 2026 року. Таке зволікання із вчиненням процесуальних дій, за наявності розуміння про відсутність у матеріалах справи вказаних доказів свідчить про те, що пропуск строку відбувся не з об`єктивних та незалежних від волі особи обставин, а внаслідок неналежного ставлення до своїх процесуальних обов`язків.

Посилання апелянта на надмірний процесуальний формалізм суду першої інстанції є безпідставними, оскільки чітке дотримання процесуальних строків є однією з основоположних засад цивільного судочинства, яка забезпечує принципи правової визначеності, рівності сторін та змагальності процесу. Надання додаткових доказів наприкінці судового розгляду, після фактичного дослідження матеріалів справи, без доведення поважності та об`єктивності причин пропуску встановленого законом строку, нівелювало б принцип правової визначеності та призвело б до порушення балансу інтересів сторін.

Відтак суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні клопотання представника позивача про поновлення пропущеного строку.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Враховуючи наведене вище, ухвала суду першої інстанції від 10 квітня 2026 року постановлена з дотриманням норм процесуального права, а тому її слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382 ЦПК України, Чернівецький апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Чернівців від 10 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повна постанова складена 02 червня 2026 року.

Суддя-доповідач Олександр ОДИНАК

Судді : Наталія ВИСОЧАНСЬКА

Мирослава КУЛЯНДА