Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №644/3897/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 червня 2026 року

м. Харків

справа № 644/3897/25

провадження № 22-ц/818/2145/26

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді – Тичкової О.Ю.,

суддів колегії – Маміної О.В., Мальованого Ю.М.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1

відповідач - Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» на рішення Індустріального районного суду м. Харкова від 27 листопада 2025 року у складі судді Маркосян М.В.,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою (уточненою а.с. 30), в якій просить визнати публічний індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії КП «Харківські теплові мережі» неукладеним, визнати дії КП «Харківські теплові мережі» такими що порушують права позивача, зобов`язати відповідача надати інформацію щодо обсягів наданих послуг, визнати порушення права позивача на отримання інформації.

В обґрунтування позову зазначено, що КП «Харківські теплові мережі» звертається до нього з вимогами про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги. Позивач, однак, вважає, що між ним та КП «ХТМ» відсутній укладений договір, а публічний договір-приєднання містить несправедливі умови. Зокрема вважає несправедливими пункти 2,4,3,30,27,38, 11, 20 договору. Також, зазначає про те, що відповідач не надає докази надання послуг, не надає інформацію на письмові запити позивача. Вважає, що за відсутності укладеного договору у позивача відсутній обов`язок оплати за послуги, які надає КП «ХТМ».

Рішенням Індустріального районного суду м. Харкова від 27 листопада 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 , задоволено частково.

Визнано дії Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» по виставленню рахунків ОСОБА_1 без підтвердження надання послуг (без визначення кількості поставленої теплової енергії) порушенням прав споживача.

Визнано порушенням прав ОСОБА_1 , як споживача, не надання обґрунтованої відповіді на звернення та запит ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» щодо інформації про щоденні температурні режими теплоносія та постачання гарячої води за період до 24.02.2022 року.

Зобов`язано Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» надати ОСОБА_1 інформацію про обсяги наданих послуг з теплопостачання та постачання гарячої води за адресою АДРЕСА_1 , з зазначенням інформації про надану кількість Гкал та актів наданих послуг (за наявності таких актів).

В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що позивач уклав з відповідачем Індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, що за формою є публічним договором приєднання, в редакції від 31.10.2021 року саме за фактом отримання послуги з централізованого теплопостачання, яку надає відповідач. Пункти 2,4,3,30,27,38,11,20 не можна вважати нікчемними, оскільки вони відповідають суті правовідносин з укладення публічного договору та надання житлово-комунальних послуг необмеженому колу споживачів. Достатніх та достовірних доказів на підтвердження вимог про визнання договору неукладеним позивачем надано не було. Оскільки надані позивачу рахунки не містять інформацію про показники встановленого в його будинку комерційного вузла обліку, тому позовні вимоги позивача про визнання дій КП «Харківські теплові мережі» щодо виставлення рахунків без підтвердження наданих послуг (показів комерційного вузла обліку будинку), а також, на отримання достовірної інформації про комунальні послуги є обґрунтованими. Відмова у наданні інформації, зазначену у відповідях №1253/8394 від 02.10.2024 та №12-53/8866 від 16.10.2024 яка, на думку суду, відноситься до споживчих властивостей теплопостачання, яке здійснює КП «ХТМ» є порушенням прав відповідача, як споживача. Оскільки комерційний вузол обліку (лічильник) встановлено не в квартирі позивача, а на будинок загалом, тому інформацію про надану кількість ОСОБА_2 відповідач зможе надати за будинком позивача, а не за його квартирою. Позивачем не доведено обов`язок КП «ХТМ» надавати інформацію з зазначенням добових температурних графіків теплоносія, зберігати їх з 2014 року, а також визначати та зберігати інформацію про температуру теплоносія по кожному з будинків, який підключений до централізованого теплопостачання та постачання гарячої води, тож вимога про надання інформації щодо добових температурних графіків теплоносія також задоволенню не підлягає.

Не погодившись з рішенням суду представник Підгорний Б.Б., який діє в інтересах КП «ХТМ» подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин справи просив рішення в частині визнання дій КП «Харківські теплові мережі» по виставленню рахунків без підтвердження надання послуг (без визначення кількості поставленої теплової енергії) порушенням прав споживача скасувати, та ухвалити нове яким відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд неповно встановив обставини у справі та ухвалив рішення, що не відповідає дійсним обставинам у справі та вимогам закону. Визнання дії КП «Харківські теплові мережі» по виставленню рахунків без підтвердження надання послуг (без визначення кількості поставленої теплової енергії) порушенням прав споживача, тобто рахунка, який щомісяця отримує споживач суперечить вимогам щодо щомісячного направлення споживачам рахунків за комунальні послуги. Рахунки за надані послуги, які направлялись позивачу, формувались у повній відповідності до норм матеріального права, а судом 1-ої інстанції це питання не розглядалось та відповідні норми матеріального права не застосовано, що призвело до ухвалення необґрунтованого рішення в оскаржуваній частині.

Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Рішення переглядається в частині визнання дій КП «Харківські теплові мережі» по виставленню рахунків без підтвердження надання послуг (без визначення кількості поставленої теплової енергії) порушенням прав споживача. В іншій частині не переглядається.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 та є споживачем послуг з гарячого водопостачання та централізованого теплопостачання за зазначеною адресою.

Вказана обставина зазначена відповідачем у відзиві на позов, із посиланням на заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова № 644/10816/21 від 12.01.2022, яким було позов КП «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 задоволено, стягнуто з відповідачів суму заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 01.07.2014 по 30.09.2021, а також ці обставини не заперечувались самим позивачем, були підтверджені ним у судовому засіданні.

На підтвердження позовних вимог ОСОБА_1 надав рахунок за послуги за жовтень 2024 в якому відсутня інформація про поточні та попередні показники вузла комерційного обліку теплової енергії витрати з постачання теплової енергії (а.с.97).

Згідно положень ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Правовідносини що виникли між сторонами регулюються нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ЗУ «Про теплопостачання» № 2633-ІV від 02.06.2005, Постановою КМУ № 1198 від 03.10.2007 «Про затвердження Правил користування тепловою енергією», Методикою № 315 («Про затвердження Методики розподілу між співвласниками обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг» затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22.22.2018 № 315), які вірно застосовані судом першої інстанції.

Відповідно до п. 5 Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 31.10.2021 (надалі - Договір), виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Згідно з п. 32 Договору, розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Згідно п. 33 Договору, виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.

Відповідно до п. 34 Договору, споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

За правилами ст. 319, 322 Цивільного кодексу України власність зобов`язує. У відповідності зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана здійснити на користь іншої певні дії ( виконати послугу, сплатити кошти і т. п.), а інша сторона ( кредитор) має право вимагати від боржника виконання його зобов`язання. Зобов`язання виникають із підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Законом України «Про теплопостачання» визначено, що теплова енергія є товарною продукцією, що призначена для купівлі-продажу.

Згідно ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач теплової енергії- фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Теплова енергія-це товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Частиною 6 статті 19 вказаного закону передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Абзацом 8 пункту 2 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КабінетуМіністрів Українивід 21липня 2005року №630 передбачено, що централізоване опалення це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормальної температури повітря у приміщеннях квартири, яка надається виконавцем з використанням внутрішньо будинкових систем теплопостачання.

Пунктом 8 Правил № 630 передбачено, що послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформлюється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Відповідно до п. 23 «Правил користування тепловою енергією» від 03.10.2007 №1198 затверджених Постаново Кабінету Міністрів України, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

Відповідно до пункту 24 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019, розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об`єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу. Визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання”, - за розрахунковим або середнім обсягом споживання) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі ведення обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в порядку, визначеному статтею 10 Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання”. Обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання або відокремлені (відключені) від системи (мережі) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води.

Відповідно до пункту 33 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019, плата за послугу, абонентське обслуговування та плата за обслуговування, поточний ремонт внутрішньобудинкової системи теплопостачання багатоквартирного будинку вноситься споживачем виконавцю щомісяця однієї сумою в порядку та розмірах, визначених договором. При цьому виконавець забезпечує деталізацію інформації щодо структури плати у рахунках споживачів.

Відповідно до пункту 42 зазначених Правил, 42. споживач має право:1) своєчасно одержувати послугу належної якості відповідно до законодавства та договору; 2) без додаткової оплати одержувати від виконавця інформацію про ціни/тарифи, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, порядок оплати, норми споживання та порядок надання послуги, а також про її споживчі властивості; 3) на перевірку кількості та якості послуги в установленому законодавством порядку; 9) без додаткової оплати отримувати від виконавця чи іншої уповноваженої на розподіл послуги особи детальний розрахунок розподілу обсягу спожитої послуги між споживачами багатоквартирного будинку;

Підпунктом 5 пункту 48 Правил передбачено, що виконавець зобов`язаний: без додаткової оплати надавати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про ціни/тарифи, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання та порядок надання відповідної послуги, а також про її споживчі властивості та іншу інформацію, передбачену законодавством.

Відповідно до пункту 5 зазначених Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії тлумачить поняття детальної вимоги до якості послуг та іншої необхідної інформації. Зокрема, до такої інформації відносяться - адреса, опалювана площа (об`єм) будинку, максимальне теплове навантаження будинку, наявність чи відсутність індивідуального теплового пункту, наявність чи відсутність вузла (вузлів) комерційного обліку тощо.

Згідно ст. 7 Закону України «Про житлово – комунальні послуги», споживач має право без додаткової оплати одержувати від виконавця житлово – комунальних послуг інформацію про ціни/тарифи, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норм споживання та порядок надання відповідної послуги, а також про її споживчі властивості.

Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» від 22.06.2017 № 2119-VIII, Рахунок на оплату комунальної послуги повинен містити, зокрема, таку інформацію:

1) найменування та платіжні реквізити виконавця комунальної послуги;

2) адресна інформація, найменування або прізвище, ім`я та по батькові споживача, або абонентський номер споживача, визначений договором про надання комунальної послуги, який дає згоду ідентифікувати споживача виконавцю або іншій особі, що здійснює розподіл обсягів комунальних послуг;

3) період, за який здійснюється нарахування;

4) загальна сума до сплати;

5) поле для внесення споживачем показань вузлів розподільного обліку/приладів розподілювачів теплової енергії (якщо згідно із законом або договором такі показання знімає споживач);

6) обсяг спожитої теплової енергії та води за поточний період, визначений згідно з вимогами статей 9-11 цього Закону, а також показання відповідних вузлів обліку (у разі відсутності вузлів обліку теплової енергії - приладів розподілювачів теплової енергії), на основі яких цей обсяг визначено, застосоване розрахункове або середнє споживання;

7) діючі ціни та тарифи на комунальні послуги;

8) стан розрахунків споживачем за спожиту комунальну послугу, у тому числі заборгованість з оплати послуги (у разі її наявності), періоди, в яких виникла така заборгованість, відомості про обчислення її розміру, пільги/субсидії (у разі їх надання/призначення);

9) середній обсяг споживання та середній розмір плати за комунальну послугу іншими споживачами відповідної категорії (у тому числі в розрізі класів будівель), яким комунальну послугу надає цей виконавець, визначені за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства;

10) рекомендації щодо можливих заходів з підвищення енергоефективності будівель, інформація про державні цільові та інші програми підвищення енергоефективності, контактна інформація та порядок одержання додаткової інформації

Відповідно до п. 1 Розділу ІІ «Правила формування рахунків на оплату комунальних послуг, вимоги до їх змісту та структури» Вимог до формування рахунків на оплату послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених Наказом Міністерства розвитку громад та територій України 31.01.2020 № 23 (далі Вимоги № 23), рахунки на оплату комунальних послуг формуються виконавцями відповідних комунальних послуг або уповноваженими особами з урахуванням вимог законів України «Про особливості доступу до інформації у сферах постачання електричної енергії, природного газу, теплопостачання, централізованого постачання гарячої води, централізованого питного водопостачання та водовідведення» , «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» житлово-комунальні послуги» та цих Вимог

У п. 3 Вимог № 23 вказано, що рахунки на оплату комунальних послуг надаються споживачу на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунки на оплату комунальних послуг можуть надаватися в електронному вигляді, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку платежів споживача.

Положенням п. 4 Вимог № 23 встановлено, що Рахунок на оплату комунальних послуг має обов`язково містити:

1) загальну інформацію: повне найменування виконавця комунальної послуги або повне найменування/прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - підприємця уповноваженої особи; код згідно з ЄДРПОУ виконавця комунальної послуги або код згідно з ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків уповноваженої особи (серія та номер паспорта для фізичних осіб, які через релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номеру облікової картки платника податків);платіжні реквізити виконавця комунальної послуги або уповноваженої особи; вид платежів; розрахунковий період для комунальних послуг (календарний місяць або інший період, визначений договором про надання комунальних послуг);

2) інформацію про споживача: найменування/прізвище, ім`я, по батькові, абонентський номер споживача; адреса місця знаходження (для юридичних осіб) або місця проживання (для фізичних осіб); відомості про кількість осіб, що проживають за адресою споживача (у разі відсутності вузлів комерційного/розподільного обліку);

3) інформацію про нарахування та оплату комунальної послуги, обсяги її споживання: обсяг комунальної послуги спожитий у будівлі та конкретним споживачем за розрахунковий період, який визначається згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та умовами договору про надання комунальних послуг; поле для внесення споживачем показань вузлів розподільного обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії (якщо згідно із законом або договором про надання комунальних послуг такі показання знімає споживач); поточні та попередні показання вузлів обліку/приладів - розподілювачів (вузлів комерційного/розподільного обліку питної води, теплової енергії, гарячої води, приладів - розподілювачів теплової енергії), різницю між цими показаннями; норми споживання комунальних послуг, встановлені органом місцевого самоврядування (у разі коли обсяг споживання відповідної комунальної послуги визначається за нормою споживання); загальну суму платежу за спожиту комунальну послугу із структурою обсягу комунальної послуги, визначеною відповідно до вимог Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг , затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року № 315, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28 грудня 2018 року за № 1502/32954 (у редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28 грудня 2021 року № 358), протягом розрахункового періоду; суму заборгованості за спожиті комунальні послуги, що не погашена споживачем на дату формування рахунків на оплату комунальних послуг (за наявності); суму нарахованої споживачеві пені за несвоєчасне здійснення платежів за спожиті комунальні послуги (за наявності); суму перерахунку платежів та попередньо оплаченої відповідної комунальної послуги (за наявності); період, за який здійснюється перерахунок (за наявності); суму неустойки (штрафу, пені), що сплачується виконавцем комунальної послуги споживачу (за наявності); діючі тарифи (із зазначенням розміру податку на додану вартість) на відповідні комунальні послуги;

4) іншу інформацію, зокрема:

середній обсяг споживання та середній розмір плати за комунальну послугу іншими споживачами відповідної категорії (у тому числі в розрізі класів будівель), яким комунальну послугу надає виконавець, визначені відповідно до вимог Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг , затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово комунального господарства України від 22 листопада 2018 року № 315, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28 грудня 2018 року за № 1502/32954; рекомендації щодо можливих заходів з підвищення енергоефективності будівель, інформація про державні цільові та інші програми підвищення енергоефективності, контактну інформацію та порядок одержання додаткової інформації (у рахунку на оплату послуги з постачання теплової енергії); контакти виконавця комунальної послуги або уповноваженої особи (номер телефону, факсу, електронна адреса, сайт, поштова адреса). У разі укладення між споживачем та виконавцем комунальної послуги індивідуального договору про надання комунальної послуги або індивідуального договору з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у рахунку на оплату комунальної послуги зазначається інформація, окрім тієї, що зазначена у попередніх абзацах цього пункту, про: розмір плати за абонентське обслуговування; розрахунковий період для плати за абонентське обслуговування (календарний місяць); суму нарахувань за абонентське обслуговування та стан оплати; суму заборгованості за абонентське обслуговування, що не погашена споживачем на дату формування рахунків на оплату комунальних послуг (за наявності); розмір плати за обслуговування, поточний ремонт внутрішньобудинкових систем будинку, які забезпечують надання відповідної комунальної послуги (за наявності). розрахунковий період для плати за обслуговування, поточний ремонт внутрішньобудинкових систем будинку (календарний місяць) (за наявності); суму нарахувань за обслуговування, поточний ремонт внутрішньобудинкових систем будинку та стан оплати (за наявності); суму заборгованості за обслуговування, поточний ремонт внутрішньобудинкових систем будинку, що не погашена споживачем на дату формування рахунків на оплату комунальних послуг (за наявності).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними (стаття 77 ЦПК), допустимими (стаття 78 ЦПК), достовірними (стаття 79 ЦПК), а у своїй сукупності - достатніми (стаття 80 ЦПК ).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судова колегія, дослідивши наданий позивачем рахунок за послуги з постачання теплової енергії, встановила, що в ньому відображено лише середній обсяг споживання у Гкал, однак відсутні відомості щодо показників комерційного вузла обліку теплової енергії, встановленого у будинку позивача.

За таких обставин судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині, оскільки надані позивачу рахунки не містять повної та належної інформації про фактичні показники комерційного обліку теплової енергії.

Крім того, ОСОБА_1 звертався до «Харківські теплові мережі» з вимогою про надання йому інформації про щоденні температурні режими теплоносія та постачання гарячої води за період з 01.10.2021 по 31.07.2024 та з 01.07.2014 по 30.09.2021, у житловому будинку за адресою АДРЕСА_2 .

Відповідачем позивачу були надані відповіді №1253/8394 від 02.10.2024 та №12-53/8866 від 16.10.2024, ідентичні за змістом, в яких позивачу було відмовлено в наданні такої інформації із посиланням на Постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.03.2022 № 349 «Щодо захисту інформації, яка в умовах воєнного стану може бути віднесена до інформації з обмеженим доступом, у тому числі щодо об`єктів критичної інфраструктури».

Судова колегія вважає, що зазначена постанова не регулює питання надання інформації щодо температури теплоносія у конкретному житловому будинку.

За таких обставин судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у цій частині. Колегія суддів виходить з того, що виставлення КП «Харківські теплові мережі» рахунків без зазначення даних комерційного вузла обліку будинку та без належного підтвердження обсягу фактично наданих послуг не забезпечує споживачу можливості перевірити обґрунтованість нарахувань, що свідчить про порушення його права на отримання достовірної та повної інформації щодо наданих комунальних послуг.

За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновком суду щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в оскаржуваній частині і доводи апеляційної скарги не є підставою для скасування даного судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, питання щодо перерозподілу судових витрат відповідно до статті 141 ІІПК України та Закону України «Про судовий збір» не вирішувалося.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційній суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» - залишити без задоволення.

Рішення Індустріального районного суду м. Харкова від 27 листопада 2025 року– залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий О.Ю. Тичкова

Судді О.В. Маміна

О.Ю. Мальований