Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №953/6305/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року

м. Харків

справа № 953/6305/25

провадження № 22-ц/818/1581/26

Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді - Тичкової О.Ю.,

суддів колегії – Маміної О.В., Мальваного Ю.М.

за участі секретаря судового засідання Риндіч О.Б.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Держава російська федерація

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 27 жовтня 2025 року у складі судді Єфіменко Н.В.,-

УСТАНОВИВ:

У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з держави російська федерація матеріальної шкоди у розмірі 87 215 108,03 грн та моральної шкоди у розмірі 1 000 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на пошкодження, внаслідок повномасштабного вторгнення рф на територію України, належних йому на праві власності у період з жовтня 2016 по вересень 2023 нежитлових приміщень літ. «А-2» буд. АДРЕСА_1 , загальною площею 2811,7 кв.м, а саме: першого поверху № 16, 26-:-30, 28а, 32, 32а, 32б, 32в, 33, 36-:-46, 48, 48а, 49, 49а, 50, 52, 53, 53а, 53б, 55-:-68, 58а, 70-:-84, 89, 71а, 74а, 76а, 81а площею 1261,7 кв.м.; другого поверху № 100-:-109, 100а, 100б, 100в, 100г, 100д, 100е, 101а, 101б, 101в, 105а, 109б, 109в, 111, 112, 114-:-119, 115б, 121, 122, 125, 126, 128, 130, 131, 134, 135, 136, 137, 139, 140, 141, 144, 145, 147 площею 1463,3 кв.м.; мансарди № 150, 150а площею 86,7 кв.м, чим йому завдана майнова та моральна шкода. Розмір завданої матеріальної шкоди відповідає визначеному експертом розміру відновлювально – ремонтних робіт зазначених приміщень у сумі 3 822 673 грн . Розмір шкоди, заподіяної земельній ділянці з кадастровим номером 6310137500:01:007:0029, на якій розташована будівля літ. «А-2» буд. АДРЕСА_1 становить 133 308 грн. Моральну шкоду позивач оцінює у розмірі 1 000 000 грн та обґрунтовує її появою тривалих душевних страждань, емоційним болем, почуттям безсилля, невпевненості у завтрашньому дні, страху за добробут родини, що завдані внаслідок пошкодження належного йому майна.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 27 жовтня 2025 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що всупереч ч.1 ст.81 ЦПК України позивач не надав суду належних доказів на підтвердження наявності у нього права власності на пошкоджений об`єкт. Відтак позов задоволенню не підлягає.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що у період з жовтня 2016 року по вересень 2023 року позивач був власником нежитлових приміщень, тобто станом на час їх пошкодження зазнав матеріальної та моральної шкоди. Тому висновок суду про відсутність у нього права вимоги за позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди є помилковим та суперечить вимогам закону.

Заслухавши головуючого суддю, пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд уважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 15.08.2019 позивач зареєстрував право власності на нежитлові приміщення літ. «А-2» за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 2811,7 квадратних метрів, а саме: першого поверху № 16, 26-:-30, 28а, 32, 32а, 32б, 32в, 33, 36-:-46, 48, 48а, 49, 49а, 50, 52, 53, 53а, 53б, 55-:-68, 58а, 70-:-84, 89, 71а, 74а, 76а, 81а площею 1261,7 кв.м.; другого поверху № 100-:-109, 100а, 100б, 100в, 100г, 100д, 100е, 101а, 101б, 101в, 105а, 109б, 109в, 111, 112, 114-:-119, 115б, 121, 122, 125, 126, 128, 130, 131, 134, 135, 136, 137, 139, 140, 141, 144, 145, 147 площею 1463,3 кв.м, мансарди № 150, 150а площею 86,7 кв.м., що підтверджено даними витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №177911280 від 19.08.2019 (а.с. 60).

29.07.2022 внаслідок ракетного обстрілу військовими силами відповідача пошкоджені нежитлові приміщення літ. «А-2» за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 2811,7 кв.м., а саме: першого поверху № 16, 26-:-30, 28а, 32, 32а, 32б, 32в, 33, 36-:-46, 48, 48а, 49, 49а, 50, 52, 53, 53а, 53б, 55-:-68, 58а, 70-:-84, 89, 71а, 74а, 76а, 81а площею 1261,7 кв.м.; другого поверху № 100-:-109, 100а, 100б, 100в, 100г, 100д, 100е, 101а, 101б, 101в, 105а, 109б, 109в, 111, 112, 114-:-119, 115б, 121, 122, 125, 126, 128, 130, 131, 134, 135, 136, 137, 139, 140, 141, 144, 145, 147 площею 1463,3 кв.м, мансарди № 150, 150а площею 86,7 кв.м, що підтверджено жданими листа-відповіді начальника ГУ ДСНС в Харківській області № 65010-3753/65103 від 15.11.2022 (а.с. 52), Актом про пожежу, складеним Комісією у складі провідного інспектора відділу запобігання НС по Московському району Харківської міської територіальної громади ХРУ ГУ ДСНС України у Харківській області Горбася С.С. від 29.07.2025 (а.с. 53),

Відповідно до висновку експертів №18257/18258/18259 про результати проведення судової оціночно-будівельної, вибухотехнічної та військової експертизи вартість матеріальної шкоди у вигляді ремонтно-відновлювальних робіт станом на липень 2022 року складає 3 822 673 грн (а.с. 65-80).

04.09.2023 позивач передав вищезазначене майно як внесок (внесення майна до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду), вступні, членські та цільові внески членів кооперативу тощо), що підтверджено даними витягу з Державного реєстру речових прав та на нерухоме майно про реєстрацію права власності №432284452 від 20.06.2025 (а.с. 51).

Згідно даних акту обстеження засміченої земельної ділянки № 86-08-22 від 19.07.2023 розмір шкоди земельної ділянки з кадастровим номером № 63101375000:01:007:0029 складає 133 308 грн (а.с. зворот 92-93).

Судом встановлено, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан у зв`язку з військовою агресією відповідача проти України,

Збройна агресія - це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України (ст. 1 Закону України «Про оборону України»).

На підставі ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» Російська Федерація як держава-окупант відповідно до IV Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додатка до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі від 18 жовтня 1907 року, Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року та Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 року несе відповідальність за порушення захисту прав цивільного населення.

Так, відповідно до ст. 32 Конвенції про захист цивільного населення під час війни, 1949 року забороняється застосування будь-яких заходів, які можуть завдати фізичних страждань або призвести до знищення осіб, що перебувають під захистом, які є під їхньою владою. Ця заборона поширюється не лише на вбивства, тортури, тілесні покарання, калічення та медичні чи наукові досліди, які не викликані потребою лікування особи, що перебуває під захистом, а й на будь-яке інше брутальне поводження з боку як цивільних, так і військових властей.

Також відповідно до ст. 48 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I від 8 червня 1977 року), для забезпечення поваги й захисту цивільного населення та цивільних об`єктів сторони, що перебувають у конфлікті, повинні завжди розрізняти цивільне населення й комбатантів, а також цивільні й воєнні об`єкти та відповідно спрямовувати свої дії тільки проти воєнних об`єктів.

Зокрема ст. 51 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року передбачає, що цивільне населення користуються загальним захистом від небезпек, що виникають у зв`язку з воєнними операціями.

Крім того, на підставі ст. 57 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року при проведенні воєнних операцій повинна постійно виявлятися турбота про те, щоб оберігати цивільне населення, цивільних осіб і цивільні об`єкти.

Судова колегія зазначає, що військова агресія та окупація Російською Федерацією територій України є не тільки порушенням суверенітету й територіальної цілісності України, але й порушенням основоположних принципів та норм міжнародного права. Така військова агресія супроводжується злочинами геноциду проти народу України, а також іншими військовими злочинами збройних сил та вищого керівництва Російської Федерації.

Так, відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02 березня 2022 року військова агресія російської федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.

Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24 березня 2022 року, якою додатково засуджує військову агресію Росії проти України, вимагає від російської федерації припинення військових дій, в тому числі проти атак проти цивільних осіб та цивільних об`єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14 квітня 2022 року про заяву Верховної Ради України «Про вчинення російською федерацією геноциду в Україні» визнано геноцидом Українського народу дії збройних сил, політичного і військового керівництва російської федерації під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на російську федерацію як на державу, що здійснює окупацію. Держава Україна всіма можливими засобами сприятиме відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди російською федерацією.

Загальновідомим є факт постійних артилерійських та ракетних обстрілів міста Харкова та Харківської області, військовими формуваннями Російської Федерації, починаючи з 24.02.2022 року.

Статті 3, 8, 12, 28 Загальної декларації прав людини 1948 року гарантують кожній людині право на життя, свободу і особисту недоторканність, ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом, вільне пересування і вибір місця проживання у межах кожної держави, соціальний і міжнародний порядок, при якому права і свободи, викладені в цій Декларації, можуть бути повністю здійснені. Ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність його житла. Кожна людина має право на захист закону від такого втручання або таких посягань.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 12.04.2012 року № 9-рп/2012 (справа № 1-10/2012) наголосив, що в Україні як демократичній, правовій державі людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (статті 1, 3 Конституції України).

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на відшкодування.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України).

Згідно зі статтею 1192 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Поняття збитків визначено статтею 22 ЦК України. Так, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що у разі здійснення відновлювального ремонту пошкодженої речі розмір збитків визначається як реальна вартість матеріалів і робіт, затрачених на її відновлення, а у разі непроведення ремонту - як вартість матеріалів і робіт, необхідних для її відновлення у майбутньому.

При цьому особою, яка має право на відшкодування збитків у разі проведення відновлювального ремонту, є саме та особа, що понесла відповідні витрати.

Такий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/19288/14-ц (провадження № 61-9687св18).

Зобов`язання про відшкодування шкоди – це правовідношення, на підставі якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20).

Підставою виникнення зобов`язання з відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України).

Відповідно до положень частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір (постанова Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 953/6561/20).

З матеріалів справи вбачається, що 15.08.2019 позивач зареєстрував право власності на нежитлові приміщення що підтверджено витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №177911280 від 19.08.2019 (а.с. 60).

29.07.2022 внаслідок ракетного обстрілу військовими силами відповідача пошкоджені нежитлові, що підтверджено листом-відповіддю начальника ГУ ДСНС в Харківській області № 65010-3753/65103 від 15.11.2022 та актом про пожежу, складеним Комісією у складі провідного інспектора відділу запобігання НС по Московському району Харківської міської територіальної громади ХРУ ГУ ДСНС України у Харківській області Горбася С.С. від 29.07.2025.

04.09.2023 позивач передав вищезазначене майно як внесок (внесення майна до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду), вступні, членські та цільові внески членів кооперативу тощо), що підтверджено витягом з Державного реєстру речових прав та на нерухоме майно про реєстрацію права власності №432284452 від 20.06.2025.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо відсутності у позивача права власності на пошкоджений об`єкт нерухомого майна, оскільки матеріалами справи підтверджується, що станом на момент ракетного обстрілу 29.07.2022 спірні нежитлові приміщення перебували у власності позивача.

Відповідно до висновку експертів №18257/18258/18259 про результати проведення судової оціночно-будівельної, вибухотехнічної та військової експертизи вартість матеріальної шкоди у вигляді ремонтно-відновлювальних робіт станом на липень 2022 року складає 3 822 673 грн.

Разом із тим, всупереч вимогам статей 12, 81 ЦПК України, позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження того, що ремонтно-відновлювальні роботи фактично були виконані саме ним та до моменту передачі спірних нежитлових будівель до статутного капіталу ТОВ «Сафарі».

Матеріали справи не містять доказів понесення позивачем відповідних витрат, зокрема договорів підряду, актів виконаних робіт, платіжних документів, накладних, чеків чи інших первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували факт здійснення ремонту та оплату таких робіт саме позивачем.

При цьому після передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «Сафарі» право на володіння, користування та розпорядження таким майном перейшло до товариства, а тому саме товариство, за наявності передбачених законом підстав, є особою яка має право проводити ремонтно-відновлювальні роботи та відповідно вважатися особою, якій завдано відповідних збитків.

Водночас, судова колегія відхиляє доводи позивача щодо наявності у нього підстав вимагати відшкодування шкоди, що завдана земельній ділянці площею 115 кв. м, об`ємом 323 куб. м, кадастровий номер 6310137500:01:007:0023, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження права власності позивача на вказану земельну ділянку.

За відсутності доказів належності спірної земельної ділянки позивачу відсутні підстави вважати, що саме позивачу завдано шкоду у зв`язку із її пошкодженням.

За таких обставин судова колегія доходить висновку, що позивачем під час розгляду справи не доведено наявності передбачених законом підстав для відшкодування майнової шкоди. У зв`язку із цим правові підстави для задоволення позовних вимог у зазначеній частині відсутні.

Щодо відшкодування моральної шкоди судова колегія зазначає наступне.

Внаслідок порушення цивільних прав особи згідно частини 1 статті 23 Цивільного кодексу вона має право на відшкодування моральної шкоди, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Моральна шкода відшкодовується коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно частиною 1 статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Таким чином, частина 1 статті 1167 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв`язку та вини заподіювача.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до частини 1 статті 79 Закону України «Про міжнародне приватне право», пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором або законом України.

Визначаючи, чи поширюється на Російську Федерацію судовий імунітет у справі, яка переглядається, суд враховує таке:

- предметом позову є відшкодування моральної шкоди, завданої збройною агресією РФ проти України;

- місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна;

- передбачається, що шкода завдана агентами РФ, які порушили принципи та цілі, закріплені у Статуті ООН, щодо заборони військової агресії, вчиненої стосовно іншої держави - України;

- вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН;

- національне законодавство України виходить із того, що за загальним правилом шкода, завдана в Україні фізичній особі в результаті протиправних дій будь-якої іншої особи (суб`єкта), може бути відшкодована за рішенням суду України (за принципом генерального делікту).

У зв`язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з Російською Федерацією, що у свою чергу з цієї дати унеможливлює направлення різних запитів та листів до посольства Російської Федерації в Україні у зв`язку із припиненням його роботи на території України.

Починаючи з 2014 року відсутня необхідність у направленні до посольства Російської Федерації в Україні запитів щодо згоди Російської Федерації бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди у зв`язку з вчиненням Російською Федерацією збройної агресії проти України та ігноруванням нею суверенітету та територіальної цілісності Української держави. А починаючи з 24 лютого 2022 року таке надсилання неможливе ще й у зв`язку із розірванням дипломатичних зносин України з Російською Федерацією.

За загальним правилом шкода, завдана фізичним та юридичним особам внаслідок військової агресії Російської Федерації та тимчасової окупації суверенної території України відшкодовується Російською Федерацією (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2022 року у справі 635/6172/17).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Позивач обґрунтував завдану моральну шкоду душевними переживаннями пов`язаними з появою тривалих душевних страждань, емоційним болем, почуттям безсилля, невпевненості у завтрашньому дні, страху за збереження іншого майна та добробут родини.

Судова колегія погоджується із доводами позивача про те, що порушивши основоположні права і свободи його та його близьких, Російська Федерація завдала йому моральних страждань. Внаслідок вказаних обставин, позивач зазнав безперервний, невгамовний душевний біль та страждання, втратив душевний спокій, постійно відчував невпевненість і незахищеність.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала особа, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Вказаний висновок висловлений, у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 591/4825/17 (провадження № 61-1188св18).

При оцінці обґрунтованості вимог про відшкодування моральної шкоди необхідно керуватися принципом розумності, тобто виходити з об`єктивно передбачуваних ( за обставин конкретної справи) проявів моральної шкоди. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди слід розглядати достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілої сторони щодо характеру завданих їй немайнових втрат.

Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.

Разом з тим, з огляду на моральну зумовленість виникнення інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.

Оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, судова колегія враховує обставини справи, характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач та приходить до висновку, що справедливою сумою компенсації моральних страждань є 500 000,00 грн.

Таким чином доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п.1,4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи, що доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження, скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні в частині відмову у задоволенні позови про відшкодування матеріальної шкоди з викладенням мотивувальної частини рішення в редакції цієї постанови. Рішення суду в частині відмови відшкодуванні моральної шкоди належить скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги частково.

Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольни частково.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 27 жовтня 2025 року в частині відмови у задоволенні позову про відшкодування матеріальної шкоди - змінити. Викласти мотивувальну частину рішення суду в цій частині в редакції цієї постанови.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 27 жовтня 2025 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди - скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з держави російська федерація на користь ОСОБА_1 500 000 (п`ятсот тисяч) грн на відшкодування моральної шкоди.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О.Ю.Тичкова

Судді О.В.Маміна

Ю.М. Мальований