Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №195/368/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/1684/26 Справа № 195/368/26 Суддя у 1-й інстанції - Колодіна Л.В. Суддя у 2-й інстанції - Джерелейко О. Є.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року м. Дніпро

Суддя Дніпровського апеляційного суду Джерелейко О.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 на постанову Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 23 квітня 2026 року щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

В С Т А Н О В И Л А:

Відповідно до встановлених обставин у постанові суду, 16 березня 2026 року о 18 годині 40 хвилин громадянин ОСОБА_1 керував транспортним засобом, автомобілем марки Мазда 6, реєстраційний номер НОМЕР_1 , по вул. Ярослава Мудрого, буд. 13, с-ще Томаківка, маючи ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан сп`яніння відмовився. Водія відсторонено від подальшого керування транспортним засобом транспортним засобом, чим порушив п. 2.5 а) Правил дорожнього руху України, за що ч.1 ст.130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність.

Постановою Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 23 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Не погоджуючись з вищевказаною постановою, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі на підставі п.1 ст. 247 КУпАП.

В обґрунтування посилається на такі обставини:

- недопустимість наявних в матеріалах справи доказів;

- відсутність належних доказів факту керування транспортним засобом;

- відсутні відомості про технічний засіб, яким пропонувалося пройти огляд;

- порушення процедури направлення та проходження огляду на стан сп`яніння;

- відсутність належного підтвердження факту відмови від проходження огляду;

- невідповідність висновків фактичним обставинам справи;

- порушено право на захист, оскільки справу розглянуто за відсутності ОСОБА_1 .

Будучи увідомленим про місце та час розгляду справи, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не з`явився, однак подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, у зв`язку з чим апеляційний розгляд проведено без його участі.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи, докази і вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, приходжу до такого висновку.

Вимоги апеляційної скарги щодо поновлення строку апеляційного оскарження у зв`язку з поважними причинами пропуску строку апеляційного оскарження постанови суду підлягають задоволенню, так як розгляд справи відбувся за відсутності ОСОБА_1 та відповідно до ст. 285 КУпАП копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено, однак відповідно до матеріалів відсутні будь-які відомості щодо направлення копії постанови на адресу ОСОБА_1 .

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Як встановлено апеляційним переглядом, вказані вимоги закону при розгляді судом першої інстанції справи про адміністративне правопорушення були дотримані та виконані в повному обсязі.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим, повністю узгодженим із наявними в матеріалах справи доказами, в їх сукупності, зокрема: протоколом серії ЕПР1 №616670 від 16.03.2026 року, направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 16.03.2026 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 16.03.2026 року, в якому зазначені, зокрема, ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації руху, невиразна мова, огляд за допомогою алкотестеру не проводився, а також міститься підпис ОСОБА_1 , поясненнями ОСОБА_1 , який зазначив, що вживав 150 грамів горілки, а також не заперечує стан сп`яніння та відеозаписом.

За змістом ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Зазначені вище докази, є належними та допустимими в розумінні ст. 251 КУпАП, а з огляду на їх узгодженість, і достатніми для встановлення необхідних фактичних обставин справи та належного її розгляду.

Доводи апеляційної скарги про неналежне повідомлення ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи та порушення його права на захист є необґрунтованими. Крім того, матеріали справи містять підтвердження належного повідомлення ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи, а саме про призначення судового засідання на 23.04.2026 року о 10 год. 00 хв., що підтверджується відповідними відомостями, наявними на а.с. 23.

Як убачається з матеріалів справи, 23.03.2026 року адвокатом Шох К.А. було подано клопотання про відкладення розгляду справи та ознайомлення з матеріалами справи, що свідчить про обізнаність сторони захисту щодо перебування справи у провадженні суду та здійснення її розгляду. Надалі, 13.04.2026 року адвокатом Шох К.А. подано повідомлення про припинення представництва інтересів ОСОБА_1 та прохання вилучити її дані з підсистеми «Електронний суд». При цьому припинення представництва адвокатом саме по собі не звільняє особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, від обов`язку добросовісно користуватися своїми процесуальними правами та цікавитися станом відомого їй судового провадження.

Посилання на те, що суд не пересвідчився у належному повідомленні ОСОБА_1 про судове засідання, є припущеннями та не підтверджуються належними доказами. Матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 був позбавлений можливості отримувати інформацію про рух справи або що суду були відомі обставини, які об`єктивно перешкоджали його участі в судовому розгляді.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, не належать до категорії справ, під час розгляду яких присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою.

Також суд апеляційної інстанції враховує, що під час апеляційного перегляду справи ОСОБА_1 не був обмежений у реалізації своїх процесуальних прав, мав можливість викласти свої доводи, подати докази, надати пояснення та заперечення щодо висновків суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги щодо недопустимості доказів та відсутності належного підтвердження факту керування транспортним засобом спростовуються наявними у справі доказами, які були належним чином досліджені судом першої інстанції.

Із дослідженого судом відеозапису вбачається, що саме ОСОБА_1 перебував за кермом транспортного засобу та спілкувався з працівниками поліції як водій автомобіля. Під час спілкування з поліцейськими ОСОБА_1 не заперечував факту керування транспортним засобом, а також повідомив, що вживав алкоголь.

Крім того, у працівників поліції були наявні достатні підстави вважати, що водій перебуває у стані алкогольного сп`яніння, оскільки у нього були виявлені характерні ознаки такого стану, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів.

З дослідженого судом відеозапису вбачається, що о 18 годині 51 хвилині працівниками поліції ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного засобу. Від проходження такого огляду ОСОБА_1 відмовився.

Після цього працівниками поліції ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я, однак останній відмовився їхати до медичного закладу та проходити відповідний огляд

При цьому працівники поліції роз`яснили ОСОБА_1 правові наслідки такої відмови та повідомили, що у разі відмови від проходження огляду стосовно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Незважаючи на це, останній своєї позиції не змінив та від проходження огляду відмовився.

Доводи апеляційної скарги про порушення процедури огляду та відсутність належного підтвердження факту відмови від його проходження спростовуються відеозаписом, на якому зафіксовано як пропозицію пройти огляд, так і відмову ОСОБА_1 від його проходження спочатку на місці зупинки транспортного засобу, а в подальшому і в закладі охорони здоров`я.

Посилання на відсутність відомостей про технічний засіб, яким пропонувалося пройти огляд, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, оскільки адміністративна відповідальність у даному випадку настала не за результатами проведеного огляду, а у зв`язку з відмовою водія від його проходження. Отже, вирішальне значення для справи має встановлений факт відмови від проходження огляду, який належним чином підтверджується матеріалами справи.

Також безпідставними є доводи про порушення права на захист у зв`язку з розглядом справи за відсутності ОСОБА_1 . Відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, не належить до категорії справ, у яких присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою. Крім того, ОСОБА_1 не був позбавлений можливості реалізувати свої процесуальні права під час апеляційного перегляду справи.

Окремо суд враховує, що о 19 годині 07 хвилин працівником поліції було оголошено ОСОБА_1 його письмові пояснення, з якими останній погодився, будь-яких зауважень чи заперечень не висловив та власноруч підписав їх, що додатково свідчить про обізнаність особи зі змістом складених матеріалів та відсутність заперечень щодо зафіксованих обставин події.

Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає в тому числі і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Вказані положення повністю кореспондуються з положеннями п. 2.5. Правил дорожнього руху України, згідно з якими водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За порушення водієм обов`язку, передбаченого п. 2.5 ПДР, за таку відмову настає відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто правові наслідки у виді складення протоколу, оскільки, як вже було зазначено вище, диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП охоплює відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду відповідно до встановленого порядку на стан алкогольного сп`яніння і за такі дії настає адміністративна відповідальність.

Згідно з п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, що є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.

Судом обґрунтовано накладено стягнення на загальних підставах за ч. 1 ст. 130 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, а тому порушень вимог закону при накладенні стягнення не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки не виникає сумніву щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, так як правопорушення повністю знайшло своє підтвердження наявними в матеріалах справи доказами.

При апеляційному перегляді не встановлено порушень судом першої інстанції ст.ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді, апеляційним переглядом не встановлено.

Таким чином, вважаю за доцільне апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності залишити без задоволення, а постанову судді першої інстанції – без змін.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя

П О С Т А Н О В И Л А:

Поновити особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 строк апеляційного оскарження Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 23 квітня 2026 року.

Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 на постанову Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 23 квітня 2026 року – залишити без задоволення.

Постанову Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 23 квітня 2026 року щодо ОСОБА_1 , якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП — залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Дніпровського

апеляційного суду О.Є. Джерелейко