Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №201/483/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5661/26 Справа № 201/483/26 Суддя у 1-й інстанції - Федоріщев С. С. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів: Гапонова А.В., Красвітної Т.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників, цивільну справу №201/483/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 — ОСОБА_3 на ухвалу Соборного районного суду міста Дніпра від 06 лютого 2026 року про зупинення провадження у справі, постановлену у складі судді Федоріщева С.С. ,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Соборного районного суду міста Дніпра з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

06 лютого 2026 року відповідач ОСОБА_4 подала заяву про надання строку на примирення.

Ухвалою Соборного районного суду міста Дніпра від 06 лютого 2026 року надано сторонам строк для примирення до 08 липня 2026 року. Зупинено провадження у справі у зв`язку із наданням сторонам строку для примирення.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду, представник ОСОБА_1 — ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій вважає ухвала суду постановлена із порушенням судом норм процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що на сьогоднішній день у позивача із відповідачем немає сім`ї в розумінні СК України, а оскільки немає сім`ї, немає необхідності у продовженні шлюбних відносин.

Звертає увагу, що шлюб між сторонами наразі має лише формальний характер, сторони припинили спільне проживання з вересня 2025 року, і відтоді ними не було вчинено жодної спроби до примирення або відновлення спільного проживання. Спілкування між сторонами ґрунтується лише на збереженні інтересів їх спільної дитини.

Зазначає, що доцільності у перебуванні у шлюбі з відповідачем, позивач з огляду на вищенаведене не вбачає, подальше збереження шлюбу суперечить його інтересам, а отже і відсутня доцільність у наданні сторонам строку для примирення.

Крім того, зазначає, що надання сторонам строку для примирення, є безсенсовним ще і тому, що фактично так як наразі апелянт (позивач) проходить військову службу, у сторін об`єктивно відсутня можливість примиритися, беручи до уваги їх територіальну віддаленість та несення апелянтом військової служби, а будь які процесуальні дії суду повинні мати певну мету, що встановлена законодавством, а не застосовуватись лише задля виконання формальних процедур.

З огляду на те, що у сторін вже немає сім`ї в розумінні діючого законодавства, а також немає прагнення до її відновлення та до покращення взаємовідносин, продовження шлюбу суперечить інтересам позивача, вважає, що єдиним вірним вирішенням ситуації, що має місце між сторонами є розірвання шлюбу, а примирення є неможливим.

Відповідач своїми діями, зокрема поданням клопотання про примирення, намагається затягнути судовий процес на більше ніж три місяці, що не відповідає принципам розумних строків та ефективності судового процесу.

У зв`язку з чим просив ухвалу Соборного районного суду міста Дніпра від 06 лютого 2026 року скасувати як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористалась.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зокрема, про зупинення провадження у справі, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Таким чином дану справу слід розглядати без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

З матеріалів справи вбачається, що 30 травня 2020 року між сторонами зареєстровано шлюб.

Від шлюбу сторони мають малолітню доньку — ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У позовній заяві ОСОБА_1 вказує, що з вересня 2025 року разом з відповідачем шлюбні відносини не підтримуються, проживають окремо.

Відповідач заперечує проти розірвання шлюбу.

Відповідно до вимог ст.111 СК України, суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

В п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя року» роз`яснено, що при визначенні строку на примирення суд заслуховує думку сторін та враховує конкретні обставини справи.

Відповідно до ч.7 ст.240 ЦПК України, у справі про розірвання шлюбу суд може зупинити розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення, який не може перевищувати шести місяців.

Згідно п.4 ч.1 ст.251 ЦПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення.

Враховуючи викладене, з метою збереження сім`ї сторін по справі, а також враховуючи термін перебування сторін у шлюбі та те, що вжиття заходів щодо примирення подружжя не суперечить моральним засадам суспільства, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність надати сторонам строк для примирення, та у зв`язку з цим зупинив провадження у справі.

Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі та правильно визначив закон, який їх регулює, застосував відповідні норми права та не припустив порушень норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскаржена ухвала суду відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Інших доказів, що спростовують правильність ухвали суду, апелянтом не наведено, тому ухвалу суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 — ОСОБА_3 — залишити без задоволення.

Ухвалу Соборного районного суду міста Дніпра від 06 лютого 2026 року про зупинення провадження у справі №201/483/26 — залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Повний текст судового рішення складено 03 червня 2026 року.

Судді: