Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №201/8664/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4745/26 Справа № 201/8664/25 Суддя у 1-й інстанції - Батманова В. В. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Халаджи О. В.

суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.,

секретар Кругман А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 на рішення Соборного районного суду м. Дніпра від 14 січня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про відшкодування шкоди (суддя першої інстанції Батманова В.В.),

В С Т А Н О В И В:

10 липня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Соборного районного суду м. Дніпра з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про відшкодування шкоди, в якому просила стягнути зі страхової компанію на свою користь матеріальну та моральну шкоду у розмірі 581 321,30 гн., яка складається з регламентних виплат відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ від 13.02.2024 року №ЕР.219405026 у сумі 427 801,24 грн., моральної шкоди 13 520,06, витрати на правничу допомогу 40 000 грн. та моральну шкоду завданою діями та бездіяльністю відповідача 100 000 грн.

Рішенням Соборного районного суду м. Дніпра від 14 січня 2026 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 17300 грн. 00 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна») на користь держави судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211 грн. 20 коп.

В задоволенні інших вимог – відмовлено.

Із вказаним рішенням суду не погодилась позивачка, та через свого представника подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також без врахування всіх обставин справи.

Скарга мотивована тим, що перелік підстав відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати), визначений у ст.37 Закону №1961-IV, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Позивачка в межах річного строку звернулася до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування заподіяних матеріальних збитків, як за знищену її власність на праві правомірного володіння — мотоцикл так і її лікування, що є доведеним.

Позивачка через свого адвоката звернулася до відповідача про виплату повного страхового відшкодування забезпеченого транспортного засобу, і 9 квітня 2025р. на цей запит від відповідача отримана відповідь, у якій відповідач зовсім ігнорує питання страхової виплати за пошкоджений у ДТП транспортний засіб (мотоцикл «Kavasaki Ninja ZX 6R"), а загострює увагу на страхову виплату, пов`язаною з лікуванням потерпілої (позивачки), та розраховує суму страхової виплати у порядку ст.25 Закону №1961-IV, яка на думку відповідача складає 49 598,76грн. (8000/30х186).

28 січня 2026 року відповідач сплатив ще суму за придбання металевої пластини у розмірі 17 тисяч 250 гривень. При цьому відповідач також розрахував суму моральної шкоди, яка на їх бачення склала 2 тисячі 479 гривень 94 копійки та сплатив загальну суму позивачці- 66 848,76+5%=69 тисячі 328 гривень 70 копійок.

Між іншим, відповідач не врахував витрати позивача у процесі лікування, наприклад - медичні витрати коли вона знаходилася без свідомості майже три тижні і коли її було проведено в цей термін три хірургічні операції, а також не врахував того факту, що транспортний засіб, яким позивачка Володіє на достатній правовій підставі (мотоцикл), розбитий вщент і відновленню не підлягає; додатку приєднуємо документи, що вона купувала його в мотоклубі).

Також вказує, що під час скоєння кримінального правопорушення внаслідок ДТП позивачка правомірно та на достатній правовій підставі володіла та керувала транспортним засобом (мотоциклом), а тому пошкодження майна внаслідок цього ДТП страховим випадком, який передбачений страховим полісом і страхове відшкодування (регламентна виплата) за яким у розмірі 160 000,00грн. підлягає сплаті позивачу. заподіяна внаслідок ДТП, складається:

Розмір майнової шкоди складається двісті тисяч гривень - вартість розбитого мотоциклу «KavasakiNinjaZX 6R, р.н. НОМЕР_1 ; мотозахист: моточерепаха вартістю 1806,00 грн., мотоперчатки – 431,00грн., мотошолом - 2200,00грн., кросівки - 880,00грн., моторюкзак - 1055,00грн., тактичні штани - 752,00грн., завдяки якому (мотозахисту) позивачка зберегла своє життя, а також розбита відеокамера вартістю 17511,00грн. на вітровому склі мотоциклу, старт часи - 22286,00грн., що разом становить - 246921,00 грн.

Представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 просив оскаржуване рішення в частині відмовлених позовних вимог скасувати та ухвалити у відповідній частині нове, яким стягнути з відповідача на користь позивачка матеріальну та моральну шкоду у розмірі 564071,30 грн.

Від представник ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» - Гуменюк О.О., надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона зазначила, що апеляційна скарга ОСОБА_1 абсолютно дублює позовну заяву; безпідставно повторно долучені докази, що досліджувалися судом І інстанції.

Отримавши вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23.10.2024 по справі 201/9191/24 ПрАТ «СК ПЗУ Україна» згідно Страхового акту № 45752/1 від 14.02.2025 прийняла мотивоване рішення виплатити на користь потерпілої ОСОБА_1 страхове відшкодування за шкоду, завдану здоров`ю у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності за 186 дні згідно ст. 24, 25 Закону у розмірі 49 598,76 грн. та моральну шкоду у розмірі 5% від страхової виплати - 2 479,94 грн. згідно ст. 26-1 Закону, що разом складає 52 078,70 грн.

Відповідачем на користь апелянта відшкодоване страхове відшкодування, за шкоду завдану здоров`ю у загальному розмірі 69 378,70 грн., що складається: за шкоду, пов`язану з тимчасовою втратою працездатності за 186 дні у розмірі 49 598,76 грн. згідно ст. 25 Закону; 5% від страхової виплати моральної шкоди у розмірі - 2 479,94 грн. згідно ст. 26-1 Закону; витрати на придбання металевої пластини згідно ст. 24.1. Закону та рішення суду від 14.01.2026 у розмірі 17 300,00 грн.

ОСОБА_3 просила оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Позивачка ОСОБА_1 , та її представник ОСОБА_2 , у судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги, просили задовольнити її у повному обсязі.

Представник Стразової компанії Гуменюк О.О., у судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила рішення суду залишити без змін.

Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вона не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 02.06.2024 у м. Дніпрі по вул. Набережна Перемоги, в районі е/о №203 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Renault Megane», д/н НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4 та мотоцикла «Kawasaki Ninja ZX 6R», д/н НОМЕР_3 , під керуванням позивача, внаслідок чого ОСОБА_1 отримала тяжкі тілесні ушкодження.

Вироком Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 23.10.2024 у справі №201/9191/24 винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди визнано водія автомобіля «Renault Megane», д/н НОМЕР_2 ОСОБА_4 та засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України. (а.с. № 9-13).

Цивільно-правова відповідальність власник автомобіля «Renault Megane», д/н НОМЕР_2 була застрахована у ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна».

Позивач звертався до страхової компаній з метою отримати страхове відшкодування та ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» сплатило позивачу суму страхового відшкодування з урахуванням моральної шкоди в розмірі 52078,70 грн.

Разом з цим звертаючись із вказаним позов, позивач зазначає, що розмір майнової шкоди, яка заподіяна внаслідок ДТП, складається: 200000,00 грн. - вартість розбитого мотоциклу «Kawasaki Ninja ZX 6R», д/н НОМЕР_3 ;- мотозахист: моточерепаха вартістю 1806,00 грн., мотоперчатки - 431,00 грн., мотошолом - 2200,00 грн., кросівки - 880,00 грн., моторюкзак - 1055,00 грн., тактичні штани - 752,00 грн., завдяки якому (мотозахисту) позивачка зберегла своє життя, а також розбита відеокамера вартістю 17511,00 грн. на вітровому склі мотоциклу, смарт часи - 22286,00 грн., що разом становить - 246921,00 грн.

Також згідно розрахунку позивача сума страхового відшкодування за дві регламентні виплати з відрахуванням франшизи та сплаченої страховиком суми становить - 427801,24 грн. (320000+160000-2600-49 598,76). Розмір моральної шкоди заподіяної внаслідок ДТП (настання страхового випадку) з відрахуванням відшкодованої моральної шкоди внаслідок ДТП становить 13520,06 грн. (16000 - 2479,94), тобто сума страхового відшкодування на підставі страхового полісу та відповідно до вимог Закону №1961-ІУ становить - 427 801,24+13520,06 = 441321,30 грн.

Крім того, позивач оцінює моральну шкоду, заподіяну несвоєчасною та не в повному обсязі виплатою за страховим полісом, навмисним та безпідставним затягуванням регламентних виплат, яка підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, у 100000,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що вироком суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23.10.2024 по справі 201/9191/24 та обвинувальним актом від 30.07.2024 не зафіксовано пошкодження іншого майна (моторюкзака, мотоперчаток, мотошолому, моточерепахи, тактичних штанів, кросівок, відеокамери, годинника), вимоги позивача про відшкодування майнової шкоди заподіяної позивачу у вигляді пошкодження транспортного засобу мотоциклу «Kawasaki Ninja ZX 6R», д/н НОМЕР_3 не підлягають задоволенню, оскільки не ґрунтуються на законі та суперечить вимогам діючого законодавства, а також що в ході розгляду справи було встановлено судом та доведено позивачем спричинення шкоди саме ОСОБА_4 суд дійшов висновку про стягнення з відповідача, як страховика, матеріальної шкоди у розмірі 17300,00 грн.

Апеляційний суд погоджується з даними висновками місцевого суду.

Відповідно до змісту ст. ст. 11, 15 ЦК України цивільні права і обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року № 1961-IV (Закон № 1961-IV) об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Статтею 6 указаного Закону передбачено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Положеннями статті 22 Закону № 1961-IV передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Порядок подачі потерпілою особою заяви про страхове відшкодування, прийняття страховиком рішення про здійснення виплати страхового відшкодування та його виплати регулюються статтями 35 і 36 Закону № 1961-IV.

Так, відповідно пункту 36.2 статті 36 вказаного Закону, страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими — прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, — МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01.03.2013 розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст.ст. 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є зокрема діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Приписами ст. 1188 ЦК України визначений порядок відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок взаємодії декількох джерел підвищеної небезпеки, відповідно до якого шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Пунктами 5, 6 указаної постанови Пленуму визначено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену небезпеку завдання шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність, пов`язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів. Особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2. Правил дорожнього руху України).

Право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості пред`явити майнові вимоги до страхової компанії (правова позиція Верховного Суду України у справі № 6-2808 цс15 від 20 січня 2016 року).

Під реальними збитками відповідно до ст. 22 ЦК України є витрати, яких особа мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша, третя статті 13 ЦПК України).

Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ч. 4-5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Відповідно до висновку якого дійшла колегія суддів ВС/КЦС у постанові від 09.12.2019 року прийнятій за результатами розгляду справи №337/1253/16-ц, преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.

Як було встановлено місцевим судом та не спростовано учасниками справи, що вироком Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 23.10.2024 у справі №201/9191/24 винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди визнано водія автомобіля «Renault Megane», д/н НОМЕР_2 ОСОБА_4 та засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України.

Дане судове рішення має преюдиційним, а тому колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що вироком суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23.10.2024 по справі 201/9191/24 та обвинувальним актом від 30.07.2024 не зафіксовано пошкодження іншого майна (моторюкзака, мотоперчаток, мотошолому, моточерепахи, тактичних штанів, кросівок, відеокамери, годинника), про які заявляє позивач, а докази на підтвердження ринкової вартості вказаного майна у вигляді роздруківок замовлень, дана обставина стороною позивача не спростована.

Згідно п 7.8 Постанови Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. N 1388 «Про затвердження Порядку державної реєстрації(перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей,причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів»:

7. Власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини).

Експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) в уповноважених органах МВС та без номерних знаків, що відповідають державним стандартам, а також ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені чи підроблені, забороняється.

Що стосується відшкодування позивачці матеріальної шкоди за розбитий мотоцикл Kawasaki Ninja ZX 6R має реєстраційний номер НОМЕР_3 та ідентифікаційний номер кузова, шасі НОМЕР_4 ; у розмірі 200 000 грн., то апеляційний суд вважає, що у даному випадку дана вимога також не підлягає задоволенню, оскільки матеріалами справи не встановлено, що даний транспортний засіб було належно зареєстровано на підставі діючого законодавства і що саме позивачці цей мотоцикл належав.

Що стосується вимоги позивачки щодо відшкодування їй шкоди завданої ушкодженню здоров`ю, то апеляційний суд вважає, що у даному випадку ОСОБА_1 , лише підтвердила витрати на лікування, (товар металоконструкція для остеосинзезу дистальної частини променевої кістки); Рахунок від10.06.2024 №478 ФОП ОСОБА_5 та скрин-шот операції на суму 17 300,00 грн. на банківський рахунок I-BAN UA7938**/, інших доказів на підтвердження нею витрат на заявлену нею сумою у позові до суду надано не було.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що рішення Соборного районного суду м. Дніпра від 14 січня 2026 року ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування чи зміни апеляційним судом встановлено не було.

У справі, що розглядається, судом першої інстанції надано відповідь на всі істотні питання, що виникли під час кваліфікації спірних відносин. Наявність у позивача іншої точки зору на встановлені судом обставини та щодо оцінки наявних у матеріалах доказів не спростовує законності та обґрунтованості прийнятих судом першої інстанції рішення та фактично зводиться до спонукання суду апеляційної інстанції до прийняття іншого рішення - на користь позивача.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка переглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих і правильних висновків суду першої інстанції.

Наведені апелянтом в апеляційній скарзі доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись статтями, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Соборного районного суду м. Дніпра від 14 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: О.В. Халаджи

А.В. Гапонов

Л.П. Никифоряк

Повний текст судового рішення складено 2 червня 2026 року.

Головуючий суддя О. В. Халаджи