Вирок від 02 червня 2026 р. у справі №646/6295/26 — Основ’янський районний суд міста Харкова

Справа № 646/6295/26

Провадження № 1-кп/646/1110/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2026 року м. Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі:

головуючий – суддя ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12026226170000082 від 31.03.2026 року за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Харків, військовослужбовця, зарахованого на тимчасовий облік до військової частини НОМЕР_1 , визнаного відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 350 від 07.12.2024 таким, що самовільно залишив частину, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше несудимого,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.12.2024 № 345 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було зараховано на тимчасовий облік до військової частини НОМЕР_1 , вважати таким, що приступив до виконання службових обов`язків.

Так, будучи зарахованим на тимчасовий облік, солдат ОСОБА_3 , відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов`язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України

Проте, ОСОБА_3 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та скоїв кримінальний проступок, за наступних обставин.

Так, 31.03.2026 року близько 09:30 годині ранку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходився за місцем свого мешкання та реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , де також перебувала його сусідка з квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і вони разом вживали спиртні напої.

Під час розпиття спиртних напоїв ОСОБА_3 був дуже збуджений емоційно і розповідав події, які були у нього напередодні з невідомим чоловіком, який, з його слів, спричинив йому тілесні ушкодження та під час емоційної розповіді, у нього раптово виник кримінально-протиправний умисел на заподіяння легких тілесних ушкоджень ОСОБА_4 .

Реалізуючи свій кримінально-протиправний умисел, ОСОБА_3 діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою спричинення легких тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_4 , перебуваючи на відстані витягнутої руки навпроти один одного, несподівано схопив правою рукою зі столу кухонний ніж з ребристим лезом і наніс один удар ОСОБА_4 , який прийшовся у праву ногу, а саме у область гомілки. Від несподіваного удару ножем у ногу ОСОБА_4 закричала, а ОСОБА_3 продовжив свої дії та завдав другий удар, в теж місце тільки глибше, від чого у ОСОБА_4 пішла кров з ноги.

У результаті протиправних дій ОСОБА_3 спричинив потерпілій ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді: різаного поранення та саднення в нижній третині правої гомілки по передній поверхні, які утворилися в результаті прямої (локальної) дворазової безпосередньо травматичної дії ріжучого предмета чи предмета, що володів такими властивостями, однак, індивідуальні особливості якого в ушкодженнях не відобразилися, з місцем прикладання сили відповідно локалізації ушкоджень.

За ступенем тяжкості різане поранення в нижній третині правої гомілки по передній поверхні, що має місце у ОСОБА_4 , з урахуванням ПХО рани, належить до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили за собою короткочасний розлад здоров`я тривалістю понад 6-ти днів, але не більше 3-х тижнів (21 дня), відповідно до п. 2.3.2. «а», п. 2.3.3. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 р. та саднення в нижній третині правої гоміки по передній поверхні, що має місце у ОСОБА_4 , викликає незначні скороминущі наслідки тривалістю не більше 6-ти днів, і за цією ознакою належить до категорії легких тілесних ушкоджень, відповідно до п. 2.3.2. «б», п. 2.3.5. «Правил судово-медичного визначення, ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 р.

Дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 2 ст. 125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026226170000082 від 31.03.2026 у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, надійшов до суду з клопотанням прокурора про його розгляд в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні та без виклику учасників судового провадження.

Положеннями ч. 2 та 3 ст. 381 КПК України передбачено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.

Як убачається із заяви обвинуваченого ОСОБА_3 , доданої до обвинувального акту, складеної в присутності захисника ОСОБА_5 , ОСОБА_3 беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, повністю погоджується із встановленими досудовим розслідуванням обставинами вчинення ним вказаного кримінального проступку, ознайомлений з обмеженнями права апеляційного оскарження рішення суду, передбаченими ч. 2 ст. 302 КПК України, та згоден з розглядом обвинувального акту за його відсутності у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

У вказаній заяві захисник обвинуваченого ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_5 підтвердив добровільність беззаперечного визнання винуватості ОСОБА_3 , його згоду із встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акта за його відсутності.

Крім того, зі змісту заяви потерпілої ОСОБА_4 від 25.05.2026 вбачається, що остання погоджується з обставинами, встановленими під час досудового розслідування, ознайомлена з обмеженням права на апеляційне оскарження та надала згоду на розгляд обвинувального акта в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Враховуючи викладене, а також те, що вимоги КПК України виконано, вбачається, що обвинувальний акт може бути розглянутий в порядку, передбаченому ст.ст. 381-382 КПК України.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України не здійснювалось.

Згідно ч. 2 ст. 382 КПК України, вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

З урахуванням вищевикладеного, суд розглядає обвинувальний акт стосовно ОСОБА_3 про вчинення ним кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, встановив, що під час розгляду обвинувального акта підтверджено факт вчинення ОСОБА_3 кримінального проступку та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 125 КК України, а саме як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Згідно ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 віднесено до кримінальних проступків.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що він є громадянином України, українцем, на диспансерному обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, є військовослужбовцем, зарахованим на тимчасовий облік до військової частини НОМЕР_1 . Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 350 від 07.12.2024, визнаний таким, що самовільно залишив частину, раніше не судимий.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому відповідно до ч. 1 ст. 66 КК України, суд вважає його щире каяття.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, обставину, що пом`якшує покарання обвинуваченого, та відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого.

Відповідно до ст. 65 КК України, пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку має дотримуватись вимог кримінального закону й зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.

Отже, з урахуванням всіх вказаних обставин, суд вважає, що для досягнення цілей покарання, визначених ч. 2 ст. 50 КК України, з метою виправлення обвинуваченого та запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, слід призначити обвинуваченому покарання у виді штрафу у розмірі 75 (сімдесяти п`яти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в межах санкції частини 2 статті 125 КК України. При цьому відомостей, які б свідчили про неможливість сплати ОСОБА_3 штрафу, матеріали справи не містять.

Цивільний позов не заявлено.

Запобіжний захід під час досудового розслідування не обирався.

Процесуальні витрати по даному кримінальному провадженню відсутні.

Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 373, 374, 375, ст. 381-382 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 75 (сімдесяти п`яти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1275 (одна тисяча двісті сімдесят п`ять) гривень 00 копійок.

Речовий доказ, зазначений у постанові слідчого від 25.05.2026, а саме предмет зовні схожий на кухонний ніж, серрейторного типу маючий зубці на лезі, який поміщено в картонну коробку та передано на зберігання до камери схову ВП №1 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області – повернути власнику ОСОБА_3 , після набрання вироком законної сили.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Основ`янський районний суд міста Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У відповідності до ч. 1 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1