Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №195/757/26 — Томаківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 195/757/26

ПОСТАНОВА

іменем України

02.06.2026 року c-ще Томаківка Дніпропетровської області

Суддя Томаківського районного суду Дніпропетровської області Омеко М.В. розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 в скоєні правопорушення передбаченого ч.3 ст. 173-2 КУпАП

В С Т А Н О В И В :

19.05.2026 року о 15:30., громадянин ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння вчинив стосовно дядька гр.-на ОСОБА_2 , насильство в сім`ї, а саме умисні дії психологічного характеру, що полягало у висловлюванні у бік дядька нецензурною лайкою та погрожуванням фізичною розправою, внаслідок чого завдано шкоду психічному здоров`ю гр.-ну ОСОБА_2 , чим вчинив правопорушення передбачене ч.3 ст.173-2 КУпАП.

До протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №958681 від 19.05.2026 додано наступні докази:

- довідку старшого інспектора САП НРУП ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції О.Бойко, згідної якої гр.-н ОСОБА_1 29.01.2026 р. притягувався до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.173-2 КупАП, з накладенням штрафу у сумі 1054 грн.;

- копію постанови Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 29.01.2026 року згідно якої гр.-на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.173-2 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у сумі 1054 грн.;

- протокол про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 19.05.2026;

- письмове пояснення гр.-н ОСОБА_2 від 19.05.2026 р., в якому останній зазначає, що 19.05.2026 року близько 15.30 год. гр.н ОСОБА_1 влаштувала сварку, під час якої висловлювався на його адресу нецензурною лайкою, та висловлював погрози фізичною розправою, чим йому було завдано шкоди його психічному здоров`ю;

- письмове пояснення ОСОБА_1 , в якому він пояснив, що 19.05.2026 року о 15.30 год. під час конфлікту , який виник між ним та гр.-м ОСОБА_2 , він висловлювався нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою. Був у стані алкогольного сп`яніння;

- форма оцінки ризиків вчинення домашнього насильства;

- терміновий заборонний припис стосовно кривдника.

Потерпілий гр.-н ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, хоча був повідомлений про розгляд справи у протоколі про адміністративне правопорушення, заперечень щодо протоколу не надав.

Згідно зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. В протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №958681 від 19.05.2026 ОСОБА_1 було ознайомлено з його змістом та повідомлено про місце та час розгляду справи, що підтверджується підписом останнього.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до наступних висновків.

За статтею 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення на підставі належних та допустимих доказів факту вчинення певного діяння такою особою та наявність в діянні цієї особи, що є суб`єктом правопорушення, всіх обов`язкових ознак складу адміністративного правопорушення.

Як зазначено у ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Частиною першою ст.173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Згідно ч.3 ст.173-2 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.

Аналіз матеріалів справи відносно ОСОБА_1 дають суду підстави вважати, що докази, долучені до протоколу та досліджені судом, не містять фактичних даних, на основі яких можливо встановити наявність адміністративного правопорушення саме за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, винуватість даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Тож, наявність в діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.173-2 КпАП України ґрунтується лише на протоколі про адміністративне правопорушення та не може бути єдиним доказом доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Положеннями ст. 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Поміж тим, ст. 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

З наведеного слідує, що орган, що розглядає справу, не наділений повноваженнями на збирання доказів, та розглядає справу в межах тих доказів, що зібрані та надані на розгляд суду разом із протоколом про адміністративне правопорушення.

В той же час, тягар доказування події адміністративного правопорушення покладено на посадову особу яка складає протокол про адміністративне правопорушення, що слідує з положень ст. 251 КУпАП, та суд не вправі самостійно віднаходити докази та здійснювати інші дії на встановлення винуватості особи.

Державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист та спростування протоколу є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України.

Статтею 62 Конституції України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до вимог ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Аналіз вказаної норми дає підстави стверджувати, що склад адміністративного правопорушення це передбачена нормами права сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов`язковими елементами якого є: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.

При цьому в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282.

Відтак, доказування має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено «поза розумним сумнівом».

Доказів притягнення ОСОБА_1 протягом року до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 або ч.2 ст. 173-2 КУпАП, суду не надано. За таких обставин факт вчинення ним правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП, є недоведеним.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.

Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП України провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст. 173-2 КУпАП, підлягає закриттю в зв`язку з відсутністю події і складу даного адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9,245, 247, 251-252, 256, 266, 279-280 КУпАП суддя, -

П О С Т А Н О В И В :

провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП.

Постанова судді може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення.

Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Томаківський районний суд.

Суддя : М.В.Омеко