Рішення від 27 травня 2026 р. у справі №481/38/26 — Новобузький районний суд Миколаївської області

Справа № 481/38/26

Провадж.№ 2/481/209/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.05.2026 Новобузький районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Вжещ С.І.,

за участю секретаря судових засідань Юхименко Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Новий Буг цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 , Софіївської сільської ради Баштанського району Миколаївської області про визнання права власності на житловий будинок з прилеглими до нього господарськими будівлями та спорудами та земельну ділянку (пай) в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

16.01.2026 року представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Павлов Ю.В. звернувся до Новобузького районного суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з прилеглими до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , по праву спадкування за законом і заповітом після ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,83 га, кадастровий номер 4824585000:04:000:0033, розташовану в межах території Софіївської сільської ради Баштанського району Миколаївської області, по праву спадкування за законом після ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги представник позивача обґрунтовував тим, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_1 . ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . За життя ОСОБА_2 набув права власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на дане нерухоме майно зареєстровано 26.06.2012 р. у Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 36992762. Також, за життя, ОСОБА_2 набув права власності на земельну ділянку площею 4,83 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4824585000:04:000:0033, розташовану в межах території Софіївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області. Згідно заповіту від 21.04.2016 р., посвідченого секретарем виконавчого комітету Софіївської сільської ради, ОСОБА_2 , на випадок своєї смерті, зробив розпорядження, згідно з яким, житловий будинок з господарськими будівлями, огорожею та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , заповів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у рівних частинах.

На усне звернення ОСОБА_1 з питання оформлення спадщини, отримання свідоцтва про право на спадщину на усе спадкове майно, як за заповітом, так і за законом після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в листі від 23.01.2025 р. № 17/01-16, приватним нотаріусом Баштанського районного нотаріального округу Миколаївської області Савченко А.В. надано роз`яснення, зокрема, що відповідно до довідки Софіївської сільської ради від 08.11.2024 р. № 1391/02.01.04 р. вбачається, що на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 разом з ним проживала та була зареєстрована і його дочка ОСОБА_1 , яка фактично прийняла спадщину, як за заповітом так і за законом, але ще не оформила свої спадкові права. В установлений законом шестимісячний строк ОСОБА_1 не зверталась, заяви про відмову від прийняття спадщини після смерті свого батька від неї не надходило. Вказані факти, на думку нотаріуса, виключають можливість видачі ним ОСОБА_1 свідоцтва про право на все спадкове майно, як за заповітом, так і за законом.

На день смерті ОСОБА_2 , його дочка ОСОБА_1 фактично із спадкодавцем не проживала, оскільки останні роки постійно проживає на території, підконтрольній російській федерації. Повномасштабне вторгнення російської федерації в Україну 24.02.2022 об`єктивно унеможливило її прибуття в Україну з метою проживання разом із батьком.

11.09.2025 комісією Софіївської сільської ради, в присутності свідків (сусідів) ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , було складено акт обстеження підтвердження фактичного проживання, в якому зазначено про проведення обстеження фактичного проживання осіб, які проживали в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 на момент смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . За даною адресою на момент смерті ОСОБА_2 була зареєстрована та фактично проживала і проживає дружина – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . За цією адресою також зареєстрована ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Зі слів сусідів встановлено, що ОСОБА_1 більше 10 років не проживає за даною адресою.

Таким чином, ОСОБА_1 не прийняла спадщину після ОСОБА_2 , оскільки, на день смерті спадкодавця вона постійно не проживала із ним, заяву про прийняття спадщини нотаріусу вона не подавала.

Зазначення в акті обстеження підтвердження фактичного проживання про те, що на момент смерті ОСОБА_2 з ним проживала його дружина ОСОБА_5 вказує на те, що остання прийняла спадщину, але ОСОБА_1 вважає, що його мати відмовилась від спадщини в установленому законом порядку. Тому, право одержати спадкове майно після смерті ОСОБА_2 має лише ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 , як такий, що прийняв спадщину після свого батька ОСОБА_2 , як спадкоємець за заповітом, має право на оформлення у власність 1/2 частини житлового будинку з прилеглими до нього господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а як спадкоємець першої черги за законом – на оформлення іншої 1/2 частини цього житлового будинку з прилеглими до нього господарськими будівлями і спорудами та земельної ділянки площею 4,83 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4824585000:04:000:0033, розташовану в межах території Софіївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області. Проте, нотаріус відмовляє йому в оформленні спадкового майна в повному обсязі, оскільки вважає, що і ОСОБА_1 має право на дане майно.

В силу вимог ст.14 ЦПК України автоматизованою системою документообігу суду 16.01.2026 року визначено головуючу по цій справі суддю Вжещ С.І.

Ухвалою судді від 21.01.2026 відкрито провадження в справі та призначено справу в порядку загального позовного провадження до підготовчого судового засідання на 17.02.2026 року о 11:00 годині.

Ухвалою суду від 17.02.2026 на підставі пункту 1 частини 2 статті 223 ЦПК України відкладено підготовче судове засідання по справі до 11:00 год 25.02.2026, у якому оголошено перерву до 10:00 год. 11.03.2026.

02.03.2026 року від представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Павлова Ю.В. до суду надійшло клопотання про залучення в якості співвідповідача Софіївську сільську раду Баштанського району Миколаївської області.

Ухвалою суду від 04.03.2026 клопотання представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Павлова Юрія Володимировича про залучення співвідповідача – задоволено. Залучено у справі в якості співвідповідача – Софіївську сільську раду Баштанського району Миколаївської області.

Ухвалою суду від 11.03.2026 закрите підготовче провадження та призначено судовий розгляд на 09:45 год 31.03.2026.

Ухвалою суду від 31.03.2026 на підставі п.2 ч.2 ст.223 ЦПК України, відкладено розгляд справи до 21.04.2026 о 11:30 год.

Ухвалою суду від 21.04.2026 витребувано у позивача ОСОБА_1 рішення виконавчого комітету Софіївської сільської ради №117 від 16.05.2012 року, на підставі якого видане свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 . У зв`язку з витребуванням доказів в судовому засіданні оголошено перерву до 13.05.2026 року 09:00 год.

Позивач ОСОБА_1 та його представник, адвокат Павлов Ю.В. в судове засідання не з`явились, про час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Адвокат Павлов Ю.В. надав суду заяву, в якій просив справу розглядати без його участі, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, проти винесення заочного рішення, у разі неявки відповідача, не заперечував.

Відповідачка ОСОБА_1 в судові засідання в підготовчому провадженні та під час судового розгляду не з`являлась, про час і місце таких була повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила, відзив до суду не надавала.

Представник відповідача Софіївської сільської ради Баштанського району Миколаївської області в судове засідання не з`явився, секретар сільської ради Маєвська А. надіслала до суду заяву, в якій проти позовних вимог не заперечує та просить справу розглядати без участі представника відповідача.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без участі відповідача, судом, зі згоди представника позивача, вирішено розгляд справи проводити в заочному порядку, на підставі наявних доказів, що відповідає положенням ст.ст. 280, 281 ЦПК України.

При цьому, оскільки в судове засідання сторони не з`явились, суд відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, проводить слухання справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписуючого технічного засобу.

Дослідивши письмові докази у справі, суд приходе такого висновку.

Так, за Конституцією України, ст.ст. 4, 49 ЦПУ України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожній особі, як фізичній так і юридичній, а також державі гарантовано судовий захист їх інтересів.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 12-13 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення, в порядку позовного, наказного та окремого провадження, цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

Кожна особа, а у встановлених законом випадках, органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України і обраний позивачем.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Як вбачається з свідоцтва про народження, серії НОМЕР_2 виданого Софіївським сільським бюро ЗАГС Новобузького району Миколаївської області від 15.08.1970 року, ІНФОРМАЦІЯ_5 народився ОСОБА_1 , батько – ОСОБА_2 , мати – ОСОБА_5 .

Як вбачається з свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого Новобузьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 01.11.2022 року, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 .

За життя ОСОБА_2 набув права власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим 26.06.2012 Софіївською сільською радою на підставі рішення виконавчого комітету Софіївської сільської ради № 117 від 16.05.2012 року, витягом про державну реєстрацію прав Новобузької філії Миколаївського міжміського бюро технічної інвентаризації № 34637238 від 26.06.2012 та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 441635116 від 01.09.2025.

Згідно заповіту, посвідченого Софіївською сільською радою Новобузького району Миколаївської області від 21.04.2016 року за реєстровим № 17, ОСОБА_2 , заповів житловий будинок з господарськими будівлями, огорожею та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , у рівних частинах ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Крім того, в перелік успадкованого майна, яке залишилось після смерті ОСОБА_2 , входить земельна ділянка, площею 4,83 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Софіївської сільської ради Баштанського (Новобузького) району Миколаївської області, кадастровий номер 4824585000:04:000:0033, яка належала ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серії МК №058314, виданого Новобузькою райдержадміністрацією Новобузького району Миколаївської області від 24.10.2004 року.

Судом встановлено, що 27.04.2023 року приватним нотаріусом Баштанського районного нотаріального округу Миколаївської області Савченко А.В. щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 за заявою ОСОБА_1 заведено спадкову справу № 40/2023 (а.с.39-51).

Із вказаної спадкової справи вбачається, що із заявою про прийняття спадщини щодо майна померлого спадкодавця у встановлений законом строк звернувся ОСОБА_1 (а.с.40).

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_2 є його діти: син – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , донька – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та дружина – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

ОСОБА_5 відмовилась від прийняття усієї спадщини за законом, яка залишилась після смерті спадкодавця, її чоловіка – ОСОБА_2 , про що свідчить її заява від 28.04.2023 року, а також відмовилась від своєї частки в спільному майні подружжя (а.с.41).

Між тим, на усне звернення ОСОБА_1 з питання оформлення спадщини, отримання свідоцтва про право на спадщину на усе спадкове майно, як за заповітом, так і за законом після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , приватним нотаріусом Баштанського районного нотаріального округу Миколаївської області Савченко А.В. надано роз`яснення, що: згідно заповіту, посвідченого Софіївською сільською радою Баштанського (до змін Новобузького) району Миколаївської області від 21.04.2016 року за №17 від імені ОСОБА_2 , спадкоємцями визначені ОСОБА_1 та ОСОБА_1 , у рівних частках; відповідно до довідки, виданої 08.11.2024 р. за № 1391/02.01.04 Софіївською сільською радою вбачається, що на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 разом з ним проживала та була зареєстрована і його дочка ОСОБА_1 , яка фактично прийняла спадщину, як за заповітом так і за законом, але ще не оформила своїх спадкових прав. В установлений законом шестимісячний строк до нотаріуса Ткач Олена Олександрівна не зверталась, заяви про відмову від прийняття спадщини після смерті свого батька від неї не надходило. Вказані факти, на думку нотаріуса, виключають можливість видачі нотаріусом Ткачу Олександру Олександровичу свідоцтва про право на все спадкове майно, як за заповітом, так і за законом, що підтверджено листом від 23.01.2025 р. № 17/01-16.

Як вбачається з акту обстеження підтвердження фактичного проживання, складеного 11.09.2025 комісією Софіївської сільської ради, в присутності свідків (сусідів) ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , проведено обстеження фактичного проживання осіб, які проживали в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 на момент смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та встановлено, що за даною адресою на момент смерті ОСОБА_2 була зареєстрована та фактично проживала і проживає дружина – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . За цією адресою також зареєстрована ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Зі слів сусідів встановлено, що ОСОБА_1 більше 10 років не проживає за даною адресою.

Отже судом встановлено, що ОСОБА_1 , яка не проживала на день смерті спадкодавця , з ним та не зверталась у встановлений ч.1 ст.1270 ЦК України строк до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини за законом та заповітом, вважається такою, що не прийняла таку спадщину.

На даний час, у зв`язку з відмовою нотаріуса, захист спадкових прав та інтересів позивача ОСОБА_1 можливий лише у судовому порядку, шляхом визнання за ним права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом та за законом після смерті ОСОБА_2 .

Статтею 1220 ЦК України передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи та часом її відкриття є день смерті особи.

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування може здійснюватись за заповітом, або за законом.

Відповідно до положень ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини, відповідно до ст. 1218 ЦК України входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 2 ст.1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Як встановлено ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Відповідно до ст. 131 ЗК України, громадяни мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі спадкування.

Згідно положень ч.ч. 1, 3 ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Як слідує зі змісту п. п. 5, 10, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. За відсутності умов для одержання свідоцтва про право на спадщину, або у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину спадкоємець має право пред`явити вимоги про визнання права на спадщину у судовому порядку за правилами позовного провадження.

Згідно із ст. 67 Закону України «Про нотаріат», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розгляду у позовному провадженні (п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. N 24-753/0/4/-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування»).

Відповідно до п.4.15. глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Відповідно до п. 37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК України власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

Таким чином, передумовою для застосування положень ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.

Із системного аналізу вищевикладеного слідує, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

З урахуванням вищевикладеного, виходячи з того, що позивач прийняв спадщину за спадкодавцем ОСОБА_2 , однак у нього існують певні перешкоди щодо оформлення спадкових прав, а також за відсутності інших спадкоємців за законом та заповітом, які вважаються такими, що прийняли спадщину, суд, використовуючи винятковий спосіб захисту визнання права власності на спадкове майно, приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і таким, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 258-259, 263-265, 268, 273, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_1 , Софіївської сільської ради Баштанського району Миколаївської області про визнання права власності на житловий будинок з прилеглими до нього господарськими будівлями та спорудами та земельну ділянку (пай) в порядку спадкування – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з прилеглими до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , по праву спадкування за законом і заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,83 га, кадастровий номер 4824585000:04:000:0033, розташовану в межах території Софіївської сільської ради Баштанського району Миколаївської області, по праву спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте районним судом при поданні відповідачем письмової заяви про перегляд заочного рішення протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, заяви про перегляд заочного рішення, якщо апеляційну скаргу, заяву про перегляд заочного рішення не буде подано.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 .

Відповідач: Софіївська сільська рада Баштанського району Миколаївської області, адреса місцезнаходження: Миколаївська область, Баштанський район, село Софіївка, вулиця Софіївська, будинок 24/1.

Повний текст рішення виготовлено 04.06.2026 року.

Суддя Вжещ С.І.