Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №695/5432/25 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1321/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №695/5432/25 Категорія: 331030000 Середа Л.В.

Доповідач в апеляційній інстанції

Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т. Л.

судді секретарВасиленко Л. І., Новіков О. М. Івануса А.Д.

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Міністерства оборони України – Рогозянського Віталія Ігоровича на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 16.03.2026 (повний текст складено 26.03.2026, суддя в суді першої інстанції Середа Л. В.) у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, Золотоніський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Золотоніському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, військова частина НОМЕР_1 -хххх, про оголошення фізичної особи померлою,

в с т а н о в и в :

у грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вищевказаною заявою, в якій просила суд оголосити військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , загиблим (померлим) під час проходження військової служби та безпосередньо під час виконання бойового завдання, пов`язаного із захистом Батьківщини, внаслідок збройної агресії російської федерації проти України в районі населеного пункту Водяне, Покровського р-ну, Донецької обл. від дня вірогідної смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування поданої заяви ОСОБА_1 вказала, що ОСОБА_2 був призваний на військову службу та призначений на посаду командира зенітно-ракетного відділення зенітно-ракетного артилерійського взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 -хххх, яка наразі є розформованою та правонаступником якої є військова частина НОМЕР_1 -хххх.

Заявниця ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 , який 24.01.2023 зник безвісти поблизу смт. Водяне, Покровського р-ну. Донецької обл. під час виконання бойового завдання.

За фактом зникнення безвісти 24.01.2023 ОСОБА_2 Золотоніським районним відділом поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області 06.02.2023 внесено відомості до ЄРДР та розпочато кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України та досудове розслідування в ньому на даний час здійснює слідче відділення поліції № 1 Покровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області.

Згідно акту службового розслідування за фактом зникнення безвісти військовослужбовців військової частини А-хххх, вбачається в ході виконання завдання, а саме відновлення втраченого положення та зайняття ВОП «ПОРТУ» у с. Водяне з 06 год. 41 хв. до 13 год. 50 хв. 24.01.2023, після застосування противником вогневого ураження артилерією, танками, РПГ-7, СПГ-9 та стрілецької зброї зникли військовослужбовці, зокрема ОСОБА_2 .

Неправомірних дій військовослужбовця та причинний зв`язок між діями військовослужбовця та подією, що трапилася, вини військовослужбовця, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність комісією не виявлено.

Відносно ОСОБА_2 з 24.01.2023 відсутні відомості про перебування в полоні, він не з`являвся понад шість місяців ні у військовій частині, ні за місцем проживання, тому цілком вірогідним є висновок про його смерть.

Інформація про факт зникнення безвісти 24.01.2023 ОСОБА_2 наявна також у Єдиному реєстрі осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.

Визнання ОСОБА_2 померлим необхідне заявниці для оформлення спадкових прав, соціальних пільг та реалізації інших прав, передбачених чинним законодавством України.

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 16.03.2026 заяву ОСОБА_1 задоволено.

Оголошено військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Шилове, Добропільського р-ну, Донецької обл., громадянина України, загиблим (померлим) під час проходження військової служби та безпосередньо під час виконання бойового завдання, пов`язаного із захистом Батьківщини внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, в районі населеного пункту Водяне Покровського р-ну, Донецької обл. від дня вірогідної смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Роз`яснено заявникові, що згідно із ст. 309 ЦПК України, у разі одержання заяви про появу фізичної особи, яку було визнано безвісти відсутньою або оголошено померлою, або відомостей про місцеперебування цієї особи суд за місцеперебуванням особи або суду, який ухвалив рішення про визнання особи безвісно відсутньою або оголосив її померлою, призначає справу до слухання за участі цієї особи, заявника та інших заінтересованих осіб і скасовує своє рішення про визнання фізичної особи безвісти відсутньою або оголошення її померлою. Заяву може бути подано особою, яку було визнано безвісти відсутньою або оголошено померлою, або іншою заінтересованою особою.

Рішення суду обґрунтоване тим, що докази, долучені до заяви про оголошення фізичної особи померлою, не містять жодних суперечностей щодо обставин зникнення військовослужбовця ОСОБА_2 та дають можливість зробити вірогідне припущення про його смерть під час виконання бойового завдання ІНФОРМАЦІЯ_2 в районі населеного пункту Водяне, Покровського р-ну, Донецької обл. і з моменту вказаної події та з моменту припинення активних бойових дій та окупації населеного пункту Водяне до моменту звернення до суду з відповідною заявою минуло більше шести місяців.

В апеляційній скарзі Міністерство оборони України просить скасувати рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 16.03.2026 як незаконне та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що звертаючись до суду з заявою про оголошення особи померлою, ОСОБА_1 не залучила до участі у справі всіх заінтересованих осіб, зокрема батьків ОСОБА_2 , які мають право на призначення та отримання пільг та гарантій щодо зниклого безвісти військовослужбовця, а тому рішенням суду про задоволення заяви про оголошення особи померлою будуть порушені їхні права, оскільки встановлення такого факту може впливати на спадкові права та обов`язки інших осіб.

У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов від представника ОСОБА_1 – адвоката Байди О. М. вказано, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не дають підстав для зміни чи скасування судового рішення. Зазначено, що мати ОСОБА_2 тривалий час проживає за кордоном, зв`язок з нею відсутній, її точне місце перебування також невідоме. Відомості про батька ОСОБА_2 невідомі, оскільки понад двадцять років тому він самоусунувся від виконання будь-яких батьківських обов`язків, родина не має про нього жодних відомостей і будь-який зв`язок з ним відсутній. Судове рішення про оголошення військовослужбовця померлим жодним чином не обмежує особистих чи майнових прав батьків, які вони можуть реалізувати в загальному порядку. Вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування немає.

Згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що заявниця ОСОБА_1 є дружиною військовослужбовця ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , видане 14.09.2018 Покровським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Донецькій області.

Згідно повідомлення про зникнення безвісти від 02.02.2023 за вих. № 278, направленого начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_3 на адресу ОСОБА_1 , командир зенітно-ракетного відділення зенітно-ракетного артилерійського взводу роти вогневої підтримки в/ч НОМЕР_1 -ххх ОСОБА_2 у бою за Батьківщину, виявивши стійкість і мужність, під час артилерійського обстрілу зі сторони збройних сил рф поблизу смт. Водяне, Донецької обл. зник безвісти 24.01.2023. Повідомлення сформоване на підставі сповіщення командира в/ч НОМЕР_3 .

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 (зі змінами) станом на дату зникнення безвісти ОСОБА_2 (населений пункт Водяне, Покровського р-ну, Донецької обл.) була територією, на якій велись активні бойові дії з 24.02.2022 по 31.01.2023, з 01.02.2023 населений пункт Водяне, Покровського р-ну, Донецької обл. є окупованою територією.

На підставі наказу командира в/ч НОМЕР_1 хххх № 95 за фактом зникнення безвісти військовослужбовців військової частини поблизу АДРЕСА_1 в тому числі й ОСОБА_2 було призначено службове розслідування.

Актом проведення службового розслідування від 03.03.2023 № 76 було встановлено, що на підставі бойового розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_4 № БР/УО/10т від 09.09.2022 особовий склад військової частини НОМЕР_1 -хххх виконував завдання за призначенням в ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » в районі населеного пункту Водяне, Донецької обл., до якої згідно бойового розпорядження командира в/ч НОМЕР_1 хххх № 87т/05т від 23.01.2023, бойового розпорядження військової частини НОМЕР_1 -хххх № 9т від 23.01.2023 були прикомандировані військовослужбовці в/ч НОМЕР_1 -хххх. Згідно рапорту № 807 від 25.01.2023 командира в/ч НОМЕР_1 -хххх лейтенанта ОСОБА_4 стало відомо, що під час відновлення втраченого положення та зайняття ВОП «ПОРТУ» у с. Водяне (3099) із 06 год 41 хв. до 13 год.50 хв. 24.01.2023 противник застосував вогневе ураження артилерією, танками, РПГ-7, СПГ-9 та стрілецької зброї, в результаті чого військовослужбовці в/ч НОМЕР_1 -хххх зникли безвісти, в тому числі старший сержант ОСОБА_2 (призваний по мобілізації), командир зенітно-ракетного відділення зенітно-ракетного артилерійського взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 -хххх. Неправомірні дії військовослужбовців та причинний зв`язок між діями військовослужбовців та подією, що трапилась, вини військовослужбовців, обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність комісія не вбачає.

Відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_1 -хххх від 03.03.2023 № 147 майора ОСОБА_5 , старшого сержанта ОСОБА_2 визнано таким, що зник безвісти 24.01.2023 під час виконання бойового завдання в с. Водяне, Покровського р-ну, Донецької обл.

З витягу з ЄРДР № 1202325-370000198 від 06.02.2023 вбачається, що Золотоніським РВП ГУНП в Черкаській області зареєстроване кримінальне провадження за ч. 1 ст. 115 КК України (умисне вбивство) за фактом зникнення безвісти 24.01.2023 під час бойових дій з противником в районі населеного пункту Водяне, Донецької обл. командира зенітно-ракетного відділення зенітно-ракетного артилерійського взводу роти вогневої підтримки в/ч НОМЕР_1 -хххх ОСОБА_2 , 1997 року народження.

Згідно з витягом є Єдиного реєстру осіб, зниклих без вісти за особливих обставин № 20250304-398 від 04.03.2025 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Шилове, Добропільського р-ну, Донецької обл. є зниклим безвісти на території бойових дій (під час воєнних) дій.

Відповідно до виписки з реєстру оборонців України, які перебувають у полоні держави-агресора від 04.04.2024 № 06-07-4981 інформація про перебування у полоні від держави-агресора через Центральне агенство з розшуку Міжнародного комітету Червоного Хреста та про перебування у полоні держави-агресора з інших відкритих джерел стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутня.

Таким є встановлені фактичні обставини справи, які мають наступне правове регулювання.

Згідно ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Частиною 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Згідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Частиною 1 ст. 317 ЦПК України визначено, що заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Відповідно до ч. 1 ст. 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Необхідність звернення із заявою про встановлення факту фізичної особи померлою у даній справі заявник ОСОБА_1 обґрунтовує потребою забезпечення правової визначеності щодо можливості реалізації заявником спадкових та майнових прав ОСОБА_2 , а також отриманням соціальних виплат, передбачених законодавством.

Згідно з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 11.12.2024 року у справі 755/11021/22 приписи ч. 2. ст. 46 ЦК України пов`язують оголошення фізичної особи померлою у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, а не у зв`язку з воєнним станом як таким. Велика Палата зауважила, що словосполучення «від дня закінчення воєнних дій», особливо у контексті широкомасштабної збройної агресії рф проти України, потрібно розуміти як визначення строку тривалістю в шість місяців, який потрібно обраховувати передусім від дня закінчення активних бойових дій на певній території України.

Визначення шести місяців як мінімально потрібного строку відображає необхідність обґрунтованого періоду для пошуку зниклої особи, враховуючи особливі обставини зникнення, зокрема під час активних бойових дій. Встановлення такого строку дозволяє зменшити ймовірність того, що особа, яка може бути ще живою, буде передчасно визнана померлою. Швидкоплинні зміни суспільних відносин та життєвих обставин, зокрема на території активних бойових дій, впливають на можливість встановлення фактичного місця перебування зниклої особи. Тому, застосовуючи телеологічний підхід до тлумачення досліджуваної норми права, можна зробити висновок, що строк у шість місяців потрібно відраховувати від дня закінчення активних бойових дій на місці (території) ймовірної загибелі фізичної особи. Це забезпечує більш обґрунтований підхід до визначення моменту, коли зникнення фізичної особи (з надзвичайно високим ступенем вірогідності) можна вважати остаточним і невідворотним, що відповідає меті законодавчого регулювання - забезпеченню справедливості та правової визначеності для всіх зацікавлених сторін у таких суспільних відносинах.

Оголошення фізичної особи померлою пов`язується з виникненням у її родичів та інших заінтересованих осіб прав і законних інтересів, як-от: право на спадкування майна, отримання соціальних виплат, призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, припинення шлюбу, припинення зобов`язань, пов`язаних із такою особою, або інші матеріальні чи нематеріальні інтереси, пов`язані зі смертю цієї особи, тощо. Зазначене рішення також має важливе значення для правового статусу членів сім`ї, їх соціального забезпечення та можливості розпоряджатися майном особи, яка була оголошена померлою. Це оголошення має наслідки й для договірних зобов`язань, кредитних відносин і будь-яких інших правочинів, у яких брала участь особа, оскільки це може вплинути на вимоги кредиторів та інші правовідносини, пов`язані із зобов`язаннями.

Тому суд, зважаючи на конкретні обставини справи, повинен застосовувати норми права, які сприяють досягненню справедливого та передбачуваного результату. Правило про мінімальний шестимісячний строк дозволяє використовувати правові приписи до специфічних умов з огляду на активні бойові дії, соціальний контекст і правову невизначеність, яка виникає внаслідок збройної агресії рф.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що шість місяців, які визначені в реченні другому ч. 2 ст. 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи, що дозволятиме надати правову охорону людям, які постраждали від війни та у яких у зв`язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, і забезпечуватиме правову справедливість.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» та Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України (ст. 2 зазначеного ЗУ).

Загальновідомою та такою, що не потребує доказування за змістом ст. 82 ЦПК України, є обставина, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє по сьогоднішній день.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Район воєнних (бойових) дій це визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії (ст. 1 ЗУ «Про оборону України»).

Бойові дії - це форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони, а також поліції особливого призначення Національної поліції України для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння). Основними видами бойових дій є оборона та наступ.

Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.

Особа може бути оголошена в судовому порядку померлою у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть цієї особи.

Аналогічний висновок зазначений у постановах Верховного Суду від 31.05.2023 у справі № 177/11/20, від 07.11.2023 у справі № 607/159/23.

У постановах від 26.04.2023 у справі № 337/3725/22, від 29.03.2023 у справі № 753/8033/22 Верховний Суд висловив позицію, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути зокрема письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю.

Вказаний перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин.

Подібні висновки зазначені у постанові Верховного Суду від 25.10.2023 у справі № 607/1612/23.

Верховний Суд у постанові від 26.02.2024 у справі № 686/9938/23 зазначив, що суд не констатує смерть фізичної особи, а оголошує фізичну особу померлою у судовому порядку у разі встановлення обставин, зазначених у ч. 2 ст. 46 ЦК України, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина.

Оголошення судом громадянина померлим усуває невизначеність у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою.

Водночас, частиною 2 ст. 20 ЗУ «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» передбачено, якщо особа, зникла безвісти за особливих обставин, оголошена померлою, але її останки не знайдено, проведення розшуку не припиняється до встановлення її місцеперебування, місця поховання чи місцезнаходження останків такої особи.

За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У справі, що переглядається, встановлено, що заявниця звернулася до суду з заявою про оголошення померлим її чоловіка ОСОБА_2 , який зник безвісти у бою за Батьківщину ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Водяне, Покровського р-ну, Донецької обл.

При ухваленні рішення, суд правильно виходив з того, з моменту вказаної події 24.01.2023 та з моменту припинення активних бойових дій (31.01.2023) та окупації населеного пункту Водяне, Покровського р-ну, Донецької обл. (01.02.2023) і до моменту звернення ОСОБА_1 з заявою до суду минуло більше шести місяців.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який виходячи з принципів верховенства, справедливості, розумності та пропорційності, соціального контексту цієї справи, враховуючи вищевказані правові висновки Великої Палати Верховного Суду та уникаючи надмірного формалізму, за конкретних обставин зникнення безвісті ОСОБА_2 при відсутності протягом тривалого часу відомостей про нього, вважав можливим оголосити останнього померлим, оскільки наявні в матеріалах справи докази, яким судом першої та апеляційної інстанції надано належну оцінку дають можливість зробити вірогідне припущення про смерть ОСОБА_2 у певний час внаслідок бойових дій під час захисту Батьківщини.

Доводи апеляційної скарги про те, що рішення суду про оголошення особи померлою може впливати на спадкові права та обов`язки інших осіб, яких заявниця не вказала в своїй заяві і суд не перевірив наявність чи відсутність спадкоємців у особи, що оголошена померлою, відхиляються колегією суддів, оскільки оголошення особи померлою жодним чином не обмежує особисті чи майнові права заінтересованих осіб, які вони за бажання можуть реалізувати в загальному порядку (наприклад, щодо оформлення соціальних виплат чи спадщини).

При цьому, за наявності у загиблого ОСОБА_2 дружини, інші особи, зокрема його батьки, не підпадають під дію п.7 Порядку № 884 як особи, які мають право на отримання грошового забезпечення військовослужбовця, який зник безвісти чи захоплений в полон або заручником, відповідно, дане рішенням про оголошення їх сина померлим не впливатиме на їх потенційне право щодо отримання грошового забезпечення зниклого військовослужбовця, всупереч посиланням апелянта.

Інші докази та обставини, на які скаржник посилається в апеляційній скарзі, стосуються переоцінки доказів, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.

На підставі положень ст. 141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді слід залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

апеляційну скаргу представника Міністерства оборони України – Рогозянського Віталія Ігоровича – залишити без задоволення.

Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 16.03.2026 у даній цивільній справі – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 02.06.2026.

Суддя-доповідач

Судді