Окрема думка від 02 червня 2026 р. у справі №161/22090/25 — Волинський апеляційний суд

Справа № 161/22090/25 Провадження № 11-кп/802/269/26 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

О К Р Е МА ДУМКА

03 червня 2026 року місто Луцьк

Колегією суддів Волинського апеляційного суду у складі головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , у відкритому судовому засіданні розглядалася апеляційна скарга прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_5 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 грудня 2025 року, яким ОСОБА_6 , засуджено за ч. 1 ст. 361 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки; за ч. 3 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки;

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_6 остаточне покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування покарання у виді трьох років позбавлення волі з випробуванням, встановивши їй іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

Відповідно до ст. 76 КК України, у зв`язку зі звільненням обвинуваченої від відбування покарання з випробуванням, вирішено зобов`язати ОСОБА_6 не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, періодично з`являтися для реєстрації в органи з питань пробації та повідомляти про зміну місця проживання та роботи.

За наслідками апеляційного розгляду подану апеляційну скаргу прокурора було задоволено частково. Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 грудня 2025 року стосовно ОСОБА_6 в частині звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України та в частині вирішення речових доказів – скасовано.

Ухвалено новий вирок, яким на підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо вона протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обов`язки, передбачені ст. 76 КК України:

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти про зміну місця проживання та роботи.

На підставі ст. 100 КПК України речовий доказ – мобільний телефон марки «Айфон 8», в якому наявна сім картка мобільного оператора ПрАТ «Київстар» НОМЕР_1 , IMEI: НОМЕР_2 – конфіскувати в дохід держави. В решті вирок залишено без змін.

Однак, на мою думку, в даному випадку відсутні беззаперечні підстави для скасування оскарженого вироку в частині звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України та постановлення в цій частині нового судового рішення у формі вироку.

Голослівними є твердження про порушення судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону у зв`язку з тим, що ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання, однак не викладено умови дотримання вказаного випробування, а саме не зазначено про обов`язок обвинуваченої не вчиняти нового кримінального правопорушення упродовж іспитового строку.

Положення ч. 3 ст. 75 КК України, передбачають, що увипадках, передбачених частинами першою, другою цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки. Тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом.

Вказівка про не вчинення нових кримінальних правопорушень протягом визначеного судом іспитового строку складає невід`ємну частину інституту звільнення від відбування покарання, забезпечуючи його мету, та не відноситься до дискреційних повноважень суду, як покладення обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження.

В мотивувальній та резолютивній частинах вироку обґрунтовано зроблено посилання на положення ст. 75, 76 КК України, зокрема зазначено про можливість звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням на підставі вимог ст. 75 КК України з визначенням іспитового строку, та з покладенням на неї обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Отже, вимоги ст. 75 КК України імперативно підлягають виконанню в ході звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, а формулювання у судовому рішенні фактично застосованих при призначенні обвинуваченій покарання вимог ст. 75 КК України, проте не у точній відповідності з текстом згаданої статті КК України не свідчить про неправильне звільнення обвинуваченої від відбування покарання. Наведені обставини не є тим «іншим випадком», передбаченим ч. 1 ст. 421 КПК України, який погіршує правове становище ОСОБА_6 , а тому, враховуючи системний аналіз ст.ст. 408, 420, 421 КПК України, не свідчить про необхідність ухвалення судового рішення у формі вироку.

На мою думку судом першої інстанції не допущено неправильного звільнення обвинуваченої від відбування покарання в цій частині, як про це зазначає прокурор, оскільки наведені обставини не призвели до порушення суттєвих вимог кримінального процесуального закону.

Суддя ОСОБА_3