Вирок від 02 червня 2026 р. у справі №754/20072/25 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 1-кп/754/547/26

Справа№754/20072/25

Вирок

Іменем України

03 червня 2026 року місто Київ

Деснянський районний суд м. Києва у складі головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Деснянського районного суду міста Києва кримінальне провадження №12025100030002633, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.09.2025, щодо

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Великі Березняки Таращанського району Київської області, українця, громадянина України, розлученого, який утримує батьків-пенсіонерів (батько - інвалід 2 групи), працює мерчандайзером ТОВ «ФОЗЗІ ГРУП», освіта вища, зареєстрованого та такого, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, та

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста Києва, українця, громадянина України, одруженого, освіта середня спеціальна, який утримує матір пенсійного віку, тимчасово не працевлаштованого, зареєстрованого та такого, що проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Упродовж 17.09.2025 старший дільничний офіцер поліції сектору превенції відділу поліції №2 (з обслуговування житлового масиву «Троєщина») Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві капітан поліції ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до розрахунку виділення особового складу Деснянського УП ГУНП у м. Києві для оповіщення населення про мобілізацію виконував свої службові обов`язки із забезпечення публічного порядку та безпеки під час оповіщення населення про мобілізацію на території Деснянського району міста Києва.

Приблизно о 12 год. 09 хв. 17.09.2025 ОСОБА_6 під час виконання службових обов`язків разом зі стрільцем взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зупинилися на узбіччі дороги навпроти будинку за адресою: АДРЕСА_3 , на ділянці дороги, з метою перевірки військово-облікових документів у ОСОБА_8 .

Так, о 12 год. 11 хв. до місця перебування ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 зі сторони зупинки громадського транспорту прямували ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (матеріали щодо яких виділено в окреме провадження), ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , котрі побачили працівника правоохоронного органу ОСОБА_6 та працівника ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_7 , та в цей час у ОСОБА_5 виник умисел, направлений на умисне заподіяння працівнику правоохоронного органу тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням останнім службових обов`язків. ОСОБА_5 , достовірно розуміючи, що перед ним перебуває працівник правоохоронного органу під час виконання своїх службових обов`язків, котрий був одягнений у поліцейський однострій з наявними на ньому розпізнавальними знаками та символікою Національної поліції України та мав при собі спеціальні засоби, почав вести себе агресивно та, висловлюючись у бік ОСОБА_6 словами нецензурної лайки, перешкоджаючи виконанню службових обов`язків працівником правоохоронного органу щодо перевірки військово-облікових документів ОСОБА_8 , спровокував конфліктну ситуацію, під час якої ОСОБА_5 та особа, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, вчиняли дії, а саме махи руками в бік працівника правоохоронного органу, переслідуючи злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень працівнику правоохоронного органу під час виконання цим працівником службових обов`язків.

У подальшому, продовжуючи свої протиправні дії, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, з метою перешкоджання старшому дільничному офіцеру поліції сектору превенції відділу поліції №2 (з обслуговування житлового масиву «Троєщина») Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві капітану поліції ОСОБА_6 здійснювати свої службові обов`язки, маючи умисел, направлений на умисне заподіяння ОСОБА_6 , який є працівником правоохоронного органу, тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням останнім службових обов`язків, ОСОБА_5 , побачивши, як особа, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, взяла до правої руки скляну пляшку від алкогольного напою, наблизився впритул до ОСОБА_6 , і ця особа завдала вказаною пляшкою один удар в область потилиці зліва ОСОБА_6 ; ОСОБА_5 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, почав наздоганяти ОСОБА_6 , продовжуючи здійснювати махи руками в бік останнього, у подальшому ОСОБА_5 наблизився до працівника правоохоронного органу ОСОБА_6 та наніс останньому один удар в область нижньої частини лівого стегна, спричинивши працівнику правоохоронного органу тілесні ушкодження у вигляді синців у ділянці лівого стегна у нижній третині, які відносяться до легких тілесних ушкоджень (за критерієм тривалості розладу здоров`я). Після чого ОСОБА_5 залишив місце події.

Упродовж 17.09.2025 старший дільничний офіцер поліції сектору превенції відділу поліції №2 (з обслуговування житлового масиву «Троєщина») Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві капітан поліції ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до розрахунку виділення особового складу Деснянського УП ГУНП у м. Києві для оповіщення населення про мобілізацію виконував свої службові обов`язки із забезпечення публічного порядку та безпеки під час оповіщення населення про мобілізацію на території Деснянського району міста Києва.

Приблизно о 12 год. 09 хв. 17.09.2025 ОСОБА_6 під час виконання службових обов`язків разом зі стрільцем взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зупинилися на узбіччі дороги навпроти будинку за адресою: АДРЕСА_3 , на ділянці дороги, з метою перевірки військово-облікових документів у ОСОБА_8 .

Так, о 12 год. 11 хв. до місця перебування ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 зі сторони зупинки громадського транспорту прямували ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (матеріали щодо яких виділено в окреме провадження), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , котрі побачили працівника правоохоронного органу ОСОБА_6 та працівника ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_7 , та в цей час у ОСОБА_4 виник умисел, направлений на нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, наніс удари кулаками по голові ОСОБА_7 , чим спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми: синці навколо правого ока з переходом у підочну ділянку, у надбрівній та скроневій ділянках справа, у потиличній ділянці справа; крововилив на склері правого ока в проекції зовнішнього кута; струс головного мозку, синець у проекції лівої ключиці, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я на строк понад 6, але менш ніж 21 добу за критерієм тривалості розладу здоров`я.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю. Суду пояснив, що 17.09.2025 він разом зі своїми знайомими ОСОБА_9 , ОСОБА_4 та ОСОБА_10 прямував від зупинки громадського транспорту до парку. Перед цим обвинувачений вживав алкогольні напої. Проходячи проспектом Червоної Калини в Києві, він побачив невідомого хлопця, працівника поліції та військового. Разом із компанією він підійшов до правоохоронця, щоб з`ясувати причину затримання хлопця. На своє запитання, за словами обвинуваченого, він отримав відповідь про те, що це не його справа. Після цього між ними та працівником поліції виникла словесна перепалка, яка переросла в бійку. ОСОБА_5 зазначив, що через плин часу не пам`ятає всіх деталей конфлікту, однак добре пригадує, що під час суперечки йому в обличчя розпилили газовий балончик. Обвинувачений стверджує, що саме після застосування газу він почав проявляти фізичну агресію. Підтвердив суду, що завдавав ударів потерпілому. При цьому він чітко бачив поліцейський однострій, розпізнавальні знаки та повністю усвідомлював, що застосовує силу саме до працівника поліції. Скільки точно ударів він завдав правоохоронцю, обвинувачений не пам`ятає.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю. Суду пояснив, що восени 2025 року він разом зі своїми знайомими ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_5 йшов проспектом Червоної Калини в Києві. Неподалік зупинки громадського транспорту вони помітили, як працівник поліції та працівник ІНФОРМАЦІЯ_8 зупинили невідомого їм молодого хлопця. За словами ОСОБА_4 , їхня компанія з власної ініціативи підійшла до правоохоронця і військовослужбовця, щоб з`ясувати причини зупинки юнака. На своє запитання вони отримали відповідь, що це не їхня справа. Після цього між ними розпочалася словесна суперечка. Під час конфлікту ОСОБА_4 розпилили в обличчя газовий балончик, унаслідок чого словесна перепалка переросла в бійку. ОСОБА_4 зазначив, що діяв спонтанно, схопив працівника ІНФОРМАЦІЯ_8 і завдав йому близько трьох ударів в обличчя. Від цих ударів останній упав на землю. При цьому ОСОБА_4 підтвердив, що працівник ІНФОРМАЦІЯ_8 жодних ударів йому не завдавав.

Також обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_4 підтвердили, що всі обставини, викладені в обвинувальному акті, відповідають дійсним обставинам справи щодо дати, місця, часу та способу вчинення злочину, які вони не оспорюють, у вчиненому щиро розкаюються. Обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_4 пояснили при цьому, що вони правильно розуміють зміст пред`явленого їм обвинувачення та не заперечують проти визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються; крім того, у суду немає сумнівів у добровільності та істинності їхньої позиції, а тому суд, роз`яснивши обвинуваченим порядок та наслідки розгляду справи в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Аналізуючи викладене, суд робить висновок про те, що винуватість обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_4 знайшла своє повне підтвердження під час судового розгляду.

Дії обвинуваченого ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 345 КК України, як умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Відповідно до загальних засад призначення кримінального покарання, передбачених ст. 65 КК України, суд призначає покарання відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, та враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Так, санкцією ч. 2 ст. 345 КК України передбачено покарання у виді обмеження волі на строк до п`яти років або позбавлення волі на той самий строк; санкцією ч. 2 ст. 125 КК України передбачено покарання у виді штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або громадських робіт на строк від ста п`ятдесяти до двохсот сорока годин, або виправних робіт на строк до одного року, або пробаційного нагляду на строк до двох років, або обмеження волі на той самий строк.

Відповідно до встановлених обставин, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, яке за класифікацією згідно зі ст. 12 КК України є нетяжким злочином, а ОСОБА_4 - кримінальний проступок.

Відповідно до ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Суд враховує, що юридична відповідальність особи відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер. Призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки злочину, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, яке полягає, зокрема, у визнанні обвинуваченими обставин, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК України, щодо події кримінального правопорушення, у тому числі часу, місця, способу вчинення.

Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім. Щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалася, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також ця обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненні певного злочину, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого.

Обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_4 висловили щирий жаль з приводу вчинених дій, засудили свою поведінку та щиро розкаялися.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , згідно зі ст. 67 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , судом не встановлено.

Відповідно до даних про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , він раніше не судимий, під наглядом лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, працює та утримує батьків-пенсіонерів (батько - інвалід 2 групи).

Відповідно до даних про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , він раніше не судимий, під наглядом лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, тимчасово не працює та утримує матір пенсійного віку.

Також суд враховує належну процесуальну поведінку обвинувачених. Крім того, судом враховуються позиції прокурора в судових дебатах, який просив визнати обвинувачених винуватими в інкримінованих злочинах та призначити ОСОБА_5 покарання зі звільненням від відбування покарання з іспитовим строком, ОСОБА_4 - у виді пробаційного нагляду, зазначив про можливість виправлення обвинувачених без ізоляції від суспільства. Потерпілі в питанні призначення покарання обвинуваченим згідно з поданими заявами поклалися на розсуд суду.

Обираючи ОСОБА_5 покарання за ч. 2 ст. 345 КК України, з огляду на обставини і мотиви вчиненого кримінального правопорушення та обтяжуючу покарання обставину, суд робить висновок про необхідність призначення останньому покарання у виді позбавлення волі в межах, встановлених у санкції відповідної статті Особливої частини КК України.

Крім того, суд враховує дані про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , який раніше не судимий, має визначене місце проживання, утримує батьків-пенсіонерів (батько - інвалід 2 групи), працює, під наглядом лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, а також обставину, що пом`якшує покарання, - щире каяття.

З огляду на викладене, суд робить висновок, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_5 можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах контролю за його поведінкою уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання, а тому на підставі ст. 75 КК України вважає за необхідне звільнити його від відбування покарання з випробуванням та покладенням обов`язків, передбачених п. 1, п. 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.

Обираючи ОСОБА_4 покарання за ч. 2 ст. 125 КК України, з огляду на обставини і мотиви вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставину, що пом`якшує покарання, суд робить висновок про необхідність призначення останньому покарання у виді пробаційного нагляду в межах, встановлених у санкції відповідної статті Особливої частини КК України.

Зазначене покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті - виправленню засуджених, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, адже втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватися на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

На переконання суду, призначення будь-якого іншого виду покарання не сприятиме досягненню мети, визначеної ст. 50 КК України, та не відповідатиме засадам, регламентованим ст. 65 цього Кодексу.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред`являвся.

Питання про долю речових доказів у кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Згідно з вимогами ст. 124 КПК України, з обвинувачених на користь держави підлягають стягненню витрати на залучення експерта.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368-371, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 такі обов`язки:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Відповідно до вимог ст. 165 КВК України, іспитовий строк ОСОБА_5 обчислювати з моменту проголошення вироку суду.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, і призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік.

На підставі частин другої та третьої статті 59-1 КК України покласти на засудженого ОСОБА_4 такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано посаду (роботу);

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Строк відбуття покарання у виді пробаційного нагляду ОСОБА_4 на підставі частини першої статті 49-2 КВК України обчислювати з дня постановки на облік уповноваженим органом з питань пробації.

Речові докази в кримінальному провадженні: зрізи нігтьових пластин з лівої та правої руки підозрюваного ОСОБА_5 , 1972 р.н., поміщені до двох окремих паперових конвертів; змиви з поверхні правої та лівої рук підозрюваного ОСОБА_5 , 1972 р.н., поміщені до двох окремих паперових конвертів, - знищити.

Стягнути з ОСОБА_5 в дохід держави процесуальні витрати в сумі 9 078,58 грн за проведення експертизи.

Стягнути зі ОСОБА_4 в дохід держави процесуальні витрати в сумі 9 078,58 грн за проведення експертизи.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України, до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Деснянський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.

Суддя ОСОБА_11