Вирок від 03 червня 2026 р. у справі №676/9918/25 — Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 676/9918/25

Провадження № 1-кп/676/97/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 року Кам`янець-Подільський міськрайонний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарях судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

з участю сторін кримінального провадження та інших

учасників судового провадження:

прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

потерпілої ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Кам`янці-Подільському кримінальне провадження, відомості про яке внесені 21 листопада 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025242060000590, відносно обвинуваченого

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого у АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , з середньою спеціальною освітою, неодруженого, непрацюючого, інваліда 3 групи, українця, громадянина України, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_7 02 вересня 2025 року близько 22 години 00 хвилин перебуваючи в приміщені кімнати гуртожитку АДРЕСА_3 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, під час словесної суперечки із ОСОБА_6 , прийняв рішення про спричинення останній тілесних ушкоджень.

Тоді ж, ОСОБА_7 реалізовуючи свій протиправний умисел, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою спричинення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_6 , стоячи навпроти неї та утримуючи в своїй правій руці пакет з особистими речами наніс ним не більше п`яти ударів по голові ОСОБА_6 чим спричинив їй тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми та струсу головного мозку, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я.

Зазначеними вище умисними діями, які виразились в умисному заподіянні легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.125 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 винуватість в інкримінованому йому правопорушенні не визнав та дав показання про те, що між ним та потерпілою ОСОБА_6 , яка працює черговою гуртожитку №4 для внутрішньо переміщених осіб у АДРЕСА_4 , тривалий час існували неприязні відносини та конфлікти. За його словами, конфлікти виникали через безпідставні вимоги потерпілої щодо дотримання режиму тиші та інших правил проживання, які, на його думку, були нею самостійно встановлені.

Обвинувачений показав, що 02 вересня 2025 року близько 22:00 години перебував у кімнаті №211-А гуртожитку разом із ОСОБА_9 та її матір`ю. Згодом він із ОСОБА_10 вийшли на балкон покурити, після чого повернулися до кімнати. Коли ОСОБА_11 пішла до ванної кімнати, він сів на ліжко, оскільки погано себе почував через проблеми із гайморовою пазухою, та очікував своєї черги до ванної кімнати.

У цей час до кімнати без стуку зайшла ОСОБА_6 та почала вимагати, щоб він залишив приміщення, при цьому кричала на нього. Під час конфлікту до кімнати також заходила сусідка ОСОБА_12 , яка побачила сварку та в подальшому залишила кімнату.

Зі слів обвинуваченого, потерпіла погрожувала йому виселенням із гуртожитку, а він повідомив, що буде скаржитися директору коледжу на її дії, на що потерпіла лише сміялася.

Після цього він пішов до ванної кімнати, а згодом повернувся, щоб забрати свої речі та залишити кімнату. Коли він виходив із речами, потерпіла стояла біля виходу, а він, повертаючись із пакетом у руках, випадково зачепив її пакетом по спині, не маючи наміру завдати будь-яких тілесних ушкоджень. Після цього потерпіла почала кричати, що він її б`є.

Обвинувачений зазначив, що між ними продовжився словесний конфлікт, однак він не погрожував потерпілій та фізичного насильства щодо неї не застосовував. Також пояснив, що коли виходив у коридор, потерпіла не випускала його з кімнати та говорила, що викличе поліцію. За його словами, через конфлікт у нього піднявся артеріальний тиск, а тому він узяв у руки швабру з метою налякати потерпілу, однак жодних ударів їй не наносив. При цьому потерпіла також тримала швабру та продовжувала кричати.

На завершення ОСОБА_7 вказав, що тілесних ушкоджень потерпілій не спричиняв, у пакеті були лише рушник та труси, тому зазначених у обвинувальному акті тілесних ушкоджень він їй не міг спричинити об`єктивно. Показання ОСОБА_6 вважає неправдивими та такими, що спрямовані на його безпідставне обвинувачення. Цивільний позов потерпілої не визнав та просив у його задоволенні відмовити.

Незважаючи на невизнання свої вини обвинуваченим ОСОБА_7 , його винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується сукупністю доказів, наданих сторонами обвинувачення та захисту, які досліджені відповідно до ст.23 КПК України судом безпосередньо в ході судового розгляду.

Так, потерпіла ОСОБА_13 у судовому засіданні показала, що 02 вересня 2025 року, працюючи черговою гуртожитку для внутрішньо переміщених осіб, близько 22:00 години здійснювала обхід гуртожитку з метою контролю за дотриманням мешканцями режиму тиші.

Під час обходу вона почула шум та голоси з кімнати №212, у якій проживають ОСОБА_14 та її мати. Постукавши у двері та зайшовши до кімнати, вона побачила ОСОБА_7 , який сидів на ліжку. Потерпіла зробила йому зауваження щодо порушення режиму тиші та попросила залишити кімнату. У відповідь він повідомив, що має намір скористатися туалетом у кімнаті ОСОБА_15 , після чого пішов до вбиральні, а вона залишилась чекати біля дверей.

Зі слів потерпілої, коли ОСОБА_7 повернувся та почав виходити з кімнати, він узяв пакет і, підійшовши до неї, наніс їй близько п`яти ударів пакетом по голові, тримаючи його обома руками. У кімнаті в цей час перебували ОСОБА_14 та її мати.

Після цього, за словами потерпілої, ОСОБА_7 взяв швабру та ручкою швабри почав штрикати її в область живота, спричинивши тілесні ушкодження.

Потерпіла зазначила, що після конфлікту залишила кімнату та спустилася на перший поверх, де розповіла про подію ОСОБА_16 , яка чекала на неї під час обходу гуртожитку. Після почутого ОСОБА_17 піднялася на другий поверх, щоб з`ясувати обставини події у ОСОБА_18 та ОСОБА_7 , а потерпіла в цей час викликала працівників поліції.

Також потерпіла пояснила, що після події почувалася погано: у неї боліла голова та була нудота і блювання. Наступного дня вона звернулася за медичною допомогою до районної лікарні, де її оглянув лікар-нейрохірург ОСОБА_19 та призначив лікування. На стаціонарному лікуванні вона не перебувала. Ліки купувала самостійно, однак чеки про їх придбання не зберегла.

Крім того, потерпіла повідомила, що й до вказаної події між нею та ОСОБА_7 виникали конфлікти, оскільки останній, за її словами, не реагував на зауваження щодо дотримання режиму тиші, порушував правила проживання у гуртожитку, вживав алкогольні напої та провокував конфліктні ситуації.

Цивільний позов потерпіла підтримала у повному обсязі та просила його задовольнити.

Свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні показала, що 02 вересня 2025 року близько 22:00 години у кімнаті гуртожитку, де вона проживає разом із матір`ю, перебував також ОСОБА_7 . Спочатку вони разом виходили на балкон курити, після чого повернулися до кімнати. Згодом вона пішла до ванної кімнати, а ОСОБА_7 залишився у кімнаті.

Під час перебування у ванній кімнаті вона почула крики чергової гуртожитку ОСОБА_13 . Коли повернулася, побачила, що між ОСОБА_7 та ОСОБА_13 виникла словесна суперечка з приводу того, що потерпіла вимагала, аби ОСОБА_7 залишив кімнату, оскільки після 22:00 години він не мав права там перебувати.

Свідок зазначила, що під час конфлікту ОСОБА_7 , тримаючи у руках пакет, двічі вдарив ним ОСОБА_13 по голові. Крім того, він узяв швабру та декілька разів штрикнув потерпілу ручкою швабри в область живота.

Також свідок пояснила, що в пакеті знаходився мокрий рушник та якісь інші речі (які саме не знає), оскільки того дня вони повернулися з річки, де ОСОБА_7 купався.

За словами свідка, потерпіла кричала та повідомила, що викличе працівників поліції.

Свідок ОСОБА_20 у судовому засіданні показала, що 02 вересня 2025 року у кімнаті гуртожитку, де вона проживає разом із донькою ОСОБА_9 , перебував також ОСОБА_7 . Спочатку ОСОБА_7 та її донька виходили на балкон курити, після чого повернулися до кімнати. Згодом ОСОБА_11 пішла до ванної кімнати, а ОСОБА_7 ліг на ліжко.

Через деякий час до кімнати зайшла чергова гуртожитку ОСОБА_13 та сказала ОСОБА_7 , щоб він залишив кімнату, оскільки вже був пізній час. У відповідь ОСОБА_7 повідомив, що йому погано, після чого ОСОБА_6 дала йому туалетний папір. Свідок зазначила, що згодом, коли ОСОБА_7 виходив із кімнати, він, тримаючи у руках пакет, декілька разів ударив ним ОСОБА_13 по голові, а також декілька разів штрикнув її шваброю в область живота.

Також свідок пояснила, що її донька ОСОБА_11 в цей час перебувала у кімнаті, а вона весь час сиділа на ліжку та бачила вказані події.

Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні пояснила, що 02 вересня 2025 року у вечірній час, близько 22:00 години, коли вона збиралася лягати спати, почула крики із сусідньої кімнати, у зв`язку з чим вирішила з`ясувати, що сталося.

Зайшовши до кімнати, де проживають ОСОБА_20 та її донька ОСОБА_11 , вона побачила ОСОБА_7 та чергову гуртожитку ОСОБА_13 , між якими виникла словесна сварка. Зі слів свідка, ОСОБА_7 запитував у ОСОБА_13 , хто вона така, а остання вимагала, щоб він залишив кімнату.

Після цього свідок повернулася до своєї кімнати та подальших обставин конфлікту не бачила. Також вона зазначила, що не бачила моменту нанесення будь-яких тілесних ушкоджень.

Свідок ОСОБА_17 у судовому засіданні показала, що 02 вересня 2025 року у вечірній час вона виходила покурити. Близько 21:45 години, повертаючись до гуртожитку, біля входу зустріла чергову ОСОБА_13 , яка попросила її побути на прохідній під час здійснення обходу гуртожитку.

За словами свідка, на прохідній вона перебувала близько 15 хвилин. Після цього донизу спустилася ОСОБА_13 , яка була схвильована та повідомила, що ОСОБА_7 кричав на неї, наніс їй декілька ударів пакетом по голові та штрикав шваброю.

Свідок зазначила, що після цього ОСОБА_13 викликала працівників поліції, а вона сама піднялася до кімнати Лісовцової, щоб з`ясувати обставини події.

Винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України, підтверджується також наступними доказами.

Відповідно до висновку експерта №347 судово-медичної експертизи, яка проведена експертом Кам`янець-Подільського районного відділу судово-медичної експертизи ОСОБА_21 у період з 01 по 02 грудня 2025 року (т.2, а.м.к.п.57-58), у ОСОБА_6 на момент проведення судово-медичної експертизи будь-яких тілесних ушкоджень не виявлено. З медичної карти амбулаторного хворого № 222-101 на ім`я ОСОБА_6 відомо, що при звертанні за медичною допомогою лікарем-нейрохірургом останній виставлений діагноз: «Закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку». Тілесне ушкодження у ОСОБА_6 у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, могло утворитися внаслідок дії тупого твердого предмета за механізмом удар за умов та терміни, які вказані у постанові про призначення судово-медичної експертизи та потерпілою, тобто 2 вересня 2021 року, і за ступенем тяжкості відноситься до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я (згідно з пунктом 2.3.1 Правил визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України від 18.01.1995 року №6).

З протоколу проведення слідчого експерименту від 04 грудня 2025 року (т.2, а.м.к.п. 62-64), а також продемонстрованого в судовому засіданні відеозапису зазначеної слідчої дії (т.2, а.м.к.п.65), судом встановлено, що свідок ОСОБА_20 на місці події показала, яким саме чином були спричинені ОСОБА_7 тілесні ушкодження ОСОБА_6 .

Як встановлено із протоколу проведення слідчого експерименту від 04 грудня 2025 року (т.2, а.м.к.п. 66-68), а також продемонстрованого в судовому засіданні відеозапису зазначеної слідчої дії (т.2, а.м.к.п.69), судом встановлено, що потерпіла ОСОБА_6 розповіла та продемонструвала, яким саме чином ОСОБА_7 спричинив їй тілесні ушкодження.

Згідно із протоколом проведення слідчого експерименту від 08 грудня 2025 року (т.2, а.м.к.п. 73-75), а також продемонстрованого в судовому засіданні відеозапису зазначеної слідчої дії (т.2, а.м.к.п.76), судом встановлено, що свідок ОСОБА_22 на місці події показала, яким саме чином були спричинені ОСОБА_7 тілесні ушкодження ОСОБА_6 .

Згідно із висновком експерта №358 додаткової судово-медичної експертизи, яка проведена експертом Кам`янець-Подільського районного відділу судово-медичної експертизи ОСОБА_21 11 грудня 2025 року (т.2, а.м.к.п.80-81), тілесні ушкодження у ОСОБА_6 могли утворитися 02 вересня 2025 року за обставин, які вказані під час проведення слідчих експериментів із потерпілою ОСОБА_6 , свідками ОСОБА_20 та ОСОБА_22 .

Судом показання потерпілої, свідків оцінюються як належні докази, оскільки вони підтверджують подію кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_7 .

Також вказані показання судом визнаються допустимими доказами, оскільки вони були отримані у порядку, встановленому КПК України, зокрема, з дотриманням вимог ст.ст. 352, 353 КПК України щодо допиту свідків, потерпілої в судовому засіданні, наданням можливості стороні захисту перехресного допиту свідків та потерпілої.

На переконання суду, показання потерпілої ОСОБА_6 щодо нанесення їй ОСОБА_7 ударів пакетом із речами по голові є послідовними, логічними та узгоджуються з іншими дослідженими у судовому засіданні доказами. Аналогічно узгоджуються між собою показання свідків ОСОБА_22 та ОСОБА_20 щодо нанесення потерпілій декількох ударів у голову, показання свідка ОСОБА_23 про наявність конфлікту між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 у ніч події, а також показання свідка ОСОБА_24 щодо повідомлених їй потерпілою обставин спричинення тілесних ушкоджень.

Вказані показання є взаємопов`язаними, взаємно доповнюють одне одного та підтверджуються сукупністю досліджених судом доказів, зокрема об`єктивними даними висновків судово-медичних експертиз, а також даними протоколів слідчих експериментів за участю потерпілої та свідків. Будь-яких істотних суперечностей, які б ставили під сумнів достовірність наведених показань, судом не встановлено.

У зв`язку з наведеним суд визнає показання потерпілої та свідків правдивими, достовірними та такими, що підтверджують винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

Водночас суд критично оцінює показання обвинуваченого ОСОБА_7 у частині заперечення нанесення ударів потерпілій пакетом із речами та тверджень про те, що потерпіла його оговорила з метою помсти за попередні конфлікти та його зауваження щодо її поведінки, оскільки такі показання спростовуються сукупністю наведених у вироку доказів. Крім того, показання потерпілої були безпосередньо підтверджені у судовому засіданні свідками ОСОБА_22 та ОСОБА_20 , підстав не довіряти яким у суду немає.

За таких обставин суд доходить висновку, що показання обвинуваченого у зазначеній частині є способом захисту та надані з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Також, судом визнаються допустимими доказами дані висновків судово-медичних експертиз, оскільки експертизи проведені особою, яка може бути згідно із ст.69 КПК України експертом у кримінальному провадження, експерт був залучений з дотриманням на час призначення експертиз вимог ст.ст.242-244 КПК України, висновки експерта відповідають вимогам ст.ст.101-102 КПК України.

Крім того, судом визнаються належними доказами фактичні дані, що містяться у протоколах проведення слідчих експериментів із потерпілою ОСОБА_25 та свідками ОСОБА_22 та ОСОБА_20 оскільки вони прямо підтверджують обставини події кримінального правопорушення, і зокрема, час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення. Ці докази визнаються судом допустимими, оскільки слідчі дії були проведені з дотриманням вимог ст.240 КПК України. При цьому, слідчі дії були проведені за згодою ОСОБА_22 та ОСОБА_20 у кімнаті, де вони тимчасово проживають, а слідчий експеримент із ОСОБА_6 було проведено у службовому кабінеті.

Таким чином, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, суд прийшов до переконання, що діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , мало місце, що воно містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, а також, що обвинувачений винуватий у його вчиненні, за що підлягає покаранню. Судом зазначені вище умисні дії ОСОБА_7 , які виразились в умисному легкому тілесному ушкодженні, що спричинило короткочасний розлад здоров`я потерпілій ОСОБА_6 , кваліфікуються як кримінальне правопорушення – кримінальний проступок, передбачений ч.2 ст.125 КК України.

Призначаючи покарання ОСОБА_7 , суд на підставі ст.ст.65,66-67 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Зокрема, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, яке згідно із ст.12 КК України відноситься до кримінальних проступків. Крім того, ОСОБА_7 вчинив кримінальний проступок, будучи раніше не судимим, не перебуває на обліку у лікарів психіатра та нарколога. Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання, відсутні, стороною обвинувачення такі обставини не зазначені у обвинувальному акті.

З урахуванням викладеного, на переконання суду ОСОБА_7 необхідно призначити покарання у виді штрафу в межах санкції ч.2 ст.125 КК України, оскільки таке покарання буде відповідати цілям покарання, передбаченим ч.2 ст.50 КК України, зокрема, буде пропорційною карою за вчинене кримінальне правопорушення та буде достатнім для виправлення засудженого, а також запобігатиме вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

Потерпілою – цивільним позивачем ОСОБА_6 пред`явлено до ОСОБА_7 цивільний позов (із врахуванням уточненої позовної заяви) про стягнення 1418,40 гривень на відшкодування майнової шкоди, 80000 гривень на відшкодування моральної шкоди.

В судовому засіданні ОСОБА_6 цивільний позов підтримала.

Обвинувачений – цивільний відповідач ОСОБА_7 цивільний позов не визнав та просив у задоволенні позову відмовити.

На переконання суду цивільний позов потерпілої – цивільного позивача ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню, зважаючи на наступне.

Так, відповідно до ч. 1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Згідно з положеннями ч. 1 ст.129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

За приписами ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а відповідно до ч.2 цієї ж статті збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до вимог ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Судом встановлено, що представником цивільного позивача на підтвердження майнової шкоди долучено копію із медичної картки амбулаторного хворого, копію листа із записами лікаря про призначене лікування, а також лист із назвою «Рекомендації» без дати та із штампом ПП фірма «Наіс», у якому зазначено вартість ліків.

При цьому, на переконання суду цивільним позивачем не доведено розмір майнової шкоди, адже жодних належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_6 купувала ліки, а також, що їх вартість становила 1418,40 гривень суду не було надано.

Судом відхиляються доводи ОСОБА_6 щодо того, що вона купувала ліки, проте чеки не зберегла, а їх вартість відповідає довідці ПП фірма «Наіс», оскільки зазначена довідка не містить необхідних реквізитів документів (дата видачі, підпис та печатка відповідної службової особи, яка має повноваження такі довідки видавати). Більш того, довідка про вартість ліків не є доказом того, що такі ліки кувалися потерпілою.

Таким чином, в ході судового розгляду цивільний позивач, незважаючи на передбачений ч.3 ст.12 ЦПК України обов`язок довести обставини, які мають значення для справи і на які він посилається як на підставу своїх вимог, не надав будь-яких доказів здійснених майнових витрат.

При цьому, судом на виконання вимог п.3 ч.5 ст.12 ЦПК України в судовому засіданні було роз`яснено обов`язок цивільного позивача надати суду докази на підтвердження зазначених у позовній заяві обставин, наслідки вчинення та невчинення таких дій, проте позивачем будь-яких інших доказів не було надано.

Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У зв`язку з наведеним, у задоволенні позову в частині позовних вимог про стягнення відшкодування майнової шкоди необхідно відмовити.

Вирішуючи цивільний позов в частині відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Так, відповідно до вимог ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права, а згідно із п.2 ч.2 цієї ж статті моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Частиною 1 ст.1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Із вимог ч.1 ст.1168 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Вирішуючи цивільний позов, суд бере до уваги, що згідно із висновком судово-медичної експертизи обвинуваченим потерпілій були спричинено легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров`я. Також, визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд виходить із характеру діяння, кількості та локалізації тілесних ушкоджень, спричинених ОСОБА_7 , глибини фізичних та душевних страждань, що діями обвинуваченого було завдано фізичного болю потерпілій, приниження, а також враховуючи душевні страждання потерпілої, із врахуванням матеріального становища обвинуваченого, який є інвалідом 3 групи, та потерпілої, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що позов щодо стягнення моральної шкоди слід задовольнити частково на суму 20000 гривень.

Речові докази суду не надавалися.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

Керуючись ст.ст.366-371,373-375 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення – кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, і призначити йому покарання за ч.2 ст.125 КК України у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одну тисячу сімсот) гривень.

Цивільний позов ОСОБА_6 задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_7 ( АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_6 ( АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) двадцять тисяч гривень на відшкодування моральної шкоди.

В задоволенні решти вимог цивільного позову потерпілої - цивільного позивача ОСОБА_6 –відмовити.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на вирок подається через Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Кам`янець-Подільського

міськрайонного суду

Хмельницької області ОСОБА_26