Вирок від 02 червня 2026 р. у справі №445/1423/26 — Золочівський районний суд Львівської області

Справа № 445/1423/26

Провадження № 1-кп/445/342/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2026 року Золочівський районний суд Львівської області в складі :

головуючого судді ОСОБА_1

секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши, без проведення судового розгляду, в судовому засіданні в залі суду в м. Золочеві Львівської області за відсутності учасників судового провадження, обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026142210000060 від 25.05.2026 року за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Гологори Золочівського району, Львівської області, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, раніше не судимої, особи з інвалідністю ІІ групи, пенсіонерки, -

у вчиненні кримінального проступку, відповідальність за яке передбачена ч.1ст.126 КК України, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 24 травня 2026 року, близько 08 години 52 хвилин знаходячись на сходах, які ведуть до будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , на грунті раптово виниклого конфлікту, вступила в словесну суперечку із ОСОБА_4 , в ході якої вирішила умисно заподіяти їй фізичного болю без спричинення тілесних ушкоджень. Реалізовуючи свій протиправний умисел ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою заподіяння фізичного болю іншій людині, під час словесного конфлікту, підійшла до потерпілої ОСОБА_4 та долонею правої руки умисно завдала останній один удар в ділянку лівої щоки, внаслідок чого заподіяла потерпілій фізичну біль і при цьому не спричинивши тілесних ушкоджень.

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується в умисному завданні удару, який завдав фізичного болю і не спричинив тілесних ушкоджень, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1ст. 126 КК України.

Відповідно до ч.2 ст. 381 КПК України, суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності.

Як вбачається з доданої до обвинувального акту письмової заяви обвинуваченої ОСОБА_3 , що складена у присутності захисника ОСОБА_6 , обвинувачена беззаперечно визнала свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.126 КК України, погоджується із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлена з обмеженням права апеляційного оскарження та надала згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без її участі.

Окрім того, згідно заяви потерпілої ОСОБА_4 , що додана до обвинувального акту, остання не заперечила проти розгляду обвинувального акту у спрощеному порядку без проведення судового розгляду.

За вимогами частини 2 ст. 382 КПК України, вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Суд, вивчивши обвинувальний акт, дослідивши та оцінивши кожен доказ на предмет їх належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів із достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, дійшов висновку, що події кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст.126 КК України, мали місце, вина обвинуваченої ОСОБА_3 у скоєнні ним кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст.126 КК України, знайшли своє підтвердження й доведені поза розумним сумнівом.

Відповідно до положень ст.50 КК України, до особи, визнаної винною за вироком суду у вчиненні кримінального правопорушення застосовується покарання, яке є заходом примусу і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Згідно з ч.1ст.65 КК України, суд призначає покарання: в межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених ч.2 ст.53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цьогоКодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 скоїла кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України належить до категорії кримінальних проступків, раніше не судима, є особою похилого віку, являється особою з інвалідністю ІІ групи, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Призначаючи покарання обвинуваченій, судом враховується ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, особу обвинуваченої.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_3 , суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, обставини, що обтяжують покарання відсутні.

Суд вважає за необхідне призначити обвинуваченій ОСОБА_3 покарання в межах санкцій ч. 1 ст. 126 КК України, а саме у виді штрафу у розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися, цивільний позов не заявлявся, процесуальні витрати - відсутні.

Керуючись ст.373,374,381,382,394 КПК України, ч. 1 ст. 126 КК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст.126 КК України, та призначити їй покарання у виді штрафу у розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга в порядку та строки визначені ст.394 КПК України, протягом 30 днів з дня отримання його копії до Львівського апеляційного суду через Золочівський районний суд Львівської області.

У відповідності до частини 1 статті 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1