Рішення від 02 червня 2026 р. у справі №308/5866/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/5866/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Бедьо В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову № R457732 від 16 квітня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, якою на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн, а також закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувана постанова є протиправною, оскільки відповідачем не доведено факту належного повідомлення позивача про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, не надано належних і допустимих доказів вручення йому повістки, а також не доведено наявності в його діях складу адміністративного правопорушення.

Крім того, позивач зазначає, що 13.06.2024 року ним було своєчасно уточнено персональні дані через Центр надання адміністративних послуг, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів № 353031-13062024. З часу такого уточнення його персональні дані не змінювалися. В електронному військово-обліковому документі від 18.04.2026 року міститься відмітка «Дані уточнено вчасно».

Також позивач вказує, що постанова винесена після спливу строку притягнення до адміністративної відповідальності. На думку позивача, неявка за повісткою на конкретну дату та час є одноактним, а не триваючим правопорушенням. Оскільки виклик був призначений на 13.01.2026 року, а постанова прийнята лише 16.04.2026 року, відповідачем пропущено тримісячний строк, передбачений ст. 38 КУпАП.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування заперечень відповідач зазначив, що за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів була сформована повістка № 6231488 про виклик ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 14 год. 00 хв. 13.01.2026 року за адресою: АДРЕСА_1 , з метою уточнення даних.

Відповідач також зазначив, що поштове відправлення № R067067126111, яке направлялося на адресу позивача, було повернуто до ІНФОРМАЦІЯ_2 з відміткою від 02.01.2026 року про те, що одержувач відсутній за адресою.

Крім того, відповідач посилається на те, що 02.04.2026 року позивач подав заяву на ім`я начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якій зазначив, що не оспорює допущене ним правопорушення, а саме неявку за повісткою, та погоджується на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 згядно позовної заяви просить розгляд справи провести у його відсутності. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив такі задоволити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, відзив суду надав.

Виходячи з наявних доказів у справі, суд вважає за можливе на підставі ст. 205 КАС України справу вирішувати без участі сторін та підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, з урахуванням заяв сторін про слухання справи за їх відсутності, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи позивача, заперечення відповідача, а також надані сторонами докази, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, пропорційно та з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Водночас згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається саме на відповідача.

Отже, саме ІНФОРМАЦІЯ_3 як суб`єкт владних повноважень повинен довести суду, що оскаржувана постанова прийнята законно, обґрунтовано, із дотриманням установленої процедури, за наявності події та складу адміністративного правопорушення.

Постановою № R457732 від 16.04.2026 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме за неприбуття за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 у строк і місце, зазначені в повістці.

Частина 3 ст. 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.

Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за вказаною нормою відповідач повинен довести наявність усіх елементів складу адміністративного правопорушення, а саме: об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони правопорушення. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності.

У цій справі об`єктивна сторона правопорушення, за версією відповідача, полягає у неприбутті позивача за повісткою до ТЦК та СП. Разом з тим така неявка може утворювати склад адміністративного правопорушення лише за умови, що особа була належним чином повідомлена про дату, час, місце та мету виклику.

Суд звертає увагу, що саме по собі формування повістки в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів не є достатнім доказом того, що особа була належним чином повідомлена про виклик.

Так само сам факт направлення поштового відправлення не може автоматично підтверджувати обізнаність особи про виклик, якщо відповідач не довів, що таке відправлення було отримане особою або що наявні передбачені законом обставини, які прирівнюються до належного повідомлення.

Із відзиву відповідача вбачається, що поштове відправлення №R067067126111 було повернуто з відміткою від 02.01.2026 року про те, що одержувач відсутній за адресою.

Однак відповідачем не доведено належними доказами, що повістка була направлена саме за актуальною адресою проживання або перебування позивача, повідомленою ним під час уточнення облікових даних, або за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання в установленому законом порядку.

Крім того, відповідачем не надано суду достатніх доказів, які б підтверджували зміст поштового відправлення, факт вкладення до нього саме повістки №6231488, а також дотримання процедури її направлення та вручення.

Суд зазначає, що для підтвердження належного повідомлення особи про виклик до ТЦК та СП відповідач повинен надати не лише загальне посилання на формування повістки та направлення поштового відправлення, а конкретні докази, які дозволяють встановити: кому саме направлялася повістка, за якою адресою, коли саме, з якою метою, яким способом, який документ містився у відправленні та чи відповідає така адреса даним, наявним у відповідача.

Натомість у матеріалах справи відсутні належні та достатні докази того, що позивач був обізнаний про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 13.01.2026 року о 14 год. 00 хв.

Посилання відповідача на заяву позивача від 02.04.2026 року, в якій він зазначив, що не оспорює допущене правопорушення та погоджується на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності, суд оцінює критично.

Положення ст. 279-9 КУпАП дійсно передбачають можливість звернення особи із заявою про те, що вона не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Разом з тим така заява не звільняє уповноважений орган від обов`язку перевірити наявність події та складу адміністративного правопорушення, а також від обов`язку діяти в межах і у спосіб, визначені законом.

Заява особи про неоспорювання правопорушення не може підміняти собою докази належного повідомлення про виклик, докази фактичного вручення або належного направлення повістки, докази відсутності поважних причин неприбуття, а також докази вини особи.

Суд виходить із того, що адміністративна відповідальність не може ґрунтуватися виключно на формальному визнанні особою факту правопорушення, якщо суб`єктом владних повноважень не доведено наявності правових та фактичних підстав для притягнення такої особи до відповідальності.

Інший підхід фактично означав би, що суб`єкт владних повноважень звільняється від обов`язку доказування правомірності свого рішення, що суперечить ч. 2 ст. 77 КАС України та загальним засадам адміністративного судочинства.

Суд також враховує, що позивач посилається на своєчасне уточнення персональних даних 13.06.2024 року через Центр надання адміністративних послуг, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів № 353031-13062024, а також електронним військово-обліковим документом від 18.04.2026 року, в якому міститься відмітка «Дані уточнено вчасно».

Відповідачем не спростовано належними доказами доводи позивача про те, що його персональні дані були уточнені своєчасно та з того часу не змінювалися. Також відповідачем не обґрунтовано, які саме дані позивач повинен був уточнити шляхом особистого прибуття до ТЦК та СП та чому такі дані не могли бути отримані або перевірені шляхом електронної інформаційної взаємодії з відповідними державними реєстрами.

Разом з тим суд зазначає, що сама по собі мета виклику «для уточнення даних» не є безумовно незаконною. Однак у конкретних правовідносинах відповідач повинен був довести необхідність такого виклику, належність його оформлення та належне повідомлення позивача про обов`язок прибуття. Таких доказів у достатньому обсязі суду не надано.

Окремо суд оцінює доводи сторін щодо строків притягнення до адміністративної відповідальності.

З матеріалів справи вбачається, що, за твердженням відповідача, позивач повинен був прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 13.01.2026 року о 14 год. 00 хв. Постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності винесено 16.04.2026 року.

Відповідно до ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за правопорушення, передбачене ст. 210-1 КУпАП, вчинене в особливий період, може бути накладене протягом трьох місяців з дня його виявлення.

Суд не погоджується з доводами відповідача про те, що у цій справі неявка позивача за повісткою є триваючим правопорушенням.

Триваючим адміністративним правопорушенням є правопорушення, пов`язане з тривалим, безперервним невиконанням покладеного на особу обов`язку, коли протиправний стан зберігається у часі та припиняється лише у зв`язку з виконанням обов`язку, припиненням відповідної норми або усуненням стану, який зумовлює такий обов`язок.

Натомість у цій справі позивачу інкриміновано неявку за конкретним викликом у конкретну дату, конкретний час і за конкретною адресою, а саме 13.01.2026 року о 14 год. 00 хв. до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Таке правопорушення за своєю природою є одноактним, оскільки вичерпується фактом неприбуття особи у визначений у повістці день та час. Після спливу визначеного часу виклику правопорушення вважається закінченим, а у відповідача виникає можливість реагування шляхом вирішення питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності у встановлені законом строки.

Посилання відповідача на те, що після неявки 13.01.2026 року у позивача зберігався обов`язок прибути до ТЦК та СП, не змінює правової природи інкримінованого йому діяння, оскільки постанова винесена саме за неявку за конкретною повісткою, а не за самостійне невиконання іншого окремого обов`язку.

Крім того, відповідно до доводів самого відповідача, факт неприбуття позивача за викликом був відомий ІНФОРМАЦІЯ_4 саме 13.01.2026 року, тобто в день, коли позивач не з`явився у визначений у повістці час.

Таким чином, саме з 13.01.2026 року відповідач мав можливість встановити факт неприбуття позивача за викликом та вжити передбачених законом заходів для притягнення його до адміністративної відповідальності.

Оскільки оскаржувану постанову прийнято 16.04.2026 року, тобто після спливу трьох місяців з дня виявлення правопорушення, суд приходить до висновку, що відповідачем пропущено строк притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

За таких обставин на момент винесення постанови № R457732 від 16.04.2026 року існували підстави для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, а не для накладення адміністративного стягнення.

Суд також бере до уваги, що відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган або посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язані з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Із оскаржуваної постанови та доводів відповідача не вбачається, що при її прийнятті було всебічно та повно з`ясовано всі істотні обставини справи, зокрема обставини належного повідомлення позивача, наявність чи відсутність поважних причин неприбуття, момент виявлення правопорушення та дотримання строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідач не довів правомірності постанови № R457732 від 16.04.2026 року, не підтвердив належними доказами наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, а також виніс постанову поза межами строку притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи щодо рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З огляду на викладене, адміністративний позов підлягає задоволенню, оскаржувана постанова - скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 - закриттю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, судові витрати, які підлягають відшкодуванню, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Оскільки позивачем сплачено судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп., вказана сума підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 9, 72-77, 139, 241-246, 286 КАС України, ст. ст. 38, 210-1, 245, 247, 258, 279-9, 280, 283, 284 КУпАП, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову № R457732 від 16 квітня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, якою ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 665,60 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до ст. 286 КАС України подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ужгородського міськрайонного

суду Закарпатської області Бедьо В.І.