Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №243/11491/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/1132/26 Справа № 243/11491/25 Суддя у 1-й інстанції - Дюміна Н. О. Суддя у 2-й інстанції - Сєдих А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року м.Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Сєдих А.В., за участю секретаря судового засідання Ворони Б.А., захисника Дьяченка О.В. розглянувши апеляційну скаргу захисника Дьяченка О.В. на постанову судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 19 лютого 2026 року, щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянина України, військовослужбовця, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно постанови суду 08 грудня 2025 року о 09 годині 30 хвилин в с.Олександрівка по автошляху водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mercedes, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння – різкий запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода, тремтіння пальців рук. Від продуття алкотестеру Драгер та проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України та скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постановою судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 19 лютого 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумі доходів громадян в сумі 17000,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами, строком на один рік.

З таким судовим рішенням не погодився захисник Дьяченко Олег Валентинович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , та оскаржив його в апеляційному порядку.

В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що постанова судді є незаконною та підлягає скасуванню з винесенням нової постанови про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Вважає, що в матеріалах справи відсутні належні, допустимі та безсторонні докази керування ОСОБА_1 08.12.2025 року о 09 годині 30 хвилин в с-ще Олександрівка будь-яким транспортним засобом. Зазначає, що залучені ВП № 4 відеозаписи не містять початку спілкування поліцейського з ОСОБА_1 , не фіксують, що поліцейський назвав своє прізвище, посаду, спеціальне звання, повідомив конкретну причину зупинки транспортного засобу та причину висунення вимоги пройти огляд на стан сп`яніння. Вказує, що наданий відеозапис починається о 11 годині 34 хвилини з того, що ОСОБА_1 знаходиться поруч із поліцейським на автодорозі. Момент зупинки автомобіля не зафіксований, події дорожньо-транспортної пригоди також не зафіксовані, як і не встановлено, коли саме сталася ДТП та за участю яких автомобілів. При цьому відповідно до адміністративного протоколу події мали місце 08.12.2025 року о 09 годині 30 хвилин.Зазначає, що якщо підставою направлення ОСОБА_1 на огляд на стан сп`яніння була дорожньо-транспортна пригода, яка відбулася о 09 годині 30 хвилин 08.12.2025 року, то вимога пройти огляд на стан сп`яніння після спливу більше ніж двох годин є незаконною вимогою поліцейського, висунутою всупереч законодавству, що регулює відповідні правовідносини. Вказує, що з наданих доказів неможливо дійти висновку, що зупинка автомобіля під керуванням ОСОБА_1 відбулася саме о 09 годині 30 хвилин 08.12.2025 року. Вказує, що жодного адміністративного протоколу за ст. 124 КУпАП щодо ОСОБА_1 не складено та до суду для розгляду не направлено, що унеможливлює перевірку того, чи дійсно було скоєно дорожньо-транспортну пригоду, а також чи була законною вимога поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння о 11 годині 34 хвилини 08.12.2025 року. Вважає, що органом поліції не надано жодного доказу щодо статусу ОСОБА_1 як водія. Зазначає, що відеозапис не містить доказів того, що ОСОБА_1 о 09 годині 30 хвилин 08.12.2025 року дійсно керував зазначеним у протоколі транспортним засобом, який із залученого відеозапису ідентифікувати неможливо. Вказує, що сам факт керування транспортним засобом повинен полягати у виконанні особою функцій водія під час руху транспортного засобу, тобто у вчиненні технічних дій для приведення транспортного засобу в рух, зрушення з місця, зміни напрямку руху чи швидкості. Натомість із долученого до протоколу відеозапису факту керування ОСОБА_1 будь-яким транспортним засобом не вбачається. Зазначає, що рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, а пояснення працівників поліції як представників суб`єкта владних повноважень не можуть вважатися безсторонніми та об`єктивними доказами у справі. Вказує на судову практику Верховного Суду та Дніпровського апеляційного суду, відповідно до якої за відсутності на відеозаписі факту зупинки транспортного засобу, факту керування ним особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, та за відсутності інших достатніх доказів, неможливо поза розумним сумнівом стверджувати про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вважає, що в матеріалах справи відсутні достатні докази, які підтверджують законність зупинки транспортного засобу, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, наявність законних підстав для висунення вимоги пройти огляд на стан сп`яніння, а також дотримання поліцейськими встановленого порядку проведення такого огляду. Просить оскаржувану постанову суду скасувати і прийняти нову постанову, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Сторони про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до наступних висновків.

Згідно з ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і обєктивне зясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

У відповідності зі ст. 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобовязаний зясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таких вимог суддя районного суду, розглядаючи дану справу, не дотримався повною мірою, оскільки поза увагою та без належної оцінки суду залишились обставини, які могли істотно вплинути на висновки про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Так, захисник в апеляційній скарзі вказує, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом при обставинах, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення, а у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження цього факту. Зазначає, що відеозаписом не зафіксовано ані факту руху транспортного засобу Mercedes, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , ані моменту зупинки транспортного засобу, ані події дорожньо-транспортної пригоди.

За змістом правових норм, передбачених п. 2.5 Правил дорожнього руху України, ч. 1 ст. 130 КУпАП, до адміністративної відповідальності, зокрема, може бути притягнута особа, яка керує транспортним засобом та відмовилась на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, полягає у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а так само у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Тобто факт керування транспортним засобом є безумовною та обов`язковою складовою складу зазначеного правопорушення.

Апеляційним судом встановлено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 інкриміновано те, що 08 грудня 2025 року о 09 годині 30 хвилин в с.Олександрівка по автошляху він керував транспортним засобом Mercedes, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а від продуття алкотестеру Драгер та проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі відмовився.

Разом із тим, у судовому засіданні апеляційного суду встановлено, що працівниками поліції не було зафіксовано за допомогою технічних засобів факту руху транспортного засобу Mercedes, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 08 грудня 2025 року о 09 годині 30 хвилин в с.Олександрівка по автошляху, тобто при обставинах, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення.

З відеозапису, долученого до матеріалів справи, вбачається, що відеофіксація розпочинається не з моменту руху транспортного засобу, не з моменту його зупинки та не з моменту дорожньо-транспортної пригоди, а вже з моменту спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції на автодорозі.

Вказаний відеозапис не містить об`єктивної фіксації того, що саме ОСОБА_1 перебував за кермом транспортного засобу Mercedes, реєстраційний номер НОМЕР_2 , приводив його в рух, здійснював керування ним або був безпосереднім учасником дорожньо-транспортної пригоди саме як водій цього транспортного засобу.

Апеляційний суд звертає увагу, що за змістом постанови суду першої інстанції факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 був обґрунтований, зокрема, його первинними поясненнями працівникам поліції про те, що він їхав з с.Дмитрівка до м.Краматорська на автомобілі Mercedes, реєстраційний номер НОМЕР_2 , та під час руху його викинуло на зустрічну смугу, де відбулось зіткнення із зустрічним автомобілем.

Разом із тим, сторона захисту під час апеляційного розгляду заперечує можливість покладення таких первинних пояснень ОСОБА_1 в основу висновку про доведеність факту керування транспортним засобом та участі у дорожньо-транспортній пригоді як водія, оскільки такі пояснення були надані до належного роз`яснення йому процесуальних прав, у тому числі права не надавати пояснення щодо себе відповідно до ст. 63 Конституції України.

Апеляційний суд погоджується, що первинні пояснення особи, яка в подальшому притягається до адміністративної відповідальності, надані до належного роз`яснення її прав, не можуть бути єдиною та достатньою підставою для висновку про доведеність обов`язкової ознаки складу адміністративного правопорушення, а саме факту керування транспортним засобом.

При цьому наразі сторона захисту заперечує, що за участю ОСОБА_1 як водія відбулась дорожньо-транспортна пригода, на яку посилаються матеріали адміністративного провадження.

Апеляційний суд також враховує, що сама подія дорожньо-транспортної пригоди належним чином у матеріалах справи не зафіксована. Відеозапис не містить моменту ДТП, не фіксує механізму її вчинення, не відображає руху транспортних засобів, зіткнення, місця розташування автомобілів після події, характеру пошкоджень, іншого учасника ДТП чи його пояснень.

Матеріали справи також не містять протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП щодо ОСОБА_1 або інших матеріалів, які б дозволяли беззаперечно встановити, що дорожньо-транспортна пригода дійсно мала місце саме за його участю як водія транспортного засобу Mercedes, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Апеляційний суд наголошує, що посилання у матеріалах справи на дорожньо-транспортну пригоду саме по собі могло б пояснювати відсутність фіксації моменту зупинки транспортного засобу працівниками поліції. Однак за відсутності належної фіксації самої події ДТП, інших її учасників, місця події та обставин її вчинення, таке посилання не усуває сумнівів щодо доведеності факту керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 .

Наявний у матеріалах справи акт прийому-передачі транспортного засобу Mercedes, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 підтверджує лише факт подальшої передачі транспортного засобу іншій особі, однак сам по собі не підтверджує, що саме ОСОБА_1 керував цим транспортним засобом у зазначений у протоколі час та місці.

Направлення ОСОБА_1 до медичного закладу для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння та його відмова від проходження такого огляду також не можуть самостійно підтверджувати факт керування транспортним засобом, оскільки така відмова набуває правового значення за ч.1 ст.130 КУпАП лише за умови доведеності того, що вимогу пройти огляд було висунуто саме до особи, яка керувала транспортним засобом.

Довідка до протоколу про те, що ОСОБА_1 посвідчення водія не має та протягом року до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП не притягувався, також не підтверджує факту керування ним транспортним засобом при обставинах, зазначених у протоколі.

Таким чином, докази, на які послався суд першої інстанції у своїй постанові, не містять безпосередньої фіксації факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом Mercedes, реєстраційний номер НОМЕР_2 , та не підтверджують поза розумним сумнівом, що саме він був водієм цього транспортного засобу 08 грудня 2025 року о 09 годині 30 хвилин в с.Олександрівка по автошляху.

Суд має обґрунтувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом», оскільки таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі презумпції невинуватості.

Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Європейський суд із прав людини поширює стандарти та процедурні гарантії, встановлені Конвенцією про захист прав та основоположних свобод людини для кримінальних проваджень, на провадження у справах про адміністративні правопорушення, вважаючи їх кримінальними провадженнями по суті і за змістом.

Згідно ч.2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.

Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов`язку доводити свою непричетність до скоєння правопорушення.

Апеляційний суд наголошує, що суд не вправі самостійно відшукувати докази вини особи, оскільки це означало б перебрання на себе функцій сторони обвинувачення, що суперечить принципу змагальності сторін та вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З наявних матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вбачається достатніх та переконливих доказів, які б беззаперечно доводили факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом Mercedes, реєстраційний номер НОМЕР_2 , як про це зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення.

Відсутність у справі доказів факту керування транспортним засобом особою, яка перебуває в стані алкогольного сп`яніння або яка відмовилась від проходження в установленому порядку медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, виключає можливість притягнення її до відповідальності за ст. 130 КУпАП, оскільки не містить необхідної для цього складової - доведення факту керування транспортним засобом.

Сукупність викладених вище обставин вказує на те, що висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджуються наявними у справі доказами.

Враховуючи, що саме факт керування транспортним засобом є обов`язковою складовою об`єктивної сторони вказаного правопорушення, який не знайшов свого підтвердження в ході апеляційного розгляду, висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на зібраних по справі доказах.

У зв`язку з цим доводи апеляційної скарги про відсутність складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 заслуговують на увагу та підлягають задоволенню.

Інші доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та не впливають на остаточне рішення у справі.

Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за відсутності складу адміністративного правопорушення п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.

Отже, подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова судді скасуванню із закриттям провадження по справі на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Керуючись ст. ст. 247, 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника Дьяченка О.В. задовольнити.

Постанову судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 19 лютого 2026 року, у справі про адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя