Рішення від 02 червня 2026 р. у справі №381/5585/24 — Васильківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 381/5585/24

Провадження № 2/362/431/26

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

03 червня 2026 року

суддя Васильківського міськрайонного суду Київської області Марчук О.Л., розглянувши в порядку спрощеного провадження у місті Василькові Обухівського району Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк», приватний виконавець виконавчого округу Київської області Кузьменко Олексій Степанович про визнання права власності та знаття арешту,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з позовом в обґрунтування вимог якого зазначила, що вона є власником нерухомого майна у вигляді земельної ділянки, яка за постановою приватного виконавця перебуває під арештом.

Посилаючись на ту обставину, що такий арешт перешкоджає їй у здійсненні прав власника в повному обсязі, позивачка просить визнати за нею право власності на придбану нею земельну ділянку та скасувати вказаний арешт (а.с. 68 – 79).

Дану справу розглянуто в порядку спрощеного провадження.

Враховуючи, що судове повідомлення про розгляд справи разом із копією ухвали про відкриття провадження по справі та примірником позовної заяви з додатками, які були надіслані відповідачу за адресою реєстрації місця його проживання повернуто до суду з відміткою листоноші «адресат відсутній за вказаною адресою», керуючись ч. 4 ст. 130 ЦПК України суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи (а.с. 42, 94, 96).

Оскільки відповідач, який належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку передбаченому статтею 130 ЦПК України, у встановлений цивільним процесуальним законом строк не подав відзив на позов і не заперечив проти вирішення справи в порядку спрощеного провадження, суд ухвалив рішення на підставі наявних у справі доказів.

Третя особа приватний виконавець виконавчого округу Київської області Кузьменко О.С. отримав судове повідомлення про розгляд справи разом із копією ухвали про відкриття провадження по справі та примірником позовної заяви з додатками та не надав суду будь-яких пояснень по справ (а.с. 92, 105, 106).

Представник третьої особи ПАТ АБ «Укргазбанк» надав суду письмові пояснення у яких не заперечив стосовно задоволення позовних вимог (а.с. 112, 113, 114, 115 – 117).

Дослідивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

За договором купівлі-продажу від 03 березня 2012 року позивачка набула право власності на земельну ділянку площею 0,0638 гектара для індивідуального садівництва, кадастровий номер 3221484003:04:013:0087, що розташована за адресою: Київська область, Васильківський район, Крушинська сільська рада, садовий кооператив «Берізка» (а.с. 13).

При цьому, за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 20.09.2024 року, містяться відомості про реєстрацію 10.09.2024 року за № 56612395 державним реєстратором приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Кузьменком О.С. арешту вказаної земельної ділянки за постановою від 10.09.2024 року приватного виконавця виконавчого округу Київської області Кузьменка О.С. у виконавчому провадженні № 75708915 (а.с. 17 – 18).

Також, відомості про накладення вищезазначеного арешту містяться за змістом листа № 6151 від 11.10.2024 року приватного виконавця виконавчого округу Київської області Кузьменка О.С. на ім`я позивачки (а.с. 19 – 21).

Отже, внаслідок зазначеного запису про арешт нерухомого майна, позивачка, як власник, не може в повному обсязі реалізувати свої права власника вказаного нерухомого майна.

Зокрема, вирішуючи спір по суті, суд керується положеннями Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Згідно із нормами статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник; боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Під час розгляду справи за змістом договору купівлі-продажу від 03 березня 2012 року встановлено, що позивачка набула право власності на зазначену земельну ділянку від ОСОБА_2 який є боржником у виконавчому провадженні № 75708915.

Тобто, позивачка у встановлений законом спосіб набула права власності на вказане нерухоме майно, однак арешт земельної ділянки у виконавчому провадженні № 75708915 (який накладено після набуття позивачкою права власності на дане нерухоме майно), – є таким, що не стосується боргових чи інших зобов`язань нового власника земельної ділянки та безпідставно обтяжує належне позивачці нерухоме майно.

Частина перша статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Таким чином, заборона відчуження належного позивачці нерухомого майна, порушує права останньої щодо реалізації своїх прав як власника нерухомого майна, а тому таке право позивачки слід захистити шляхом скасування арешту вказаного нерухомого майна.

Одночасно, вирішуючи вимоги позивачки про визнання за нею права власності на вказану земельну ділянку, суд виходить з наступного.

Частина перша статті 392 ЦК України передбачає, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У пункті 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», судам роз`яснено, що з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК України власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

Отже, пред`явивши даний позов, позивачка в повній мірі скористалася наданим їй статтею 392 ЦК України правом на пред`явлення позову про визнання права власності.

Разом з цим, наявність суб`єктивного права позивачки, як власника нерухомого майна у вигляді вказаної земельної ділянки, підтверджено відповідним письмовим доказом у вигляді договору купівлі-продажу від 03 березня 2012 року, який є правовстановлюючим документом.

Одночасно, суд вважає за необхідне наголосити, що визнання права власності в порядку пред`явлення позову відповідно до частини першої статті 392 ЦК України слід розуміти так, що воно стосується речей, право власності на які не потребує необхідності отримання правовстановлюючих документів (свідоцтв, ордерів, договорів, рішень та ін.) або їх державної реєстрації.

Тобто, після скасування за даним рішенням суду арешту належної позивачці земельної ділянки, остання на підставі договору купівлі-продажу від 03 березня 2012 року об`єктивно має індивідуальне право здійснити необхідну реєстрацію свого права власності на вказану земельну ділянку відповідно до положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Крім того, чинне законодавство України не передбачає можливості повторного або додаткового визнання за особою права власності на нерухоме майно, яке вже набуто за такою особою на підставі відповідного правовстановлюючого документа.

Таким чином, позовні вимоги про визнання права власності на земельну ділянку, суд вважає безпідставними, необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню, оскільки після скасування арешту позивачка має реальну можливість вчинити необхідні дії по державній реєстрації своїх речових прав на вказане нерухоме майно.

За таких обставин, позов є частково обґрунтованим та підлягає задоволенню в обсязі визначеному судом.

Також, на підставі статей 133, 141 ЦПК України, у зв`язку із частковим задоволенням позову, судові витрати слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У підсумку, із заявлених у прохальній частині позову двох позовних вимог (однієї майнового і однієї немайнового характеру), суд задовольняє лише позовні вимоги немайнового характеру.

Як наслідок, на підставі пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України, у зв`язку із частковим задоволенням позову, судові витрати слід покласти на:

-позивачку в сумі 1 211 гривень 20 копійок (відмова в позові);

-відповідача в сумі 1 211 гривень 20 копійок (задоволено позов).

У зв`язку із цим, на підставі пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України, у зв`язку із частковим задоволенням позову, судові витрати слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та стягнути з відповідача за задоволені позовні вимоги немайнового характеру грошові кошти в сумі 1 211 гривень 20 копійок (а.с. 20).

На підставі викладеного, керуючись Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», статтею 321 ЦК України, статтями 15, 56, 59 Закону України «Про виконавче провадження», статтями 1 – 13, 19, 23, 27, 34, 76 – 83, 89, 92, 95, 133,258, 259, 263 – 265, 273 – 279 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Частково задовольнити позов.

Зняти арешт із земельної ділянки площею 0,0638 гектара для індивідуального садівництва, кадастровий номер 3221484003:04:013:0087, що розташована за адресою: Київська область, Васильківський район, Крушинська сільська рада, садовий кооператив «Берізка», накладений постановою від 10 вересня 2024 року приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Кузьменком Олексієм Степановичем у виконавчому провадженні № 75708915 (номер запису про обтяження 56612395 від 10.09.2024 року).

Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок у відшкодування судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя

Дата складення повного рішення суду – 03 червня 2026 року.