Рішення від 31 травня 2026 р. у справі №275/1083/25 — Брусилівський районний суд Житомирської області

Справа № 275/1083/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2026 року с-ще Брусилів

Брусилівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді Данилюк О. С.

при секретарі с/з Марієвській Н.А.,

за участю представника позивача адвоката Нестеренка М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у с-щі Брусилів в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Орган опіки та піклування Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області, про встановлення факту, що має юридичне значення, –

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Орган опіки та піклування Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області, про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту самостійного виховання позивачем ОСОБА_1 двох неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , 2012 р.н., та ОСОБА_4 , 2021 р.н.

В обґрунтування позову зазначав, що з 2011 року він проживав з відповідачкою ОСОБА_2 разом без реєстрації шлюбу. Під час спільного проживання в них народилось двоє дітей - ОСОБА_3 , 2012 р.н., та ОСОБА_4 , 2021 р.н. Вказав, що життя разом з відповідачкою в нього не склалось, оскільки ОСОБА_2 веде аморальних спосіб життя, вживає наркотичні засоби та алкоголь, жорстоко поводиться з дітьми, внаслідок чого вони з нею розійшлись, та ОСОБА_2 стала проживати за іншою адресою з іншим чоловіком. Зазначив, що з того моменту відповідачка жодного разу не відвідувала дітей, не цікавилась їх життям та розвитком, не надавала їм матеріальної допомоги. Це стало причиною для його звернення до суду з позовом про позбавлення її батьківських прав та стягнення аліментів. Однак рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 28.10.2024 року та додатковим рішенням від 03.01.2025 року у справі № 275/827/24 його позов було задоволено частково, на його користь стягнуто аліменти на утримання дітей, в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав було відмовлено. Зазначеним судовим рішенням було встановлено, що діти проживають разом з ним і перебувають на його утримання, однак враховуючи, що позбавлення батьківських прав являється крайнім засобом по відношенню до батьків, в позбавленні відповідачки батьківських прав було відмовлено.

Вказав, що являється військовозобов`язаним і перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 . Однак незважаючи на те, що має на утриманні двох неповнолітніх дітей, отримати відстрочку від призову на військову службу позивач не може, так як відповідно до Постанови КМУ № 560 від 16.05.2024 року підставами для її отримання є рішення суду про позбавлення батьківських прав або про встановлення факту самостійного виховання дитини.

Просив встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт самостійного виховання ним двох неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , 2012 р.н., та ОСОБА_4 , 2021 р.н.

Ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області від 03.11.2025 року у вказаній цивільній справі було відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області від 25.03.2026 року підготовче провадження у вказаній цивільній справі було закрито та справу було призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Нестеренко М.М. позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, вимоги якої просив задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_2 та представник ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином, про причини своєї неявки суду не повідомили, у зв`язку з чим зі згоди представника позивача суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Органу опіки та піклування Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області в судове засідання також не з`явився, про причини своєї неявки суду не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Так, судом встановлено, що сторони у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , 2012 р.н., та ОСОБА_4 , 2021 р.н., що підтверджується копіями свідоцтв про їх народження ( а.с. 13, 14).

З витягів з реєстру Брусилівської територіальної громади вбачається, що зареєстрованим місцем проживання відповідача ОСОБА_1 та неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , 2012 р.н., та ОСОБА_4 , 2021 р.н. є АДРЕСА_1 ( а.с 7- 9).

З довідки про склад сім`ї, виданої начальником ЦНАП Брусилівської селищної ради № 3507 від 08.09.2025 року вбачається, що сім`я відповідача ОСОБА_1 складається з двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , 2012 р.н. - дочки, та ОСОБА_4 , 2021 р.н. - сина (а.с. 10).

Згідно акту обстеження умов проживання від 24.03.2026 року, складеного комісією у складі начальника служби у справах дітей Брусилівської селищної ради Олексієнко Л.І. та спеціаліста служби у справах дітей Брусилівської селищної ради Котлярчук І.В., умови проживання родини відповідача за адресою: АДРЕСА_1 добрі, будинок укомплектований меблями та технікою, діти мають окремі місця для сну та відпочинку, забезпечені всім необхідним. Також з акту випливає, що зі слів ОСОБА_1 вбачається, що матір дітей ОСОБА_2 більше півтора року разом з дітьми не проживає, її перебування на даний час невідомо, участі у вихованні дітей не приймає, при цьому сплачує аліменти, по яких заборгованості не має (а.с. 75).

Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 28.10.2024 року та додатковим рішенням від 03.01.2025 року у цивільній справі № 275/827/24за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Орган опіки та піклування Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково, на його користь стягнуто аліменти на утримання дітей, в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав було відмовлено (а.с. 15-34).

Допитані судом в якості свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтвердили суду, що відповідачка ОСОБА_2 більше півтора року разом з дітьми не проживає та з ними не спілкується, при цьому вихованням та утриманням дітей займається їх батько - позивач у справі, якому допомагає його мати.

Також судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 6).

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Статтею 141 СК встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Згідно з положеннями частини другої статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Так, ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).

Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.

Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України "невідчужуваність" сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.

Частиною першою статті 152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України "невідчужуваність" сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини (позбавлення батьківських прав).

Вказаний підхід до вирішення справ про факту одноосібного виховання дитини одним із батьків відповідає практиці Верховного Суду, висловленій у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22, від 13 листопада 2025 року у справі № 592/20023/23, від 02 липня 2025 року у справі № 199/4800/24, від 28 листопада 2025 року у справі № 760/2822/25, від 20 січня 2026 року у справі № 137/1845/24.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази позбавлення відповідачки ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітніх дітей, як і відсутні докази неможливості виконання останньою своїх батьківських обов`язків, то як визнання недієздатною, померлою, безвісно відсутньою тощо.

Також, у постанові від 22.09.2022 р. в справі № 462/5368/16-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що захист цивільних прав та інтересів не досягається встановленням юридичних фактів. Таке встановлення є елементом оцінки обставин справи й обґрунтованості вимог. Тому воно не зумовить попередження порушення або відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного права чи інтересу.

Факт відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 наприкінці 2024 року, тобто майже півтора роки назад, не перешкоджає йому повторно звернутись з аналогічним позовом при наявності фактів свідомого нехтування ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків.

Суд вважає, що вказаним позовом позивач ОСОБА_7 фактично намагається юридично закріпити за собою статус одинокого батька, при цьому не позбавляючи матір дитини батьківських прав та не застосовуючи до неї жодного іншого виду відповідальності за ухилення від своїх обов`язків матері, при цьому будь-яких наслідків для прав та обов`язків матері дітей рішення в даній справі, в разі задоволення заяви, не матиме.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (п. 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на порушника.

Цивільні права або інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права чи інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Велика Палата неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа та характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови ВП ВС від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 06.04.2021 у справі № 925/642/19).

Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова ВП ВС від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц, від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20).

Отже, на думку суду, позивачем обраний неефективний спосіб захисту права, через що в задоволенні його позовних вимог слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Орган опіки та піклування Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області, про встановлення факту, що має юридичне значення, – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення постановлено у нарадчій кімнаті.

СУДДЯ О.С. Данилюк