Вирок від 02 червня 2026 р. у справі №185/15633/25 — Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/15633/25

Провадження № 1-кп/185/509/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2026 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в умовах дії воєнного стану в залі суду в м. Павлоград матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025041370001547 від 04 вересня 2025 року за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Вільногірськ, Дніпропетровської області, громадянина України, одруженого, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей має, який має середню освіту, військовослужбовця військової служби за контрактом військової частини НОМЕР_1 , на посаді стрільця 2 штурмового спеціалізованого відділення 3 штурмового спеціалізованого взводу 2 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону, у військовому званні «солдат», який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого, останній раз:

- 04 листопада 2025 року Вільногірським міським судом Дніпропетровської області за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 71 КК України до позбавлення волі строком на 5 років 1 місяць,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 393 КК України,

за участі:

прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (в режимі ВКЗ),

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В:

13 грудня 2024 року відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) за № 356 ОСОБА_3 був зарахований до списків особового складу та призначений на посаду стрільця 2 штурмового спеціалізованого відділення 3 штурмового спеціалізованого взводу 2 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .

Згідно ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» (далі - Статуту внутрішньої служби ЗС України) солдат ОСОБА_3 , як військовослужбовець, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, поважати честь і гідність кожної людини, додержуватися правил поведінки військовослужбовців, беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, берегти державне майно, завжди пам`ятати, що за його поведінкою судять про Збройні Сили України в цілому.

Відповідно до положень ст. 3 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної резолюцією 217 А (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року, кожна людина має право на життя, свободу та особисту недоторканність.

Так, ОСОБА_3 починаючи з 27 серпня 2025 року перебував в місці попереднього ув`язнення за ухвалою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 27.08.2025 (справа № 174/908/25, провадження 1-кс/174/236/2025) по кримінальному провадженню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, в умовах гауптвахти у державній установі « ІНФОРМАЦІЯ_2 », яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про попереднє ув`язнення» попереднє ув`язнення - є запобіжним заходом, який у випадку, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про попереднє ув`язнення» установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально виконавчої служби України, гауптвахти ВСП у ЗС України.

Військовослужбовець ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем, 03 вересня 2025 року у період часу з 21.50 год. по 22.10 год. (більш точний час не встановлено), діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, їх караність, з метою ухилення від подальшого перебування під вартою перебуваючи на території гауптвахти, а саме на земельній ділянці призначеній для щоденної прогулянки, впевнившись, що біля нього нікого немає, за його діями ніхто не спостерігає та не здійснює контроль, силою рук схватився за верх паркана та за допомогою дій рук, ніг та тулуба переліз через паркан, тим самим минув огорожу земельної ділянки призначеної для щоденної прогулянки.

Перелізши, ОСОБА_3 , пішов до наступної огорожі території гауптвахти, яка складається з п`яти парканів, де перший, другий та четвертий висотою 2 м, виготовлені з металевої решітки, де зверху мається колючий дріт, третій паркан, який виготовлено з плит та зверху мається колючий дріт, п`ятий паркан, виготовлений з бетону та має натяжний колючий дріт, які в подальшому ОСОБА_3 переліз та пішов полями в сторону м. Павлоград, тим самим самовільно, без належного дозволу та за відсутності законних підстав, незаконно залишив місце тримання під вартою – територію державної установи « ІНФОРМАЦІЯ_2 », яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 та 11 жовтня 2025 року був затриманий працівниками поліції на території домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_4 .

Дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 1 ст. 393 КК України, як втеча з під варти, вчинена особою, яка перебуває в попередньому ув`язнені.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, від надання показів відмовився, в скоєному розкаявся.

Хоч обвинувачений ОСОБА_3 і визнав вину, його вина повністю доведена дослідженими в судовому засіданні такими доказами.

Заявою від 04 вересня 2025 року начальника гауптвахти відділення організації охорони, патрульно-постової служби, розшуку та діяльності військової служби правопорядку в гарнізонах ІНФОРМАЦІЯ_2 майор ОСОБА_6 надав дозвіл слідчому на проведення огляду прогулянкової камери та камери № 41, що розташовані в будівлі гауптвахти за адресою: АДРЕСА_3 /а.к.п. 65/.

Протоколом огляду місцевості від 04 вересня 2025 року та фото таблицею до нього, відповідно до якого об`єктом огляду є будівля гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_2 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 . Вихід здійснюється через металеві двері, пройшовши пост, повернувши вздовж наліво потім направо виявлено двері «Прогулянкова кімната», де вздовж по всьому периметру виявлено стіну, на якій відсутні сліди пошкодження. Вийшовши з прогулянкової кімнати повернувшись направо виявлено входи. Піднявшись на 4-й поверх будівлі, виявлено залізну решітку . Зайшовши до поверху, зліва виявлено пост. З правої сторони в кінці поверху виявлено камеру 41, в якій виявлено 21 особу, 12 ліжок на 24 місця. Виявлено 3 дерев`яних вікна, на яких наявні решітки, пошкодження відсутні. По правій стороні виявлено військовий рюкзак з особистими речами. Згідно списку виявлено відсутність ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.к.п. 66-71/.

Актом службового розслідування від 17 вересня 2025 року, проведений з приводу того, що відповідно до ухвали Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 27 серпня 2025 року по справі 174/908/25п/с – 1кс/1174/236/2025 військовослужбовцю військової служби за контрактом військової частини НОМЕР_1 солдату ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_3 строком на 59 днів, до 24.10.2025 року включно.

У відношенні даного військовослужбовця відкрито кримінальне провадження № 12025041150000156 від 03 липня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

На виконання вказаної ухвали солдата ОСОБА_3 було доставлено 27 серпня 2025 року до гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_3 , де він був поміщений до камери № 41 та утримувався на загальних підставах.

03 вересня 2025 року близько 22.00 години під час перевірки камери № 41 на території гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_2 було виявлено відсутність узятого під варту військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_3 та на даний час місце знаходження останнього не встановлено. Розшукові заходи щодо встановлення місця перебування та затримання солдата ОСОБА_3 , до виконання яких залучався особовий склад ІНФОРМАЦІЯ_3 та інших правоохоронних підрозділів, позитивних результатів не дали /а.к.п. 72-87/.

Ухвалою слідчого судді Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 27 серпня 2025 року застосовано до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 59 днів, тобто до 24 жовтня 2025 року включно /а.к.п. 101-103/.

Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – із точки зору достатності та взаємозв`язку.

Зазначені докази винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 є такими, що доповнюють одне одного, є належними, допустимими та достатніми, оскільки повністю підтверджують обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному проваджені, та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, а також є такими, що отримані у порядку, передбаченому КПК України.

Враховуючи досліджені заяву, протокол огляду місцевості, акт службового розслідування та ухвалу слідчого судді, в їх сукупності, суд вину обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення вважає доведеною повністю.

Таким чином, знайшло підтвердження в ході судового розгляду і доведено суду, що обвинуваченийОСОБА_3 , який перебував під вартою відповідно до ухвали слідчого судді, здійснив втечу з гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Дії ОСОБА_3 суд вважає правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 393 КК України, як втеча з під варти, вчинена особою, яка перебуває в попередньому ув`язнені.

При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання. Обставиною, що пом`якшує покарання є щире каяття. Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого є рецидив злочину.

За місцем служби обвинувачений характеризується негативно /а.к.п. 91/, за місцем проживання задовільно /а.к.п. 93/, раніше судимий /а.к.п. 95-98, 99, 104-106/, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває /а.к.п. 94/.

На підставі ст. 65 КК України, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, а саме те, що обвинувачений вчинив нетяжкий злочин, особу обвинуваченого, а саме те, що обвинувачений раніше судимий, вину визнав повністю, в скоєному розкаявся, суд вважає, що покарання обвинуваченому слід призначити у виді позбавлення волі у межах санкції статті за інкриміноване йому кримінальне правопорушення та остаточне покарання йому слід призначити за сукупністю кримінальних правопорушень за правилами ст. 70 КК України, оскільки саме таке покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу не обирати, так як останній відбуває покарання за попереднім вироком. До вступу вироку в законну силу в порядку ст. 537 КПК України обвинуваченого ОСОБА_3 тимчасово залишити в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань № 4».

Цивільний позов у справі не заявлявся.

У справі процесуальних витрат та речових доказів не має.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд –

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 393 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 6 (шість) місяців.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання призначених покарань за цим вироком та вироком Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2025 року, визначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців.

До вступу вироку в законну силу в порядку ст. 537 КПК України обвинуваченого ОСОБА_3 тимчасово залишити в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань № 4».

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 обчислювати з дня вступу вироку в законну силу.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати в строк відбуття покарання ОСОБА_3 відбутечастково покарання за вироком Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2025 року з 27 серпня 2025 року подень вступу вироку в законну силу.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1