Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №210/3144/26 — Металургійний районний суд міста Кривого Рогу

МЕТАЛУРГІЙНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

Справа № 210/3144/26

Провадження № 3/210/818/26

П О С Т А Н О В А

іменем України

02 червня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя Металургійного районного суду міста Кривого Рогу Вікторович Н.Ю. розглянувши матеріал, який надійшов з Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 122, ч.2 ст. 126 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

До провадження судді Металургійного районного суду міста Кривого Рогу Вікторович Н.Ю. відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями надійшли протокол серії ЕПР1 № 655430 від 02.05.2026 року, складений відносно ОСОБА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст. 126 КУпАП

Як вбачається з Протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 655430 складеного 02.05.2026 року, о 17 год. 16 хв., інспектором взводу 3 роти 2 батальйону 1 ППП в місті Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області ДПП старшим лейтенантом поліції Ляшук А.І., що 02.05.2026 року о 16 годині 31 хвилин в Дніпропетровській області, м. Кривому Розі, Металургійному районі по проспекту Миру, будинок 12, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом BMW 3301 д.н.з. НОМЕР_1 не маючи права керування транспортним засобом відповідної категорії, а саме не отримав таке, чим порушив п. 2.1 а ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.2 ст. 126 КУпАП.

Крім того, до провадження судді Металургійного районного суду міста Кривого Рогу Вікторович Н.Ю. відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями надійшли протокол серії ЕПР1 № 655422 від 02.05.2026 року, складений відносно ОСОБА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП

Як вбачається з Протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 655422 складеного 02.05.2026 року, о 17 год. 05 хв., інспектором взводу 3 роти 2 батальйону 1 ППП в місті Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області ДПП старшим лейтенантом поліції Ляшук А.І., що 02.05.2026 року о 16 годині 31 хвилин в Дніпропетровській області, м. Кривому Розі, Металургійному районі по проспекту Миру, будинок 12, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом BMW 3301 д.н.з. НОМЕР_1 рухався зі швидкістю 78 км/год у населеному пункті, чим порушив обмеження швидкості на 28 км/год, чим порушив п. 12.4 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 122 КУпАП.

Присутній у судовому засіданні 02 червня 2026 року ОСОБА_1 та його законний представник матір ОСОБА_2 просили суд закрити провадження по вказаним справам, в обґрунтування ОСОБА_2 зазначила, що про складні протоколи вона дізналась 02.05.2026 року зі слів працівників ювенальної поліції, під час складання протоколів її не викликали, у зв`язку з чим, просила закрити провадження по справі.

Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до наступного.

Положеннями статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свободи громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, повага до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Правовий статус неповнолітніх в Україні визначається Конституцією України, а саме стаття 52 проголошує, що діти рівні у своїх прав незалежно від походження. А також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідується за законом.

Згідно ч. 2 ст. 33 ЗУ «Про національну поліцію» Проведення опитування неповнолітніх допускається тільки за участю батьків (одного з них), іншого законного представника або педагога.

Статтею 270 КУпАП встановлено, що інтереси неповнолітньої особи, яка притягується до адміністративної відповідальності мають право представляти їх законні представники (батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники).

Згідно положень ст. 2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших Законів України.

Також, статтею 1 Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» покладає здійснення соціального захисту і профілактики правопорушень серед дітей, зокрема, на Службу у справах дітей районних державних адміністрацій та кримінальну поліцію у справах дітей відділу поліції, діяльність яких здійснюється на принципах законності, застосування переважно методів виховання і переконання, що передбачають вжиття примусових заходів лише після вичерпання всіх інших заходів впливу на поведінку дітей, неприпустимості приниження честі і гідності дітей, жорстокого поводження з ними, тощо.

Неповнолітні є однією з найнезахищеніших верств населення, що обумовлює необхідність створення особливих умов для забезпечення та реалізації їхніх прав.

Міжнародна Конвенція про права дитини від 20.11.1989 р., що була ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 р. № 789- XII, містить визначення, відповідно до якого "дитиною є кожна людська істота до досягнення 18-річного віку". При цьому відповідно до законодавства України малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років, неповнолітньою - у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Про вчинення неповнолітнім адміністративного правопорушення уповноваженою на те особою складається протокол. Протокол про адміністративне правопорушення складається на місці його вчинення. І лише в разі неможливості скласти його на місці, якщо складення протоколу є обов`язковим, порушника може бути доставлено до адміністративного будинку органів внутрішніх справ, приміщення громадського пункту охорони порядку, дільничного пункту поліції. Перебування доставленої особи в громадському пункті з охорони громадського порядку не може тривати більш як одну годину згідно з частиною дев`ятою статті 259 КУпАП.

При складанні протоколу неповнолітньому, який притягається до адміністративної відповідальності, мають бути в обов`язковому порядку роз`яснені його права, передбачені статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України, статтею 268 КУпАП, про що в протоколі робиться відмітка та ставиться підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Згідно зі статтею 63 Конституції України неповнолітній порушник не несе відповідальності за відмову давати пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів.

Особливістю адміністративної відповідальності неповнолітніх також є те, що незалежно від того якою посадовою особою складено протокол, повноваження щодо розгляду всіх справ про адміністративні правопорушення, вчинених неповнолітніми, право застосовувати до неповнолітніх заходи впливу та вирішувати питання про накладення на них адміністративних стягнень, відноситься виключно до компетенції судді районного суду. Покарання неповнолітніх за вчинення адміністративних правопорушень теж є однією з особливостей їх адміністративної відповідальності, про що також свідчить докладно визначений перелік заходів впливу, що застосовуються до неповнолітніх (ст. 24-1 КУпАП) та які не є адміністративними стягненнями. Разом з тим, у разі вчинення неповнолітньою особою віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44 (незаконне виробництво, придбання, зберігання, перевезення наркотичних речовин без мети збуту у невеликих розмірах), 51 (дрібне викрадення чужого майна), 121-127 (порушення правил дорожнього руху), частинами першою, другою і третьою статті 130 (керування транспортними засобами у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння чи під впливом лікарських засобів), статтею 139 (пошкодження автомобільних доріг та вулиць), статтями 173 (дрібне хуліганство), 174 (стрільба з вогнепальної, холодної метальної, пневматичної зброї, споряджених гумовими метальними снарядами несмертельної дії в невідведених для цього місцях), 185 (злісна непокора законним розпорядженням працівників міліції), 190-195 КУпАП (порушень правил придбання, зберігання, носіння, передачі вогнепальної, холодної та пневматичної зброї), вона підлягає адміністративній відповідальності на загальних підставах, тобто на них може бути накладено штраф, застосовано громадські роботи, оплатне вилучення предмета, який став знаряддям чи об`єктом вчинення адміністративного правопорушення. Тільки, у виключних випадках до неповнолітнього порушника з урахуванням характеру вчиненого правопорушення та його особи за вчинення вказаних порушень можуть бути застосовані заходи впливу.

Відповідно до ст. 13 КУпАП, до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу. У разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44, 51, 121-127, частинами першою, другою і третьою статті 130, статтею 139, частиною другою статті 156, статтями 173, 173-4, 174, 183-1, 185, 190-195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.

Частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

З огляду на викладене, враховуючи, що Кодексом України про адміністративні правопорушення не встановлено особливості провадження у справ про адміністративні правопорушення щодо неповнолітніх, з метою розгляду даної справи відповідно до засад статті 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суддя вважає за необхідне застосувати в даному випадку аналогію закону щодо порядку кримінального провадження відносно неповнолітніх.

Згідно п.1 ч.2 ст. 52 КПК України обов`язкова участь захисника забезпечується у кримінальному провадженні щодо осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення у віці до 18 років, - з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою;

Згідно частини другої статті 484 КПК України орган, який здійснює провадження щодо неповнолітнього зобов`язаний здійснювати процесуальні дії в порядку, що найменше порушує звичайний уклад життя неповнолітнього та відповідає його віковим та психологічним особливостям, роз`яснювати суть процесуальних дій, рішень та їх значення, вислуховувати його аргументи при прийнятті процесуальних рішень та вживати всіх інших заходів, спрямованих на уникнення негативного впливу на неповнолітнього.

Отже, на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 126 КУпАП, надано протоколи про адміністративне правопорушення та матеріали, які не містить відомостей про присутність законного представника при їх складанні, а також про повідомлення щодо захисту прав та інтересів неповнолітнього до відповідних органів у справах дітей.

Таким чином, працівники поліції при складанні протоколів про адміністративні правопорушення відносно неповнолітнього ОСОБА_1 вийшли за межі наданих їм законом повноважень.

Складання матеріалів про адміністративне правопорушення та відібрання пояснень відбувся без присутності батьків порушника чи захисника, є грубим порушенням норм Конституції та міжнародного права.

На долучених до матеріалів справи відеозаписах зафіксовано, що складання протоколів працівниками поліції відносно неповнолітнього ОСОБА_1 проводилось без законного представника неповнолітнього, захисника чи представника органу опіки.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015р. № 580-VIII (далі Закон № 580) поліцейський зобов`язаний: професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону №580 рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції.

Зазначені вище дії працівників поліції, як наслідок, не сприяють запобіганню адміністративним правопорушенням і завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення та не впливають позитивно на підтримку іміджу та довіри до Національної поліції.

В силу вимог ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише за наявності всіх елементів складу адміністративного правопорушення: об`єкту, об`єктивної сторони, суб`єкту, суб`єктивної сторони.

В силу ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

У своєму рішенні від 10 лютого 1995 року, у справі «Аллене де Рібемон проти Франції», ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов`язкове не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

Таким чином, наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 126 КУпАП, через недопустимість доказів в обґрунтування його винуватості у вчиненні вказаного правопорушення, у зв`язку з отриманням їх з порушенням права неповнолітньої особи на захист, тому провадження у справі підлягає закриттю.

Відповідно до п. 1ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 24-1, 33-35, 122, 126, 251, 252, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Об`єднати справи про вчинення адміністративного правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за № 210/3140/26 провадження № 3/210/817/26 за ч. 1 ст. 122 КУпАП та № 210/3144/26 провадження № 3/210/818/26 за ч. 2 ст. 126 КУпАП у одне провадження та присвоїти єдиний номер № 210/3144/26 провадження № 3/210/818/26.

Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 122 КУпАП, за ч. 2 ст. 126 КУпАП, – закрити, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або прокурором протягом десяти днів з дня її винесення до Дніпровського апеляційного суду

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення у вигляді арешту, а також постанов, прийнятих за результатами розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 185-3 КУпАП.

Строк пред`явлення постанови до виконання - три місяці з дня винесення.

Суддя: Н. Ю. Вікторович