Постанова від 22 лютого 2011 р. у справі №2а-385/11/0970 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" лютого 2011 р. Справа № 2а-385/11/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Голловуючого судді Боброва Ю.О.,

за участю секретаря судового засідання Дякун М.М.,

представника позивача Роговик М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Тлумацького районного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття

до відповідача: ОСОБА_1

про стягнення безпідставно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 8920,41 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

01.02.2011 року Тлумацький районний центр зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення безпідставно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 8920,41 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення вимог пунктів 2, 3 статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", будучи зареєстрованою в Тлумацькому районному центрі зайнятості як безробітна особа, одночасно з 09.11.1995 року зареєстрована як фізична особа - підприємець, внаслідок чого безпідставно отримала допомогу по безробіттю за періоди з 18.04.2005 року по 17.04.2006 року - в розмірі 1929,78грн., з 14.05.2007 року по 08.12.2008 року - в розмірі 5220,20грн. та з 08.01.2009 року по 24.04.2009 року - в розмірі 1770,43грн.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала з підстав, наведених у позовній заяві. Просила позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач, який не є суб`єктом владних повноважень повторно в судове засідання не з`явилася, хоча належним чином повідомлялася про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, наявними в матеріалах справи. Своїм правом на подання заперечення проти адміністративного позову не скористалася. Клопотання про відкладення справи або заяви про розгляд справи за її відсутності суду не подала.

Згідно ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України в разі повторного неприбуття відповідача, який не є суб`єктом владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття, розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши і оцінивши докази, суд дійшов висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що громадянка ОСОБА_1 , 18.04.2005 року, 14.05.2007року та 08.01.2009 року зверталася до Тлумацького районного центру зайнятості, як така, що шукає роботу (а.с.12-14).

Рішеннями Тлумацького районного центру зайнятості №096410505041100002 від 17.04.2006 року, №096410307050700005 від 08.12.2008 року та № 096410309010800001 від 24.04.2009 року їй надавася статус безробітної (а.с.23).

Всього за період перебування безробітною відповідач отримала матеріальну допомогу в сумі 8 920,41грн. (а.с. 22).

01.11.2010 року позивачем проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", яким встановлено факт, що в періоди перебування на обліку в Тлумацькому районному центрі зайнятості громадянка ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа - підприємець з 09.11.1995року. Станом на 05.10.2010року підприємницька діяльність не скасована. Отже, відповідач безпідставно одержала допомогу по безробіттю в розмірі 8920,41 грн. (а.с. 21-22).

Закон України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Згідно частини 1 статті 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" Фонд загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду.

Відповідно статті 12 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" виконавча дирекція Фонду та її робочі органи проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних Пенсійного фонду України та Державної податкової адміністрації України, а в разі необхідності – шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників.

Закон України "Про зайнятість населення" визначає правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України і його захисту від безробіття, а також соціальної гарантії з боку держави в реалізації громадянами права на працю.

Відповідно частини 1 статті 2 Закону України "Про зайнятість населення" безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Згідно частини 4 статті 2 Закону України "Про зайнятість населення" у разі відсутності підходящої роботи рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається державною службою зайнятості за їх особистими заявами з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання як таких, що шукають роботу. Реєстрація громадян провадиться при пред`явленні паспорта і трудової книжки, а в разі потреби – військового квитка, документа про освіту або документів, які їх замінюють.

У відповідності до підпункту "б" пункту 3 статті 1 Закону України "Про зайнятість населення" до зайнятого населення належать громадяни, які забезпечують себе роботою самостійно, включаючи підприємців.

Частиною 2 статті 50 Цивільного кодексу України визначено, що фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку встановленому законом.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 43 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця є датою державної реєстрації фізичної особи-підприємця.

Згідно частини 2 статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Таким чином, суд дійшов висновку, що на відповідача покладено обов`язок, повідомити позивача про його реєстрацію як фізичної особи – підприємця, оскільки вказана обставина є такою, що впливає на умови виплати забезпечення та надання соціальних послуг, а її наявність у відповідності до частини 1 статті 2 Закону України "Про зайнятість населення" є перешкодою у наданні відповідачу статусу безробітного.

Судом установлено, що відповідачу за періоди: з 18.04.2005 року по 17.04.2006 року, з 14.05.2007 року по 08.12.2008 року та з 08.01.2009 року по 24.04.2009 року, як безробітній виплачено 8920,41грн. допомоги по безробіттю (а.с. 22).

Відповідно пункту 1 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 року за № 60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13.02.2009 року за № 7-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.03.2009 року за № 232/16248 (далі – Порядок) цей Порядок визначає механізм проведення розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до пункту 5 частини другої статті 12 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", пункту 16 частини першої статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та частини третьої статті 22 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно пункту 2 Порядку, розслідування згідно з цим Порядком здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної.

Відповідно пункту 3 Порядку перевірка проводиться районними, міськрайонними, міськими та районними у містах центрами зайнятості, на які покладено виконання функцій робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, за місцем реєстрації роботодавця як платника внесків на загальнообов`язкове соціальне страхування на випадок безробіття (далі – центри зайнятості).

Згідно пункту 2 Порядку за результатами звірки або перевірки оформляється акт, який підписується посадовими особами, що її проводили.

Пунктом 6 Порядку встановлено, що у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Пунктом 7 Порядку передбачено, що рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом.

Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

Як установлено судом, позивачем за наслідками розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення у відповідності до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, 18.08.2010 року виданий наказ за № 133 щодо повернення відповідачем виплаченої допомоги по безробіттю за періоди з 18.04.2005 року по 17.04.2006 року, з 14.05.2007 року по 08.12.2008 року та з 08.01.2009 року по 24.04.2009 року в розмірі 8920,41грн., з яким віповідач ознайомлена (а.с. 21).

Відповідач, у порушення Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", не повернула позивачу незаконно отриману допомогу по безробіттю, виплачену їй у вказаній вище сумі

Частиною третьою статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач у порушення статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" безпідставно отримала допомогу по безробіттю в розмірі 8920,41грн. за періоди: з 18.04.2005 року по 17.04.2006 року, з 14.05.2007 року по 08.12.2008 року та з 08.01.2009 року по 24.04.2009 року, яка підлягає поверненню Тлумацькому районному центру зайнятості - робочому органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Відповідно до статті 39 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути на користь Тлумацького районного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов`язкового соціального страхування України на випадок безробіття з ОСОБА_1 (ідент. № НОМЕР_1 ), проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 безпідставно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 8920 (вісім тисяч дев`ятсот двадцять) грн. 41 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб`єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п`ятиденного строку з моменту отримання суб`єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: /підпис/ Бобров Ю.О.

Постанова складена в повному обсязі 28.02.2011 року.