Рішення від 02 червня 2026 р. у справі №760/11054/25 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/11054/25

2/760/6244/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Букіної О.М.

при секретарі -Павліченко Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріального збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2025 року позивач звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить суд стягнути з останньої на його користь:

- вартість відновлювального ремонту транспортного засобу у розмірі 194 834,64 грн;

- франшизу у розмірі 3 200,00 грн;

- судові витрати, що складаються із судового збору у розмірі 1 640,27 грн, витрати по оплаті експертизи у розмірі 7 000,00 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що 27.12.2024 о 11:50 год. ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки Honda HR-V д.н.з. НОМЕР_1 , на перехресті вул. Олекси Тихого та вил. Академіка Янгеля в м. Києві, при в`їзді на нерегульоване перехрестя з вул. Академіка Янгеля, не надала перевагу в русі транспортному засобу марки BMW 540 І д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі, в результаті чого здійснила з ним зіткнення, чим порушила вимоги п. 16.11 ПДР України.

Постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 23.01.2025 у справі № 760/726/25 ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Цивільно-правова відповідальність відповідача на момент ДТП була застрахована у ТДВ «СК «Кредо». Страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, за полісом 223548504, становила 160 000,00 грн. Франшиза за полісом склала 3 200,00 грн.

ТДВ «СК «Кредо» було виплачено страхове відшкодування у розмірі 156 800,00 грн, тобто в межах ліміту відповідальності страховика.

Страховиком було замовлено проведення автотоварозначого дослідження транспортного засобу BMW 540 І д.н.з. НОМЕР_2 у судового експерта ФОП ОСОБА_3 , відповідно до висновку якого вартість відновлювального ремонту транспортного засобу склала 351 634,64 грн.

Враховуючи те, що страховиком було виплачено 156 800,00 грн страхового відшкодування, то різниця невідшкодованої частини завданого матеріального збитку становить 194 834,64 грн та франшиза у розмірі 3 200,00 грн.

Позивач звертає увагу суду на те, що останній намагався вирішити спір із відповідачем у позасудовому порядку, проте остання відмовилась добровільно відшкодувати завдану шкоду.

У зв`язку з викладеним, позивач вимушений звернутися до суду із даним позовом для захисту порушених прав.

24.04.2025 на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу було передано до провадження судді Букіної О.М.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 05.05.2025 року, позовну заяву було залишено без руху з підстав не зазначення у позові відомостей про електронну пошту відповідача, наявність чи відсутність електронного кабінету сторін та відсутність доказів відправки позову з додатками відповідачу, надано строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня отримання ухвали.

21.05.2025 від позивача надійшла заява про усунення недоліків на виконання вищевказаної ухвали суду.

Ухвалою суду від 05.06.2025 у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Сторонам було направлено копію ухвали від 05.06.2025.

30.06.2025 від відповідача до суду надійшов відзив на позов, у якому остання заперечує проти позову, вважаючи позовні вимоги незаконними та необгрунтованими з огляду на таке.

Позивач, висуваючи позовну вимогу про стягнення з відповідача вартості відновлювального ремонту транспортного засобу у розмірі 194 834,64 грн, посилається на висновок експерта. Проте, у разі здійснення відновлювального ремонту транспортного засобу розмір збитків визначається як реальна вартість матеріалів і робіт, затрачених на його відновлення. Водночас, відповідач зазначає, що матеріали цивільної справи не містять інформації про те, чи відремонтований транспортний засіб позивача, чи він перебуває у процесі ремону, або знаходиться у пошкодженому стані. Якщо автомобіль станом на момент судового розгляду є відремонтованим, то розмір шкод, визначений у висновку експерта, не може бути стягнутий з відповідача, оскільки такий розмір є припущенням експерта і не підтверджує розміру фактичних витрат, які могли бути понесені за фактичний ремонт транспортного засобу.

Відповідач, посилаючись на постанову Верховного Суду від 25.03.2019 у цивільній справі № 591/3152/16-ц, зазначає, що факт проведення відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля та проведення позивачем оплати за його проведення повинен підтверджуватись актом виконаних робіт та квитанцією про сплату грошових коштів на СТО, а не висновком експерта.

Також відповідач звертає увагу суду на те, що висновок експерта в даній справі не є об`єктивним та є умисно спотвореним даним експертом, адже автомобіль позивача ще до моменту вчинення ДТП мав значні пошкодження.

Щодо витрат на правову допомогу, понесених позивачем, відповідач зазначає, що такі витрати не підлягають стягненню з відповідача через безпідставність та необгрунтованість поданого позову, а також обрання неправильного способу захисту цивільних прав позивача.

У зв`язку з викладеним відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі та стягнути з позивача на користь відповідача понесені останнім витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 60 000,00 грн.

07.07.2025 від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій останній не погоджується із доводами відповідача, викладеними у відзиві посилаючись на те, що проведення автотоварознавчої експертизи за замовленням позивача узгоджується з п. 8 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», відповідно до якого проведення оцінки майна є обов`язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Вважає, що висновок експерта № 2183 від 24.01.2025 є належним та допустимим доказом, оскільки складений/підготовлений для подання його до суду, а сам експерт повідомлений про кримінальну відповідальність згідно вимог ЦПК України, що виключає його необ`єктивність у складенні такого висновку.

Зважаючи на викладене, просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 27.12.2024 о 11:50 год. ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки Honda HR-V д.н.з. НОМЕР_1 , на перехресті вул. Олекси Тихого та вил. Академіка Янгеля в м. Києві, при в`їзді на нерегульоване перехрестя з вул. Академіка Янгеля, не надала перевагу в русі транспортному засобу марки BMW 540 І д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі, в результаті чого здійснила з ним зіткнення, чим порушила вимоги п. 16.11 ПДР України.

Відповідно до постанови Солом`янського районного суду м. Києва від 23.01.2025 у справі № 760/726/25 ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850 грн.

Згідно з положеннями ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, а отже, виходячи з даних правил, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, якою встановлена вина притягнутої до адміністративної відповідальності особи, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову, з питань щодо того, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, встановлена та в порядку ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягає.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу позивач є власником автмобіля BMW 540 І д.н.з. НОМЕР_2 .

На момент ДТП відповідальність відповідача була застрахована у ТДВ «СК «Кредо», поліс № ЕР-223548504, відповідно до якого позивачу було сплачено страхове відшкодування у розмірі 156 800,00 грн.

Відповідно до висновку експерта № 2183 від 24.01.2025 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу BMW 540 І д.н.з. НОМЕР_2 становить 351 634,64 грн.

Позивач зазначає, що сума шкоди, що залишилася непокритою страховиком і підлягає стягненню з відповідача складає 194 834,64 грн.

Вартість послуг оцінювача із проведення автотоварознавчого дослідження склала 7 000,00 грн згідно рахунку № 2183 від 21.01.2025 та акту виконаних робіт (наданих послуг) № 2183 від 24.01.2025.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об?єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 3 Закону України «Про страхування» зазначено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Статтею 22.1 Закону України «Про страхування» встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик, а у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої особою шкоди, винна особа зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі N? 6-6691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов?язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що зазначені збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі майнова шкода у вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, в загальному порядку.

Таким чином, у відповідності до положень статей 1166, 1187 ЦК України, особа, яка завдала шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов`язана її відшкодувати у повному обсязі.

Згідно з усталеною судовою практикою, зокрема правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 02.12.2015 у справі № 6-6691цс15, від 20.06.2018 у справі № 686/18462/15-ц, а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 552/758/19, потерпілий має право на відшкодування повного розміру реальної шкоди, включаючи її частину, яка не була покрита страховим відшкодуванням з урахуванням зносу.

Різниця між фактичним розміром шкоди (без урахування зносу) та сумою страхового відшкодування (з урахуванням зносу), яка залишилася не компенсованою, підлягає стягненню з винної особи як заподіювача шкоди.

Ця вимога ґрунтується на загальних засадах деліктної відповідальності, а не на регресному зобов`язанні, та не суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постанові від 17.04.2019 у справі № 755/18006/15-ц, оскільки позов пред`явлений не страховиком, а безпосередньо потерпілою особою.

Крім того, Постановою Касаційного цивільного суду ВС від 18.03.2020 у справі №205/7550/17, зазначено, що витрати на проведення оцінки транспортного засобу, як понесені для відновлення порушеного права, є такими, що підлягають відшкодуванню як реальні збитки згідно з положеннями статті 22 ЦК України.

Постановою КЦС ВС від 24.11.2021 у справі № 235/1237/20, суд зазначив, що проведення оцінки з метою визначення вартості шкоди є необхідною передумовою для реалізації права на судовий захист, тому витрати на її проведення входять до складу реальних збитків.

Враховуючи вище викладене, з огляду на зазначені правові норми та судову практику, суд приходить до висновку, що позивач має право вимоги до стягнення з відповідача, як винної особи, повного розміру заподіяної шкоди, включаючи частину, яка не була покрита страховим відшкодуванням унаслідок врахування зносу.

Відповідно до висновку експерта № 2183 від 24.01.2025 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу BMW 540 І д.н.з. НОМЕР_2 становить 351 634,64 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що ТДВ «СК «Кредо» було виплачено страхове відшкодування у розмірі 156 800,00 грн (в межах ліміту відповідальності страховика) за вирухуванням франшизи у розмірі 3 200,00 грн, що також не заперечується відповідачем.

Позивач зазначає, що різниця невідшкодованої частини завданого матеріального збитку становить 194 834,64 грн та франшиза у розмірі 3 200,00 грн.

Суд вважає, що відповідачем не надано доказів на спростування вказаного вище висновку експерта.

Доводи відповідача про те, що автомобіль позивача мав попередні пошкодження, які не були відремонтовані до ДТП, яка сталася 27.12.2024 є недоведеними та необґрунтованими.

Щодо заперечень відповідача про недопустимість в якості доказу висновку експерта № 2183 від 24.01.2025 суд повідомляє таке.

Положення статей 76, 102 - 113 ЦПК України визначають висновки експертів як один із засобів встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої, шостої статті 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

Згідно з абзацом чотирнадцятим пункту 4.14 розділу ІV Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня1998 року № 53/5(далі - Інструкція № 53/5), у вступній частині висновку експерта зазначаються: попередження (обізнаність) експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за статтею 384 Кримінального кодексу України або за відмову від надання висновку за статтею 385 Кримінального кодексу України.

Суд звертає увагу на те, що у висновку експерта № 2183 від 24.01.2025 міститься застереження про його обізнаність про кримінальну відповідальність, та висновок підготовлено для подання до суду.

Вказане узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18, що у висновку експерта має бути застереження, що він обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Отже, оцінивши наданий суду висновок експерта, суд вважає за можливе покласти в основу рішення при визначенні розміру майнової шкоди за № 2183 від 24.01.2025.

Цей висновок є повним та таким, що узгоджується з матеріалами справи та вимогою закону, що регулюють порядок виплати страхового відшкодування.

Відповідно до висновку судового експерта Абрамкіна Б.П. № 2183 автотоварознавчого дослідження від 24.01.2025 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу BMW 540І д.н.з. НОМЕР_3 внаслідок ДТП, що мала місце 27.12.2024, на дату проведення розрахунків складає 351 634,64 грн без врахування ПДВ на запчастини та матеріали.

Суд не бере до уваги доводи відповідача, оскільки останній, не погоджуючись із висновком експерта в даній справі, не обгрунтував свою позицію відносно недостовірності даного висновку та необ`єктивності самого експерта під час складання висновку, не спростував сам висновок та не заявив клопотання про проведення судової автотоварознавчої експертизи.

Враховючи викладене, суд дійшов висновку про обгрунтованість та доведеність позивачем вартості відновлювального ремонту транспортного засобу у розмірі 194 834,64 грн (351 634,64 грн - 156 800,00 грн, тобто вартість відновлювального ремонту транспортного засобу за висновком експерта - сума страхового відшкодування).

В порядку ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода), (ч 2. ст.22 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем за складання висновку експерта автотоварознавчого дослідження сплачено 7 000,00 грн, які є прямими і необхідними витратами для захисту свого порушеного права, відповідно до частини другої статті 22 ЦК України.

Аналізуючи матеріали справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, що становить 194 834,64 грн, франшизи у розмірі 3 200,00 грн, а також понесених витрат по сплаті висновку експертизи у розмірі 7 000,00 грн.

Таким чином, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат суд повідомляє про таке.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання як розподіл між сторонами судових витрат.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

5. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

6. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки:

(1) Договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);

(2) За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

(3) Як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;

(6) Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У пунктах 29, 30 постанови Верховного Суду від 16.04.2020 у справі № 727/4597/19 зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц.

Позивачем додані такі докази понесення витрат на правничу допомогу, копії яких додані позовної заяви, а саме:

- Договір про надання правової допомоги від 17.01.2025;

- Додаток № 1 до договору про надання правової допомоги від 17.01.2025;

- акт приймання-передачі наданих послуг № 1 від 12.02.2025;

- платіжна інструкція № 696327791.1 від 19.01.2025.

Відповідно до Акта приймання-передачі наданих послуг від 12.02.2025 адвокат надав, а клієнт (позивач) прийняв такі правничі послуги:

Підготовка та подання позовної заяви в Солом`янський районний суд м. Києва про стягнення вартості відновлювального ремонту внаслідок ДТП: написання, підготовка та оформлення позовної заяви з додатками до неї для інших учасників справи - вартість однієї години 4 300,00 грн, кількість годин - 5, загальна вартість - 21 500,00 грн.

Відповідно до платіжної інструкції позивач сплатив на рахунок Адвокатського об`єднання «Пі.Ес. Лоєрс» 21 500,00 грн.

Позивач просить суд стягнути з відповідача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн.

Суд звертає увагу, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Враховуючи предмет позову, складність та обсяг самої справи, положення ст.141 ЦПК України, та зважаючи на обсяг фактично наданих послуг, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, ціни позову, співмірності складності справи із наданими адвокатом послугами, витраченого представником часу, суд вважає такий розмір витрат на правничу допомогу не є пропорційним до предмета спору, не доведений належними доказами та не підтверджений актом наданих послуг, а тому приходить до висновку про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 21 500,00 грн, що зазначено в акті приймання-надання послуг, та, на думку суду, є співмірним зі складністю даної справи.

Отже з відповідача на користь позивача підягають стягненню витрати за надання правничої допомоги в сумі 21 500,00 грн.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2050, 35 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22,979, 1166,1187,1194 ЦК України, ст. 3,4, 10-12, 76-82, 141, 258, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України,суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріального збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) матеріальну шкоду у розмірі 198 034, 64 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 2050, 35 грн, витрати по оплаті експертизи у розмірі 7 000,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 21 500,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Суддя: О.М. Букіна