Рішення від 19 травня 2026 р. у справі №757/6810/26-ц — Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/6810/26-ц

пр. 2-6932/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Козлова Р.Ю.,

при секретарі судового засідання - Іваненку С.С.,

розглянувши у судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання матері, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2026 року позивачка звернулась до суду із зазначеним позовом до відповідача про стягнення аліментів на її утримання. Обґрунтовуючи позов позивачка посилається на те, що вона є матір`ю відповідача, є непрацездатною особою, оскільки досягла пенсійного віку, має багато проблем зі здоров`ям, а відповідач матеріальної допомоги не надає, тому вона вимушена звернутись до суду з даним позовом. В той же час, відповідач є молодою, працездатною особою, має дохід, а тому спроможний здійснювати витрати на її утримання. Посилаючись на те, що вона потребує матеріальної допомоги, оскільки пенсії, яку отримує позивачка у розмірі 5084,43 грн. їй не вистачає щоб проходити лікування та відповідно медикаменти, просить суд задовольнити пред`явлені вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала. В обґрунтування свої заперечень послалась на те, що майновий та соціальний стан відповідача зазнав суттєвих та непередбачуваних змін. Зокрема зазначила, що ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 14 лютого 2025 року до відповідача було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах кримінального провадження, де він має статус підозрюваного. У результаті цього протягом тривалого періоду часу відповідач перебував у слідчому ізоляторі, що повністю виключало можливість здійснення ним будь-якої трудової чи підприємницької діяльності та, відповідно, отримання будь-яких доходів. Окрім цього, ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 09 квітня 2025 року запобіжний захід щодо Відповідача було змінено на цілодобовий домашній арешт. Це означало фактичну ізоляцію, обмеження пересування та неможливість здійснювати будь-яку трудову або підприємницьку діяльність. У таких умовах відповідач був позбавлений об`єктивної можливості отримувати стабільний дохід. Також вироком Шевченківського районного суду міста Києва у кримінальному провадженні № 757/29535/25-к від 10 липня 2025 року, який набрав законної сили 10 серпня 2025 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні низки кримінальних правопорушень та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років з додатковим покаранням у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій на підприємствах будь-якої форми власності, діяльність яких пов`язана з організуванням азартних ігор, строком на десять років. Водночас, на підставі статті 75 КК України, відповідача було звільнено від відбування основного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю три роки. Зазначений вирок на думку представника відповідача підтверджує обмеженість можливостей відповідача у сфері працевлаштування: наявність судимості, іспитового строку та додаткового покарання об`єктивно звужують його право на вільне здійснення трудової діяльності. В умовах встановленого іспитового строку та наявності додаткових покарань, передбачених вироком суду, відновлення адвокатської практики відповідача у найближчій перспективі є абсолютно неможливим і це означає, що відповідач позбавлений не лише поточного доходу, а й перспективи повернення до основної професії упродовж тривалого часу.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами шляхом дослідження письмових доказів в матеріалах справи, приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач

є сином позивачки.

Судом встановлено, що позивачка є пенсіонером за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 . Згідно з випискою по картковому рахунку «Ощадбанк», місячний розмір пенсії позивачки складає 5 084,43 грн. Дані про інші доходи позивачки матеріали справи не містять.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивачка зазначає, що відповідач є працездатною особою та може надавати їй матеріальну допомогу.

Згідно з ч. 2 ст. 51 Конституції України повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Як на підставу своїх вимог, позивачка посилається на ст.ст. 202, 205 СК України та на те, що відповідач повинен піклуватися про неї та утримувати її.

Відповідно до ст. 202 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Згідно зі ст. 203 СК України дочка, син крім сплати аліментів зобов`язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.

У п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006 року надано роз`яснення, що обов`язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (ст. 202 СК України), не є абсолютним.

При вирішенні питання про стягнення аліментів на утримання батьків слід враховувати, що вказане право батьків, якому кореспондує обов`язок повнолітніх дітей, виникає за наявності двох умов: непрацездатності батьків та наявності у них потреби у матеріальній допомозі і не залежить від майнового стану повнолітніх дочки, сина. Звільнення від обов`язку утримувати матір, батька та обов`язку брати участь у додаткових витратах можливі лише коли буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов`язків, що передбачено ч. 1 ст. 204 СК України. Моментом виникнення обов`язку утримувати своїх батьків є наявність усіх перерахованих умов.

Необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку в залежності від матеріального становища батьків. До уваги приймається отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід тощо. Сам факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов`язку надання їм утримання - стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу. Тобто, батьків слід визнавати такими, що потребують матеріальної допомоги.

Відповідно до ст. 205 СК України суд визначає розмір аліментів на батьків з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін, можливості одержання утримання від інших дітей, дружини, чоловіка та своїх батьків.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В ході розгляду справи встановлено, що позивачка є пенсіонером, непрацездатною особою та отримує пенсію, яка є єдиним її доходом, і яка не забезпечує її потреб на харчування та лікування. Судом також встановлено, що відповідач є єдиним сином у позивачки.

Визначаючи розмір аліментів, суд враховує у відповідності до ст. 205 СК України стан здоров`я позивачки, що потребує додаткових витрат на її лікування, її похилий вік, розмір пенсії, а також фінансовий стан відповідача, у зв`язку з чим на основі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме, стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на її утримання у розмірі 3000,00 грн. Вказаний розмір аліментів є доцільним та відповідатиме інтересам сторін, а також чинному законодавству.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на те, що стосовно відповідача існує обвинувальний вирок, який нібито є перешкодою для його працевлаштування та оцінює таке критично, оскільки відповідач є молодим чоловіком і не позбавлений права працевлаштуватись та отримувати дохід, відомостей про незадовільний стан його здоров`я стороною відповідача також не надано. Твердження про те, що вирок Шевченківського районного суду м. Києва щодо відповідача фактично перешкоджає обіймати значну частину посад суд вважає необґрунтованим, оскільки як вбачається із резолютивної частини вироку, відповідач позбавлений права обіймати посади, пов`язані з виконанням функцій організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій у підприємствах будь-якої форми власності, видами діяльності яких пов`язана з організуванням азартних ігор, в той час як відповідача не позбавлено права займатись будь-якою іншою діяльністю.

Відповідно до ч.1 п.1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Оскільки позивач при подачі позову позивачка була звільнена від сплати судового збору, то відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача у дохід держави підлягають стягненню понесені по справі судові витрати в розмірі 1331,20 грн.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 202, 203, 205 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 263-265, 273, 274, 275, 279, ст.ст.352, 354,430 ЦПК України, суддя, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання матері - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , аліменти на утримання ОСОБА_1 , у розмірі 3000,00 грн. щомісячно, починаючи з 29 січня 2026 року і довічно.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 , аліментів на утримання ОСОБА_1 , у розмірі 3000,00 грн. у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 1331, 20 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду складено 20 травня 2026 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, або якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду м. Києва.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя