Рішення від 02 червня 2026 р. у справі №754/3223/26 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/6169/26

Справа №754/3223/26

РІШЕННЯ

Іменем України

03 червня 2026 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді - Сенюти В. О.,

секретаря судового засідання - Каба А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «ФК «ЄАПБ» звернувся до Деснянського районного суду міста Києва із позовною заявою до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22.03.2025 між ТОВ «1Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 , укладено договір позики №8679755. Відповідно до п. 20 договору позики цей договір укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію». 27.03.2025 між ТОВ «1Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 27/03/25, у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» передало (відступило) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1Безпечне Агентство Необхідних Кредитів»» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників №13 від 26.08.2025 до договору факторингу № 27/03/25 від 27.03.2025, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідачки в сумі 20185,00 грн., з яких: 5000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 4322,50 грн.- сума заборгованості за процентами за користування позикою;10000,00 грн - неустойка; 862,50 грн - комісія за надання кредиту. Позикодавець свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а відповідачка кредит та відсотки за кредитами не сплачує, у зв`язку з чим позивач звертається до суду з даним позовом.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 02.03.2026 відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін.

Представник відповідачки ОСОБА_1 - адвокат Чайка Л.Й. через «Електронний суд» подала до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого, заперечує проти позовних вимог. Вказує, що відповідачка не отримувала повідомлення чи вимогу від позивача сплатити вказану суму коштів, дізналася про кредит та відступлення права вимоги боргу після отримання позовної заяви. Крім того, представник зазначає, що відповідачка сплатила позивачу тіло кредиту у сумі 5000,00 грн., про що до відзиву додається квитанція до платіжної інструкції від 12.03.2026. Разом з тим, стягнення неустойки у розмірі 10000,00 грн за договором кредитної лінії (Надійний) №8679755 від 22.03.2025 в період дії воєнного стану не відповідає вимогам пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Представник позивача - Тернюк О.Д. направив до суду відповідь на відзив, в якому вказує, що відповідачкою не надано суду належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ», а саме того, що відповідні кошти не були зараховані на картковий рахунок позичальника, вказаний у договорі, або доказів того, що вказаний картковий рахунок йому не належить. Заперечуючи проти перерахування кредитних коштів, відповідачка не позбавлена можливості надати відповідні банківські дані на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до таких. Позивач лише просить суд стягнути з відповідачки ту заборгованість за кредитним договором, яка була нарахована первісним кредитором на дату відступлення права вимоги до позивача.

Крім того, від представника позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої, у зв`язку з внесенням відповідачкою на рахунок позивача коштів для погашення заборгованості на суму 5000,00 грн., сторона позивача вважає за необхідне зменшити свої позовні вимоги за кредитним договором № 8679755 від 22.03.2025 в розмірі 15185,00 грн., з яких: 5000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 185,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; 10000,00 грн. - неустойка.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Прохальна частина позовної заяви містить вимогу проводити розгляд справи у відсутність представника позивача.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, про час та місце судового розгляду повідомлялась належним чином. Проте, до суду надала заяву, в якій просила розглянути справу у її відсутність, позовні вимоги визнає частково в частині тіла кредиту та відсотків, в частині стягнення неустойки категорично заперечує. Також, просить розстрочити виконання рішення за станом здоров`я.

Через неявку в судове засідання учасників справи, судом у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові матеріали справи та докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Судом встановлено, що 22.03.2025 між ТОВ «ФК «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №8679755, відповідно до якого позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти у розмірі 5000,00 грн., строком на 360 днів із сплатою процентної ставки у розмірі 0,95 % в день. Кредитні кошти передаються шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника.

27.03.2025 між TOB «ФК «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 27/03/25, у відповідності до умов якого TOB «ФК «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні TOB «ФК «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до витягу з реєстру боржників №13 від 26.08.2025 до договору факторингу № 27/03/25 від 27.03.2025, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідачки в сумі 20185,00 грн., з яких: 5000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 4322,50 грн. - сума заборгованості за процентами за користування позикою; 10000,00 грн - неустойка; 862,50 грн - комісія за надання кредиту.

Відповідачка визнала факт укладення кредитного договору, отримання коштів та наявність заборгованості за основним боргом, процентами та комісією. Відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

12.03.2026 відповідачка сплатила позивачу заборгованість по кредиту у сумі 5000,00 грн., що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції про переказ готівки 0.0.4795531391.1 на суму 5000,00 грн від 12.03.2026.

Згідно ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та у встановлені договором строки. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 № 127/33824/19.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч.12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд приходить до висновку про укладеність кредитного договору, невиконання позичальником своїх зобов`язань щодо повернення, отриманих в борг коштів та наявності в неї боргових зобов`язань перед позивачем який набув прав вимоги за вищевказаним кредитним договором за договором відступлення прав вимоги.

Як вбачається з кредитного договору, він підписаний електронним підписом Позичальника, який відтворений шляхом використання Позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер моб. телефону з зазначенням адреси проживання відповідачки, її паспортних даних, РНОКПП, а крім того за умовами договору його невід`ємною частиною є Публічна пропозиція (оферта) Товариства на укладення договору кредитної лінії за допомогою електронних засобів, яка розміщена на сайті Товариства.

Відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу (пункт 1 частини другої статті 49 ЦПК України). У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (частина четверта статті 206 ЦПК України).

У справі, що розглядається, відповідачка визнала позов у частині вимог про стягнення тіла кредиту, процентів на загальну суму 5185,00 грн. Визнання відповідачкою позову в цій частині не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому суд ухвалює рішення про задоволення позову в цій частині.

Щодо вимоги позивача про стягнення неустойки у розмірі 10000,00 грн, суд зазначає наступне.

Позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість за неустойкою у розмірі 10000,00 грн. Проте відповідачка заперечує проти стягнення вказаної суми, посилаючись на заборону нарахування штрафних санкцій під час дії воєнного стану.

Суд погоджується з аргументами відповідачки з огляду на таке.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

Зокрема, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Норма пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України має універсальний (загальний) характер і захищає всіх позичальників від нарахування штрафних санкцій та процентів за статтею 625 ЦК України в період воєнного стану, незалежно від дати укладення кредитного договору. Закон № 3498-IX від 22.11.2023 не впливає на застосування норми ЦК України, який є Основним актом цивільного законодавства України (частина друга статті 4 ЦК України). Прийняття законів, які регулюють однопредметні цивільні відносини інакше, ніж ЦК України, можливе тільки з одночасним внесенням змін до цього кодексу (аналогічний підхід зайняв Конституційний Суд України у рішенні від 13 березня 2012 року № 5-рп/2012 у справі про заборону розірвання договорів інвестування житлового будівництва (абзац сьомий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини)).

Отже, та обставина, що пункт 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" виключено на підставі Закону № 3498-IX від 22 листопада 2023 року не виключають необхідність застосування положень пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який є основним актом цивільного законодавства, а положення Закону України "Про споживче кредитування" з 23 січня 2024 року взагалі не мають предметом правового регулювання питання щодо нарахування неустойки у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в Україні.

Ураховуючи, що договір був укладений, і прострочення виконання грошового зобов`язання відбулося в період дії воєнного стану в Україні, відповідачка звільнена від відповідальності у вигляді сплати неустойки в силу прямої вказівки закону. Відтак, нарахування позивачем (чи первісним кредитором) неустойки є безпідставним, а тому у задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовна заява була сформована та подана через підсистему «Електронний суд» та позивач сплатив судовий збір у сумі 2662,40 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволені частково, тому з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у сумі 683,90 грн. (5185,00 грн.*2662,40 грн./20185,00 грн).

Водночас відповідно до частини першої статті 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідачка визнала позовні вимоги в частині стягнення 5185,00 грн до початку розгляду справи по суті, тому 50 відсотків судового збору, що становить 341,95 грн, підлягає поверненню позивачу з державного бюджету, а решта 50 %, - стягненню на користь позивача з відповідачки.

Крім того, у своїй заяві відповідачка просила розстрочити виконання рішення суду, оскільки вона на момент розгляду справи перебуває в скрутному матеріальному становищі та погіршенням стану здоров`я, про що надано медичну документацію.

Згідно ст. 267 ЦПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до ч. 5 ст. 435 ЦПК України розстрочка виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.

Враховуючи матеріальне становище відповідачки, суд вважає за доцільне розстрочити виконання рішення суду на 6 (шість) місяців зі сплатою щомісячних платежів у розмірі 921,16 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст. 11, 202, 205, 207, 512, 514, 525, 526, 530, 610, 612, 626, 625, 628, 629, 634, 638, 639, 1048, 1050, 1054, 1077, 1082 ЦК України, ст.ст. 3, 11 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 12, 13, 76-78, 81, 128, 131, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 274, 275, 279, 280- 289, 352, 354 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість: за кредитним договором № 8679755 від 22.03.2025 в розмірі 5185,00 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 341,95 грн.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» з державного бюджету 50 % судового збору, що становить 341,95 грн, сплачений на підставі платіжної інструкції № 152165 від 17.02.2026.

Розстрочити ОСОБА_1 виконання рішення суду терміном на 6 (шість) місяців, шляхом сплати щомісячного платежу у розмірі 921,16 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення/складання повного тексту шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30.

Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адреса: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складено - 03.06.2026.

Суддя В.О.Сенюта