Постанова від 31 травня 2026 р. у справі №348/2939/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 348/2939/25

Провадження № 33/4808/305/26

Категорія ст.130 ч.1 КУпАП

Головуючий у 1 інстанції Гундяк Т. Д.

Суддя-доповідач Васильєв

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П.,

розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника адвоката Федоріва С.І. на постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 23 березня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та призначено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто в дохід держави судовий збір у сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень, -

в с т а н о в и в:

Судом першої інстанції встановлено, що 05.11.2025 о 15 год. 11 хв. в с-щі Делятин по вул. 16 Липня, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки Шкода, державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням приладу Алкотест Драгер 6810 №0653. Відповідно до тесту №7401 результат огляду 1,97 проміле, чим порушив п.2.9.а ПДР.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, захисник адвокат Федорів С.І. подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Надвірнянського районного суду від 23.03.2026 року за ч.1 ст. 130 КУпАП та провадження по справі щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Вважає. що суд першої інстанції не врахував усіх заперечень ОСОБА_1 та його захисника та дійшов необґрунтованого висновку про доведеність вини у вчиненні адміністративного правопорушення.

Вказує, що оскаржувану постанову прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального право, що потягло за собою однобічне та не повне з`ясування судом усіх фактичних обставин справи, їх не дослідження та не надання їм належної оцінки. Суд першої інстанції формально підійшов до встановлення обставин справи.

Зазначає, що ОСОБА_1 погодився на пропозицію працівника поліції, пройшов огляд на місці зупинки транспортного засобу, але не погодився з результатами показників Драгеру. Працівник поліції не запропонував йому пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі.

Вказує, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про порядок проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а також не був повідомлений про відповідальність, яка передбачена за вчинення інкримінованого йому адміністративного правопорушення, оскільки враховуючи пенсійний віку водія транспортного засобу, працівник поліції повинен був впевнитися, що ОСОБА_1 зрозумів свої права та не потребує правової допомоги.

На думку захисника, відеоматеріали, долучені працівниками поліції, не можуть підтверджувати факт вчинення ним адміністративного правопорушення, оскільки відеозапис не є безперервним та містить епізодичний характер, тому не може сприйматися як доказ вчинення правопорушення.

Зазначає, що до протоколу про адміністративне правопорушення не надано письмового доручення керівника органу, підрозділу поліції або особи яка виконує його обов`язки про копіювання та видачу відеозапису, яке повинно бути надане відповідній відповідальній особі.

Крім того, роздруківка з приладу Драгер є нечитабельною та не чіткою, тому не може бути підтвердженням вини ОСОБА_1 .

В судове засідання апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник адвокат Федорів С.І. повторно не з`явилися, хоча неодноразово в установленому законом порядку повідомлялися про розгляд апеляційної скарги, не подали клопотання про відкладення розгляду справи та не підтвердили поважність причин щодо неможливості явки в судове засідання апеляційної інстанції.

Зокрема, вищевказане провадження неодноразово призначалося до розгляду в суді апеляційної інстанції, а саме на 23.04.2026 року, 08.05.2026 року, 01.06.2026 року. При цьому, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник адвокат Федорів С.І. протягом тривалого часу не повідомляли суд про намагання скористатися своїм правом на учать у розгляді провадження в суді апеляційної інстанції, що дозволяє суду зробити висновок про свідому відмову від використання наданого законом права.

Апеляційний суд враховує, що учасники самостійно, відповідно до принципу диспозитивності, вирішують питання щодо участі в судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

На адресу Івано-Франківського апеляційного суду повернулася судова повістка про виклик до суду ОСОБА_1 в справі про адміністративне правопорушення про повідомлення, у зв`язку тим, що адресат відсутній за вказаною адресою.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, особиста присутність підсудного під час провадження в суді апеляційної інстанції не має такого ж вирішального значення, як в суді першої інстанції. Умови застосування статті 6 Конвенції стосовно провадження в суді апеляційної інстанції залежать від особливостей певного провадження; слід взяти до уваги загалом проведений судовий процес у національній правовій системі, а також роль, яку відіграє у ньому суд апеляційної інстанції (Ермі проти Італії ) При цьому, обвинувачений може відмовитися від свого права брати участь або бути заслуханим в апеляційному провадженні, або прямо, або своєю поведінкою (Кашлев проти Естонії, Хернандес Ройо проти Іспанії).

Апеляційний суд приймає до уваги, що в апеляційній скарзі не ставиться питання про погіршення становища особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у зв`язку з чим участь цієї особи в суді апеляційної інстанції не є обов`язковою.

Апеляційний суд, приймає до уваги, що ОСОБА_1 та його захисник знають про наявність відповідного провадження в суді апеляційної інстанції, повідомлялись про розгляд апеляційної скарги в установленому законом порядку, не подали клопотання про відкладення розгляду справи та не повідомили про бажання приймати участь у судовому засіданні. Апеляційний суд враховуючи наведене та приймаючи до уваги, що участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та її захисника не є обов`язковою під час розгляду справи в апеляційній інстанції, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Федоріва С.І.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову судді необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що Європейський суд неодноразово вказував, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа "Гурепка проти України"), а позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки “право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності.

Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати, у вчиненні якого правопорушення його підозрюють або обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права та обов`язки, мати захисника, оскаржувати судові рішення в апеляційному та касаційному порядку та інші.

Апеляційний суд також неодноразово звертав увагу на недосконалість КУпАП, який було введено в дію Постановою Верховної Ради Української РСР №8074-10 від 07.12.1984 року та вказував на необхідність здійснення правосуддя, виходячи з загальних принципів здійснення судочинства, з метою забезпечення справедливої процедури і юридичної визначеності.

Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що ЄСПЛ неодноразово зазначав, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. («Пономарьов проти України»)

Так, під час апеляційного розгляду справи, судом апеляційної інстанції у повному обсязі були реалізовані права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності щодо права скористуватись юридичною допомогою професійного захисника та були перевірені її доводи щодо невинуватості у вчиненні правопорушення, внаслідок чого було встановлено, що вони є безпідставними та повністю спростовуються сукупністю досліджених доказів.

Апеляційний суд вважає, що допущені судом першої інстанції порушення процесуального закону не можуть бути безумовною підставою для скасування судового рішення та ухвалення іншого судового рішення аналогічного за своїм змістом.

Апеляційний суд вважає, що підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції можуть бути тільки істотні порушення вимог процесуального законодавства, які перешкодили суду правильно встановити фактичні обставини та надати вірну оцінку сукупності досліджених доказів та прийти до обґрунтованого висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення.

Так, діючий КУпАП не містить визначення правових підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції у зв`язку з чим при вирішанні цього питання необхідно виходити із загальних принципів здійснення судочинства.

Апеляційний суд вважає, що судове рішення суду першої інстанції підлягає обов`язковому скасуванню у тому, випадку, коли за наявності підстав для закриття провадження суд не закрив провадження по справі, або коли рішення було ухвалено незаконним складом суду.

Зокрема, підлягає обов`язковому скасуванню судове рішення у тому разі, коли вину обвинуваченого не доведено сукупністю належних та допустимих доказів по справі, коли відсутня подія правопорушення або коли в діях особи, яка притягається до відповідальності відсутній склад відповідного правопорушення.

Так, враховуючи, що в своїх доводах ОСОБА_2 та його захисник адвокат Іванів О.Б. посилаються на суд першої інстанції те, що прийшов до безпідставного висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення, суд апеляційної інстанції у повному обсязі перевірив вищевказані доводи та прийшов до висновку, що вони повністю спростовуються сукупністю досліджених судом доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.

Дослідивши у повному обсязі сукупність зібраних по справі доказів та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, з врахуванням всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Зокрема, згідно даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР! №504312 від 05.11.2025 року (а.с. 2) ОСОБА_1 звинувачується в тому, що 05.11.2025 року о 15 год. 11 хв. в с-ще Делятин, вулиця 16 липня керував ТЗ марки Шкода д.н.з. НОМЕР_2 .іе в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законом порядку із застосуванням приладу Алкотест 6810 Драгер 0653 зі згоди водія на місці зупинки ТЗ, тест 7401, результат 1,97 проміле, чим порушив п.2.9а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

Відповідно до виписаних у статтях 254, 255, 256 КУпАП положень, протокол про адміністративне правопорушення – це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, у якому крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів.

В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду.

В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії» Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.

Апеляційний суд вважає, що обвинувачення висунуте ОСОБА_1 є конкретним, оскільки зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що він звинувачується у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, тобто порушенні вимог п. 2.9 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Протокол складений уповноваженою особою – поліцейським Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області старшим сержантом поліції Гекманюком М.А. із заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст. 256 КУпАП та підписаний уповноваженою особою та особисто ОСОБА_1 .

При цьому, з протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 був присутній при його складанні, ознайомлений із його змістом, йому були роз`яснені права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП.

У графі протоколу, де передбачені пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, нічого не зазначено.

Згідно письмових пояснень від 05.11.2025 року вбачається, що ОСОБА_1 від надання письмових пояснень відмовився на підставі ст. 63 Конституції України. (а.с. 7)

Крім того, зазначено, що ОСОБА_1 від керування ТЗ Шкода відсторонений шляхом залишенням авто на узбіччі дороги.

Додатково в протоколі зазначено про те, що у водія не було тимчасово вилучене посвідчення водія.

Відповідно до результатом огляду із застосуванням приладу Алкотест Драгер 6810 №0653 тест №7401 від 05.11.2025 15:26, результат 1,97 проміле, з яким під підпис ознайомлений ОСОБА_1 (а.с. 2).

Так, відповідно до Акту огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів вбачається, що у зв`язку із наявністю в ОСОБА_1 ознак сп`яніння у вигляді різкого запаху алкоголю з порожнини рота, нечітка вимова, порушення координації рухів, поліцейським було проведено огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу газоаналізатора Алкотест 6810 Драгер №0653 та отримано позитивний результат огляду –1,97 % проміле, з яким водій ознайомлений, що підтвердив власним підписом. (а.с. 5)

Згідно даних направлення в КНП «Надвірнянська ЦРЛ» на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів у водія ОСОБА_1 виявлено ознаки сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нечітка вимова, порушення координації рухів. Від огляду особа, яка притягається до адміністративної відповідальності відмовився. (а.с. 6)

Апеляційний суд приймає до уваги, що складання відповідного направлення до медичного закладу носить формальний характер, оскільки у даному випадку були відсутні правові підстави для проведення огляду у медичному закладі у зв`язку з тим, що водій транспортного засобу повністю погодився із позитивним результатом огляду на стан сп`яніння, який було проведено поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу та повністю визнавав факт керування транспортним засобом у стані сп`яніння.

Так, відповідно до рапорту поліцейського СРПП Надвірнянського РВП ГУНП старшого сержанта поліції Гекманюк М. від 05.11.2025(а.с. 3), вбачається, що перебуваючи в добовому наряді з 05.11.2025 року по 06.11.2025 року спільно з поліцейським СРПП капралом поліції Псаруком Р.В., здійснюючи патрулювання Надвірнянського району, зокрема рухаючись в смт Делятин по вул. 16 липня ними було виявлено порушення ПДР, а саме водій ТЗ марки Шкода д.н.з. НОМЕР_1 порушив правила обгону, після чого було прийнято рішення про зупинку даного ТЗ. Після зупинки ТЗ водієм виявився ОСОБА_1 . При спілкуванні з ОСОБА_1 від останнього було чути різкий запах алкоголю, після чого у встановленому законом порядку водію було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння із застосуванням приладу Алкотест 6810 Драгер №0653, результат огляду склав 1,97 проміле, тест 7401 з яким останній був згідний. Після чого на ОСОБА_1 було складено відповідні адміністративні матеріали за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що вказаний рапорт працівника поліції за своїм правовим змістом є службовим документом, яким поліцейський інформує керівництво про законність своїх дій.

Разом з тим, дані вищевказаного рапорту працівника поліції повністю узгоджуються з іншими матеріалами справи в частині послідовності дій працівників поліції, щодо оформлення ними протоколу про адміністративне правопорушення.

Також до матеріалів справи долучені: копія свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки (а.с. 4), довідка з формацією про посвідчення водія ОСОБА_1 (а.с. 8), копія постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6091377 про вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП (а.с. 9).

Так, відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції.

Судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозаписи належним та допустимим доказом, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяє повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення. (а.с. 10).

Відеозаписами (файли 0000000_0000020251105151426_0001, 0000000_0000020251105151052_0001, 0000000_0000020251105152426_0002) зафіксовано, як працівники поліції підходять до транспортного засобу марки «Шкода» та повідомляють водія ОСОБА_1 про допущене ним порушення правил обгону. Після цього вони просять надати посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

У ході спілкування працівники поліції запитують водія ОСОБА_1 про вживання алкогольних напоїв, на що останній відповідає заперечно. Водія повідомляють про здійснення відеофіксації розмови та зазначають про наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння, зокрема запаху алкоголю з порожнини рота та почервоніння шкіри обличчя. У зв`язку з цим йому пропонують пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння з метою підтвердження або спростування факту перебування у такому стані.

Працівники поліції роз`яснюють водію порядок проходження огляду, повідомляють про його право погодитися або відмовитися від проходження огляду, надають мундштук для перевірки цілісності упаковки та інформують, що допустимий рівень алкоголю становить 0,2 проміле. Після перевірки приладу на відсутність алкоголю в навколишньому середовищі проведено тест № 7401, за результатами якого встановлено показник 1,97 проміле. Водію повідомлено про перебування у стані алкогольного сп`яніння. На запитання щодо згоди з результатом огляду ОСОБА_1 підтвердив свою згоду та відмовився від проходження повторного огляду в медичному закладі. Також йому були роз`яснені права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.

З відеозапису (файл 0000000_0000020251105152542_0002) вбачається, що працівники поліції роздруковують результат огляду на стан сп`яніння та приступають до оформлення адміністративних матеріалів.

На відеозаписі (файл 0000000_0000020251105160142_0003) зафіксовано, як ОСОБА_1 ознайомлюють із постановою про накладення адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 122 КУпАП та протоколом про адміністративне правопорушення. Водій підписує документи про ознайомлення, отримує їх копії та відмовляється від надання письмових пояснень. Після цього його відсторонюють від керування транспортним засобом.

Крім того, відеозапис із відеореєстратора службового автомобіля фіксує, як транспортний засіб марки «Шкода» білого кольору, рухаючись назустріч службовому автомобілю поліції, здійснює обгін у місці, де такий маневр заборонений. Після виявлення порушення службовий автомобіль поліції розвертається та починає рух за вказаним транспортним засобом. Надалі працівники поліції подають водію вимогу про зупинку, яку він виконує, після чого між ним та працівниками поліції відбувається спілкування.

Так, в матеріалах справи відсутні дані, які свідчать про те, що водій транспортного засобу не погоджувався із результатами огляду, який було проведено поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу, а його процесуальна поведінка після проходження огляду свідчить про те, що він не заперечував результати огляду та погоджувався з ними.

Апеляційний суд вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не погодився з результатом огляду на стан алкогольного сп`яніння та що йому не було запропоновано пройти огляд у закладі охорони здоров`я. З відеозапису вбачається, що після оголошення результату тестування водій повністю погодився з таким результатом огляду та відмовився від повторного проходження огляду в медичному закладі.

Доводи про те, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про порядок проведення огляду та свої процесуальні права є безпідставними, оскільки відеозаписом зафіксовано, що працівники поліції повідомили водію підстави проведення огляду, порядок його проходження, а також роз`яснили права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. При цьому будь-яких зауважень щодо нерозуміння своїх прав чи необхідності надання правової допомоги водій не висловлював.

Безпідставними є й посилання захисника на те, що відеозаписи не можуть бути доказами через їх нібито фрагментарний характер, оскільки наявні у справі відеоматеріали містять фіксацію обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, та дозволяють встановити послідовність дій працівників поліції і водія під час оформлення адміністративного правопорушення.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності письмового доручення на копіювання та видачу відеозапису не спростовують встановлених у справі обставин та не ставлять під сумнів достовірність наданих відеоматеріалів.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з`ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, відповідно до вимог ч.2 ст.266 КУпАП матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення, що свідчить про особливе значення вищевказаного доказу, який дозволяє встановити, що огляд на стан сп`яніння було проведено у відповідності до вимог закону і не були порушені права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Діючий закон не конкретизує яким чином вказаний відеозапис повинен бути долучений до протоколу про адміністративне правопорушення але усталена судова практика свідчить про те, що відеозапис огляду на стан сп`яніння, який зроблений за допомогою персонального відео реєстратора поліцейського або за допомогою інших технічних пристроїв зберігається на оптичному диску для зберігання інформації (даних) у вигляді його цифрової копії та долучається до матеріалів провадження.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що у даному випадку при вирішанні питання щодо правової оцінки інформації, яка зафіксована відеозаписом, копія цього цифрового відеозапису, яка зберігається на оптичному диску визнається рівною за своїм правовим змістом оригіналу відеозапису та вважається належним і допустимим доказом.

Таким чином, доказове значення має не оптичний диск на якому зберігається копія відеозапису, а безпосередньо цифровий відеозапис обставин зафіксованої ним події.

Апеляційний суд також вважає безпідставними доводи про те, що роздруківка результату огляду з приладу «Drager» є нечитабельною та не може підтверджувати вину особи, оскільки факт керування транспортним засобом у стані сп`яніння підтверджується сукупністю доказів у справі, зокрема актом огляду на стан сп`яніння та відеозаписом проведення огляду, на якому зафіксовано результат тестування та ставлення водія до нього.

Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів.

Апеляційний суд неодноразово вказував на те, що керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що у рішенні по справі "О`Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди.

Апеляційний суд вважає, що відеозаписи є вичерпно інформативними, належними та допустимими доказами, отриманими у встановленому законом порядку, дозволяють повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення.

Апеляційний суд вважає безпідставними доводи апелянта з приводу неправомірності вимоги поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння, оскільки відповідно до національного законодавства працівник поліції самостійно на власний розсуд приходить до висновку про наявність ознак сп`яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження водієм транспортного засобу огляду на стан сп`яніння.

Суд, дослідивши доводи апелянта та відеоматеріали, що містяться на оптичних дисках, встановив, що працівники поліції під час спілкування з ОСОБА_3 , виявивши в останнього ознаки алкогольного сп`яніння, діяли відповідно до приписів законодавства України, в межах своєї компетенції та виконуючи свої професійні обов`язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію», а відтак обґрунтовано, на законних підставах запропонували водію пройти огляд щодо визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, на що останній добровільно погодився, пройшов такий огляд за допомогою спеціального технічного засобу та не заперечував правильність отриманого позитивного результату.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозаписи належним та допустимим доказом, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяють повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що вищевказані відеозаписи було зроблено з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення.

Так, зафіксовані відеозаписом обставини, які були здійснені поліцейським за допомогою нагрудного відео реєстратора, безумовно стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об`єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Досліджений судом відеозапис має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі.

Вищевказані відеозаписи у сукупності з іншими доказами по справі повністю доводять факт керування транспортним засобом водієм ОСОБА_1 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння.

Апеляційним судом не встановлено істотних порушень Інструкції із застосуванням органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України №1026 від 18.12.2018р. які свідчать про те, що вказані відеозаписи необхідно визнати як недопустимі докази.

Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів.

Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов`язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Апеляційний суд неодноразово вказував на те, що керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків.

Апеляційний суд вважає, що сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП , за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та створює підвищену небезпеку, як для самого водія, так і для його пасажирів та інших учасників дорожнього руху і може призвести до тяжких непоправних наслідків.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що притягнення до адміністративної відповідальності водіїв, які керують транспортним засобом у стані сп`яніння пов`язано із необхідністю створення безпечних умов для учасників дорожнього руху, збереження життя і здоров`я громадян.

Підвищення ефективності впливу на дисципліну учасників дорожнього руху забезпечується чітким визначенням правових санкцій за вчинення такого правопорушення.

Апеляційний суд вважає, що обране судом адміністративне стягнення відповідає вимогам ст. 23 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами.

При накладенні стягнення судом першої інстанції враховано характер вчиненого та його суспільну небезпеку, особу правопорушника, ступінь його вини та ставлення до вчиненого.

З огляду на наведене підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. 294 КУпАП,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника адвоката Федоріва С.І. залишити без задоволення.

Постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 23 березня 2026 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення.

Суддя Івано-Франківського

апеляційного суду О.П. Васильєв