Вирок від 02 червня 2026 р. у справі №751/3523/26 — Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №751/3523/26

Провадження №1-кп/751/287/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року місто Чернігів

Новозаводський районний суд міста Чернігова

у складі: головуючого-судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за

№ 12026000000000703 від 26 березня 2026 року, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Березівка Роздольненського району Автономної Республіки Крим, громадянина України, неодруженого, військовослужбовця, зареєстрованого за адресою:

АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 361-2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Згідно ст. 21 Закону України «Про інформацію» інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.

Конфіденційною є інформація про фізичну особу, інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, а також інформація, визнана такою на підставі закону.

Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, якщо інше не встановлено законом.

Крім того, відповідно до ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківською таємницею, зокрема, є коди, що використовуються банками для захисту інформації.

У відповідності до п. 1 ст. 11 Закону України «Про інформацію» інформація про фізичну особу (персональні дані) відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Згідно ч. 1 ст. 8 Закону України «Про захист персональних даних» особисті немайнові права на персональні дані, які має кожна фізична особа, є невід`ємними і непорушними.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про захист персональних даних» використання персональних даних передбачає будь-які дії володільця щодо обробки цих даних, дії щодо їх захисту, а також дії щодо надання часткового або повного права обробки персональних даних іншим суб`єктам відносин, пов`язаних із персональними даними, що здійснюються за згодою суб`єкта персональних даних чи відповідно до закону.

Зокрема, згідно ч. 1 ст. 14 Закону України «Про захист персональних даних» поширення персональних даних передбачає дії щодо передачі відомостей про фізичну особу за згодою суб`єкта персональних даних. Також відповідно до ч. 2 вказаної статті поширення персональних даних без згоди суб`єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту, прав людини та для проведення Всеукраїнського перепису населення.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про захист персональних даних» порушення законодавства про захист персональних даних тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

У невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше 10 січня 2025 року, у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на несанкціоноване розповсюдження інформації з обмеженим доступом, яка зберігається в електронно-обчислювальних машинах (комп`ютерах), автоматизованих системах, комп`ютерних мережах або на носіях такої інформації, створеної та захищеної відповідно до чинного законодавства.

З метою реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_4 , розуміючи, що не має законних підстав для збирання, зберігання та поширення інформації з обмеженим доступом, у порушення вимог статей 2, 5, 14 Закону України «Про захист персональних даних», статей 11, 20, 21 Закону України «Про інформацію» та ст. 31 Конституції України, маючи у своєму розпорядженні інформацію, що містить персональні дані фізичних осіб (відомості про власників банківських карток), а також дані платіжних карток, а саме номер платіжної картки, строк її дії та CVV-код, доступ до яких обмежено їх власниками та банківськими установами, а їх розголошення може призвести до несанкціонованого використання платіжних засобів та завдання шкоди власникам таких карток, які відповідно до ст. 21 Закону України «Про інформацію» належать до інформації з обмеженим доступом, вирішив здійснити їх несанкціоноване розповсюдження.

Для реалізації свого злочинного наміру ОСОБА_4 у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 10 січня

2025 року, використовуючи мобільний додаток «Telegram», створив обліковий запис з назвою « ОСОБА_5 » (username: « ІНФОРМАЦІЯ_2 »), зареєстрований за номером телефону НОМЕР_1 .

Не пізніше 10 січня 2025 року ОСОБА_4 , перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, використовуючи мобільний додаток «Telegram» та зазначений обліковий запис « ОСОБА_5 » (username: « ІНФОРМАЦІЯ_2 »), розпочав листування з користувачем месенджера «Telegram» з назвою « ОСОБА_6 » (username: « ІНФОРМАЦІЯ_3 »).

Після цього, 10 січня 2025 року об 11 годині 10 хвилин

ОСОБА_4 , діючи умисно, реалізуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , надіслав користувачу месенджера «Telegram» з назвою « ОСОБА_6 » (username: « ІНФОРМАЦІЯ_3 ») повідомлення, що містили відомості щодо банківських карток, а саме номер банківської картки, строк її дії, CVV-код, а також відомості про її тип, банківську установу та ім`я власника, а саме:

1. № НОМЕР_2 , строк її дії 06/29, CVC-код 240, тип карти VISA CREDIT BUSINESS, банківська установа CHASE BANK USA, N.A., власник ОСОБА_7 ;

2. № НОМЕР_3 , строк її дії 12/27, СVС-код 575, тип карти VISA CREDIT BUSINESS, банківська установа CHASE BANK USA, N.A., власник Roland Proye;

3. № НОМЕР_4 , строк її дії 04/29, СVС-код 531 , тип карти VISA CREDIT BUSINESS, банківська установа ОСОБА_8 , власник ОСОБА_9 ;

4. № НОМЕР_6 , строк її дії 06/28, СVС-код 581, тип карти VISA CREDIT BUSINESS, банківська установа CHASE BANK USA, N.A., власник Kasi Beers;

5. № НОМЕР_7 , строк її дії 05/28, СVС-код 793, тип карти VISA CREDIT BUSINESS, банківська установа CHASE BANK USA, N.A., власник Amy Englehardt;

6. № НОМЕР_8 , строк її дії 02/28, СVС-код 980, тип карти VISA CREDIT BUSINESS, банківська установа CHASE BANK USA, N.А., власник ОСОБА_10 ;

7. № НОМЕР_9 , строк її дії 02/27, CVC-код 591, тип карти VISA CREDIT BUSINESS, банківська установа СHASE BANK USA, N.A., власник ОСОБА_11 ;

8. № НОМЕР_10 , строк її дії 02/26, СVС-код 808, тип карти VISA CREDIT BUSINESS, банківська установа CHASE BANK USA, N.A., власник Road Karen Ayers;

9. № НОМЕР_11 , строк її дії 07/29, CVC-код 840, тип карти VISA CREDIT BUSINESS, банківська установа CHASE BANK USA, N.A., власник ОСОБА_12 ;

10. № НОМЕР_12 , строк її дії 12/28, СVС-код 335, тип карти VISA CREDIT BUSINESS, банківська установа CHASE BANK USA, N.А., власник ОСОБА_13 .

Вказані відомості містять персональні дані фізичних осіб у вигляді інформації про власників банківських карток, а також дані платіжних карток (номер картки, строк її дії та CVС-код), доступ до яких обмежено їх власниками та банківськими установами, що відповідно до ст. 21 Закону України «Про інформацію» належать до інформації з обмеженим доступом, чим ОСОБА_4 здійснив їх несанкціоноване розповсюдження користувачу облікового запису месенджера «Telegram» « ОСОБА_6 » (username: « ІНФОРМАЦІЯ_3 »).

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого

ч. 1 ст. 361-2 КК України, визнав повністю та беззаперечно підтвердив обставини кримінального провадження, зокрема надав показання про те, що, коли він працював таргетологом у компанії, яка займається рекламою в мережі Інтернет, то отримав доступ до акаунтів у соціальній мережі «Facebook», які використовував в роботі. Зазначені акаунти були з даними банківських карток. У месенджері «Telegram» мав обліковий запис « ОСОБА_5 », зареєстрований за його номером телефону НОМЕР_1 . У чаті спілкувався з користувачем облікового запису « ОСОБА_6 » на тему реклами в мережі Інтернет. Особисто вказану особу він ніколи не бачив та не знає. В процесу спілкування повідомив, що має дані банківських карток, що зацікавило користувача « ОСОБА_6 ». 10 січня 2025 року приблизно об 11 годині він через месенджер «Telegram» надіслав користувачу « ОСОБА_6 » повідомлення з даними банківських карток, які містили інформацію про їх власників, номера, строк її дії та CVС-код.

Визнавши свою вину, ОСОБА_4 указав на те, що розкаюється у вчиненому і в майбутньому стане на шлях виправлення, більше не буде вчиняти протиправних дій, наразі проходить військову службу в лавах Збройних Силах України.

Враховуючи те, що обвинувачений та сторона обвинувачення не оспорюють обставини кримінального провадження і судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності позиції останнього, за згодою всіх учасників процесу, суд провів судовий розгляд справи щодо всіх її обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням процесуальних документів щодо руху кримінального провадження, доказів на підтвердження наявності речових доказів, а також матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, визнавши недоцільним дослідження інших доказів у кримінальному провадженні. Судом роз`яснено сторонам кримінального провадження, що у цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

При цьому розгляд кримінального провадження проводився щодо обвинуваченого ОСОБА_4 в межах пред`явленого йому обвинувачення. За встановлених обставин, оцінюючи зібрані докази, суд вважає повністю доведеною винуватість ОСОБА_14 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

Таким чином, умисні дії ОСОБА_4 , які виразились у несанкціонованому розповсюдженні інформації з обмеженим доступом, яка зберігається в електронно-обчислювальних машинах (комп`ютерах), автоматизованих системах, комп`ютерних мережах або на носіях такої інформації, створеної та захищеної відповідно до чинного законодавства, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого

ч. 1 ст. 361-2 КК України.

Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Європейський Суд з прав людини також неодноразово зазначав у своїх рішеннях про те, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. Для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК України), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК України тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила кримінальне правопорушення, залежно від особливостей цього кримінального правопорушення і його суб`єкта.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином, конкретні обставини його вчинення, дані про особу ОСОБА_4 , який раніше не судимий, є військовослужбовцем, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Встановлення пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного призначення покарання, тому суду необхідно всебічно досліджувати матеріали провадження щодо наявності таких обставин і у вироку наводити мотиви прийнятого рішення.

Відповідно до ст. 66 КК України обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття.

Так, щире каяття засвідчує критичну оцінку винним вчиненого ним злочину, співчуття до потерпілих, прагнення зменшити негативні наслідки його протиправної поведінки. Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи, намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

У судовому засіданні ОСОБА_4 повністю визнав свою провину і розкаявся у вчиненому, надавши критичну оцінку своїй поведінці.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 , судом не встановлено.

За таких обставин, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, врахувавши ступінь тяжкості кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1

ст. 361-2 КК України, особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують покарання, та відсутність обставин, які обтяжують покарання, суд вбачає підстави для призначення покарання ОСОБА_4 в межах санкції ч. 1 ст. 361-2 КК України у виді штрафу в розмірі 3 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд не вбачає підстав для обрання обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 50, 65-67, 361-2 КК України, статтями 2, 94, 100, 302, 368-371, 373-374, 376, 381-382, 394-395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 361-2 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 3 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 гривень.

Скасувати арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Чернігова від 18 вересня 2024 року

(№ 757/45362/25-к).

Речові докази у кримінальному провадженні:

-автомобіль марки «Mercedes-Benz CLS 350», VIN: НОМЕР_13 з державним номерним знаком НОМЕР_14 ;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_15 на ім`я ОСОБА_15 ; - ключі від автомобіля марки «Mercedes-Benz CLS 350», VIN: НОМЕР_13 з державним номерним знаком НОМЕР_14 повернути власниці ОСОБА_15 ;

-мобільний телефон марки «Iphone 15Pro» IMEI 1: НОМЕР_16 , IMEI 2: НОМЕР_17 , з сім-картою НОМЕР_1 ; - мобільний телефон марки «Iphone SI» IMEI 1: НОМЕР_18 , IMEI 2: НОМЕР_19 ;

- банківські картки № НОМЕР_20 , № НОМЕР_21 , № НОМЕР_22 , № НОМЕР_23 ; - ноутбук марки «MacBook Air M2 s/n KNWKQLQ2RO повернути власнику ОСОБА_4 .

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду через Новозаводський районний суд міста Чернігова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1