Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №591/3866/26 — Зарічний районний суд м. Сум

Справа № 591/3866/26 Провадження № 3/591/1044/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2026 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми у складі: головуючої судді Косар А. І. розглянула матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; громадянство: України; адреса

АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1

за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП)

учасників провадження в справі про адміністративне правопорушення:

захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , адвокат Бровко Р. М.

установив:

Згідно протоколу серії ЕПР 1 № 627023 від 29.03.2026, ОСОБА_2 29.03.2026 о 13:29 год. в м. Суми по вул. Харківська поблизу будинку №32 т/з Volkswaqen Passat д. н. з. НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкіряного покрову обличчя, поведінка що не відповідає обстановці, від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки т/з за допомогою газоаналізатора та в найближчому медичному закладі охорони здоров`я категорично відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР.

Дії ОСОБА_2 поліцейським уповноваженого підрозділу поліції кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_2 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, клопотань про відкладення судового засідання ним не подано.

Суд враховує, що правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП не відноситься до категорії правопорушень, по яким присутність в судовому засіданні особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є обов`язковою (ч. 2 ст. 268 КУпАП), тому Суд вважає за можливе провести розгляд справи без участі особи, що притягується до адміністративної відповідальності.

Адвокат Бровко Р. М., діючи в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , в судовому засіданні заявив клопотання про закриття провадження з тих підстав що ОСОБА_2 є діючим військовослужбовцем і на час зупинки транспортного засобу під його керуванням слідував згідно бойового розпорядження командира.

Вислухавши доводи адвоката Бровко Р. М, перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданого клопотання, суд вважає, що вказане вище клопотання підлягає задоволенню з таких підстав.

Законодавство України про адміністративне правопорушення складається з КУпАП та інших законів України (ч. 1 ст. 2 КУпАП), а згідно положень ст. 9 Конституції України, ст. 19 ЗУ «Про міжнародні договори» та ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика ЄСПЛ є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

У відповідності до ст. 283 КУпАП постанова про адміністративне правопорушення повинна містити, окрім усього, опис обставин, встановлених під час розгляду справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган ( посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пункт 1.3 ПДР зобов`язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Заборону керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції встановлено п. 2.9 (а) ПДР.

Процедура направлення поліцейськими водія для проведення огляду з метою виявлення стану сп`яніння визначена Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103. На виконання вказаної постанови Кабінету Міністрів України з метою створення нормативно-правового підґрунтя діяльності патрульної поліції та закладів охорони здоров`я наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 була затверджена Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно долучених до протоколу про адміністративне правопорушення відеозаписів поліцейськими зупинений т/з під керуванням ОСОБА_2 за порушення ПДР. Через деякий час ОСОБА_2 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, на що останній поліцейському повідомив, що перебуває на військовій службі та на час зупинки т/з слідує згідно бойового розпорядження, ініціював виклик ВСП, на що поліцейський погодився, сказав що викличе і не зробив цього. Предоставив військовий квиток.

На підтвердження вказаних обставин захисник надав витяг із бойового розпорядження командира військової частини.

Відповідно ст. 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності, а згідно ст. 18 цього Кодексу не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Таким чином, однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.

Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об`єктивний, так і суб`єктивний критерії, проте визначальним має бути об`єктивний критерій.

У контексті встановлених у цій справі обставин підлягає врахуванню те, що в умовах дії правового режиму воєнного стану забезпечення обороноздатності держави, належне та своєчасне виконання бойових розпоряджень, підтримання бойової готовності військових підрозділів, а також захист життя, здоров`я і безпеки цивільного населення становлять першочерговий та безумовний обов`язок військовослужбовців Збройних Сил України.

Виконання покладених на військовослужбовців завдань у зазначений період має особливе суспільне і державне значення, оскільки безпосередньо спрямоване на забезпечення національної безпеки, територіальної цілісності і суверенітету України, відвернення збройної агресії та мінімізацію загроз життю і безпеці громадян.

Належне виконання військового обов`язку є не лише вимогою законодавства та військової дисципліни, а й необхідною передумовою ефективного функціонування сектору безпеки і оборони держави в період збройної агресії проти України, що кореспондується з положеннями стст. 30, 37 «Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України», згідно яких начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою. Військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, характеру, мети та спрямованості дій водія, апеляційний суд вважає, що у діях ОСОБА_2 відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки останній, будучи військовослужбовцем та виконуючи бойове розпорядження, здійснював термінове слідування до місця виконання службово-бойових завдань, що беззаперечно підтверджується наведеними вище доказами, а відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у зв`язку з тим, що затримка, пов`язана з проведенням відповідної процедури, могла перешкодити своєчасному виконанню покладених на нього обов`язків і створити реальну загрозу інтересам оборони держави й безпеці інших осіб. Тобто, дії ОСОБА_2 були продиктовані службовим обов`язком та перебували в площині виконання наказу.

При цьому потенційна шкода встановленому порядку безпеки дорожнього руху є менш значною порівняно зі шкодою, яку особа намагалася відвернути шляхом невідкладного прибуття до місця виконання бойового завдання.

Наведене свідчить про те, що дії, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, були вчинені ОСОБА_2 саме в умовах крайньої необхідності, що виключає наявність у його діях суб`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме вини у формі умислу на ухилення від виконання обов`язків водія, тому провадження в справі не могло бути розпочате, а розпочате підлягало закриттю на підставі п. 4 ст. 247 і п. 3 ч. 1 ст. 284 КУпАП.

Керуючись статтями 247, 283, 284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

Постановив:

Провадження у справі стосовно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 4 ст. 247 і п. 3 ч. 1 ст. 284 КУпАП через відсутність складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з моменту винесення постанови до Сумського апеляційного суду через Зарічний районний суд м. Суми.

Суддя А. І. Косар