Рішення від 02 червня 2026 р. у справі №482/95/26 — Новоодеський районний суд Миколаївської області

03.06.2026

Справа № 482/95/26

Номер провадження 2/482/695/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

03 червня 2026 року місто Нова Одеса

Новоодеський районний суд Миколаївської області в складі головуючого судді Кічули В.М., за участю секретаря судового засідання Алєксєєнко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Нова Одеса цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю “Газорозподільні мережі України” в особі Миколаївської філії товариства з обмеженою відповідальністю “Газорозподільні мережі України”, про визнання незаконними нарахувань за послуги розподілу природного газу та зобов`язання зарахувати переплату, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Газорозподільні мережі України” в особі Миколаївської філії товариства з обмеженою відповідальністю “Газорозподільні мережі України” про визнання незаконними нарахувань за послуги розподілу природного газу та зобов`язання зарахувати переплату по об`єкту за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Вказує, що вона є споживачем послуг з розподілу природного газу за вищевказаною адресою.

Позовні вимоги обґрунтовує наступним:

1) 04.11.2025 року Новоодеським районним судом Миколаївської області був виданий судовий наказ у справі №482/1993/25 про стягнення з неї на користь відповідача заборгованості на загальну суму 3 547 грн. 56 коп., з яких: за послуги з розподілу природного газу у сумі 3324 грн. 89 коп., інфляційні збитки в сумі 173 грн. 66 коп. за період з січня 2024 р. по липень 2025 р. включно та 3% річних в сумі 49 грн. 01 коп. за період з 01.01.2024 р. по 01.09.2025 р.; та судові витрати в сумі 302 грн. 80 коп. Вказаний наказ від 04.11.2025 року ухвалою суду від 17.11.2025 року було скасовано.

Однак, відповідач продовжує вважати цю претензію дійсною, що спотворює стан розрахунків, у зв`язку з чим цей позов подано нею для остаточного судового врегулювання спору та визнання відсутності будь-яких правових підстав для зазначеної претензії.

2) Зазначає про первинне незаконне нарахування внаслідок порушення порядку обліку (Грудень 2023 року), яке ґрунтується на штучно створеній технічній помилці. Для розрахунків за грудень 2023 року відповідач застосував застарілі та невірні вихідні показники лічильника (17 157.7 м3), ігноруючи дані, які вже містилися в його власній базі.

Беззаперечним доказом неправомірності дій відповідача вважає суперечність між даними електронного кабінету та офіційними документами:

?Документ №1: Особистий кабінет споживача (Додаток 3 до позову): У внутрішній електронній системі обліку відповідача відображено використання заниженого показника 17 157,7 м3 як початкового для грудня 2023 року. Саме це призвело до нарахування у грудні 2023р. аномального обсягу 1 660,82 м3.

?Документ №2: «Витяг з особового рахунку» (Додаток 8 до позову), наданий самим Відповідачем до суду у наказному провадженні. У цьому Витязі зафіксовані коректні показники: 18 406 м3 (станом на 03.11.2023 р.) та 18 574 м3 (станом на 01.12.2023 р.).

?Документ №3: «Розрахунок заборгованості» (Додаток 6 до позову) наданий самим відповідачем до суду у наказному провадженні: У цьому документі відповідач приховав інформацію про покази лічильника за жовтень-листопад 2023 року, щоб уникнути викриття первинної помилки (17 157,7 м3).

Зазначає, що таким чином відповідач, маючи достовірні дані про показник 18 574 м3 на початок грудня (Додаток 8 до позову), свідомо використав у своїй системі хибні дані 17 157,7 м3 (Додаток 3 до позову) та намагався приховати цю маніпуляцію, вилучивши ключові покази з «Розрахунку заборгованості» (Додаток 6 до позову).

Реальне споживання за грудень 2023 року (показник на кінець місяця 18 818 м3 мінус показник на початок 18 574 м3) становить 244 м3, а не 1 660,82 м3. Штучно завищений обсяг 1 660,82 м3 не має жодного документального підтвердженій і був використаний як підстава для подальшого незаконно завищеного розрахунку РЗП на 2025 рік до 480,05 грн/міс.

Вважає, що такі дії відповідача прямо порушують Главу 4 Розділу IX Кодексу ГРМ щодо порядку визначення фактичного обсягу споживання та свідчать про грубе зловживання правом з метою отримання неправомірної вигоди.

3) Зазначає про порушення порядку визначення розміру щомісячного платежу на 2025 рік. Так, згідно з розділом VI, главою 6 «Порядок розрахунків за договором розподілу природного газу» Кодексу газорозподільних систем (далі - КГС), який є обов`язковим до застосування всіма операторами газорозподільних мереж, встановлено чіткий та імперативний механізм розрахунків: «Розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу... здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф...».

Таким чином, законодавчо закріплений єдиний та прозорий порядок: річна замовлена потужність (РЗП) на майбутній рік визначається за даними фактичного споживання споживача за попередній газовий рік (з 01.10 по 30.09), а плата вноситься фіксованими, рівними частинами щомісяця.

Згідно з офіційним «Розрахунком заборгованості», наданим самим відповідачем (Додаток 6 до позову) після здійсненого ним так званого «коригування», обсяг споживання позивача за період, що є визначальним для РЗП на 2025 рік (з 01.10.2023 по 30.09.2024), становить 1 032,98 м3.

Коректний розрахунок щомісячного платежу на 2025 рік, відповідно до вищезазначеної норми КГС та застосовного тарифу 2,388 грн/м3, мав бути таким:

(1 032,98 м3 х 2,388 грн/м3) / 12 міс. = 205,56 грн.

Проте відповідач, ґрунтуючись на первинних помилкових даних (що включали незаконне нарахування 1 660 м3 за грудень 2023 року), грубо порушивши імперативні вимоги розділу VI, глави 6 КГС, самочинно та односторонньо встановив для позивача щомісячний платіж у розмірі 480,05 грн. Ця дія є прямою та однозначною заміною передбаченої законом авансової системи рівномірних платежів на свавільну та незаконну методику, що призвело до миттєвого завищення фінансового навантаження на споживача більш ніж удвічі.

Таким чином відповідач, визнавши у своєму розрахунку обсяг 1 032,98 м3, свідомо не усунув її фінансові наслідки. Різниця між незаконно встановленим та стягуваним платежем (480,05 грн) та платежем, що логічно випливає з їхніх же скоригованих даних (205,56 грн), у розмірі 274,49 грн щомісяця є прямим і неспростованим доказом системи надмірних нарахувань, створеної діями відповідача. Саме ця щомісячна завищена сума, помножена на 8 місяців (січень-серпень), і сформувала значну частину оскаржуваної претензії. Що на думку позивача, становить грубе порушення принципу добросовісності (ст. 3 ЦК України) та вимоги належного виконання зобов`язань (ст. 526 ЦК України).

4) Зазначає про відсутність боргу на початок періоду та виникнення переплати через незаконні дії відповідача.

Згідно з документами відповідача, а саме «Розрахунок заборгованості» (Додаток 6 до позову), та даних особистого електронного кабінету споживача однозначно підтверджується, що станом на 01.01.2025 року заборгованість позивача за послугу розподілу природного газу була відсутня. Цей факт є відправною точкою для всіх подальших розрахунків за 2025 рік.

Враховуючи встановлений у попередньому пункті коректний розмір щомісячного платежу (205,56 грн), загальна сума, яку позивач мав сплатити за повний 2025 рік, становить:

205,56 грн х 12 місяців = 2 466,72 грн.

Згідно з платіжними документами (Додаток 14 до позову), за період з січня по грудень 2025 року позивачем фактично було внесено 2 726,76 грн.

Таким чином, навіть якщо б не було подальших незаконних дій відповідача, станом на 31.12.2025 року у позивача вже утворилася переплата в розмірі:

2 726,76 грн (сплачено) - 2 466,72 грн (мало бути сплачено) = 260,04 грн.

Таким чином, оскільки початкова заборгованість відсутня, а всі наступні платежі позивача перевищували законно встановлену суму через власну помилку відповідача, реальний стан розрахунків характеризується не боргом, а переплатою. Подальші вимоги відповідача про сплату 3 547,56 грн ґрунтуються виключно на створених ним самим незаконних нарахуваннях і суперечать фактичному стану виконання зобов`язань позивачем. Накопичення коштів на рахунку споживача внаслідок переплати не може розглядатися як джерело для покриття штучно створених та незаконних вимог.

5) Зазначає про недобросовісні дії та технічні маніпуляції відповідача у відповідь на законну вимогу про усунення недоліків.

Вказує про визнання відповідачем помилки без усунення її наслідків. Так, отримавши 23 липня 2025 року заяву позивача з вимогою усунути порушення щодо розрахунку РЗП та платежу - що є реалізацією права споживача згідно з частиною 3 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» - відповідач вчинив суперечливо, визнавши помилку у розрахунку потужності, він скоригував лише майбутні платежі з вересня 2025 року, проте відмовився провести повний перерахунок за попередні 8 місяців, не анулював неправомірні нарахування за 8 міс. (2 195,00 грн.) та не зарахував переплату, яка на той час становила 435,00 грн. Більше того, одразу після отримання скарги, відповідач вдався до дій, що мають ознаки помсти та тиску на споживача: відображувана сума боргу в особистому кабінеті була миттєво та безпідставно подвоєна — зі 800,36 грн. до 3 584,88 грн. (Додаток 3 до позову).

Вказує про штучне формування «боргу» шляхом технічних маніпуляцій з даними. Так, прямим механізмом цього збільшення стали технічні маніпуляції відповідача з обліковою системою.

01 серпня 2025 року відповідач порушуючи встановлений порядок фіксації показників, «заднім числом» вніс до системи 11 нових записів з показниками лічильника за період з 18 623.5 м3 (станом на 08.12.2023) до 20 988 м3 (станом на 30.03.2025) (Додаток 3 до позову).

Наслідком цієї маніпуляції стало виставлення арифметично суперечливого рахунку за серпень 2025 року на суму 1 784,52 грн, що прямо ігнорує зафіксовану відсутність боргу станом на 01.01.2025, та в 8,6 разів перевищує законний платіж (205,56 грн), та в 3,7 рази перевищує навіть попереднє, вже завищене нарахування (480,05 грн).

Ці дані не передавалися позивачем в реальному часі та були внесені через більш ніж півтора року після початку періоду, що вони покривають. Саме це «коригування» стало технічним тригером для миттєвого та штучного створення «великого боргу» з метою залякування позивача та примушення його до сплати неіснуючої заборгованості.

Таким чином вважає такі дії відповідача прямим порушенням п. 5.5 Типового договору розподілу, згідно з яким Оператор ГРМ зобов`язаний забезпечити належний облік газу. Внесення даних півторарічної давнини одним днем (01.08.2025) є технічним тригером для штучного створення боргу.

Відповідно до ч. З ст. 13 ЦК України, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром заподіяти шкоду іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Створення «великого боргу» безпосередньо після отримання скарги споживача є класичним прикладом зловживання правом та недобросовісної поведінки (venire contra factum proprium).

Вказує про встановлення неможливих даних для створення формальної основи претензії.

Так, для подальшого «обґрунтування» претензії відповідач вчинив ще одну маніпуляцію: у системі був штучно створений та внесений розрахунковий показ лічильника на 31.08.2025 року у розмірі 20 991.54 м3. Цей показ є технічно неможливим та фіктивним, оскільки він є нижчим за фактичні покази на 30.07.2025 року (21104.9 м3) та значно нижчим за наступні фактичні покази на 17.09.2025 року (21 347 м3). Таким чином, відповідач навмисно сформував технічну базу для претензії шляхом внесення неправдивих даних.

Таким чином встановлення відповідачем розрахункового показника на 31.08.2025 (20 991.54 м3), який є меншим за попередній фактичний показник від 30.07.2025 (21 104.9 м3), суперечить законам фізики та правилам обліку природного газу, оскільки обсяг споживання не може бути від`ємним, а показники лічильника — зменшуватися в процесі експлуатації. Це свідчить про свідоме втручання в електронну систему обліку з метою підгонки цифр під бажану суму боргу.

Вказує, що логічним завершення маніпуляцій - було звернення відповідача до суду із заявою про видачу судового наказу на суму 3 547,56 грн.

Таким чином, на думку позивача, дії відповідача після отримання вимоги є системними та демонструють зловживання правом та суперечать праву позивача на усунення недоліків послуги (ч. З ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів») та принципу добросовісності (ст. З ЦК України). Вони не спрямовані на реальне усунення недоліку послуги, а мають на меті виключно штучне створення видимості обґрунтованості для подальших незаконних фінансових претензій. Зокрема, відповідач:

- Свідомо не усунув фінансові наслідки своєї помилки — відмовився зарахувати переплату та скасувати (анулювати) незаконно нараховані суми.

- Вчинив низку односторонніх технічних маніпуляцій (коригування заднім числом, встановлення неможливих показів), що призвело до штучного збільшення відображуваного боргу.

- Зловживав своїми процесуальними правами, намагаючись використати спрощену процедуру наказного провадження для стягнення спірної, штучно сформованої заборгованості. Метою таких дій є не прискорене стягнення боргу, а обхід звичайної позовної процедури, що прямо суперечить призначенню наказного провадження.

Вказує на не законність складових оскаржуваної суми 3 547,56 грн., з яких: 3324,89 грн. - основна сума, сформована внаслідок порушення Кодексу ГРМ (п. 2, З позову); 49,01 грн. - 3% річних; 173,66 грн. — інфляційні збитки.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, відповідальність за порушення грошового зобов`язання настає лише у разі його прострочення. «Оскільки позивачем доведено відсутність заборгованості станом на 01.01.2025 та наявність переплати станом на 31.12.2025 (п. 4 позову), будь-які нарахування санкцій за ст. 625 ЦК України є юридично безпідставними та свідчать про відсутність самого об`єкта нарахування». Акцесорні (додаткові) зобов`язання не можуть виникати за відсутності основного боргу.

В подальшому у своїй позовній заяві позивач наводить доводи про системні маніпуляції та відсутність бази при розрахунку 3% річних та інфляційних збитків; вказує про незаконність вихідної суми претензії у розмірі 8 487,19 грн. та про математичні суперечності і фіктивність розрахунків.

Вказує, що окремого спростування потребує посилання відповідача на так зване «коригування» за період з 01.10.2022 по 30.09.2023, яке він використовував у листуванні для обґрунтування. Це посилання є безпідставним та суперечливим:

• Суттєва розбіжність у цифрах: У «Розрахунку заборгованості» (Додаток 6) за цей період вказано обсяг 845,02 m3. Однак у листах-відповіді (Додаток 11 та 13 ) на звернення позивача вже зазначено інший обсяг - 2 310,84 m3. Ця різниця понад 1 465 m3 сама по собі свідчить про неправдивість даних.

• Відсутність коригування в офіційній претензії: Найважливіше, що у самій поданій до суду Заяві про видачу судового наказу відповідач жодним чином не посилається на це «коригування» 2022-2023 рр. як на підставу боргу. Заявка обґрунтована «загальною вартістю послуг» за зовсім інший період. Це прямо доводить, що посилання на коригування є вигаданим аргументом заднього числа, який відповідач не наважується використовувати в офіційному судовому документі.

• Неможливість підтвердити доказами: На численні особисті звернення позивача до офісу відповідача та дзвінки на «гарячу лінію» з вимогою надати первинні покази лічильника, що підтверджують будь-які коригування, відповідач надав усну відмову, посилаючись на відсутність архівних даних. Цю відмову об`єктивно підтверджує наявність порожнього розділу за цей період в особистому електронному кабінеті позивача (Додаток 3 до позову). Якби реальне коригування мало місце, воно обов`язково мало бути відображено в цій системі.

Зазначає, що наведені факти про суттєву розбіжність у цифрах, їх повна відсутність у судовому документі та неможливість отримати будь-які докази - доводять, що посилання на «коригування» 2022-2023 рр. є вигаданим формальним приводом, а вся претензія на підставі цих коригувань - цілковито штучною та фіктивною.

В подальшому позивач наводить свої доводи про спроби відповідача неправомірно припинити йому газопостачання, про його зловживання правом та психологічний тиск.

Окрім вищезазначеного, позивач вважає дії відповідача такими, що суперечать безпосереднім зобов`язанням, закріпленим у Типовому договорі розподілу природного газу (затв. постановою НКРЕКП № 2498), який є основою правовідносин між сторонами. При цьому вказує наступне:

-Порушення порядку розрахунків: відповідач грубо порушив пункт 6.3 Договору, який імперативно визначає, що місячна вартість послуги «визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності... на тариф», самовільно замінивши цей порядок незаконною методикою нарахування.

-Порушення права на звіряння: Пункти 5.7, 7.1 та 7.3 Договору надають Споживачу право на проведення звіряння обсягів і покладають на Оператора ГРМ обов`язок його провести. Однак технічні маніпуляції з даними, внесення фіктивних показів та фактична відмова у прозорому звірянні з підписанням відповідного акту свідчать про свідоме ігнорування відповідачем умов договору.

-Порушення процедури відключення: Спроби припинення постачання до судового рішення та без дотримання процедури письмового попередження (п. 9.1 Договору) є останньою ланкою у ланцюжку недобросовісних дій.

Підсумовуючи зміст позовної заяви позивач вважає, що викладена сукупність дій та бездіяльності відповідача (самочинна зміна порядку розрахунків, технічні маніпуляції з даними заднім числом, подання суперечливих та необґрунтованих претензій, спроби незаконного відключення) свідчить не про окремі технічні помилки, а про цілеспрямовану недобросовісну стратегію.

Ця стратегія спрямована на штучне створення видимості заборгованості, яка не має під собою жодної реальної договірної чи правової основи. Подібна поведінка становить системне порушення вимоги належного виконання зобов`язань (ст. 526 ЦК України) та свідчить про зловживання Відповідачем своїми правами (ст. 13 ЦК України) з метою отримання неправомірної фінансової вигоди.

Враховуючи вищевказане, позивачка просила суд:

1. Визнати відсутність у позивача ОСОБА_1 заборгованості перед Відповідачем за послуги розподілу природного газу, що оскаржується, у загальній сумі 3 547,56 (три тисячі п`ятсот сорок сім гривень п`ятдесят шість копійок), а саме:

• 3 324,89 (три тисячі триста двадцять чотири гривні вісімдесят дев`ять копійок) — нібито заборгованість за послуги розподілу газу;

• 49,01 (сорок дев`ять гривень одна копійка) — нараховані 3% річних;

• 173,66 (сто сімдесят три гривні шістдесят шість копійок) — нараховані інфляційні збитки;

та визнати недійсною (скасувати) вимогу (претензію) Відповідача в повному обсязі.

2. Зобов`язати Відповідача внести відповідні зміни до особового рахунку позивача та усунути будь-які відомості про зазначену заборгованість з усіх баз даних, включаючи, за наявності, Єдиний реєстр боржників.

3. Визнати факт наявності переплати станом на 31.12.2025 року за послуги розподілу природного газу у розмірі 260.04 (двісті шістдесят гривень 04 копійки) та зобов`язати Відповідача зарахувати цю суму в рахунок майбутніх платежів.

4. Згідно зі статтею 267 ЦПК України, встановити порядок виконання рішення суду, яким зобов`язати Відповідача виконати дії щодо коригування даних на особовому рахунку протягом 10 робочих днів з моменту набрання рішенням суду законної сили».

5. В порядку ст. 382 ЦПК України зобов`язати Відповідача подати звіт про виконання судового рішення у встановлений судом строк».

Також у своїй заяві про зміну предмета позову (шляхом доповнення позовних вимог) від 25.02.2026 року, яка була протокольною ухвалою прийнята до провадження, позивачка доповнила позовну заяву наступною вимогою:

6. Визнати протиправними дії відповідача щодо безпідставного нарахування за об`єктом споживача: АДРЕСА_2 , особовий рахунок № НОМЕР_1 за грудень 2023 року обсягу споживання природного газу у розмірі 1660,82 m3, який на 1416,82 m3 перевищує фактичні показники лічильника газу за цей період.

Вказану вимогу позивачка обґрунтувала тим, що відповідачем на підставі власного розрахункового показника за грудень 2023 року було неправомірно нараховано обсяг споживання газу у розмірі 1660,82 м3, у той час як фактичне споживання згідно з показниками лічильника становило лише 244 м3, у зв`язку з чим безпідставно нараховано обсяг газу у розмірі 1416,82 m3, який не підтверджується фактичними даними приладу обліку та суперечить вимогам Кодексу ГРМ.

В свою чергу представником відповідача було подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що ТОВ «Газорозподільні мережі України» у особі Миколаївської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» з 01.10.2023 має право провадження господарської діяльності з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ на території Миколаївської області, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України».

Позивачка ОСОБА_1 є споживачем послуги з розподілу природного газу, оператором ГРМ якого є ТОВ «Газорозподільні мережі України», щодо об`єкта – житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачеві як суб`єкту ринку природного газу відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 та присвоєно персональний ЕІС-код №56XN24C42733312N. Облік об`єму природного газу, спожитого за вказаною адресою, здійснюється встановленими лічильником газу марки ВК G-4Т, заводський номер № 5492328. Встановлені газові прилади: плита газова - ПГ-4 - 1шт., АКОГ (конвектор) - 3шт., зареєстровано 7 осіб.

Відповідно до п. 2.1. Типового договору Оператор ГРМ зобов`язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.

Згідно положень пунктів 6.1, 6.2 розділу VI Договору розподілу природного газу, оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем. Тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов`язковим для Сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення.

Оплата вартості послуги з розподілу природного газу здійснюється споживачем, що є побутовим до 20 числа (включно) місяця, в якому надаються послуги з розподілу природного газу, на підставі рахунка Оператора ГРМ. Оплата здійснюється виключно грошовими коштами на поточний рахунок Оператора ГРМ (абз. 2 та 3 п. 6.6. розділу VI Договору).

Згідно вимог п. 1 глави 6 розділу VI Кодексу розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.

Пунктом 6.3 розділу VI Договору встановлено, що величина річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) Споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності (абз. 2 п. 1 глави 6 розділу VI Кодексу).

Згідно пункту 2 глави 6 розділу VI Кодексу річна замовлена потужність об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу.

В свою чергу, за приписами п. 2 та глави 6 розділу VI Кодексу, з 01 січня 2021 року річна замовлена потужність об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, але не може бути меншою за передбачені цим пунктом нормами.

Відповідно до абз. 1, 2 п. п. 5. 5. п. 5 розділу V Договору, Споживач, що є побутовим, який за умовами цього Договору розраховується за лічильником газу, зобов`язаний щомісяця станом на 01 число місяця знімати фактичні показання лічильника газу та протягом п`яти календарних днів (до 05 числа включно) надавати їх Оператору ГРМ в один із таких способів: 1) через особистий кабінет на сайті Оператора ГРМ; 2) за телефоном; 3) шляхом зазначення показань у сплаченому рахунку (квитанції абонентської книжки) Оператора ГРМ; 4) на електронну адресу.

У разі неотримання до 06 числа місяця, що настає за розрахунковим, показань лічильника та за умови, що лічильник газу не оснащений засобами дистанційної передачі даних, фактичний об`єм розподілу та споживання природного газу по Споживачу за розрахунковий період визначається Оператором ГРМ на рівні планового місячного об`єму споживання на відповідний період, що розраховується, виходячи з групи споживання Споживача та його середньорічного об`єму споживання природного газу за останні 12 календарних місяців. Якщо за підсумками наступного місяця Споживач своєчасно наддасть показання лічильника газу, формування об`єму розподілу та споживання природного газу за період зазначеного місяця здійснюється з урахуванням наданих показань.

Оплата послуг розподілу природного газу здійснюється за тарифами встановленими регулятором для оператора ГРМ за фізичний обсяг розподілу природного газу. Постановою НКРЕКП №2762 від 22.12.2021р. встановлено тариф на послуги з розподілу природного газу з 01.01.2022р. - з ПДВ 2,388 грн.

Таким чином, з урахуванням вимог глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ та п .6.1 та 6.2 Типового договору розподілу для позивача була розрахована щомісячна плата за розподіл газу по періодам:

1) Для розрахунку річної замовленої потужності на 2024 календарний рік газовим роком, що передував даному року, вважається період з 01.10.2022 року по 30.09.2023 року.

Для визначення величини фактично спожитого природного газу бралися наступні показники газового лічильника: Станом на 01.10.2022 року 16312.66 м. куб. (розрахункові) - у зв`язку із недотриманням Споживачем вимог п. 5 розділу V Договору фактичний об`єм розподілу та споживання природного газу за розрахунковий період Оператором ГРМ визначається на рівні планового місячного об`єму споживання на відповідний період. Станом на 30.09.2023 року 17157,70 м. куб. (розрахункові) - у зв`язку із недотриманням Споживачем вимог п. 5 розділу V Договору фактичний об`єм розподілу та споживання природного газу за розрахунковий період Оператором ГРМ визначається на рівні планового місячного об`єму споживання на відповідний період.

Працівниками відповідача протягом газового року, з 01.10.2022 року по 30.09.2023 року, проведено: За вказаний газовий рік позивачем cпожито 845,02 м.3 природного газу (17157,68 м. куб. - 16312,66 м. куб.). Дані обсяги є величиною замовленої потужності на календарний 2024 рік. Щомісячний обсяг замовленої потужності протягом 2024 року становить 70,42 м.3 природного газу (845,02/12= 70,42 м. куб.). Місячна вартість послуги розподілу природного газу на 2023 рік становить: з січня по грудень 168,16 грн. (70,42*2,388=168,16 грн.). Нараховано з січня 2024 року по грудень 2024 року 2017,92 грн. Сплачено споживачем заборгованість за розподіл природного газу за 2024 рік 30.12.2024 року.

2) Для розрахунку річної замовленої потужності на 2025 календарний рік газовим роком, що передував даному року, вважається період з 01.10.2023 року по 30.09.2024 року.

Для визначення величини фактично спожитого природного газу бралися наступні показники газового лічильника: Станом на 01.10.2023 року 17157,68 м. куб. (розрахункові) - у зв`язку із недотриманням Споживачем вимог п. 5 розділу V Договору фактичний об`єм розподілу та споживання природного газу за розрахунковий період Оператором ГРМ визначається на рівні планового місячного об`єму споживання на відповідний період. Станом на 30.09.2024 року 19570,00 м. куб. (розрахункові) - у зв`язку із недотриманням Споживачем вимог п. 5 розділу V Договору фактичний об`єм розподілу та споживання природного газу за розрахунковий період Оператором ГРМ визначається на рівні планового місячного об`єму споживання на відповідний період.

Працівниками відповідача протягом газового року, з 01.10.2023 року по 30.09.2024 року, проведено: За вказаний газовий рік позивачем cпожито 2412,32 м.3 природного газу (19570,00 м. куб. - 17157,68 м. куб.). Дані обсяги є величиною замовленої потужності на календарний 2025 рік. Щомісячний обсяг замовленої потужності протягом 2025 року становить 201,03 м.3 природного газу (2412,32/12= 201,03 м. куб.). Місячна вартість послуги розподілу природного газу на 2025 рік становить: з січня по грудень 480,05 грн. (201,03*2,388=480,05 грн.). Нараховано з січня 2025 року по грудень 2025 року 5760,60 грн. Сплачено споживачем заборгованість за розподіл природного газу за 2025 рік 2726,76 грн.

23.07.2025 року на адресу ТОВ “Газорозподільні мережі України” в особі Миколаївської філії надійшло звернення за № МФ/104/4/ВХ-19378-25 від позивачки ОСОБА_1 з вимогою про здійснення перерахунку щомісячного платежу за послугу розподілу природного газу у 2025 році та списання нарахованого боргу.

Вказане звернення позивачки було передано для розгляду Комісії про перегляд річної замовленої потужності побутових споживачів та проведенню коригувань критичних обсягів розподілу (споживання) природного газу. Згідно з протоколом № 56 від 08.08.2025 року, комісія розглянула звернення позивачки та задовольнила його, ухваливши відповідне рішення на основі вивчення документів, які були надані на розгляд (акт № 1765 від 10.08.2023 року про припинення газопостачання, акт № 46 від 08.12.2023 року про відновлення газопостачання природного газу).

Згідно Акту № 1765 працівниками Оператора ГРМ (АТ “Миколаївгаз”) 10.08.2023 року за адресою позивачки АДРЕСА_1 було припинено газопостачання природного газу у зв`язку з виконанням ремонтних робіт на газопроводі. Показники лічильника газу при складанні акту про припинення не були зафіксовані.

Під час відновлення газопостачання за адресою ОСОБА_1 працівниками Миколаївської філії було складено Акт про відновлення газопостачання природного газу №46 від 08.12.2023 року, в якому було зафіксовано покази лічильника газу 18623,50 м.куб. (різниця склала + 1465,82 м. куб.), які було фактично спожито позивачем до моменту припинення газопостачання, але не були зафіксовані в акті про припинення газопостачання від 10.08.2023 року. Враховуючи вказані підстави, комісією прийнято рішення про перерахування РЗП (річна замовлена потужність) позивачці на 2024 рік.

В результаті проведення перерахунку річної замовленої потужності за 2024- 2025рр.

На 2024 газовий рік фактичний обсяг спожитого природного газу розраховується за період 01.10.2022 по 30.09.2023. Річна замовлена потужність складає 2310,84 грн. (845,02м.куб. + 1465,82 м.куб.).

На 2025 газовий рік фактичний обсяг спожитого природного газу розраховується за період 01.10.2023 по 30.09.2024. Річна замовлена потужність складає 1032,98 м.куб. (станом на 30.09.2024 р. зафіксовані покази 19656,48 м.куб. - 18623,50 м. куб. станом на 01.10.2023 - зафіксовані покази лічильника згідно Акту про відновлення).

Щомісячний платіж за послуги розподілу природного газу в 2025 р. складає 205,56 грн. Заборгованість (за грудень 2025 року включно) за послугу розподілу природного газу складає 3240,37 грн.

Таким чином, на думку відповідача, заявлені позивачем вимоги про порушення прав споживача, незаконне нарахування боргу за доставку газу по особовому рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_1 , зобов`язання зарахувати переплату за послуги розподілу природного газу, не знайшли свого підтвердження, не ґрунтуються на законі і не підлягають до задоволення.

У відповіді на відзив від 25.02.2026 року позивачка вказала, що не заперечує ані факту отримання послуги, ані обов`язку її оплачувати, однак предметом цього позову є не існування договору, а законність нарахувань за обсяг розподіленого та визначення обсягу спожитого природного газу за період з 01.10.2023 по 31.12.2025.

Вважає, що Акт №1765 від 10.07.2023 (припинення) та Акт №46 від 08.12.2023 (відновлення), на які посилається відповідач як на підставу перерахунку РЗП за 2024 рік, складені з порушенням вимог пункту 4 глави 7 розділу VI Кодексу ГРМ, що позбавляє їх доказової сили (ст. 76, 78 ЦПК України).

Щодо Акту №1765:

• акт підписаний лише працівниками Оператора ГРМ, без відеофіксації або залучення незалежних свідків, що є обов`язковим у разі відсутності споживача;

• всупереч абзацу 2 цього ж пункту, акт не містить показників лічильника на дату припинення, що унеможливлює встановлення обсягів споживання.

Щодо Акту №46:

• запис про відмову позивача від підпису є суб`єктивним твердженням працівників відповідача, не підкріпленим підписами незалежних свідків або відеофіксацією;

• акт складено через п`ять місяців після нібито відключення, що без належних пояснень свідчить про формальний характер документообігу та невідповідність зазначеної дати дійсності.

Крім того, відповідач не надав доказів направлення копій цих актів позивачу, що підтверджує його необізнаність про їх існування до моменту отримання відзиву.

Позивачка вважає, що позиція відповідача щодо відсутності газоспоживання спростовується його ж діями. Відповідач стверджує, що у період з 10.07.2023 по 08.12.2023 газопостачання було припинено у зв`язку з ремонтними роботами. Однак фактичні обставини свідчать про інше:

• згідно з Витягом (додаток 8 позову), 03.11.2023 (у період нібито відключення) позивачем передано, а відповідачем прийнято до обліку показник 18 406 м3;

• 01.12.2023 (за тиждень до «відновлення») зафіксовано показник 18 574 м3;

• аналогічні показники обліковуються в системі постачальника ТОВ «ГК «Нафтогаз України, за особовим рахунком позивача НОМЕР_2 .

Таким чином, вважає, що відповідач не лише отримував показники, а й офіційно передавав їх постачальнику для нарахувань. Це підтверджує, що газопостачання не припинялося, лічильник працював, позивач добросовісно передавав показники, а акти №1765 та №46 не відображають реальних обставин.

Вказує на суперечність між індивідуальним характером акту та загальною підставою для його складання. Зокрема, відповідач обґрунтовує припинення газопостачання нібито проведенням ремонтних робіт на газопроводі. Ні у відзиві, ні у акті не вказано, на якому саме газопроводі проводилися ремонтні роботи - загальному (зовнішньому) чи на території позивача. Однак:

• жодних ремонтних або технічних робіт за адресою позивача, які б потребували доступу до домоволодіння чи відключення саме його об`єкта, не проводилося;

• докази зворотного (акти виконаних робіт, наряди-допуски, повідомлення споживача) в матеріалах справи відсутні.

Надані акти за своєю формою є актами індивідуального відключення, що згідно пункту 4 глави 7 розділу VI Кодексу передбачає обов`язок Оператора ГРМ отримати доступ до обладнання споживача, зафіксувати показники лічильника та, у разі відсутності споживача, залучити свідків або здійснити відеофіксацію. Жодна з цих вимог не виконана.

У випадку проведення загальних ремонтних робіт на газопроводі, відповідач не пояснює необхідності складання індивідуального акту припинення (відновлення) газопостачання №1765 (№46) саме щодо об`єкта позивача. За відсутності доказів фактичного відключення та з огляду на подальше використання відповідачем показника 17 157,68 м3 без документального підтвердження його походження, акти №1765 та №46 слід розцінювати як документи, складені з єдиною метою - штучного обґрунтування «застигання» цього показника у обліковій системі відповідача.

Щодо розбіжності в облікових даних відповідача щодо показника 18 623,50 м3. Згідно з Витягом по об`єму споживання та даними особистого кабінету, станом на 08.12.2023 показник 18 623,50 м3 мав походження «Контроль», тобто отриманий під час звичайного контрольного обходу представником Оператора ГРМ. Водночас, у особистому кабінеті споживача на 01.08.2025 цей самий показник відображається вже з позначкою «Акт». Наявність різних статусів для одного числового значення свідчить про те, що:

• фактичне джерело отримання показника (контрольний обхід) було підмінено іншою підставою (актом відновлення) вже після його фіксації;

• облікова система відповідача допускає внесення змін без належного документального підтвердження.

Крім того, показник від 08.12.2023 був повторно внесений до електронної бази зі статусом «Акт» лише 01.08.2025 - через 20 місяців після події та одразу після звернення позивача зі скаргою (23.07.2025). Це вказує на те, що Акт №46 оформлений ретроспективно, виключно для створення штучного документального підтвердження.

Недоведеність походження показників 17 157,68 м3 та 16 312 м3 позивачка обґрунтовує наступним:

У відзиві відповідач стверджує, що станом на 01.10.2023 показник лічильника становив 17 157,68 м3 (розрахунковий), а на 01.10.2022 - 16 312.66 м3 (розрахунковий). Позивач заперечує проти даних стверджень відповідача та вважає їх не підтвердженими належними доказами:

• показник 17 157,68 м3 не має документального підтвердження. Згідно витягу по об`єму споживання за жовтень-грудень 2023 року він обліковується без зазначення джерела походження (передані покази, акт контрольного обходу, розрахунковий тощо): він міг «застигнути» ще з попереднього газового року, або взагалі мати штучний характер. Архівні дані за попередній період відповідачем не надані;

• показник 16 312.66 м3 вперше з`являється виключно у тексті відзиву та не фігурує в жодному з наданих відповідачем документів (актах, витягах, розрахунках). Фактично він отриманий розрахунковим шляхом - відніманням від спірного показника 17 157,68 м3 обсяг річної замовленої потужності на 2024 рік (845 м3), який було сплачено. Отже, цей показник не ґрунтується на первинних замірах, а є штучно створеною математичною конструкцією.

• окремо, цей спірний показник 17 157,68 було застосовано як початковий для грудня 2023, замість переданого позивачем 18 574, що призвело до нарахування неправомірного обсягу спожитого газу у грудні 1660.82 м3, та як наслідок, завищеного обсягу РЗП на 2025 рік. Відповідач безпідставно застосував «розрахункові» показники (17157.68) за наявності фактичних, які позивач регулярно передавав. Це порушує п. 5 гл. 4 розд. IX Кодексу ГРМ, згідно з яким за наявності лічильника обсяг споживання визначається за його показникам.

Відповідач визнає наявність у нього даних виключно за період з 01.10.2023. У відповіді на запит позивача від 05.01.2026 відповідач зазначив, що за період дії ліцензії попереднього оператора (AT «Миколаївгаз») необхідно звертатись до AT «Миколаївгаз», чим фактично визнав відсутність у нього первинних даних за період до 01.10.2023.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для нарахування є первинний документ. Наданий відповідачем розрахунок на 2310.84 м3 не є первинним документом, не містить підписів споживача та суперечить фактичним обставинам справи.

Таким чином, твердження відповідача про перерахунок річної замовленої потужності (РЗП на 2024 рік базується на обсягах споживання за період з 01.10.2022 по 30.09.2023, які не підтверджені належними та допустимими первинними документами і жодних змін до облікової системи відповідача щодо обсягів споживання за цей період не вносилось. Наданий відповідачем розрахунок заборгованості суперечить власним даним його облікової системи (витягу з особового рахунку) та ґрунтується на актах, складених із порушенням процедури, встановленої Кодексом ГРМ, такі нарахування є документально необґрунтованими, а факт споживання газу у зазначеному обсязі — недоведеним.

У постанові від 20.09.2023 у справі №953/17713/19 Верховний Суд визнав неприпустимим покладення на споживача обов`язку з оплати нарахувань, здійснених на підставі актів, складених без участі споживача, без належного повідомлення та без документального підтвердження походження даних. За аналогією, нарахування відповідача, здійснені на підставі недійсних актів №1765, №46 та не підтверджених первинними документами показників 17 157,68 м3 та 16 312.66 м3, походження яких відповідач не спромігся довести, не можуть вважатися законними.

Вказує на штучне формування заборгованості за 2025 рік. Аналіз Витягу по об`єму споживання, Витягу про нарахування, «Акта звірки» та даних особистого кабінету в їх сукупності та співставності беззаперечно доводить, що станом на 01.01.2025 року заборгованість за послуги розподілу газу була відсутня (сальдо 0,00 грн), а оскаржувана сума сформована виключно за рахунок неправомірних нарахувань у 2025 році:

• застосування Відповідачем завищеного обсягу річної замовленої потужності (201,03 м3 замість законних 86,08 м3) у січні-липні 2025 року призвело до накопичення безпідставного боргу;

• нарахування у серпні 2025 року РЗП за обсягом 747,29 м3 (що у 8,7 раза перевищує норму) штучно та миттєво подвоїло суму вимог.

Акт звірки, складений відповідачем в односторонньому порядку та не підписаний позивачем, не є належним доказом наявності боргу (ст. 77-79 ЦПК України), проте його зміст демонструє хронологію розрахунків і підтверджує переплату, на яку посилається позивач.

Твердження відповідача про борг 3240,37 грн. не підтверджене жодним розрахунком. З урахуванням визнаного ним РЗП 1 032,98 м3 та сплачених позивачем 2 726,76 грн, заборгованість відсутня, а на особовому рахунку наявна переплата в розмірі 260,04 грн. Доказів зворотного не надано.

Відповідно до ч. 8 ст. 83 ЦПК України, позивачкою надано додаткові докази: відповідь на запит, два витяги з особового рахунку та акт звірки.

У запереченнях на відповідь на відзив представник відповідача зазначив наступне:

Щодо недопустимих доказів, зокрема актів №1756 від 10.07.2023 року та №46 від 08.12.2023 року, вказав, що абзац 2 пункту 4 глави 7 розділу VІ Кодексу ГРМ встановлює, у разі відмови споживача від підписання акта про припинення газопостачання (розподілу природного газу) фіксація припинення газопостачання (розподілу природного газу) (крім випадків відключень при аварійних ситуаціях) повинна підтверджуватися відеозйомкою, про що зазначається в акті про припинення газопостачання (розподілу природного газу), та/ або підписом акта про припинення газопостачання (розподілу природного газу) однією незаінтересованою особою (представник житлово-експлуатаційної організації, балансоутримувач або управитель будинку, виборна особа будинкового, вуличного, квартального чи іншого органу самоорганізації населення або представник органу місцевого самоврядування тощо) за умови посвідчення такої особи.

Щодо відсутності газоспоживання у період з 10.07.2023 по 08.12.2023 року, зазначає, що зміст Додатку № 8 до позову який має назву «Витяг з особового рахунку боржника по показникам лічильника» надається для підтвердження наявності договірних відносин між Оператором ГРМ (відповідачем) та побутовим споживачем (позивачем), адже в пункті 7 глави 3 Розділу 6 Кодексу ГРМ зазначено, що фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, повернення підписаної заяви приєднання, сплата рахунку Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Інформація яка в ньому зазначена, в тому числі і показники лічильника, є такою що отримана від зовнішніх джерел, а саме від постачальника побутового споживача та не враховується, в більшості випадків, відповідачем. Це, зокрема підтверджується Додатком № 7 до позовної заяви «Розрахунок заборгованості за послуги розподілу природного газу», у якому в передостанньому стовбці відсутній показник за листопад 2023 року, а є показник за грудень 2023 року – 18818,5 м3, який відсутній у Додатку № 8 до позову.

Таким чином, відповідач не отримував від позивача показників лічильника природного газу а ні в жовтні 2023, а ні в листопаді 2023, а ні в грудні 2023 року, та не міг їх офіційно передати постачальнику для нарахувань, крім грудня 2023 року коли при складанні Акту №46 показники були зафіксовані.

Відсутність показників від позивача також підтверджується останнім у Додатку № 4 до позову та Додатком №6 до відповіді на відзив «Роздруківка електронного доказу - скріншот з особистого кабінету «Нафтогаз України» (розділ «Історія показників»)», у якому в графі «Показник облгазу» за жовтень та листопад 2023 року відсутні показники і є тільки за грудень 2023 року, а в графі «Моє показання» є передані постачальнику позивачем показники за жовтень та листопад 2023 року.

Щодо суперечності між індивідуальним характером акту та загальною підставою для його складання, вказує, що відповідно до вимог підпункту 8 пункту 1 глави 7 розділу VІ Кодексу ГРМ, визнання в установленому порядку аварійним станом газорозподільної системи та/ або ліквідація наслідків аварій, спричинених надзвичайними ситуаціями техногенного, природного або екологічного характеру, та проведення ремонтновідновлювальних робіт є підставою для припинення/обмеження газопостачання (розподілу природного газу) на об`єкт споживача.

У зв`язку із проведенням ремонтних робіт на розподільчому газопроводі, який проводився попереднім Оператором ГРМ, з метою уникнення аварійних ситуацій, зокрема витоків природного газу на об`єктах газоспоживання при проведенні газонебезпечних робіт, відключаються всі споживачі які до нього приєднані. Це відключення здійснюється саме для забезпечення безпеки.

Щодо розбіжності в облікових даних, відповідачу незрозуміло яким чином змінення запису ідентифікації підстави операції з «Контроль» на «Акт» (різних операцій які вчинені в різний проміжок часу), вплинуло на предмет позову - визнати відсутність заборгованості.

З іншої сторони, запис «Контроль» занесено до інформаційної бази в грудні 2023 року на підставі даних Акту про відновлення №46 від 08.12.2023 року, у якому зафіксовано поточні показники лічильника природного газу позивача. В свою чергу запис «Акт» було внесено до інформаційної бази у зв`язку із здійсненням перерахунку обсягів природного газу на підставі відповідної заяви позивача поданої 23.07.2025 року.

Щодо недоведеності походження показників, вказує, що згідно постанови НКРЕКП № 1769 від 29.09.2023 року «Про внесення змін до додатка до постанови НКРЕКП від 26 грудня 2022 року № 1839 та врегулювання питань щодо провадження ТОВ «Газорозподільні мережі України» діяльності з розподілу природного газу», внесені зміни до додатку до постанови НКРЕКП №1839, якими позивачу змінено місце провадження (розширення території) господарської діяльності з розподілу природного газу на територію Миколаївської області.

Таким чином, з 01.10.2023 ТОВ «Газорозподільні мережі України» у особі Миколаївської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» має право провадження господарської діяльності з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ на території Миколаївської області, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України». Миколаївська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України» є відокремленим підрозділом Товариства, здійснює свою діяльність від імені Товариства на підставі Положення про Миколаївську філію Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України».

До 01.10.2023 року розподіл природного газу здійснював попередній Оператор ГРМ – АТ «Миколаївгаз», дію ліцензії якого з 01.10.2023 року було призупинено. Саме від попереднього Оператора ГРМ відповідачем була отримана інформація про показники лічильника природного газу позивача станом на 01.10.2023 року які складали 17 157,7 м3.

Щодо висновків позивача наведених у відповіді на відзив про показник 17 157,68 м3 не має документального підтвердження чи показник 16 312,66 м3 є штучно створеною математичною конструкцією та про відсутність у відповідача первинних даних за період до 01.10.2023, відповідач вважає за необхідне послатися на правову позицію викладену у постанові Верховного Суду КГС від 03.06.2025 у справі № 914/855/24:

«83. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким має керуватися суд при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

84. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

85. 17 жовтня 2019 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 N 132-IX, яким, зокрема, було: 1) змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів"; 2) викладено статтю 79 ГПК України у новій редакції. На підставі цього в господарський процес запроваджено стандарт доказування "вірогідності доказів".

86. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює потребу співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Отже, з введенням у дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

87. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

88. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

89. Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Обставина, про яку стверджує сторона, підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі N 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі N 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі N 902/761/18, від 04.12.2019 у справі N 917/2101/17, від 08.11.2023 у справі N 16/137б/83б/22б (910/12422/20)).

Аналогічний стандарт доказування застосувала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі N 129/1033/13-ц: 81. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18(пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).».

З урахуванням вказаної правової позиції, позивач задля обґрунтованості позовних вимог, повинен був надати докази передачі відповідачу показників лічильника природного газу, неврахування цих показників відповідачем при розрахунку річної замовленої потужності та її вартості та власний розрахунок річної замовленої потужності.

Замість цього, позивач як у позові так і у відповіді на відзив, з однієї сторони наводить висновки які не підтверджуються жодними доказами, а з іншої – здійснює пошук «недоліків» в документах, як то спочатку «контроль» а потім «акт», або наданий розрахунок на 2310.84 м3 не є первинним документом і такими підставами обґрунтовує позовні вимоги.

Враховуючи викладене, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

17.04.2026 через канцелярію суду від позивачки надійшла заява про розгляд справи за її відсутності. При розгляді справи просила врахувати подані нею письмові пояснення від 09.04.2026 року, із додатковими обґрунтуваннями позовних вимог.

Ознайомившись із вказаними письмові пояснення від 09.04.2026 року, поданими через канцелярію суду 17.04.2026 року (вх. №3032), суд розцінює їх як промову позивача у судових дебатах, викладену у письмовому вигляді.

Відповідно до ч. 1 ст. 242 ЦПК України, у судових дебатах виступають з промовами (заключним словом) учасники справи. У цих промовах можна посилатися лише на обставини і докази, досліджені в судовому засіданні.

Відтак враховуючи дану норму, суд не бере до уваги письмові пояснення від 09.04.2026 року в частині додаткових обґрунтувань позовних вимог, оскільки про такі не йшлося під час розгляду справи.

25.05.2026 року від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Вивчивши доводи позову та заперечення відповідача, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

З 01.10.2023 року відповідач по справі - ТОВ «Газорозподільні мережі України» у особі Миколаївської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» проводить господарську діяльність з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ на території Миколаївської області, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України».

До 01.10.2023 року розподіл природного газу здійснював попередній Оператор ГРМ – АТ «Миколаївгаз», дію ліцензії якого з 01.10.2023 року було призупинено.

Позивачка ОСОБА_1 є споживачем послуги з розподілу природного газу, оператором ГРМ якого є ТОВ «Газорозподільні мережі України», щодо об`єкта – житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачеві як суб`єкту ринку природного газу відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 та присвоєно персональний ЕІС-код №56XN24C42733312N. Облік об`єму природного газу, спожитого за вказаною адресою, здійснюється встановленими лічильником газу марки ВК G-4Т, заводський номер № 5492328. Встановлені газові прилади: плита газова - ПГ-4 - 1шт., АКОГ (конвектор) - 3шт., зареєстровано 7 осіб.

Взаємовідносини оператора газорозподільнихсистем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об`єкти яких підключені до газорозподільних систем врегульовано спеціальним законодавством, зокрема, Законом України «Про ринок природного газу» від 09 квітня 2015 року, Кодексом газорозподільних систем, що затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2494, який розроблений відповідно до Закону України «Про ринок природного газу», іншими нормативними актами та умовами укладених між сторонами договорів.

Так, Закон України «Про ринок природного газу» визначає правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу.

Пунктами 27, 28 ч.1 ст.1 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що постачальник природного газу - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу та постачання природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів.

Пунктом 35 ч.1 ст.1 Закону України «Про ринок природного газу» передбачено, що розподіл природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу.

Пунктами 23, 37 ч.1 ст.1 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що побутовий споживач - фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх жилих приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність та споживач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

Статтею 2 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» органом державного регулювання у сфері комунальних послуг є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, завданням якої, у тому числі, є здійснення державного регулювання діяльності суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках шляхом формування і забезпечення прогнозованості цінової і тарифної політики на ринках, які перебувають у стані природної монополії, та суміжних ринках у сфері теплопостачання і централізованого водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, сприяння впровадженню стимулюючих методів регулювання цін.

Указом Президента України від 27 серпня 2014 року №694/2014 було утворено Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП).

Указом Президента України від 10 вересня 2014року №715/2014 затверджено Положення про НКРЕКП.

Відповідно до пункту 3 Положення про НКРЕКП основними завданнями НКРЕКП, зокрема є державне регулювання діяльності суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання, що провадять діяльність на суміжних ринках, у сферах електроенергетики, теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, на ринках природного газу, нафтового (попутного) газу, газу (метану) вугільних родовищ та газу сланцевих товщ (далі - природний газ), нафти та нафтопродуктів, а також перероблення та захоронення побутових відходів; забезпечення проведення цінової і тарифної політики у сферах електроенергетики, теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, у нафтогазовому комплексі, сприяння впровадженню стимулюючих методів регулювання цін.

Пункт 4 Положення про НКРЕКП передбачає, що НКРЕКП відповідно до покладених на неї завдань, серед іншого, установлює тарифи на комунальні послуги для суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється НКРЕКП.

Таким чином, НКРЕКП, як національна комісія регулювання природних монополій, що утворена та функціонує відповідно до Закону України «Про природні монополії» наділена повноваженнями по встановленню тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання, що використовується для потреб населення.

Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494 затверджено Кодекс газорозподільних систем, яким визначено взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, а також правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем (пункт 2 глава 1 розділ 1 Кодексу).

Пунктом 3 глави 1 розділу 1 Кодексу газорозподільних систем визначено, що його дія поширюється зокрема, на операторів газорозподільних систем, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об`єкти яких підключені до газорозподільних систем, та на їх постачальників.

У відповідності до пункту 1 глави 1 розділу VІ Кодексу газорозподільних систем, суб`єкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог цього Кодексу та укладення договору розподілу природного газу.

Пунктом 1 глави 1 розділу ІІІ Кодексу ГРМ встановлено, що експлуатацію газорозподільних систем здійснюють виключно оператори ГРМ.

Як встановлено вище, з 01.10.2023 року ТОВ «Газорозподільні мережі України» у особі Миколаївської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» є оператором газорозподільної системи та проводить господарську діяльність з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ на території Миколаївської області.

Згідно з ч.1 ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

За нормами ст.5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать, комунальні послуги, зокрема послуги з постачання та розподілу природного газу.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є, зокрема споживачі (індивідуальні та колективні); виконавці комунальних послуг.

Згідно з п. 1 ч. 2 цієї статті даного Закону - виконавцями комунальних послуг, зокрема, послуг з постачання та розподілу природного газу є постачальник, який на підставі ліцензії провадить діяльність із постачання природного газу, та оператор газорозподільної системи, до якої приєднані об`єкти газоспоживання споживача.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг; одержувати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання, порядок надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо.

За змістом п.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ст.40 Закону України «Про ринок природного газу» розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу.

Фактично послуги з газопостачання природного газу надавалися постачальником позивачу на підставі Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою НКРЕКП. Такий договір розподілу природного газу є публічним.

Згідно до ч.ч.1, 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За нормами ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

Пунктом 2 глави 1 Розділу 6 Кодексу ГРМ передбачено, що доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до газорозподільної мережі (далі ГРМ) для споживання (постачання) природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 р. №2498.

Згідно пункту 4 глави 3 Розділу 6 Кодексу, договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу.

В пункті 7 глави 3 Розділу 6 Кодексу зазначено, що фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунку Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 01 листопада 2021 року у справі №591/4825/20 та від 14 вересня 2022 року у справі №717/341/21.

Пунктом 5 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМвизначено, що для забезпечення приєднання до договору розподілу природного газу всіх фактично підключених до/через ГРМ споживачів (у тому числі побутових споживачів) оператор ГРМ в установленому цією главою порядку направляє кожному споживачу супровідним листом за формою додатка 3 до типового договору розподілу природного газу сформовану заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу з персоніфікованими даними споживача та його об`єкта, що складається за формою додатка 1 (для побутових споживачів) до типового договору розподілу природного газу. Персоніфіковані дані мають бути достатніми для проведення розрахунків та визначення об`єму споживання природного газу, крім іншого мають містити норми споживання природного газу у розрізі 12 календарних місяців (норма застосовується щодо побутових споживачів без лічильника газу).

У разі незгоди споживача приєднуватися до умов договору розподілу природного газу споживач не має права використовувати природний газ із ГРМ та має подати до оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об`єкт.

Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу (пункт 7 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ). Згідно до вимог цього пункту здійснюється приєднання до договору розподілу природного газу споживачів-замовників, які отримують технічний доступ до ГРМ.

Відповідач підтверджує факт приєднання споживача ОСОБА_1 до умов договору розподілу природного газу, який є договором приєднання: здійсненням нею часткових оплат за послугу з розподілу природного газу та документальним підтвердженням споживання нею природного газу, зокрема витягом з особового рахунку споживача. Вказує, що заява - приєднання до умов договору розподілу природного газу з боку споживача була повернута 13.12.2023 року з відміткою “відмова” в графі (особистий підпис).

Про наявність обов`язку споживача оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними, навіть при відсутності підписаного договору про надання таких послуг, неодноразово висловлювався Верховний Суд, зокрема у постановах від 26.09.2018 у справі №750/12850/16-ц, від 06.11.2019 у справі №642/2858/16, від 07.07.2020 у справі №712/8916/17.

Відтак, дослідженими матеріалами справи підтверджено, що позивачка ОСОБА_1 є споживачем послуги з розподілу природного газу, оператором ГРМ якого є ТОВ «Газорозподільні мережі України», щодо об`єкта – житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний факт не оспорюється учасниками справи.

За правилами ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язується вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виконують з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Приписами ст. 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків можуть бути договори або інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 2.1. Типового договору Оператор ГРМ зобов`язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.

Згідно положень пунктів 6.1, 6.2 розділу VI Договору розподілу природного газу, оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем. Тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов`язковим для Сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення.

Оплата вартості послуги з розподілу природного газу здійснюється споживачем, що є побутовим до 20 числа (включно) місяця, в якому надаються послуги з розподілу природного газу, на підставі рахунка Оператора ГРМ. Оплата здійснюється виключно грошовими коштами на поточний рахунок Оператора ГРМ (абз. 2 та 3 п. 6.6. розділу VI Договору).

Згідно вимог п. 1 глави 6 розділу VI Кодексу розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.

Пунктом 6.3 розділу VI Договору встановлено, що величина річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) Споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності (абз. 2 п. 1 глави 6 розділу VI Кодексу).

За приписами п. 2 та глави 6 розділу VI Кодексу, з 01 січня 2021 року річна замовлена потужність об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, але не може бути меншою за передбачені цим пунктом нормами.

Відповідно до абз. 1, 2 п. п. 5. 5. п. 5 розділу V Договору, Споживач, що є побутовим, який за умовами цього Договору розраховується за лічильником газу, зобов`язаний щомісяця станом на 01 число місяця знімати фактичні показання лічильника газу та протягом п`яти календарних днів (до 05 числа включно) надавати їх Оператору ГРМ в один із таких способів:

1) через особистий кабінет на сайті Оператора ГРМ;

2) за телефоном;

3) шляхом зазначення показань у сплаченому рахунку (квитанції абонентської книжки) Оператора ГРМ;

4) на електронну адресу.

У разі неотримання до 06 числа місяця, що настає за розрахунковим, показань лічильника та за умови, що лічильник газу не оснащений засобами дистанційної передачі даних, фактичний об`єм розподілу та споживання природного газу по Споживачу за розрахунковий період визначається Оператором ГРМ на рівні планового місячного об`єму споживання на відповідний період, що розраховується, виходячи з групи споживання Споживача та його середньорічного об`єму споживання природного газу за останні 12 календарних місяців. Якщо за підсумками наступного місяця Споживач своєчасно наддасть показання лічильника газу, формування об`єму розподілу та споживання природного газу за період зазначеного місяця здійснюється з урахуванням наданих показань.

Оплата послуг розподілу природного газу здійснюється за тарифами встановленими регулятором для оператора ГРМ за фізичний обсяг розподілу природного газу. Постановою НКРЕКП №2762 від 22.12.2021р. встановлено тариф на послуги з розподілу природного газу з 01.01.2022р. - з ПДВ 2,388 грн.

З 01.10.2023 року тариф на послуги розподілу природного газу затверджено на рівні 2,388 грн. за 1 куб.м. (з ПДВ) відповідно до постанови НКРЕКП від 31 серпня 2023 року № 1598 «Про внесення змін по постанови НКРЕКП від 30 грудня 2022 року № 1944».

У позовній заяві позивач вказує, що 04.11.2025 року Новоодеським районним судом Миколаївської області був виданий судовий наказ у справі №482/1993/25 про стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості на загальну суму 3 547 грн. 56 коп., з яких: за послуги з розподілу природного газу у сумі 3324 грн. 89 коп., інфляційні збитки в сумі 173 грн. 66 коп. за період з січня 2024 р. по липень 2025 р. включно та 3% річних в сумі 49 грн. 01 коп. за період з 01.01.2024 р. по 01.09.2025 р.; та судові витрати в сумі 302 грн. 80 коп.

Даний наказ від 04.11.2025 року ухвалою Новоодеського районного суду Миколаївської області від 17.11.2025 року було скасовано.

Однак зважаючи на те, що відповідач продовжує вважати цю претензію дійсною, що на думку позивача спотворює стан розрахунків, тому нею подано цей позов для остаточного судового врегулювання спору та визнання відсутності будь-яких правових підстав для зазначеної претензії.

У зв`язку з зазначеним позивачка просила суд, серед іншого, визнати відсутність у неї заборгованості перед відповідачем за послуги з розподілу природного газу на загальну суму 3 547,56 грн., за стягненням якої відповідач звертався до суду для видачі судового наказу. Також просила визнати недійсною (скасувати) цю вимогу (претензію) відповідача та зобов`язати його внести відповідні зміни до особового рахунку позивача та усунути будь-які відомості про зазначену заборгованість з усіх баз даних, включаючи, за наявності, Єдиний реєстр боржників.

Розглянувши дані позовні вимоги, суд звертає увагу позивача на те, що згідно ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Як встановлено судом та стверджує позивач у позовній заяві, спірний розмір заборгованості на загальну суму 3 547,56 грн., з яких: 3324 грн. 89 коп. - заборгованість за послуги з розподілу природного газу, 49 грн. 01 коп. - 3% річних та 173 грн. 66 коп. - нараховані інфляційні збитки, є розміром заборгованості, для стягнення якої відповідач звертався до суду для видачі судового наказу.

Для підтвердження даної суми заборгованості позивачем долучено до позовної заяви копію заяви про видачу судового наказу від 02.09.2025 року, розрахунок суми заборгованості за послуги розподілу природного газу перед відповідачем від 02.09.2025 року, витяг з особового рахунку боржника по показникам газового лічильника та розрахунок відсотків річних та інфляційних.

Також із аналізу даних документів встановлено, що вони подавалися відповідачем до Новоодеського районного суду Миколаївської області для стягнення з позивача заборгованості в сумі 3 547,56 грн., з якої: 3324 грн. 89 коп. – сума заборгованості за послуги розподілу природного газу за період з 01.10.2023 року по 31.08.2025 року; 49 грн. 01 коп. - 3% річних за період з 01.01.2024 р. по 01.09.2025 року; 173 грн. 66 коп. - інфляційні збитки за період з січня 2024 р. по липень 2025 р.; 302 грн. 80 коп. - судові витрати за звернення до суду із заявою про видачу судового наказу.

За результатами розгляду вказаних документів, 04.11.2025 року Новоодеським районним судом Миколаївської області був виданий судовий наказ у справі №482/1993/25. Однак в подальшому даний наказ від 04.11.2025 року ухвалою Новоодеського районного суду Миколаївської області від 17.11.2025 року було скасовано.

Позивач вважає такі дії відповідача вимогою (претензією) та просить визнати її недійсною (скасувати).

Суд звертає увагу позивача на те, що вищевказана заява про видачу судового наказу від 02.09.2025 року, із долученими до неї документами (розрахунок суми заборгованості, витяг з особового рахунку боржника, розрахунок відсотків річних та інфляційних, тощо) адресована та подавалась до Новоодеського районного суду Миколаївської області, за розглядом якою було видано наказ від 04.11.2025 у справі №482/1993/25, який в подальшому ухвалою суду від 17.11.2025 року було скасовано.

Відтак дана заява виготовлена для звернення відповідача до суду у порядку Розділу II «НАКАЗНЕ ПРОВАДЖЕННЯ» ЦПК України для стягнення в судовому порядку заборгованості. При тому, така заява вже розглянута судом і по ній прийняте відповідне рішення (судовий наказ), який в подальшому за зверненням самого позивача скасовано ухвалою суду.

Дана заява не є вимогою чи претензією, яка адресована позивачу, а тому не створює для нього жодних обов`язків. В розумінні норм матеріального права, заява про видачу судового наказу не є тим актом, який може бути визнаний недійсним, а факт скасування судового наказу, за результатами її розгляду, підтверджується ухвалою суду від 17.11.2025 року. Крім того, на думку суду, вказана позовна вимога в частині визнання недійсною (скасування) цієї вимоги (претензії) сама по собі не сприяє ефективному відновленню порушеного права, тобто не є належним способом його захисту, а тому задоволенню не підлягає.

Щодо позовної вимоги про внесення відповідних змін до особового рахунку позивача, суд звертає увагу на те, що відповідно до розрахунку суми заборгованості за послуги розподілу природного газу від 16.02.2026 року, проведеного по даних особового рахунку ОСОБА_1 за період з 01.10.2023 року по 31.01.2026 року, який є актуальним на час вирішення даної справи, такий є відмінним від розрахунку суми заборгованості за послуги розподілу природного газу від 02.09.2025 року, проведеного по даних особового рахунку ОСОБА_1 за період з 01.10.2023 року по 31.08.2025 року. Зокрема, за аналогічний період з 01.10.2023 року по 31.08.2025 року, який охоплено двома розрахунками, змінилися обсяги замовленої потужності, нараховані суми, сума заборгованості та обсяг куб.м.

Вказані зміни відображені також в даних особового рахунку ОСОБА_1 , внаслідок уже проведеного відповідачем коригування показників та нарахованих сум, в тому числі і за зверненням самого позивача.

Доказів того, що нараховані відповідачем, при зверненні до суду в наказному провадженні, 49 грн. 01 коп. - 3% річних за період з 01.01.2024 р. по 01.09.2025 року та 173 грн. 66 коп. - інфляційних збитків за період з січня 2024 р. по липень 2025 р., обліковуються як заборгованість позивача перед відповідачем, або щодо них заявлено повторну вимогу до стягнення, суду не надано.

Відтак, враховуючи не конкретизований зміст позовної вимоги: «про внесення відповідних змін до особового рахунку позивача», суд позбавлений можливості перевірити таку вимогу, у зв`язку із уже проведеними корегуваннями в особовому рахунку та відмінністю сум, які просить змінити позивач (3324 грн. 89 коп. – суму заборгованості за послуги розподілу природного газу, 49 грн. 01 коп. - 3% річних, 173 грн. 66 коп. - інфляційних збитків), із сумами, які обліковуються на його рахунку. Враховуючи викладене, у задоволенні даної вимоги слід відмовити у зв`язку з її недоведеністю належними доказами.

Вимога про: «усунення будь-яких відомостей про зазначену заборгованість з усіх баз даних, включаючи, за наявності, Єдиний реєстр боржників» - до задоволення не підлягає, оскільки доказів внесення таких відомостей до будь-яких баз даних чи до Єдиного реєстру боржників позивачем не надано.

Щодо вимог про:

- визнання відсутності у позивачки заборгованості перед відповідачем за послуги з розподілу природного газу на загальну суму 3 547,56 грн., за стягненням якої відповідач звертався до суду для видачі судового наказу,

- визнання факту наявності переплати станом на 31.12.2025 року за послуги розподілу природного газу у розмірі 260,04 грн. і зобов`язання відповідача здійснити її зарахування в рахунок майбутніх платежів,

- визнання протиправними дії відповідача щодо безпідставного нарахування за об`єктом споживача за грудень 2023 року обсягу споживання природного газу у розмірі 1660,82 m3, який на 1416,82 m3 перевищує фактичні показники лічильника газу за цей період,

суд вважає за доцільне розглянути їх в комплексі, шляхом встановленні дійсних показників та проведених на їх основі розрахунків.

Насамперед суд звертає увагу, що згідно вимог п. 1 глави 6 розділу VI Кодексу розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.

Пунктом 6.3 розділу VI Договору встановлено, що величина річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) Споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності (абз. 2 п. 1 глави 6 розділу VI Кодексу).

За приписами п. 2 та глави 6 розділу VI Кодексу, з 01 січня 2021 року річна замовлена потужність об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, але не може бути меншою за передбачені цим пунктом нормами.

Поняття газовий рік визначено у пункті 4 глави 1 розділу I Кодексу, зокрема це період часу, який розпочинається з першої газової доби жовтня поточного календарного року і триває до першої газової доби жовтня наступного календарного року.

Відтак, для визначення розміру річної замовленої потужності об`єкта споживача на розрахунковий календарний рік, має значення кількість фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року.

Тобто, для розрахунку річної замовленої потужності на 2023 календарний рік газовим роком, що передував даному року, вважається період з 01.10.2021 року по 30.09.2022 року.

Для розрахунку річної замовленої потужності на 2024 календарний рік газовим роком, що передував даному року, вважається період з 01.10.2022 року по 30.09.2023 року.

Для розрахунку річної замовленої потужності на 2025 календарний рік газовим роком, що передував даному року, вважається період з 01.10.2023 року по 30.09.2024 року.

Визначення фактичного обсягу споживання природного газу по об`єкту за газовий рік здійснюється на основі знятих показників.

Відповідно до абз. 1, 2 п. п. 5. 5. п. 5 розділу V Договору, Споживач, що є побутовим, який за умовами цього Договору розраховується за лічильником газу, зобов`язаний щомісяця станом на 01 число місяця знімати фактичні показання лічильника газу та протягом п`яти календарних днів (до 05 числа включно) надавати їх Оператору ГРМ.

У разі неотримання до 06 числа місяця, що настає за розрахунковим, показань лічильника та за умови, що лічильник газу не оснащений засобами дистанційної передачі даних, фактичний об`єм розподілу та споживання природного газу по Споживачу за розрахунковий період визначається Оператором ГРМ на рівні планового місячного об`єму споживання на відповідний період, що розраховується, виходячи з групи споживання Споживача та його середньорічного об`єму споживання природного газу за останні 12 календарних місяців. Якщо за підсумками наступного місяця Споживач своєчасно надасть показання лічильника газу, формування об`єму розподілу та споживання природного газу за період зазначеного місяця здійснюється з урахуванням наданих показань.

Тобто для розрахунку річної замовленої потужності за певний рік, позивачу слід підтвердити кількість фактичного обсягу споживання природного газу за його об`єктом за газовий рік (з 01.10. по 30.09. попереднього року).

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач ТОВ «Газорозподільні мережі України» у особі Миколаївської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» проводить господарську діяльність з розподілу газу за об`єктом позивача з 01.10.2023 року. До цього часу, розподіл природного газу здійснював попередній Оператор ГРМ – АТ «Миколаївгаз».

Тобто, у відповідача наявний обов`язок здійснювати облік спожитого газу саме з 01.10.2023 року. До цієї дати такий обов`язок існував у попереднього Оператора ГРМ – АТ «Миколаївгаз».

Із долученого позивачкою витягу з особового рахунку «Показання та споживання газу» за 2023 рік, у вересні обліковувався показник 17 157,7 куб.м., та який змінився лише в грудні місяці на 18 818,8 куб.м.

У витягу з особового рахунку «Споживання газу» за 2023 рік відображено показання споживача (позивачки) у жовтні – 18406 куб.м. та в листопаді – 18574 куб.м.; показання облгазу в грудні – 18818 куб.м.

Відповідно до витягу з особового рахунку позивачки, станом на 03.11.2023 року відповідачем обліковується показник 18406.00 куб.м., із описом – відключені.

Спору між сторонами за обсяг замовленої потужності у період з жовтня 2023 року (початок надання відповідних послуг відповідачем) по грудень 2023 року та щодо розміру нарахувань - немає.

Як стверджує відповідач, для розрахунку річної замовленої потужності на 2024 календарний рік газовим роком, що передував даному року, вважається період з 01.10.2022 року по 30.09.2023 року.

Для визначення величини фактично спожитого природного газу бралися наступні показники газового лічильника: Станом на 01.10.2022 року 16312.66 м. куб. (розрахункові) - у зв`язку із недотриманням Споживачем вимог п. 5 розділу V Договору фактичний об`єм розподілу та споживання природного газу за розрахунковий період Оператором ГРМ визначається на рівні планового місячного об`єму споживання на відповідний період. Станом на 30.09.2023 року 17157,70 м. куб. (розрахункові) - у зв`язку із недотриманням Споживачем вимог п. 5 розділу V Договору фактичний об`єм розподілу та споживання природного газу за розрахунковий період Оператором ГРМ визначається на рівні планового місячного об`єму споживання на відповідний період.

Працівниками відповідача протягом газового року, з 01.10.2022 року по 30.09.2023 року, проведено: За вказаний газовий рік позивачем cпожито 845,02 м.3 природного газу (17157,68 м. куб. - 16312,66 м. куб.). Дані обсяги є величиною замовленої потужності на календарний 2024 рік. Щомісячний обсяг замовленої потужності протягом 2024 року становить 70,42 м.3 природного газу (845,02/12= 70,42 м. куб.). Місячна вартість послуги розподілу природного газу на 2023 рік становить: з січня по грудень 168,16 грн. (70,42*2,388=168,16 грн.). Нараховано з січня 2024 року по грудень 2024 року 2017,92 грн. Сплачено споживачем заборгованість за розподіл природного газу за 2024 рік 30.12.2024 року.

Для розрахунку річної замовленої потужності на 2025 календарний рік газовим роком, що передував даному року, вважається період з 01.10.2023 року по 30.09.2024 року.

Для визначення величини фактично спожитого природного газу бралися наступні показники газового лічильника: Станом на 01.10.2023 року 17157,68 м. куб. (розрахункові) - у зв`язку із недотриманням Споживачем вимог п. 5 розділу V Договору фактичний об`єм розподілу та споживання природного газу за розрахунковий період Оператором ГРМ визначається на рівні планового місячного об`єму споживання на відповідний період. Станом на 30.09.2024 року 19570,00 м. куб. (розрахункові) - у зв`язку із недотриманням Споживачем вимог п. 5 розділу V Договору фактичний об`єм розподілу та споживання природного газу за розрахунковий період Оператором ГРМ визначається на рівні планового місячного об`єму споживання на відповідний період.

Працівниками відповідача протягом газового року, з 01.10.2023 року по 30.09.2024 року, проведено: За вказаний газовий рік позивачем cпожито 2412,32 м.3 природного газу (19570,00 м. куб. - 17157,68 м. куб.). Дані обсяги є величиною замовленої потужності на календарний 2025 рік. Щомісячний обсяг замовленої потужності протягом 2025 року становить 201,03 м.3 природного газу (2412,32/12= 201,03 м. куб.). Місячна вартість послуги розподілу природного газу на 2025 рік становить: з січня по грудень 480,05 грн. (201,03*2,388=480,05 грн.). Нараховано з січня 2025 року по грудень 2025 року 5760,60 грн. Сплачено споживачем заборгованість за розподіл природного газу за 2025 рік 2726,76 грн.

Визначений спосіб нарахування відображений у розрахунку суми заборгованості за послуги розподілу природного газу перед відповідачем від 02.09.2025 року, який подавався до суду із заявою про видачу судового наказу.

При дослідженні даного розрахунку від 02.09.2025 року по особовому рахунку позивача, судом встановлено, що такий виконано за період з жовтня 2023 року по серпень 2025 року, при цьому сума заборгованості в грудні 2024 року становила 0,00 грн., та станом на серпень 2025 року становила 3 324,89 грн., із чого слідує, що така утворилася за період із січня 2025 року по серпень 2025 року. При цьому, за вказаний період з січня 2025 року по липень 2025 року (7 місяців) нарахування проводилися із обсягу замовленої потужності 201,03 куб.м. в місяць, із нарахуванням 480,05 грн. в місяць; та в серпні 2025 року із обсягу замовленої потужності, встановленої судом в розмірі 86,08 куб.м., із нарахуванням за них 205,56 грн. При цьому у цій графі, за серпень 2025 року відображено обсяг замовленої потужності 747,29 куб.м., нараховано 205,56 грн., коригування 1578,96 грн. Також за цей період 2025 року позивачем здійснено оплату на загальну суму 1745,91 грн.

При математичній перевірці обсягу замовленої потужності за серпень 2025 року судом встановлено, що така проведена із замовленої потужності 86,08 куб.м., за що у відповідності до тарифу 2,388 грн, нараховано 205,56 грн., а сума коригування 1578,96 грн. розрахована із розміру замовленої потужності 661,21 куб.м. (747,29 – 86,08 = 661,21 куб.м.).

Однак в подальшому 23.07.2025 року, як стверджує відповідач, та не заперечує позивач, на адресу ТОВ “Газорозподільні мережі України” в особі Миколаївської філії надійшло звернення за № МФ/104/4/ВХ-19378-25 від позивачки ОСОБА_1 з вимогою про здійснення перерахунку щомісячного платежу за послугу розподілу природного газу у 2025 році та списання нарахованого боргу, за результатами розгляду якого Комісією про перегляд річної замовленої потужності побутових споживачів та проведенню коригувань критичних обсягів розподілу (споживання) природного газу, згідно з протоколом № 56 від 08.08.2025 року, ухвалено рішення на основі вивчених документів, а саме акту № 1765 від 10.08.2023 року про припинення газопостачання та акту № 46 від 08.12.2023 року про відновлення газопостачання природного газу.

Згідно Акту № 1765 працівниками Оператора ГРМ (АТ “Миколаївгаз”) 10.08.2023 року за адресою позивачки АДРЕСА_1 було припинено газопостачання природного газу у зв`язку з виконанням ремонтних робіт на газопроводі. Показники лічильника газу при складанні акту про припинення не були зафіксовані.

Під час відновлення газопостачання за адресою ОСОБА_1 працівниками Миколаївської філії було складено Акт про відновлення газопостачання природного газу №46 від 08.12.2023 року, в якому було зафіксовано покази лічильника газу 18623,50 м.куб. (різниця склала + 1465,82 м. куб.), які було фактично спожито позивачем до моменту припинення газопостачання, але не були зафіксовані в акті про припинення газопостачання від 10.08.2023 року. Враховуючи вказані підстави, комісією прийнято рішення про перерахування РЗП (річна замовлена потужність) позивачці на 2024 рік.

В результаті проведення перерахунку річної замовленої потужності за 2024- 2025 оки визначено наступне:

На 2024 газовий рік фактичний обсяг спожитого природного газу розраховується за період 01.10.2022 по 30.09.2023. Річна замовлена потужність складає 2310,84 куб.м. (845,02м.куб. + 1465,82 м.куб.).

Судом проведено розрахунок, відповідно до якого із річної замовленої потужність з 2310,84 куб.м., обсяг замовленої потужності на 2024 рік становить 192,57 куб.м. в місяць, за який щомісячний платіж складає 459,86 грн.

На 2025 газовий рік фактичний обсяг спожитого природного газу розраховується за період 01.10.2023 по 30.09.2024. Річна замовлена потужність складає 1032,98 м.куб. (станом на 30.09.2024 р. зафіксовані покази 19656,48 м.куб. - 18623,50 м. куб. станом на 01.10.2023 - зафіксовані покази лічильника згідно Акту про відновлення).

Щомісячний платіж за послуги розподілу природного газу в 2025 р. складає 205,56 грн. Заборгованість (за грудень 2025 року включно) за послугу розподілу природного газу складає 3240,37 грн.

Визначений спосіб нарахування відображений у розрахунку суми заборгованості за послуги розподілу природного газу перед відповідачем від 16.02.2026 року.

Відтак, враховуючи здійснений на прохання позивача та за результатами перевірки перерахунок розміру суми заборгованості за послуги розподілу природного газу від 16.02.2026 року, суд не бере до уваги розрахунок суми заборгованості за послуги розподілу природного газу перед відповідачем від 02.09.2025 року.

Позивач не погоджується із показником 17 157,7 куб.м. (станом на 01.10.2023 року) та із показником 16 312,66 куб.м. (станом на 01.10.2022 року), вважаючи їх такими, що не відповідають дійсності. Також ставить під сумнів акти № 1765 від 10.08.2023 року про припинення газопостачання та акт № 46 від 08.12.2023 року про відновлення газопостачання природного газу. І зважаючи на ці обставини, вважає. Що у нього наявна переплата станом на 31.12.2025 року за послуги розподілу природного газу у розмірі 260,04 грн., і стверджує про безпідставне нарахування обсягу споживання природного газу за грудень 2023 року у розмірі 1660,82 m3.

Дослідивши наведений відповідачем розрахунок суми заборгованості за послуги розподілу природного газу перед відповідачем від 16.02.2026 року, суд вважає його обґрунтованим, послідовним, та таким, що складений у відповідності до показників, які обліковуються відповідачем, згідно з розміром замовленої потужності та фактично спожитого позивачкою обсягу природного газу за спірні газові роки.

При цьому судом враховано, що позивачкою не надано належних доказів на спростування проведених відповідачем розрахунків; не підтверджено відмінного від того, який обліковується у відповідача, розміру фактично спожитого природного газу.

Щодо спірних показників газу, зокрема 17 157,7 куб.м. (станом на 01.10.2023 року) та 16 312,66 куб.м. (станом на 01.10.2022 року), суд зазначає, що такі обліковувались попереднім оператором ГРМ – АТ «Миколаївгаз», ліцензія якого припинилася 01.10.2023 року, та були передані відповідачу. Доказів протилежного матеріали справи не містять, позивачка не підтвердила це відповідними даними, отриманими від АТ «Миколаївгаз».

Подані позивачкою показання лічильників у жовтні – 18406 куб.м. та в листопаді – 18574 куб.м., які відображаються у витягу з особового рахунку «Споживання газу» за 2023 рік, не ставлять під сумнів наступні показання облгазу, здійснені в грудні 2023 року – 18818 куб.м., оскільки у спірних правовідносинах позивач зобов`язаний подавати такі покази, а відповідач зобов`язаний, у визначені строки проводити їх перевірку. Окрім того у вказаний період, відповідно до витягу з особового рахунку позивачки, станом на 03.11.2023 року відповідачем обліковується показник 18406.00 куб.м., із описом – відключені.

Враховуючи те, що подання показників споживачі здійснюють на власний розсуд, їх дійсність перевіряється операторами ГРМ у визначені спосіб та час, а тому подання позивачкою показників (у період відключення) не може ставити під сумнів показників оператора ГРМ, отриманих ним при перевірці чи при складанні акту про відновлення газопостачання.

Щодо Акту про припинено газопостачання природного газу у зв`язку з виконанням ремонтних робіт на газопроводі № 1765 від 10.08.2023 року, в якому не були зафіксовані показники лічильника газу, то суд звертає увагу на те, що такий акт складався АТ «Миколаївгаз», який не є стороною у справі, а тому відповідач не може відповідати за його дійсність. Натомість відповідач підтвердив попередній показник лічильника за об`єктом позивачки (17 157,7 куб.м.), неправомірність якого не доведено позивачем.

Щодо Акту про відновлення газопостачання природного газу №46 від 08.12.2023 року, в якому було зафіксовано покази лічильника газу 18623,50 м.куб., суд вважає його належним та допустимим доказом.

Відтак відповідачем підтверджено різницю у розмірі + 1465,82 м.куб., які було фактично спожито позивачем до моменту припинення газопостачання, але не були зафіксовані в акті про припинення газопостачання.

Не підтверджено позивачкою належними доказами також і факту наявної у неї переплати станом на 31.12.2025 року за послуги розподілу природного газу у розмірі 260,04 грн., та безпідставного нарахування обсягу споживання природного газу за грудень 2023 року у розмірі 1660,82 куб.м.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги про визнання відсутності у позивачки заборгованості перед відповідачем за послуги з розподілу природного газу на загальну суму 3 547,56 грн., за стягненням якої відповідач звертався до суду для видачі судового наказу; визнання факту наявності переплати станом на 31.12.2025 року за послуги розподілу природного газу у розмірі 260,04 грн. і зобов`язання відповідача здійснити її зарахування в рахунок майбутніх платежів та визнання протиправними дії відповідача щодо безпідставного нарахування за об`єктом споживача за грудень 2023 року обсягу споживання природного газу у розмірі 1660,82 m3, який на 1416,82 m3 перевищує фактичні показники лічильника газу за цей період, -до задоволення не підлягають.

Зважаючи на не підтвердження вищевикладених позовних вимог, вимоги про встановлення порядку виконання рішення суду та зобов`язання подати звіт про його виконання, - до задоволення не підлягають.

Інші доводи учасників справи не знайшли свого підтвердження під час її розгляду.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 2 ЦПК України, змагальність сторін є однією з основних засада (принципів) цивільного судочинства.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини перша-четверта статті 12 ЦПК України).

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (частина п`ята статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Враховуючи зазначене, суд вважає, що позивачем не підтверджено заявлені ним позовні вимоги належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим в їх задоволенні слід відмовити повністю.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Керуючись ст. ст. 12, 76, 141, 259, 264, 265, 273 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю “Газорозподільні мережі України” в особі Миколаївської філії товариства з обмеженою відповідальністю “Газорозподільні мережі України”, про визнання незаконними нарахувань за послуги розподілу природного газу та зобов`язання зарахувати переплату – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення виготовлено 03 червня 2026 року.

Головуючий суддя В.М. Кічула