Постанова від 31 травня 2026 р. у справі №398/7152/25 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

іменем України

01 червня 2026 року м. Кропивницький

справа № 398/7152/25

провадження № 22-ц/4809/895/26

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Чельник О.І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С.М., Карпенка О.Л.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03 лютого 2026 року у складі судді Савельєвої О.В.,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, в якій просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дітей – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також додаткові витрати на відпочинок та оздоровлення дітей у розмірі частини фактично понесених витрат одноразово у розмірі 23400 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 23.10.2010 по 02.03.2021 вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . Шлюб між ними розірвано рішенням Приморського районного суду Запорізької області від 02.03.2021. Від подружнього життя вони мають двох дітей – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_2 у добровільному порядку матеріальної допомоги на утримання дітей дає час від часу, але у обсязі, який не забезпечує потреби дітей, виходячи з їх віку та фізіологічного розвитку. Вказувала, що з червня 2022 року, у зв`язку з окупацією м. Бердянська Запорізької області, вона разом з дітьми була вимушена залишити місце постійного проживання та переїхати на підконтрольну територію України, а саме у м. Олександрія Кіровоградської області, де наразі проживає разом з дітьми в орендованій квартирі. Нею для забезпечення навчання були придбані необхідні гаджети (смартфони та планшети). Крім того, щомісяця нею витрачаються чималі кошти на продукти харчування, з урахуванням дієтичних продуктів харчування, які необхідні доньці ОСОБА_5 у зв`язку з підвищенням глюкози в крові. Також діти потребують придбання одягу та взуття за сезоном. Усі ці витрати покладаються лише на неї. Оскільки вона опинилася у скрутному матеріальному становищі, є ВПО та не має можливості самостійно утримувати дітей, а ОСОБА_2 з березня 2021 року надає допомогу на утримання дітей нерегулярно та в недостатньому розмірі, при цьому він є працездатним та має можливість їх утримувати, вона вимушена звернутися до суду для стягнення з нього аліментів в примусовому порядку.

Крім того зазначала, що в літній період діти відпочивали в Карпатах у таборі «Петрос», вартість путівки на дитину склала 21600 грн (43200 за двох дітей) і трансфер 3600 грн за двох дітей. З урахуванням понесених нею витрат на відпочинок та оздоровлення дітей у таборі «Петрос» просила стягнути з ОСОБА_2 одноразово частину цих витрат, що складає 23400 грн (43200+3600=46800:2).

Заочним рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03 лютого 2026 року позовну заяву задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, розпочавши стягнення з 06.11.2025 і до досягнення найстаршою дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просила вказане рішення суду скасувати в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 посилалася на обставини, викладенні нею у позовній заяві.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.

Вивчивши письмові докази по справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.368, ч.1 ст.369 ЦК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності її учасників, відповідно до ч.13 ст.7, ч.2 ст.247 ЦПК України судове засідання не проводиться і фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Крім того, згідно з ч.ч.4, 5 ст.268 та ст.383 ЦПК України постанова не проголошується, а датою її ухвалення є дата складання повного тексту судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки в частині, в якій суд позов задовольнив, рішення не оскаржується та відповідно не переглядається апеляційним судом, а тому дослідженню судом апеляційної інстанції підлягають лише вимоги позову про стягнення додаткових витрат на відпочинок та оздоровлення дітей відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України.

Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами по справі, що рішенням Приморського районного суду Запорізької області від 02.03.2021 шлюб між сторонами, укладений 23.10.2010 відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Мелітополю Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Запорізької області, актовий запис №1030, розірваний (а.с.13-15).

ОСОБА_2 є батьком малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 , відповідно (а.с.16-18).

ОСОБА_1 з доньками є внутрішньо переміщеними особами та їх місце проживання/перебування зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с.9).

Відповідно до ст.185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Так, поряд із аліментами на утримання дитини батьки повинні сплачувати кошти на покриття додаткових витрат на дитину.

Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається вказаною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей, страждає на тяжку хворобу, є калікою. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Такі особливі обставини будуть індивідуальними у кожному конкретному випадку.

Відповідно до зазначеної норми права обов`язок брати участь у додаткових витратах на дитину поширюється не лише на тих батьків, хто сплачує аліменти, а й на того з батьків, до якого позов про стягнення аліментів не пред`являвся. У такому випадку такий батько зобов`язаний нести додаткові витрати на дитину.

Додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. В окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Частина друга статті 185 СК України передбачає, що розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Розмір коштів, що стягуються на додаткові витрати, не може бути більше самих додаткових витрат. Суд вирішує, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний приймати участь в цих витратах, виходячи з матеріального та сімейного положення сторін та інших інтересів та обставин, що мають істотне значення, що визначаються так само, як і стягненні аліментів відповідно до ст.ст.181, 182 СК України. У випадку, коли матеріальне положення батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, додаткові витрати можуть бути компенсовані лише частково.

Визначення обставин, що можуть бути визнані істотними, закон відносить до компетенції суду. У будь-якому разі істотними є такі обставини, як стан здоров`я, матеріальне становище відповідача, наявність у нього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних дружини, чоловіка, батьків, повнолітніх дітей тощо. Враховуючи зазначені обставини суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одного із батьків у твердій грошовій сумі.

Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать, наприклад, про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки МСЕК, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо).

Додаткові витрати, зумовлені особливими обставинами, можуть бути присуджені судом у вигляді конкретної суми, що підлягає одноразовій сплаті, або у вигляді щомісячних чи інших періодичних платежів, здійснюваних протягом певного строку чи постійно. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення. Причому у разі, якщо причина, що зумовила додаткові витрати, є триваючою (тяжка хвороба або каліцтво) додаткові витрати можуть фінансуватися наперед із вказівкою або без вказівки кінцевого терміну їх виплати.

Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо). При стягненні коштів на додаткові витрати, які повинні бути понесені у майбутньому, суду необхідно надати розрахунок або обґрунтування необхідності майбутніх витрат. У випадку зміни особливих обставин, на яких ґрунтувалося рішення суду про стягнення додаткових витрат на дитину, кожна із сторін вправі звернутися до суду з відповідною вимогою - збільшення або зменшення суми додаткових витрат.

Верховний Суд України у пункті 18 постанови Пленуму від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснив, що передбачені ст.185 СК України додаткові витрати на утримання дитини, викликані особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо) можуть стягуватись лише з батьків і у разі фактичних витрат, їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

Чинним законодавством України не передбачений вичерпний перелік таких додаткових витрат на утримання дитини. Підставою призначення додаткових витрат є особливі обставини, які можуть бути зумовлені, як негативними і так і позитивними фактами.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частиністягнення додаткових витрат на відпочинок та оздоровлення дітей суд першої інстанції виходив з того, що позивачем до позовної заяви не долучено належних та допустимих доказів, які б свідчили про погодження нею з ОСОБА_2 місця відпочинку доньок та його вартість, як і не додано доказів, які б свідчили про потребу такого оздоровлення дітей за станом здоров`я.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанціїв цій частині з огляду на таке.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

З заочного рішення убачається, що відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив та відзиву не подав. Тобто, відповідач не висловив усно чи письмово свої заперечення проти позовних вимог у цій частині.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення додаткових витрат на оздоровлення дітей позивачка виходила з того, що з червня 2022 року, у зв`язку з окупацією м. Бердянськ Запорізької області, ОСОБА_1 разом з дітьми була вимушена залишити місце постійного проживання, свій будинок та переїхали на підконтрольну територію України у м. Олександрія Кіровоградської області, де наразі проживає з дітьми в орендованій квартирі за адресою: АДРЕСА_2 . Тобто, позивач та діти є внутрішньо переміщеними особами.

Стаття 31 Конвенції ООН про права дитини, ратифікованої постановою ВР №789-XII від 27.02.91, передбачає, що всі діти мають право на відпочинок. Кожна дитина має право на відпочинок, дозвілля та розваги, брати участь у розважальних заходах, у культурному житті, а також займатися мистецтвом. Діти мають особливе право - право на гру, адже, граючись, вони пізнають світ, розвиваються і готуються до дорослого життя.

Право дітей на оздоровлення та відпочинок - це гарантоване державою право на відновлення фізичних і психічних сил, яке забезпечується через систему спеціалізованих закладів, безоплатні чи пільгові путівки та державні програми. Пріоритет надається дітям, які потребують соціальної уваги та підтримки, зокрема дітям - ВПО, дітям учасників бойових дій тощо.

Статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, надається дітям (до 18 років) та особам, які зазнали поранень, насильства, депортації або психологічної травми через війну. Він дає право на державний захист, соціальну підтримку, безоплатне харчування в закладах освіти, медичну допомогу та позачергове оздоровлення.

Внутрішньопереміщеним дітям ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був наданий статус «Дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів і зазнала психологічного насильства». Передумовою присвоєння вказаного вище статусу стало те, що діти зазнали психологічного насильства, пов`язаного з проживанням в окупованому місті до червня 2022 року, подальшою зміною місця мешкання, в якому народилися та проживали, відвідували школу, гуртки та мали своє звичне для них середовище і коло друзів до часу повномасштабного вторгнення РФ. Крім того, зазнали хвилювань та моральних страждань долаючи шлях виїзду з окупованого Бердянська через окуповані Мелітополь та Василівку Запорізької області. Як зазначала позивач діти й досі пригадують дорогу бойових дій, блокпости військових ДНР та співробітників ФСБ. Окрім указаного, усі ці негативні події відбулися й тривають під час формування їх особистостей, складного перехідного періоду.

Судом не взято до уваги те, що на всій території України лунають часті сигнали повітряної тривоги, введено в дію графіки погодинних та аварійних відключень електропостачання, що негативно впливає на психіко-емоційний стан дітей та учбовий процес. Дітям доводиться докладати зусиль, щоб надолужити шкільну програму.

Вказане беззаперечно тримає їх в напруженні впродовж тривалого часу та вони потребують відновлення фізичних та моральних сил, що забезпечується шляхом відпочинку в іншій місцевості, а тому твердження суду про те, що оплата табору «Петрос» є добровільним волевиявленням позивача ОСОБА_1 є безпідставним, оскільки позивач діяв виключно на користь та в інтересах дітей, їх оздоровлення, розвитку, покращення комунікаційних навичок серед однолітків та відпочинку у літній період 2025 року.

Отже, суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини справи, не взяв до уваги потребу в оздоровленні дітей, які є внутрішньо переміщеними, відсутність зацікавленості відповідача у розгляді справи, та дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, що дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 376 ЦПК України апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції в частині, що оскаржується, скасувати із ухваленням у цій частині нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 259, 268, 374, 376, 381-384 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Заочне рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03 лютого 2026 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткових витрат на відпочинок та оздоровлення дітей і постановити у цій частині нове судове рішення.

Стягнути з ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , останні відоме місце фактичного проживання, як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_4 , працюючого у військовій частині НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_5 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_6 ) додаткові витрати на відпочинок та оздоровлення дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у розмірі 23400 ( двадцять три тисячі чотириста) грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя О.І. Чельник

Судді С.М. Єгорова

О.Л. Карпенко