Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №344/1015/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 344/1015/26

Провадження № 22-ц/4808/1059/26

Головуючий у 1 інстанції Мелещенко Л. В.

Суддя-доповідач Девляшевський

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого (суддя-доповідач) Девляшевського В.А.,

суддів: Луганської В.М., Мальцевої Є.Є.,

секретаря Кузів А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Івано-Франківського міського суду в складі судді Мелещенко Л.В., ухвалене 03 квітня 2026 року в м. Івано-Франківську, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

в с т а н о в и в :

У січні 2026 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

В обґрунтування позовних вимог покликалася на те, що з 14 лютого 2011 року вони перебувають у зареєстрованому шлюбі, в якому народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спільне сімейне життя з відповідачем не склалось через невідповідність характерів та різницю у поглядах на життя. Посилаючись на те, що їх подружні відносини припинились, вони спільно не проживають, спільне господарство не ведуть, примирення та збереження шлюбу є неможливим, просила задовольнити позов.

Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду від 03 квітня 2026 року позов задоволено. Розірвано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 зареєстрований 14 лютого 2011 року Виконавчим комітетом Задністрянської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області, актовий запис № 2 від 14 лютого 2011 року. Неповнолітніх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , залишено на проживання з матір`ю ОСОБА_1 .

На вказане рішення ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Зазначила, що судом першої інстанції не взято до уваги її заяву про повернення позову, яка була подана нею через канцелярію суду 16.02.2026 року. Місцевий суд розглянув дану справу без участі сторін і розірвав шлюб. Однак, в подружжя налагодились стосунки. Тому заради збереження сім`ї в інтересах неповнолітніх дітей вона бажала та бажає шлюб зберегти.

За наведених доводів просила оскаржуване рішення скасувати.

Правом на подання відзиву відповідач не скористався.

Сторони в судове засідання не з`явились, хоча належним чином повідомлялась про час і місце розгляду справи. Враховуючи належне повідомлення учасників справи, колегія суддів відповідно до статті 372 ЦПК України перешкод розглядові справи в зв`язку із їх неявкою не вбачає.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Судове рішення вищезазначеним вимогам не відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи, 14 лютого 2011 року Виконавчим комітетом Задністрянської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області був зареєстрований шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 . Прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу змінено на ОСОБА_9 (а.с. 4).

В шлюбі в них народився син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та дочка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження (а.с. 6-7).

Відповідно до ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається (ч. 1 ст. 24 СК України).

Частинами 3 та 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно з ч. 2 ст. 104, ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 СК України.

За змістом ч. 3 ст. 109 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі чоловіка та дружини і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 110, ст. 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що шлюб між сторонами носить формальний характер, подальше спільне життя сторін і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, а тому вважав, що шлюб між сторонами необхідно розірвати, а неповнолітніх дітей залишити проживати з матір`ю.

Разом з тим, до апеляційної скарги ОСОБА_1 долучила копію заяви, поданої до суду першої інстанції та зареєстрованої канцелярією 16 лютого 2026 року за вхідним № 1066. У цій заяві вона зазначила, що сторони примирилися, у зв`язку з чим просила повернути подану нею позовну заяву про розірвання шлюбу. Водночас зазначена заява відсутня в матеріалах справи, тобто не була долучена (підшита) до судової справи та не була врахована судом першої інстанції при ухваленні рішення.

Наведені обставини свідчать про відсутність на момент ухвалення рішення стійкого волевиявлення позивачки на припинення шлюбу та про можливість збереження сім`ї. За таких умов висновок суду першої інстанції про те, що подальше спільне життя сторін і збереження шлюбу суперечать їхнім інтересам та що шлюб підлягає розірванню, є передчасним і таким, що не ґрунтується на повному з`ясуванні обставин справи.

Згідно із частиною 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

А отже, апеляційну скаргу належить задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Керуючись статтями 261, 373, 376, 381, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 03 квітня 2026 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Постанова набирає законної сили з дня проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий В.А. Девляшевський

Судді: В.М. Луганська Є.Є. Мальцева

Повний текст постанови виготовлено 03 червня 2026 року