Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №346/4699/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 346/4699/25

Провадження № 22-ц/4808/1065/26

Головуючий у 1 інстанції Яремин М. П.

Суддя-доповідач Девляшевський

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів:

головуючого (суддя-доповідач) Девляшевського В.А.

суддів: Луганської В.М., Мальцевої Є.Є.,

секретаря Кузів А.В.,

з участю представника апелянта – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Коломийського міськрайонного суду в складі судді Яремин Н.П., ухвалене 31 березня 2026 року в м. Коломиї Івано-Франківської області, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту не проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання особи такою, що не прийняла спадщину,

встановив :

У вересні 2025 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про встановлення факту не проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання особи такою, що не прийняла спадщину.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_4 . Після її смерті відкрилась спадщина за законом, до складу якої увійшли: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 ; земельна ділянка площею 0,1975 га для будівництва і обслуговування цього будинку; земельна ділянка площею 0,2240 га для ведення особистого селянського господарства в с. Гончарів, урочище “Середні гони”, Івано-Франківського району; земельні ділянки площами 0,2450 га та 0,0587 га для ведення особистого селянського господарства в с. Гончарів, урочище “Стежки”, Івано-Франківського району; земельна ділянка площею 0,1266 га для ведення товарного сільськогосподарського господарства в с. Обертин, урочище “Біля Кузні”, Івано-Франківського району; земельна ділянка площею 0,0580 га для ведення товарного сільськогосподарського господарства в с. Обертин, урочище “ Глибока Права ” контур №40, Івано-Франківського району.

Зазначив, що його матір постійно проживала з ним в АДРЕСА_2 , а в літній час – у АДРЕСА_1 , де вони спільно обробляли земельні ділянки та здійснювали роботи по господарству. Він самостійно здійснював поховання матері і з дня її смерті вступив в управління спадковим майном, здійснює платежі, доглядає за будинком та земельними ділянками. Спадкоємцями першої черги після її смерті є він та його сестра ОСОБА_3 , яка хоча й зареєстрована з зі спадкодавцем за однією адресою, однак, впродовж 20-ти років не проживає за місцем реєстрації. Відповідача тривалий час перебуває за кордоном та жодного разу не приїжджала до матері, не спілкувалась з нею, родинних відносин не підтримувала. За кордоном вона має сім`ю, постійну роботу, в Україну повертатись не планує і на спадкове майно не претендує.

З метою оформлення спадщини після смерті матері позивач звернувся до нотаріуса, однак отримав відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину через реєстрацію разом зі спадкодавцем її дочки, яка вважається такою, що прийняла спадщину. У зв`язку з цим позивач просить встановити факт її непроживання зі спадкодавцем на час смерті та визнати такою, що не прийняла спадщину.

Заочним рішенням Коломийського міськрайонного суду від 31 березня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.

Зазначає, що суд на підставі досліджених доказів прийшов до вірних висновків, що фактичне місце проживання відповідачки було іншим, ніж місце реєстрації її проживання, останні роки вона не проживала з матір`ю, а фактично проживала за межами України. Проте, встановивши вказані обставини, прийшов до необгрунованого висновку, що заявлені позовні вимоги про встановлення факту не проживання відповідачки зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання її такою, що не прийняла спадщину, не відповідають належному способу захисту, визначеному ст. 16 ЦПК України.

Вважає, що ним обраний належний спосіб захисту прав, адже задоволення позову до ОСОБА_3 про встановлення факту не проживання зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини та визнання особи такою, що не прийняла спадщину призведе до тих самих юридичних наслідків, що і подання позову про визнання права власності, тобто до реалізації захисту майнових прав на спадкове майно. Натомість невідповідність чи непоповна відповідність позовних вимог належному способу захисту не може бути підставою для відмови в позові з формальних підстав, якщо прагнення позивача не викликає сумніву, а позовні вимоги можуть бути витлумачені відповідно до належного способу захисту прав.

За наведених доводів просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Правом на подання відзиву відповідачка не скористалась.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідачка в судове засідання не з`явилась, хоча належним чином повідомлялась про час і місце розгляду справи. Враховуючи належне повідомлення учасника справи, колегія суддів відповідно до статті 372 ЦПК України перешкод розглядові справи в зв`язку із її неявкою не вбачає.

В судовому засіданні представник скаржника доводи апеляційної скарги підтримав з викладених у ній мотивів.

Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що скарга не підлягає до задоволення.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам судове рішення відповідає.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції встановив, що факти, про які позивач просить ухвалити рішення у цій справі, щодо постійного непроживання відповідача із спадкодавцем на день смерті останньої та визнання її такою, що не прийняла спадщину, підлягають встановленню при розгляді позовних вимог ОСОБА_2 про визнання за ним права власності на спадщину. З огляду на викладене, суд вирішив відмовити у задоволенні позову у зв`язку із застосуванням позивачем способу захисту, який не узгоджується із положеннями статті 16 ЦК України.

З вказаними висновками колегія суддів погоджується.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, мати позивача ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Коломия Івано-Франківської області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ( а.с. 13 ).

Відповідно до копії довідки №792/1/02.8-26, виданої 28.05.2025 року управлінням “Центр надання адміністративних послуг” Коломийської міської ради, станом на 05.01.2025 року в АДРЕСА_2 , були зареєстровані: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ( а.с. 57 ).

Відповідно до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 81792066, виданого 08.07.2025 державним нотаріусом Мануляк І.В., у Спадковому реєстрі зареєстровано спадкову справу № 128 (номер у реєстрі – 74160579) після смерті ОСОБА_4 (а.с. 12)

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії вказаного державного нотаріуса від 08.07.2025 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що в АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,1975 га для будівництва і обслуговування житлового будинку за вказаною адресою; земельну ділянку площею 0,2240 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; земельні ділянки площами 0,2450 га та 0,0587 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: с. Гончарів, урочище “Стежки”, Івано-Франківського району Івано-Франківської області; земельну ділянку площею 0,1266 га для ведення товарного сільськогосподарського господарства, що розташована за адресою: смт. Обертин, урочище “Біля Кузні”, Івано-Франківського району Івано-Франківської області; земельну ділянку площею 0,0580 га для ведення товарного сільськогосподарського господарства, що розташована за адресою: смт. Обертин, урочище “Глибока права”, контур №40, Івано-Франківського району Івано-Франківської області, у зв`язку з тим, що на день смерті спадкодавця з нею була зареєстрована дочка померлої - ОСОБА_3 , яка фактично прийняла спадщину ( а.с. 15).

Звертаючись до суду з вказаним позовом, ОСОБА_2 зазначив, що він єдиний спадкоємець, який прийняв спадщину за законом після смерті матері, оскільки його сестра ОСОБА_3 не проживала разом з спадкодовцем на час її смерті.

При цьому послався на акт від 17.07.2025 року, підписаний головою правління ОСББ «Добробуд» та сусідами ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , в якому зазначено, що при обстеженні квартири, що в АДРЕСА_2 , за даними мешканців будинку особистих речей ОСОБА_3 з 2005 року немає (а.с. 16).

Частинами першою та третьою статті 1268, частиною першою статті 1269, частиною першою статті 1270 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

За змістом зазначених норм прийняття особою спадщини обумовлюється або постійним проживанням спадкоємця із спадкодавцем на час відкриття спадщини, або, в разі відсутності наведених вище обставин, поданням до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини у визначений частиною першою статті 1270 ЦК України строк.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України є необхідним встановлення місця проживання спадкодавця і спадкоємця.

Так, частиною першою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Зазначена норма відображає загальний принцип недискримінації за ознакою наявності чи відсутності реєстрації місця проживання чи місця перебування особи.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Обравши відповідний спосіб захисту права, позивач в силу ст. 12 ЦПК України зобов`язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

Відповідно до частини першої статті 175 ЦПК України позивач викладає свої вимоги щодо предмета позову та їх обґрунтування.

У справі, яка переглядається, суд встановив, що на день смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 була зареєстрована за місцем фактичного проживання спадкодавця в АДРЕСА_2 .

Звертаючись із позовними вимогами про встановлення факту непроживання зі спадкодавцем та визнання особи такою, що не прийняла спадщину, ОСОБА_2 посилався на те, що він є єдиним спадкоємцем першої черги за законом, хто прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 . Вказане є підставою для оформлення права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом в повному обсязі спадкової маси.

Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

У постанові від 26 липня 2023 року у справі №641/3893/20, на яку обгрунтовано посилався суд першої інстанції, Верховний Суд дійшов висновку, що встановлення факту неприйняття спадщини у зв`язку із не проживанням зі спадкодавцем на час відкриття спадщини є способом захисту, який не ґрунтується на законі.

Тому суд першої інстанції правильно визначив, що вимоги про встановлення факту непроживання відповідачки із спадкодавцем на час відкриття спадщини та неприйняття спадщини після померлої матері є неналежним способом захисту, який не передбачений положеннями статті 16 ЦК України та не зумовлює захисту порушеного права.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що невідповідність позовних вимог належному способу захисту не може бути самостійною підставою для відмови в позові, є безпідставним. У даному випадку недолік позову полягав не у неточному формулюванні позовних вимог чи їх неповній відповідності належному способу захисту, а в обранні такого способу захисту, який за своєю правовою природою не міг забезпечити досягнення дійсної мети.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні, а тому в задоволенні апеляційної скарги належить відмовити.

Керуючись статтями 374, 375, 381 – 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а заочне рішення Коломийського міськрайонного суду від 31 березня 2026 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий В.А. Девляшевський

Судді: В.М. Луганська

Є.Є. Мальцева

Повний текст постанови складено 03 червня 2026 року