Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №344/21684/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 344/21684/25

Провадження № 22-ц/4808/1054/26

Головуючий у 1 інстанції Татарінова О. А.

Суддя-доповідач Мальцева

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Мальцевої Є.Є.

суддів: Девляшевського В.А, Луганської В.М.,

секретар Кузів А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Івано-Франківської обласної прокуратури на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю прокуратури, органу досудового розслідування,

в с т а н о в и в:

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Івано-Франківської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю прокуратури, органу досудового розслідування.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 16 травня 2019 року слідчим слідчого відділення Рогатинського ВП Тисменицького ВП ГУ НП в Івано-Франківській області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та присвоєно номер кримінального провадження 12019090210000111 за фактом невиконання рішення Господарського суду Івано-Франківській області по справі №909/1190/17 від 27.04.2018 року згідно якого зобов`язано ФОП ОСОБА_1 у трьохмісячний термін звільнити земельну ділянку, загальною площею 0,0625 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 від будівельних матеріалів та повернути її Рогатинській міській раді у стан, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду за актом приймання – передачі від 29.06.2006 року, за попередню кваліфікацію кримінального правопорушення ч.1 ст. 382 Кримінального кодексу України.

Підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань являлось повідомлення про вчинення кримінального правопорушення В.о. начальника Рогатинського районного відділу ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області Кривеня І. від 14.04.2019 року № 12.8-26/3752.

05 червня 2020 року позивачу вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, яке сформоване слідчим слідчого відділення Рогатинського відділення поліції Тисменицького відділу поліції ГУ НП в Івано-Франківській області І. Романківим та прокурором Рогатинського відділу Тисменицької місцевої прокуратури Івано- Франківської області В. Тринівим.

19 червня 2020 року процесуальним керівником досудового розслідування, прокурором Рогатинського відділу Тисменицької місцевої прокуратури Івано-Франківської області Тринівим Василем Ігоровичем затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12019090210000111 від 16.05.2019 року за ч.1 ст. 382 Кримінального кодексу України, згідно якого Позивач обвинувачується в умисному невиконанні рішення суду, що набрало законної сили.

Вироком Рогатинського районного суду Івано–Франківської області від 24 травня 2022 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 382 Кримінального кодексу України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі п`ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівняє 8 500,00 грн. Вказаний вирок не набрав законної сили, оскільки ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 31 серпня 2022 року скасовано, призначено новий судовий розгляд в суді першої інстанції.

В рамках судового розгляду даного кримінального провадження стороною обвинувачення змінено обвинувачення щодо ОСОБА_1 , зокрема щодо обставин вчинення ним кримінального провадження в частині конкретизації періоду з якого вчинено ним кримінальне правопорушення, який слід вважати з дати повідомлення про підозру ( 05.06.2020 року) та такі зміни внесені шляхом складання обвинувального акту затвердженого керівником Івано-Франківської окружної прокуратури Шишком Є. А. 23.02.2023 року.

Вироком Галицького районного суду Івано-Франківської області від 22.07.2024 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.1 ст. 382 Кримінального кодексу України та виправдано, ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 19.11.2024 року та постановою Касаційного кримінального суду від 25 вересня 2025 року вирок залишено без змін.

З врахуванням того, що внаслідок незаконного перебування під слідством та судом, органами досудового розслідування та органами прокуратури завдано Позивачу значної моральної шкоди, тому для захисту своїх прав та інтересів Позивачем вирішено скористатися правом на відшкодування моральної шкоди шляхом подачі позовної заяви до суду.

Впродовж всього періоду досудового розслідування та судового провадження Позивач зазнавав душевні страждання, внаслідок постійних переживань, нервових стресів, що спричинило насторогу, тривогу, емоційні реакції при згадуванні; тимчасову відірваність від активного соціального життя, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, емоційна напруга, нервозність, дратівливість, почуття образи, обурення, а також ці обставини вплинули на його ділову репутацію, оскільки його знали у м. Рогатин з позитивної сторони, як підприємця, як добропорядну та законослухняну людини який більш 30 років займався підприємницькою діяльністю. Окрім цього, незаконне притягнення до кримінальної відповідальності підірвало позивачу здоров`я, який в цей період неодноразово перебував на лікуванні.

Позивач перебував під слідством та судом з 05.06.2020 року - дати повідомлення про підозру по 19.11.2024 року - дату постановлення судом апеляційної інстанції ухвали про залишення вироку по справі № 349/849/20 від 22.07.2024 року без змін, тобто 53 місяці та 14 днів. Вироком по справі № 349/849/20 від 22.07.2024 року підтверджено незаконне притягнення Позивача до кримінальної відповідальності впродовж періоду з 05.06.2020 року по 19.11.2024 року

При розгляді справи про відшкодування моральної шкоди, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом застосуванню підлягає величина визначена у Законі України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» мінімальна заробітна плата у місячному розмірі 8000 грн. Період впродовж якого Позивач перебував незаконно під слідством та судом являється: з 05.06.2020 року по 19.11.2024 року, тобто 53 місяців і 14 (чотирнадцять) днів. З врахуванням вищенаведеного відшкодуванню моральної шкоди підлягає у розмірі 427 733,33 грн . (424 000,00 = 53 місяців х 8000,00 грн.+ 3733,33 грн = 14 день. х 8 000/ 30). Вказаний розмір завданої моральної шкоди є таким, який має бути відшкодований за відповідний період, внаслідок незаконного притягнення, як обвинуваченого, до кримінальної відповідальності та підлягають стягненню на відшкодування шкоди державою з Державного бюджету України

Просить стягнутиз Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності 427 733,33 грн.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07 квітня 2026 року позов ОСОБА_1 до Івано-Франківської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю прокуратури, органу досудового розслідування задоволено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 462 326 ( чотириста шістдесят дві тисячі триста двадцять шість) гривень 27 копійок.

Не погодившись з рішенням суду, Івано-Франківська обласна прокуратура подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07 квітня 2026 року скасувати та відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при ухваленні рішення не встановлено наявності моральних страждань, їх характеру та тривалості, якої шкоди життю позивача ці страждання заподіяли. При постановленні рішення суд обмежився констатацією факту постановлення судом виправдального вироку щодо позивача без дослідження обставин, які впливають на встановлення відшкодування моральної шкоди останньому.

Вказує, що спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені ст. 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. При цьому шкода, заподіяна особі і майну громадянина підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Отже, причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, с однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. При цьому позивачем належними та достатніми доказами факту заподіяння йому моральної шкоди в заявленому розмірі, причинного зв`язку між відповідними процесуальними діями та настанням тих негативних наслідків, про які він вказує не доведено, що є підставою для відмови у задоволенні позову в частині.

У якості доказів позивач долучив до позовної заяви виключно рішення судів першої та апеляційної інстанцій за наслідками перегляду кримінального провадження щодо нього, проте вказані документи не доводять заявленого до відшкодування розміру шкоди.

Вказує, що не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого

Позивачем та його представником, окрім викладених у позовній заяві доводів, жодних доказів на підтвердження фактів заподіяння моральних чи фізичних страждань, втрати немайнового характеру та доказів погіршення стану здоров`я не надано.

11 травня 2026 року представник позивача ОСОБА_2 адвокат Кецко В.Я. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому доводи апеляційної скарги заперечив, вважає рішення суду законним та обґрунтованим. Вказує, що відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. З врахуванням вимог п. 14 ч. 1 ст. 3 КПК України притягнення особи до кримінальної відповідальності є стадія кримінального провадження, що починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. Позивачу 05.06.2020 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, а 19.11.2024 року судом апеляційної інстанції залишено виправдувальний вирок по справі від 22.07.2024 року залишено без змін. Тобто, незаконне притягнення позивача до кримінальної відповідальності тривало з 05.06.2020 року по 19.11.2024 року, внаслідок чого позивачу очевидно було заподіяно моральну шкода та факт заподіяння Позивачу моральної шкоди у цьому випадку презуюмується, позаяк право на відшкодування моральної шкоди виникло у Позивача, в силу прямої вказівки Закону, а саме статті 1176 ЦК України

Вказує, що тривале незаконне притягнення до кримінальної відповідальності, яке мало місце більше як 5 років завдало йому значної моральної шкоди та з цього приводу позивач обґрунтовував позов посилаючись на те, що впродовж всього періоду досудового розслідування та судового провадження зазнавав душевні страждання, внаслідок постійних переживань, нервових стресів, що спричинило насторогу, тривогу, емоційні реакції при згадуванні; тимчасову відірваність від активного соціального життя, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, емоційна напруга, нервозність, дратівливість, почуття образи, обурення, а також ці обставини вплинули на його ділову репутацію, оскільки його знали у м. Рогатин з позитивної сторони, як підприємця, як добропорядну та законослухняну людину, який більш 30 років займався підприємницькою діяльністю. Окрім цього, незаконне притягнення до кримінальної відповідальності підірвало Позивачу здоров`я, який в цей період неодноразово перебував на лікуванні, що підтверджується долученими до даного позову доказами ( копіями виписок з медичної картки стаціонарного хворого № 24966/2023, № 25829/2023, № 3365, № 40720.) і цим доказами суд першої інстанції надав оцінку. З врахуванням цього вважає, що твердження апелянта про відсутність доказів, щоб надавали підстави для відшкодування моральної шкоди, про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між незаконними діями та шкодою є необґрунтовані та безпідставні, які слід відхилити.

11 травня 2026 року Головне управління національної поліції в Івано-Франківській області подало відзив на апеляційну скаргу, в якому доводи апеляційної скарги Івано-Франківської обласної прокуратури підтримало. Вважає, що визначений позивачу розмір відшкодування моральної шкоди є необґрунтованим. Просить рішення Івано-Франківського міського суду від 07.04.2026 скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

У судовому засіданні представник Івано-Франківської обласної прокуратури Гоголь В.В. доводи апеляційної скарги підтримав, просить апеляційну скаргу задовольнити.

Представник позивача адвокат Кецко В.Я. доводи апеляційної скарги заперечив. Вважає рішення суду законним та обґрунтованим.

Позивач та представники Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, Державної казначейської служби України в судове засідання не явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до наступного.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві.

З матеріалів справи встановлено, що 14.04.2019 року в.о.начальник Рогатинського районного відділу ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області Кривеня І. повідомив Рогатинське відділення поліції Тисменицького відділу Головного управління національної поліції у Івано-Франківській області про вчинення кримінального правопорушення, з якого вбачається, що останній вказував на те, що ОСОБА_1 не виконав самостійно судове рішення протягом трьох місячного терміну, за що двічі на нього накладались штрафи (а.с.21).

16 травня 2019 року слідчим слідчого відділення Рогатинського ВП Тисменицького ВП ГУ НП в Івано-Франківській області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та присвоєно номер кримінального провадження 12019090210000111 за фактом невиконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області по справі №909/1190/17 від 27.04.2018 року згідно якого зобов`язано ФОП ОСОБА_1 у трьохмісячний термін звільнити земельну ділянку, загальною площею 0,0625 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 від будівельних матеріалів та повернути її Рогатинській міській раді у стан, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду за актом приймання – передачі від 29.06.2006 року, за попередню кваліфікацію кримінального правопорушення ч.1 ст. 382 Кримінального кодексу України (а.с.20).

Із копії виписки із медичної карти стаціонарного хворого №40720 від 10.01.2020 року вбачається, що у ОСОБА_1 встановлено діагноз: ІХС. Стенокардія напруги. ФК ІІІ (І20.8). Кардіосклероз дифузний. Надшлуночкова екстрасистолія (І49.1). Шлуночкова екстрасистолія (І49.3). ускладнення: СН ІІ (І50.9). ФК ІІ. Гіпертонічна хвороба ІІ ст., ст.3, ризик 3 (високий) (І11.0) (а.с.76-77).

05.06.2020 року ОСОБА_1 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, яке складене слідчим слідчого відділення Рогатинського відділення поліції Тисменицького відділу поліції ГУ НП в Івано-Франківській області І.Романківим та прокурором Рогатинського відділу Тисменицької місцевої прокуратури Івано-Франківської області В. Тринівим (а.с.22-26).

19 червня 2020 року прокурором Рогатинського відділу Тисменицької місцевої прокуратури Івано-Франківської області Тринівим В.І. затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12019090210000111 від 16.05.2019 року за ч.1 ст. 382 Кримінального кодексу України, згідно якого ОСОБА_1 обвинувачується в умисному невиконанні рішення суду, що набрало законної сили, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 Кримінального кодексу України (а.с.27-30).

Згідно ухвали Івано-Франківського апеляційного суду (справа № 349/849/20, провадження № 11-п/4808/211/20) від 20.07.2020 року подання голови Рогатинського районного суду Івано-Франківської області про направлення на розгляд іншого суду кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України залишено без задоволення, матеріали кримінального провадження з обвинувальним актом про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 Кримінального кодексу України повернуто для судового провадження в Рогатинський районний суд Івано-Франківської області (а.с.31).

Ухвалою Рогатинського районного суду Івано-Франківської області (справа № 349/849/20, провадження №1-кп/349/115/20) від 10.08.2020 року призначено в кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 382 Кримінального кодексу України підготовче судове засідання.

Вироком Рогатинського районного суду Івано-Франківської області (справа № 349/849/20) від 24 травня 2022 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 382 Кримінального кодексу України та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі п`ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівняє 8 500,00 грн. (а.с.33-39).

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду (справа № 349/849/20) від 31 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та прокурора задоволено частково, вирок Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 24.05.2022 року щодо обвинуваченого ОСОБА_1 скасовано, призначено новий судовий розгляд в суді першої інстанції (а.с.40-41).

Як вбачається з ухвали Івано-Франківського апеляційного суду від 13.09.2022 року, подання Рогатинського районного суду Івано-Франківської області задоволено, направлено кримінальне провадження № 12019090210000111 відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 382 Кримінального кодексу України на розгляд Галицькому районному суду Івано-Франківської області (а.с.42).

Ухвалою Галицького районного суду Івано–Франківської області (справа № 349/849/20) від 27.09.2022 року призначено підготовче судове засідання за обвинувальним актом про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 382 Кримінального кодексом України (а.с.43).

З копії виписки-епікризу із медичної картки стаціонарного хворого №3365 від 14.07.2023 року КНМП «Рогатинська ЦРЛ» Хірургічно-урологічного відділення вбачається, що 03.07.2023 року ОСОБА_1 поступив на лікування із діагнозом – виразка шлунку, гостра без кровотечі або перфорації, супутні діагнози: ішемічна хвороба серця, гіпертензивна (гіпертонічна) хвороба серця і нирок, не уточнена, гіперплазія передміхурової залози (а.с.75-75а).

Як вбачається з копії виписки із медичної карти стаціонарного хворого КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» 24966/2023 від 21.09.2023 року ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 12.09.2023 року по 21.09.2023 року Бурсит кисті, бурсит лівого променево-зап`ястного суглобу, подагра (а.с.88-90).

Згідно з випискою із медичної карти стаціонарного хворого КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» 25829/2023 від 29.09.2023 року ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 21.09.2023 року по 29.09.2023 року з діагнозом: подагра, пов`язана з порушенням функції нирок, множинні локації. Подагричний артрит, рецидиву чий перебіг, а/ф, активність ІСТ з ураженням нирок (ХХН ІІІ ст. втор.подагрична нефропатія) в поєднанні з осте артрозом. Не обструктивний хронічний пієлонефрит, пов`язаний з рефлюксом, Хронічна хвороба нирок, стадія 3, інші уточнені порушення обміну речовин (а.с.91).

Вироком Галицького районного суду Івано-Франківської області (справа № 349/849/20, провадження № 1-кп/341/30/24) від 22.07.2024 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.1 ст. 382 Кримінального кодексу України та виправдано (а.с.44-55).

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду (справа № 349/849/20) від 19.11.2024 року апеляційну скаргу прокурора Рогатинського відділу Івано-Франківської окружної прокуратури Триніва В.І. залишено без задоволення, вирок Галицького районного суду Івано - Франківської області від 22 липня 2024 року щодо ОСОБА_1 залишено без змін (а.с.56-61).

Постановою Касаційного кримінального суду (справа № 349/849/20) від 25 вересня 2025 року ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 19 листопада 2024 року щодо ОСОБА_1 залишено без змін, а касаційну скаргу прокурора в кримінальному провадженні Триніва В.І - без задоволення (а.с.62-66).

З відповіді заступника начальника – начальника відділу СУ ГУ НП в Івано-Франківській області Яцик І. на запит начальника ВПЗ ГУНП в Івано-Франківській області Микитин О. від 15.12.2025 року вбачається, що надати інформацію про те, чи проводились у період з 16 травня 2019 року по 19 червня 2020 року службові розслідування або розглядалися звернення та скарги ОСОБА_1 щодо неналежного виконання працівниками ГУНП в Івано-Франківській області та відповідними структурними підрозділами своїх службових обов`язків під час досудового розслідування кримінального провадження № 12019090210000111 від 16 травня 2019 року та чи проводилось вивчення вказаних матеріалів кримінального провадження, не представляється можливим. Відповідно до акту про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду від 24.02.2022 №2209/108/02/24- 2022, уся документація знищена. Також відповідно до цього ж акту у слідчому управлінні ГУНП знищено Журнал реєстрації вхідних документів та журнали реєстрації вихідних документів та документів створених установою за 2019 - 2020 року (а.с.106).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач ОСОБА_1 перебував під слідством 53 місяці 14 днів з 05.06.2020 року (дата повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення) по 19.11.2024 року (дата набрання чинності виправдального вироку). Таким чином, компенсація моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю прокуратури, органу досудового розслідування визначається судом у розмірі 462 326 гривні 27 копійок (458 291 грн. = 53 місяців х 8647,00 грн.+ 4035,27 грн. = 14 днів.х 8 647/ 30)

Перевіривши справу, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Відповідно до статі 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56 Конституції України).

Якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, то моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала (пункт 2 частини другої статті 1167 ЦК України).

Шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (частини перша та друга статті 1176 ЦК України).

Порядок відшкодування такої шкоди визначається законом (частина сьома статті 1176 ЦК України). Таким законом є Закон України від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду`підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина. Завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду.

Відповідно до пункту 5 статті 3 цього Закону № 266/94-ВР у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується моральна шкода.

Відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (частини перша, п`ята, шоста статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

З матеріалів справи вбачається, що 05 червня 2020 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, а вироком Галицького районного суду Івано-Франківської області (від 22.07.2024 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч.1 ст. 382 Кримінального кодексу України та виправдано, залишений без змін ухвалою Івано-Франківського апеляційного від 19 листопада 2024, (набрав законної сили 05 жовтня 2024 року).

Розглядаючи спір та задовольняючи позов, суд першої інстанції правильно врахував, що Законом № 266/94-ВР передбачено безумовне право на відшкодування моральної шкоди у розмірах і порядку, встановленому в ньому, у випадку постановлення виправдувального вироку суду.

Тобто, сам факт перебування позивача під слідством та судом, ухвалення виправдувального вироку за недоведеністю наявності в діяннях позивача складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, є достатньою підставою для отримання компенсації від держави у порядку Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Закону № 266/94-ВР розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Тобто законом передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом із врахуванням мінімального розміру заробітної плати.

Викладене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування.

У постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження№ 14-298цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що законодавець визначив мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом, тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Проте, визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, потрібних для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.

Тож суд повинен з`ясувати усі доводи позивача, наведені ним на обґрунтування як обставин завдання, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір відшкодування моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17 (провадження № 14-4цс19), Верховним Судом у постановах від 21 жовтня 2020 року у справі № 754/8730/19 (провадження № 61-9673св20), від 03 березня 2021 року у справі № 638/509/19 (провадження № 61-7643св20).

На підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» ОСОБА_1 має право на відшкодування моральної шкоди, яку необхідно визначати виходячи з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, починаючи з часу повідомлення йому про підозру і до набрання законної сили виправдувальним вироком суду.

Таким чином правильно визначено суму 462 326, 27 грн компенсації, що обраховується за періоду перебування під слідством 53 місяці та 14 днів і мінімальної заробітної плати в розмірі 8 647 грн (458 291 грн. = 53 місяців х 8647,00 грн.+ 4035,27 грн. = 14 днів.х 8 647/ 30).

Суд першої інстанції, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, врахував засади розумності та справедливості. З`ясував усі істотні обставини справи, необхідні для правильного визначення розміру моральної шкоди (характер і обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих, суспільних та сімейних стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану тощо), з урахуванням вимог розумності та справедливості, дійшла висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача з Державного бюджету України в рахунок відшкодування моральної шкоди 462 326 гривні 27 копійок (враховано перебування під слідством 53 місяців та 14 дні та мінімального розміру заробітної плати 8 647 грн).

Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що відсутній причинний зв`язок між діями відповідача та завдання моральною шкоди, на увагу не заслуговують, оскільки факт перебування позивача під слідством та судом, ухвалення судом виправдувального вироку за недоведеністю наявності у діях позивача складу кримінального правопорушення, є достатньою правовою підставою для отримання компенсації від держави у порядку визначеному положеннями Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

При цьому слід зазначити, що визначений статтею 13 Закону мінімальний розмір моральної шкоди не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом, однак з урахуванням конкретних обставин,засад виваженості, розумності та справедливості суд може збільшити розмір відшкодування, обмеження максимального розміру моральної шкоди Законом не передбачено. Таким чином, суд відхиляє заперечення Національної поліції в Івано-Франківській області щодо того, що розмір відшкодування моральної шкоди є необґрунтованим.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування немає.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції апеляційним судом залишено без змін,а апеляційну скаргу без задоволення, відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Івано-Франківської обласної прокуратури залишити без задоволення .

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 03 червня 2026 року.

Судді Є.Є. Мальцева

В.А.Девляшевський

В.М.Луганська