Постанова від 25 травня 2026 р. у справі №205/9635/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3257/26 Справа № 205/9635/25 Суддя у 1-й інстанції - Басова Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

Категорія 49

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Петешенкової М.Ю.,

суддів – Городничої В.С., Макарова М.О.,

при секретарі - Карпенко М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 26 листопада 2025 року у складі судді Басової Н.В.

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вищевказаним позовом, посилаючись на те, що з 14 квітня 2022 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем у справі. Від шлюбу мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зазначає, що подружнє життя з відповідачем не склалось через різні характери та погляди на сімейні відносини та відсутність спільних інтересів, що унеможливлює подальше проживання у шлюбі. Фактично їх сім`я припинила своє існування, примирення та збереження шлюбу між сторонами неможливе.

Судовим наказом Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 вересня 2024 року з ОСОБА_1 було стягнуто на її користь аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На даний час вона знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років та не може самостійно забезпечувати належний рівень життя для себе та дитини, оскільки самостійно виховує та доглядає за сином, який потребує материнської уваги, відтак вона і сама потребує матеріальної допомоги на своє утримання, оскільки відповідач добровільно не надає матеріальної допомоги, хоча має таку можливість.

Враховуючи викладене, вимушена звернутися до суду та просити розірвати шлюб з відповідачем та стягнути аліменти на її утримання у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку, щомісячно, до досягнення дитиною ОСОБА_3 , 2024 року народження, трьох років.

Рішенням Новокодацького районного суду міста Дніпра від 26 листопада 2025 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 14 квітня 2022 року у Соборному відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), актовий запис № 460 – розірвано.

Стягувато з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 та на її утримання в розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно до досягнення малолітнім сином ОСОБА_3 , 2024 року народження, віку трьох років, починаючи стягнення з 23 червня 2025 року.

Допущено негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

В іншій частині позову відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано наявністю підстав для часткового задоволення позову, оскільки подружжя тривалий час стосунки не підтримує, спільне господарство не веде, примирення між сторонами неможливе, а тому наявні підстави для розірвання шлюбу між сторонами й враховуючи те, що дружина, з якою проживає малолітня дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років, наявні підстави для стягнення з відповідача аліменти на утримання позивача у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) щомісячно до досягнення дитиною ОСОБА_3 , 2024 року народження, трьох років.

Не погодившись з таким рішення суду в частині стягнення аліментів, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення суду в оскарженій частині змінити, зменшивши розмірі аліментів до 1/10 частині заробітку (доходу),

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що він не має можливості сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі, оскільки здійснює постійний догляд за своєю бабусею ОСОБА_4 , 1936 року народження, а тому позбавлений можливості влаштуватись на роботу, на підтвердження чого надав належні та допустимі докази. Вказує, що з метою забезпечення нормальних умов життєдіяльності дитини, погоджується сплачувати аліменти у розмірі 1/10 частини від усіх видів його заробітку (доходу).

З огляду на те, що рішення суду першої інстанції оскаржується в частині стягнення аліментів на утримання дружини, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення лише в частині, яка оскаржується. В іншій частині рішення суду не оскаржується, а відповідно й апеляційним судом не перевіряється.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що з 14 квітня 2022 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебувають у зареєстрованому шлюбі.

Від шлюбу мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з матір`ю та перебуває на її утриманні.

На підставі судового наказу Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 11 вересня 2025 року (справа №205/11802/24), з ОСОБА_1 проводиться стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 2024 року народження у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу).

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ч. 1 ст. 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

У розумінні положень частин 2, 4, 6 ст. 84 СК України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.

Отже, аналіз даних положень сімейного законодавства України передбачає право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині - матері незалежно від цієї обставини.

Аналіз вказаної норми дає підстави для висновку, що у дружини виникає право на отримання аліментів за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: проживання разом із їх спільною дитиною, яка не досягла трьох років, та наявність у чоловіка достатніх коштів на надання матеріальної допомоги (аліментів).

Суд першої інстанції, визначаючи розмір аліментів на утримання дружини, правильно виходив з загальних принципів, за якими стягнення аліментів не повинно погіршувати становище іншого порівняно із становищем одержувача аліментів, а також принципів справедливості та розумності, враховуючи потреби дружини, яка не має змоги працювати і утримувати себе самостійно, та фінансові можливості відповідача.

Матеріалами справи не спростовано факт спроможності відповідача надавати утримання дружині, тому чоловік має їй компенсувати втрату можливості повноцінно себе реалізувати у громадському житті та надавати визначену законодавством допомогу дружині.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання дружини у визначеному судом розмірі, оскільки дитина, яка не досягла трьох років, проживає разом із позивачем, яка у свою чергу має право на утримання від батька дитини, а будь яких належних та допустимих доказів, які б підтверджували неможливість відповідача надавати матеріальну допомогу у визначеному судом розмірі, матеріали справи не містять.

Посилання в апеляційній скарзі про те, що відповідач не має можливості сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі на утримання дружини, оскільки здійснює постійний догляд за своєю бабусею ОСОБА_4 , 1936 року народження, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі аргументи не можуть бути підставою для припинення права дружини на утримання, передбаченого положеннями ст. 84 СК України й вказані аргументи не можуть бути правовою підставою для звільнення ОСОБА_1 від сплати аліментів на утримання дружини, які передбачені законом.

Крім того, ОСОБА_1 не надано до суду доказів на підтвердження відсутності у останнього можливості сплачувати аліменти на утримання матері дитини, що виходячи з приписів ч. 1 ст. 81 ЦПК України, є його процесуальним обов`язком, адже кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції

Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно ст. 141 ЦПК України суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду без змін, не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 26 листопада 2025 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 26 травня 2026 року

Повний текст судового рішення складено 03 червня 2026 року.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Судді: В.С. Городнича

М.О. Макаров