Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №216/8857/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/1240/26 Справа № 216/8857/25 Суддя у 1-й інстанції - СКИБА М. М. Суддя у 2-й інстанції - Свіягіна І. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Свіягіна І.М., вирішуючи клопотання захисника адвоката Топчійова Є.В., діючого в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 грудня 2025 року щодо ОСОБА_1 ,

в с т а н о в и л а:

постановою судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 грудня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на три місяці, а також стягнуто судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, захисник адвокат Топчійов Є.В., діючи в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанови суду першої інстанції та закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Одночасно заявивши заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку зазначає, що ОСОБА_1 нібито дізнався про постанову Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу від 24 грудня 2025 року лише 23 березня 2026 року під час з`ясування обставин іншого провадження, пов`язаного із притягненням його до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП. За змістом клопотання, апелянт вказує на проходження військової служби, перебування у відпустці, ненадходження йому повісток та відсутність обізнаності про розгляд справи судом першої інстанції.

Перевіривши доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та матеріали справи, суддя апеляційного суду приходить до висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення, згідно зі ст. 245 КУпАП, є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень.

За змістом ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову; місцевий суд протягом трьох днів надсилає апеляційну скаргу разом зі справою до відповідного апеляційного суду. Положеннями чинного КУпАП не передбачено залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків, тому в разі відмови у поновленні пропущеного строку така скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.

Апеляційний суд звертає увагу, що законодавець у ст. 294 КУпАП прямо пов`язує початок перебігу десятиденного строку на апеляційне оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення з днем винесення постанови, а не з днем отримання її копії, ознайомлення з повним текстом рішення чи подальшого фактичного з`ясування особою інформації про нього. Водночас такий строк не має суто формального характеру, оскільки він забезпечує стабільність судового рішення, юридичну визначеність та належну процесуальну дисципліну учасників провадження.

З урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 31 березня 2015 року № 2-рп/2015 положення ст. 294 КУпАП щодо оскарження в апеляційному порядку постанови судді у справі про адміністративне правопорушення застосовуються до постанов, ухвалення яких передбачене ст. 284 КУпАП, зокрема до постанови про накладення адміністративного стягнення. Отже, постанова суду першої інстанції у цій справі за своїм видом підлягає апеляційному перегляду, однак за умови дотримання встановленого законом строку або доведення поважних причин його пропуску.

Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений лише у разі його пропуску з причин, які є об`єктивними, непереборними або такими, що істотно перешкоджали особі своєчасно реалізувати право на апеляційне оскарження. Саме на особу, яка заявляє клопотання про поновлення строку, покладається обов`язок навести конкретні обставини та підтвердити їх матеріалами справи або належними доказами.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці послідовно виходить із того, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності апеляційної скарги, за умови, що такі обмеження мають легітимну мету та є пропорційними. Такий підхід викладений, зокрема, у рішенні у справі «Воловік проти України» (Volovik v. Ukraine, заява № 15123/03, рішення від 06 грудня 2007 року).

У рішенні у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine, заява № 3236/03, § 41, рішення від 03 квітня 2008 року) ЄСПЛ зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими; від судів вимагається вказувати підстави, а сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Крім того, у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» (Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine, заяви № 17160/06 та № 35548/06, § 34, рішення від 21 грудня 2010 року) ЄСПЛ наголосив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності, а зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Подібна вимога процесуальної сумлінності сторони також відображена у рішенні ЄСПЛ у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року, за змістом якого заявник повинен демонструвати готовність брати участь у розгляді та утримуватися від дій, пов`язаних із невиправданим зволіканням.

З матеріалів справи встановлено, що оскаржувану постанову винесено 24 грудня 2025 року, а апеляційну скаргу разом із клопотанням про поновлення строку сформовано та подано через систему «Електронний суд» 24 березня 2026 року. Таким чином, апеляційну скаргу подано після закінчення передбаченого ст. 294 КУпАП десятиденного строку на апеляційне оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення, причому зі значним пропуском цього строку.

Доводи клопотання про те, що ОСОБА_1 дізнався про постанову суду першої інстанції лише 23 березня 2026 року, не можуть бути визнані поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки такі доводи не узгоджуються з матеріалами справи.

Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 524133, складеного 26 листопада 2025 року щодо ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 126 КУпАП, вбачається, що у ньому зазначено дату, час і місце розгляду справи: Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу, 24 грудня 2025 року, 10 год. 00 хв. У відповідних графах протоколу міститься підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зокрема щодо роз`яснення прав та повідомлення про дату, час і місце розгляду справи.

Отже, ще під час складання протоколу ОСОБА_1 був обізнаний не лише про сам факт складення відносно нього матеріалів за ч. 3 ст. 126 КУпАП, а й про конкретну дату, час та місце судового розгляду цієї справи. При цьому оскаржувана постанова була винесена саме 24 грудня 2025 року, тобто у день судового розгляду, про який особу було повідомлено у протоколі.

Зі змісту постанови суду першої інстанції також убачається, що ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, заяв про відкладення розгляду справи до суду не подавав, а в графі надання пояснень зазначив про те, що за це правопорушення він уже поніс покарання, разом із тим будь-яких аргументів або доказів на підтвердження такого твердження не надав.

За таких обставин посилання у клопотанні на те, що ОСОБА_1 не був обізнаний про розгляд справи та довідався про постанову лише 23 березня 2026 року, не спростовує встановленого матеріалами справи факту попереднього повідомлення особи про судовий розгляд саме на 24 грудня 2025 року. Наявність у протоколі відомостей про дату, час і місце розгляду справи та підпису особи під відповідними процесуальними відмітками свідчить про відсутність об`єктивної перешкоди для вжиття нею своєчасних заходів з метою участі в судовому розгляді або з`ясування його результату.

Сам по собі факт проходження ОСОБА_1 військової служби, як і посилання на перебування у відпустці чи направлення окремих повідомлень за місцем дислокації військової частини, не є автоматичною та безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження. Для визнання таких обставин поважними особа повинна довести, що саме вони об`єктивно унеможливили подання апеляційної скарги або звернення до суду із заявою про отримання інформації щодо результатів розгляду справи протягом установленого законом строку. Таких даних матеріали справи не містять.

Крім того, наведені в апеляційній скарзі та клопотанні обставини щодо відкриття виконавчого провадження, наявності чи подальшого скасування тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами, а також доводи про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення стосуються суті постанови суду першої інстанції. Такі доводи можуть бути предметом апеляційної перевірки лише за умови відкриття апеляційного перегляду, тобто після позитивного вирішення питання про дотримання строку апеляційного оскарження або його поновлення.

Апеляційний суд не залишає поза увагою, що право на апеляційне оскарження є істотною процесуальною гарантією особи, притягнутої до адміністративної відповідальності. Водночас реалізація цього права має здійснюватися у спосіб і в межах строків, визначених законом. За відсутності об`єктивних та належно підтверджених причин пропуску строку його поновлення фактично нівелювало б вимоги ст. 294 КУпАП і суперечило б принципу юридичної визначеності.

У цій справі апелянтом не доведено існування поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Матеріали справи, навпаки, підтверджують, що ОСОБА_1 був завчасно повідомлений про розгляд справи на 24 грудня 2025 року, а тому мав реальну можливість з розумним інтервалом часу цікавитися станом відомого йому судового провадження та своєчасно реалізувати право на апеляційне оскарження постанови.

З огляду на встановлені обставини апеляційний суд доходить до висновку про відсутність підстав для поновлення ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження постанови судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 грудня 2025 року. У зв`язку з цим апеляційну скаргу, подану після спливу визначеного законом строку, слід повернути особі, яка її подала, разом із усіма додатками.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП

п о с т а н о в и л а:

у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 грудня 2025 року щодо ОСОБА_1 , відмовити.

Апеляційну скаргу захисника адвоката Топчійова Є.В., діючого в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 грудня 2025 року щодо ОСОБА_1 , визнаного винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, повернути особі, яка її подала, разом із усіма додатками.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Дніпровського

апеляційного суду Ірина СВІЯГІНА