Рішення від 02 червня 2026 р. у справі №725/3874/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 725/3874/26

Провадження № 2-а/727/175/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд м. Чернівців в складі головуючого судді Дубець О.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Зміст позовних вимог та процесуальні дії вчинені в ході справи

ОСОБА_1 звернувся до Чернівецького районного суду м. Чернівців із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови в якому просить: скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення № 4307 від 28 жовтня 2024 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 , про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, та провадження у даній справі закрити.

Ухвалою Чернівецького районного суду м. Чернівців від 22 квітня 2026 року адміністративна справа передана за підсудністю на розгляд до Шевченківського районного суду м. Чернівців.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівців від 15 травня 2026 року судом відкрито спрощене позовне провадження у справі, розгляд справи суд вирішив проводити з повідомленням сторін.

Цією ж ухвалою відповідачу був наданий строк для подання відзиву на позовну заяву.

Від відповідача надійшов відзив, відповідно до якого ІНФОРМАЦІЯ_3 просить: відмовити за безпідставністю у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Ухвалою від 25 травня 2026 року суд перейшов до розгляду даної справи в порядку письмового провадження.

У відповідності до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось у зв`язку із розглядом справи в порядку письмового провадження.

Стислий виклад позиції учасників справи

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує такими доводами.

Постановою № 4307 від 28 жовтня 2024 року по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП на позивача накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 17000,00 грн.

ОСОБА_1 вважає дану постанову протиправною та незаконною з огляду на те, що він не вчиняв будь-яких порушень, передбачених частиною 3 статті 210-1 КУпАП. Вказує, що у власному мобільному телефоні встановив застосунок «Резерв+», який відповідно до чинного законодавства є військово-обліковим документом в електронній формі. Отже, зазначає позивач, ним були виконані покладені на нього обов`язки, пов`язані із запровадженим воєнним станом, а саме він мав при собі передбачені та необхідні документи про особу. Посилається, що в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо нього містилась актуальна інформація необхідна для відповідної перевірки представниками ТЦК та СП, Держприкордонслужби або поліцейськими щодо дотримання особою військово-облікової дисципліни.

Крім наведеного посилається на те, що на момент подання даного позову проходить військову службу у лавах ЗСУ.

У поданому відзиві відповідач зазначив, що оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою з огляду на таке.

Згідно з пунктом 6 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.

ОСОБА_1 , як громадянин України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, 10.10.2024 (під час дії воєнного стану), перебуваючи в м. Чернівці не мав при собі військово-облікового документа та не пред`явив його на вимогу посадової особи поліції. Відповідно до рапорту поліції був запрошений до Чернівецького обласного об`єднаного центру мобілізації ( АДРЕСА_1 ), де, в подальшому, не пред`явив його на вимогу уповноваженого представника ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим порушив зазначену норму Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Під час складання протоколу позивачу було роз`яснено зміст статті 63 Конституції України та статті 268 КУпАП з повідомленням часу, дати та адреси розгляду справи. Зазначає, що позивач отримав примірник протоколу. На розгляд протоколу ОСОБА_1 не з`явився. В подальшому не цікавився результатом адміністративного провадження.

Крім наведеного, відповідач вважає, що звернувшись із позовом до суду у травні 2026 року, ОСОБА_1 пропустив визначений частиною 2 статті 286 Кас України строк.

ІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин, встановлені судом

Дослідивши докази по справі судом встановлені такі фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 28 жовтня 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 була винесена постанова № 4307, якою на ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - немає, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн. Стягнення накладено за те, що в діях позивача встановлено склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Оскаржувана постанова прийнята відповідачем на підставі матеріалів адміністративної справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП, які надійшли на розгляд 28 жовтня 2024 року.

В процесі розгляду встановлено, що ОСОБА_1 , у зв`язку із відсутністю військово-облікового документа, 10 жовтня 2024 року був доставлений працівниками національної поліції до Чернівецького обласного об`єднаного центру мобілізації по АДРЕСА_1 для складання адміністративного протоколу, що узгоджується з вимогами статті 259 КУпАП пункту 16 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560.

Такі протиправні винні дії (бездіяльність) ОСОБА_1 відповідачем кваліфіковані, як порушення частини 6 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що призвело до порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчиненого в особливий період, тобто скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

З урахуванням наведеного судом встановлено, що предметом даного позову є встановлення законності та обґрунтованості постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчиненого в особливий період.

Релевантні джерела права й акти, їх застосування та позиція суду

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Положеннями частини 1 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Статтею 7 КУпАП закріплений принцип забезпечення законності при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення. Частинами 1-4 вказаної статті встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом; провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності; застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом; додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Як встановлено судом, спірні правовідносини у даній справі виникли з приводу правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Частиною 1 статті 210-1 КУпАП передбачено відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

З диспозиції частини 3 статті 210-1 КУпАП вбачається, що остання передбачає відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року № 1932-ХІІ, особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і по теперішній час.

Відповідно до статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої вона винесена.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

На виконання статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

На виконання вимог частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом норм частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Судом встановлено, що підставою для прийняття начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 оскаржуваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності стало те, що останній не пред`явив військово-облікові документи за вимогою уповноваженого представника ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Статтею 17 Закону України «Про оборону України» визначено права та обов`язки громадян України у сфері оборони.

Так, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Частиною 6 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України. Під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відео фіксацію процесу пред`явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відео фіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно із статтею 49 Постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» у період проведення мобілізації (крім цільової) уповноважені представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейські, а також представники Держприкордонслужби мають право вимагати у громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу.

Згідно із пунктами 1, 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 559 «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі – Постанова № 559) військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов`язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 559 «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа». Військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається (замінюється): в електронній формі - засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста та/або Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони та/або Єдиного державного веб-порталу електронних послуг (далі - Портал Дія), зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації); у паперовій формі - на бланку, форма якого затверджується постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 559. Особа може мати на бланку лише один військово-обліковий документ.

Частинами 5 та 6 Постанови № 559 передбачено, що військово-обліковим документом призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також громадян, виключених з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», в електронній формі (далі військово-обліковий документ в електронній формі) є відображення в електронній формі відомостей про громадянина України, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також відомостей щодо звернення або повідомлення про вчинення адміністративного або кримінального правопорушення до Національної поліції. Військово-обліковий документ в електронній формі формується засобами: Електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста, зокрема з використанням його мобільного додатка; Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони; Порталу Дія, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації).

Згідно з підпунктом 10-1 пункту 1 Додатку 2 «Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року №1487 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» встановлено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні: у період проведення мобілізації (крім цільової) або протягом дії правового режиму воєнного стану: мати при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та пред`являти їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордоннної служби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави дійти висновку про те, що під час дії особливого періоду кожний військовозобов`язаний громадянин України чоловічої статі віком від 18 до 60 років повинен мати при собі військово-обліковий документ сформований в електронній або паперовій формі та пред`являти його за вимогою уповноваженої особи.

Згідно із частиною 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 245 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Водночас стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обґрунтовуючи протиправність притягнення до адміністративної відповідальності, позивач зазначив, що у власному мобільному телефоні встановив застосунок «Резерв+», який відповідно до чинного законодавства, є військово-обліковим документом в електронній формі, а тому ним були виконані покладені на нього обов`язки, пов`язані із запровадженим воєнним станом, а саме - він мав при собі передбачені та необхідні документи про особу.

Як вже зазначалось вище, відповідно до частини 6 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України. Під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відео фіксацію процесу пред`явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відео фіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Отже, спірним питанням у даному випадку є, зокрема, питання здійснення відповідачем належної перевірки у позивача військово-облікових документів та фіксування даного процесу у відповідності до вимог частини 6 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Вимоги, зазначені у частині 6 статті 22 вказаного Закону, щодо здійснення уповноваженими представниками територіального центру комплектування та соціальної підтримки фото- і відеофіксації процесу пред`явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, почали застосовуватися з 17 липня 2024 року згідно із Законом № 3633-IX від 11.04.2024.

З наведеного слідує, що починаючи з 17 липня 2024 року під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський зобов`язані здійснювати фото- і відео фіксацію процесу пред`явлення та перевірки документів. Альтернативного порядку фіксування процесу перевірки військово-облікових документів вказана норма Закону не наводить.

Судом встановлено, що перевірка військово-облікових документів у позивача проводилась 28 жовтня 2024 року, тобто вже період, коли почала діяти вимога щодо здійснення уповноваженими представниками територіального центру комплектування та соціальної підтримки фото- і відеофіксації процесу пред`явлення та перевірки документів.

Разом з тим, відповідних доказів матеріали справи не містять, в оскаржуваній постанові посилання на те, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення уповноваженою особою досліджувались докази фото- і відеофіксації процесу пред`явлення та перевірки документів, також немає.

На підставі викладеного, враховуючи вимоги частини 6 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», суд вважає недоведеним факт того, що ОСОБА_1 було порушено правила військового обліку під час дії особливого періоду, а саме: позивач, будучи військовозобов`язаним під час дії воєнного стану не мав при собі військово-облікового документу та не пред`явив його за вимогою уповноваженого представника ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Щодо решти доводів позивача суд зазначає, що ЄСПЛ в рішенні по справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії" (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1 зазначив, що "…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…".

Беручи до уваги те, що судом встановлено, що оскаржувана постанова є протиправною на підставі наведених судом доводів, решта доводів позивача є такими, що не заслуговують уваги, оскільки вони не спростовують основного висновку суду зробленого за результатами розгляду справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Щодо суті позовних вимог

З урахуванням наведеного в мотивувальній частині рішення, суд доходить висновку, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП, не підтверджується належними та допустимими доказами, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого покладено обов`язок доказування вини, не доведено наявність в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення та правомірності винесеної ним постанови про накладення на позивача штрафу, передбаченого санкцією частини 3 статті 210-1 КУпАП.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на викладене, постанову № 4307 від 28 жовтня 2024 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 , якою на ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - немає, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн, слід визнати протиправною та скасувати, а провадження по справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити на підставі частини 1 статті 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, наведеного в постанові від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17, за подання позовної заяви про скасування постанови про адміністративне правопорушення належить сплачувати судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В даному випадку ця сума становить 665,60 грн. При цьому, відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом шляхом подання позовної заяви в електронній формі. Отже, судовий збір за розгляд даного позов, становить 532,48 грн.

Судом встановлено, що відповідно до квитанції № 0604-7160-5270-3632 від 20.04.2026 позивачем сплачений судовий в сумі 1331,20 грн.

З урахуванням наведеного позивачем сплачений судовий збір в більшому розмірі та сума переплати становить 798,72 грн.

На підставі наведеного та у зв`язку із задоволенням позовних вимог, на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 532,48 грн.

Разом з тим суд звертає увагу на те, що з згідно пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З огляду на наведене, сума сплаченого судового збору в розмірі 798,72 грн підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Вирішення клопотання про поновлення строку звернення з позовом до суду

В позовній заяві позивачем заявлено клопотання про поновлення строку для подання адміністративного позову. Своє клопотання позивач мотивує тим, що про існування оскаржуваних постанов йому стало відомо тільки у квітні 2026 року, після списання коштів у рамках виконавчого провадження № 80453230, яке було відкрито 10 березня 2026 року. Вказує, що проходить військову службу в Збройних Силах України у військовій частині НОМЕР_1 . Не отримував жодних постанов від ТЦК та від виконавчої служби.

Згідно з частиною 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини 2 статті 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Відповідно до частин 1, 2 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

За особливостями розгляду адміністративних справ даної категорії, перебіг строку на звернення до адміністративного суду щодо оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію становить десять днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Оцінивши доводи позивача та подані ним докази суд доходить висновку, що зазначені ним причини пропуску строку на звернення до суду є поважними, оскільки позивач про існування оскаржуваної постанови дізнався після 12 квітня 2026 року, а з позовом звернувся 21 квітня 2026 року, тобто в межах десятиденного строку. Відтак суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення заяви позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду та поновлення такого строку.

Керуючись статтями 12, 122, 123, 139, 229, 241-246, 286, 292, 293 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Визнати протиправною та скасувати постанову № 4307 від 28 жовтня 2024 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 , якою на ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - немає, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - немає, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , за частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 532,48 грн (п`ятсот тридцять дві грн 48 коп.).

Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України зайво сплачений згідно із квитанцією № 0604-7160-5270-3632 від 20.04.2026 судовий збір в розмірі 798,72 грн (сімсот дев`яносто вісім грн 72 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 , юридична адреса: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

Дата складання повного судового рішення 03 червня 2026 року.

Суддя Дубець О.С.